Адміністративного-територіальних одиниць за хімічною небезпекою

Характеристика класів небезпеки згідно із ступенем їхньої дії на людину

Для адміністративно-територіальних одиниць ступінь небезпеки від хімічно-небезпечного обʼ єкті.

Перший ступінь хімічної небезпеки адміністративно-територіальних одиниць фіксується тоді, коли до зони можливого хімічного забруднення належить більше 50 % території, другий – від 30 до 50 %, третій – від 10 до 30 % і четвертий – менше 10 %.

Залежно від виду НХР, викинутих унаслідок аварії, розрізняють чотири види осередків хімічного ураження.

1. Осередок ураження нестійкими швидкодійними НХР (кислота синильна, аміак, бензол, дихлоретан тощо).
2. Осередок ураження нестійкими повільнодійними НХР (оростен, метилбромід, гранозан тощо).
3. Осередок ураження стійкими швидкодійними НХР (анілін, фурфурол тощо).
4. Осередок ураження стійкими повільнодійними НХР (кислота сульфатна тощо).

Особливості забруднення місцевості, води, продуктів харчування у разі виникнення аварій з викидом небезпечних хімічних речовин.

До особливостей хім. забруднення, яке впливає на життєзабезпечення населення, можна зараховувати таке:

- небезпечні концентрації НХР можуть існувати від кількох годин до кількох діб;

- незначна ймовірність ураження населення НХР через шкіряні покрови не вимагає залучення засобів захисту шкіри під час евакуації;

- низька здатність до забруднення предметів одягу, меблів, предметів побуту дає змогу використовувати їх після провітрювання без спеціального оброблення;

- надзвичайна оперативність у проведенні заходів захисту, оскільки перебування людей протягом кількох хвилин у хмарі НХР може призвести до масового ураження;

- труднощі виявлення НХР через відсутність надійних технічних засобів специфічної індикації;

- дальність евакуації залежить від масштабів аварій, але, як правило, складає не більше 15 км від зони забруднення;

- забруднення джерел водопостачання, продовольства та харчової сировини можливе тоді, коли отруйна речовина буде в рідкій фазі, в окремих випадках – у твердому стані;

- більшість видів продовольчої сировини та продуктів харчування, які зберігаються відкрито, після впливу на них газоподібних НХР досить провітрити або піддати кулінарній обробці, щоб надалі використовувати за призначенням.

Класифікація суб’єктів господарювання та

адміністративного-територіальних одиниць за хімічною небезпекою

Безпека функціонування хімічного-небезпечних обʼ єктів залежить від багатьох чинників: фізико-хімічних властивостей сировини, характеру технологічного процесу, конструкції та надійності обладнання, умов зберігання хімічних речовин, ефективності засобів проти аварійного захисту тощо.

Усього в Україні функціонує понад 1, 7 тис. обʼ єктів промисловості, на яких зберігається або використовується у виробничій діяльності понад 300 тис.тонн хімічно небезпечних речовин.

Ці обʼ єкти розподілені за ступенями хімічної небезпеки:

I ступінь – 69 обʼ єктів (у зонах можливого хімічного зараження від кожного з них мешкає більше 3, 0 тис. осіб);

II ступінь – 42 обʼ єкти (у зонах можливого хімічного зараження від кожного з них мешкає від 0, 1 до 0, 3 тис. осіб);

III ступінь 1134 обʼ єкти (у зонах можливого хімічного зараження від кожного з них мешкає від 0, 3 до 3, 0 тис. осіб);

IV ступінь – 526 обʼ єктів (у зонах можливого хімічного зараження від кожного з них мешкає менше 0, 1 тис.осіб).