Вопрос 42. Чому нормують природну освітленість за допомогою коефіцієнта природної освітленості (КПО), як його визначають і в яких одиницях виміряють КПО.

Освітленість, створювана денним природним світлом, змінюється в надзвичайно широких межах. Зміни ці обумовлені часом дня, сезоном року і метеорологічних факторів (хмарність, опади). Тому природне освітлення приміщень не можна характеризувати і нормувати абсолютною величиною освітленості. Природне освітлення приміщень прийняте характеризувати відносною величиною, що показує, у скількох разів освітленість усередині приміщення Е_в менше освітленості зовні будинку Е_н. Відносна величина, яка виражена звичайно у відсотках, називається коефіцієнтом природної освітленості чи скорочено КПО:

, (3.1)

де е – коефіцієнт природної освітленості, %;

Е_в – освітленість усередині приміщення, лк;

Е_н – освітленість розсіяним світло зовні, лк.

Освітленість приміщення природним світлом характеризується коефіцієнтами природної освітленості ряду крапок, розташованих у перетинанні вертикальної площини характерного розрізу приміщення і горизонтальної площини, що знаходиться на висоті 0, 8 м від підлоги і прийнятої за умовну робочу поверхню.

Нормовані значення коефіцієнта природної освітленості для будинків, розташовуваних у I, II, IV і V поясах світлового клімату, варто визначити по формулі

(3.2)

де – коефіцієнт природної освітленості в %; обумовлений для III пояса світлового клімату по СНиП II-4-79 (таблиця 3.4);

т – коефіцієнт світлового клімату по СНиП II-4-79;

с – коефіцієнт сонячності клімату визначаємо по СНиП II-4-79.