Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Теоретичне вивчення музики




Володіння основами теоретичних знань у галузі музичного мистецтва є необхідною складовою музичної культури особистості, невипадково окремим аспектам формування музичної культури школяра присвячено наукові розвідки представників

вітчизняної та зарубіжної музичної педагогіки (Е. Абдуллін, Н. Бергер,

Н. Гришанович, Д. Кабалевський, Л. Масол, Г. Падалка, О. Ростовський,

Л. Школяр та ін.). Абдулін виділяє знання двох типів:

1) ключові (узагальнені знання, що відображають суттєві явища та

закономірності розвитку музичного мистецтва, характеризують типові,

стійкі зв’язки музики й життя, допомагають орієнтуватися в

різноманітних явищах мистецтва);

2) часткові (конкретні відомості про музику, елементи музичної

мови, відомості про композиторів, виконавців, історії написання творів,

відомості про нотну грамоту тощо

У практичній діяльності вчителі музики часто зазнають значних труднощів у процесі ознайомлення дітей з теоретичними основами музичного мистецтва.

Одна з причин такого становища полягає в недостатній розробці методичних аспектів навчання, зокрема, конкретних технологій формування теоретичних знань на уроках музики, що особливо стосується вивчення основ музичної грамоти, елементарної теорії музики.

Як органічна складова музичної обізнаності музикознавчий компонент передбачає два основні напрями опанування учнями теоретичних основ музичного мистецтва у вигляді ознайомлення з основами: 1) так званої „музичної літератури” – відомостями про музику як вид мистецтва, історію її розвитку, стилі та напрями, творчість композиторів тощо; 2) елементарної теорії музики та сольфеджіо –опанування музичною термінологією, знання засобів музичної виразності, здобуття уявлення про нотний запис музики тощо.

Практична реалізація першого напряму музикознавчої діяльності учнів нерозривно пов’язана з їх слухацькою практикою, оскільки опанування відомостей про розвиток музичного мистецтва та творчість його найвидатніших представників відбувається в процесі слухання й обговорення музичних творів. Так, абсолютна більшість „звернень” до музики в підручниках супроводжується інформацією про її види, жанри, творців, яка, згідно з принципом спірального узагальнення, поступово розширюється та збагачується протягом усього навчання учнів у початковій і основній школі. Наприклад, через увесь зміст загальної музичної освіти наскрізно „проходять” відомості про музичні жанри й

інструменти, види українського фольклору, а також мистецькі постаті М. Лисенка, П. Чайковського, В. Моцарта, Л. Бетховена… Методичними формами подання такої інформації є художня (згодом науково-публіцистична) розповідь, оповідання, словникове визначення, правило, що доповнюються портретами композиторів, ілюстраціями, узагальнюючими схемами тощо.

Інколи теоретична інформація втілюється в поетичну форму, завдяки чому стає більш емоційною, привертає увагу школярів, краще запам’ятовується. Прикладом цьому може слугувати дидактичний вірш, у якому розповідається про історію розвитку й особливості звучання музичного інструмента скрипки.

 


mylektsii.ru - Мои Лекции - 2015-2018 год. (0.006 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал