Ставчанський ЗНЗ

РЕФЕРАТ

Проблема вибору роду занять, трудової діяльності, професійної кар’єри існувала завжди і існує зараз. В останні роки відбулись суттєві зміни в соціально-економічному житті людей. Зміна пріоритетів, перехід до ринкових відносин, виникнення ринку праці вимагають нової концепції профорієнтації, як невід’ємної ланки системи відтворення трудових ресурсів.

Вже зараз існує необхідність переорієнтації психолого-педагогічних та соціально-економічних установок в свідомості молодого покоління з «інфантильного», випадкового вибору сфери трудової діяльності до свідомого, активного пошуку та самореалізації в професійній діяльності. Тому дуже важливою є роль психологічної служби навчального закладу у професійному самовизначенні випускників.

В дипломній роботі розглянуто основні поняття у профорієнтаційні роботі - розроблені видатними педагогами сучасності. Приведені психолого-педагогічні дослідження зацікавленості випускників загальноосвітніх шкіл Кіцманського району, Чернівецької області інженерно-технічними, фізичними та комп’ютерними спеціальностями, а також спорідненими спеціальностями у межах університету.

Ключові слова: профорієнтаційна робота, шкільний колектив, загальноосвітні навчальні заклади, виховні процеси.

ВСТУП

Професійна орієнтація – елемент загальнолюдської культури, що на підставі вивчення та узагальнення досвіду поколінь, визначає особливості, умови та правила розбудови взаємовідносин між людиною та справою, яку вона обирає для себе основною сферою трудової (економічної) діяльності. Практичне використання специфічних знань, вмінь та навичок, що пропонує професійна орієнтація, дозволяє успішно вирішувати різноманітні проблеми соціально-економічного характеру, своєчасно попереджувати розвиток небажаних тенденцій та долати їх негативні наслідки. Школяреві професійна орієнтація допомагає обрати сферу діяльності, що найбільш відповідає його інтересам, здібностям та можливостям. Вона підкаже йому яким чином обрати та розбудовувати свою професійну й соціальну кар’єру з врахуванням мінливих життєвих обставин і ситуацій та найбільш повною мірою реалізувати свій власний трудовий і духовний потенціал у сфері активної економічної діяльності. Сучасному виробнику (роботодавцю) профорієнтація допоможе у якісному вирішенню кадрових проблем (підбор, раціональна розстановка та використання робочої сили, підвищення мотивації до продуктивної та творчої праці). Держава, при умові створення нею сприятливих умов для розвитку професійної орієнтації, отримує ефективний механізм, що сприяє розвитку трудового потенціалу країни та формуванню працівника і громадянина, здатного свідомо сприймати програми соціально-економічного розвитку та брати активну участь у їх реалізації.

Особливого резонансу питання професійної орієнтації набувають у теперішній час, коли на світовому просторі набуває поширення нова концепція щодо подальших шляхів розвитку людської цивілізації – концепція сталого розвитку, в якій питанням розвитку людини надається пріоритетного значення.

1.3 Профорієнтаційна робота в школі

Завершальним етапом психологічної та практичної підготовки учнів до трудової діяльності є їх правильна професійна орієнтація.

Професійна орієнтація - система навчально-виховної роботи, спрямованої на засвоєння учнями знань про соціально-економічні й психофізіологічні умови правильного вибору професії, формування в них уміння аналізувати вимоги різних професій до психологічної структури особистості, а також свої професійно значущі якості, шляхи й засоби їх розвитку.

Правильний вибір професії зумовлює моральне задоволення, позитивну самооцінку, високу продуктивність праці, якість продукції. Він є точкою, в якій сходяться інтереси особистості та суспільства, поєднання особистих і загальних інтересів.

Завдання профорієнтації полягає в ознайомленні учнів з професіями та правилами їх вибору, вихованні спрямованості на самопізнання як основу професійного самовизначення; формування вміння зіставляти свої здібності з вимогами щодо набуття конкретної професії, складати на цій основі реальний план оволодіння професією, а також забезпечення розвитку професійно важливих якостей особистості.

Компонентами профорієнтаційної роботи є професійна інформація, професійна діагностика, професійна консультація, професійний відбір, професійна адаптація.

Професійна інформація - психолого-педагогічна система формування в особистості активної профорієнтаційної позиції, що відповідає суб'єктивним і об'єктивним умовам вільного та свідомого професійного самовизначення особистості. Вона дає школярам змогу ознайомитися з різними професіями, з пов'язаним із ними змістом трудової діяльності, з вимогами, які ці професії пред'являють людині, а також з тим, де ними можна оволодіти[8]. Завдяки цьому учні виявляють свої індивідуальні схильності, психофізіологічні можливості, вміння зіставити їх з вимогами професії, до якої вони мають інтерес і нахили, щоб прийняти правильне рішення про свою придатність до професійної діяльності в обраній галузі праці.

Професійна діагностика - система психологічного вивчення особистості з метою виявлення її професійно значущих властивостей і якостей. Для деяких спеціальностей вона є неминучою, ігнорування пов'язане з ризиком непридатності особистості.

Професійна консультація - надання особистості на основі її вивчення науково обґрунтованої допомоги щодо найоптимальніших для неї напрямів і засобів професійного самовизначення. Вона має на меті й навчання учнів прийомам самооцінки своїх якостей з метою з'ясування їх відповідності вимогам професії. Мріючи про певну професію, школярі повинні водночас замислюватися, чи справді вони годяться для такої роботи. Для відповіді на це питання вони мають знати вимоги професії до людини, яка її обрала. Такі вимоги розроблено до багатьох професій.

Аналогічні консультації слід надавати і батькам учнів, щоб вони серйозніше підходили до обрання майбутньої професії дітьми, допомагали їм у цьому. До професійної консультації залучають і медичних працівників школи, які знають медичні протипоказання стосовно основних професій і можуть запобігти небажаним випадкам, коли учням доводиться змінювати професійну орієнтацію вже на етапі відбору.

Професійний відбір - система роботи, спрямована на надання допомоги учневі у визначенні й виборі конкретної професії на основі виявлення й оцінки його загальних і спеціальних здібностей, здатностей, інтересів, потреб і об'єктивних умов професійної підготовки і працевлаштування. Здійснюють його навчальні заклади, висуваючи до вступників конкретні вимоги, або установи, які приймають випускників на роботу. На цьому етапі важлива роз'яснювальна робота серед молодих людей, які повинні усвідомити необхідність роботи над собою задля подолання певних недоліків, досягнення професійної майстерності.

Професійна адаптація - процес пристосування людини до професійної діяльності, її умов; досягнення бажаної продуктивності праці й відповідності між професійними намірами, інтересами, якостями особистості та вимогами до діяльності. її здійснюють на стадії оволодіння учнем професією. Ознаками професійної адаптації є збереження і розвиток здібностей і схильностей до обраної професійної діяльності, узгодженість суспільної та особистої мотивації до праці, яка залежить від її змісту, впливу сім'ї та виробничого оточення. Професійна адаптація відбувається разом із суспільною адаптацією.

У Положенні про професійну орієнтацію молоді, яка навчається, визначено такі етапи профорієнтаційної роботи зі школярами різного віку:

а) початковий (пропедевтичний) етап. Метою його є ознайомлення дітей у процесі навчальної, позакласної та позашкільної роботи з найпоширенішими професіями, виховання позитивного ставлення до різних видів трудової та професійної діяльності, інтересу до пізнання своєї особистості, формування початкових загально трудових умінь і навичок, здатності до взаємодії з іншими особами в процесі діяльності. Результатом цієї роботи має бути сформоване у молодших школярів ставлення до себе, суспільства і професійної діяльності;

б) пізнавально-пошуковий (5-7 класи) етап. Передбачає формування ціннісних орієнтацій, мотивації самопізнання, установки на власну активність у професійному самовизначенні та оволодінні професійною діяльністю, а також систематичне ознайомлення з професіями у навчально-виховному процесі. Не менш важливими є формування умінь самооцінки, самоаналізу з метою усвідомлення власної професійної спрямованості, консультування щодо вибору профілю подальшої освіти, форм трудової підготовки. Оптимальним результатом є вибір напряму (профілю) навчання, продовження освіти у 8-9 класах;

в) базовий (визначальний) (8-9, 8-12 класи) етап. Робота на цьому етапі полягає у вивченні наукових основ вибору професії, її класифікаційних ознак, вимог професій до людини, основних професійно важливих якостей, правил вибору професії. Старшокласники мають оволодіти методиками самопізнання, самооцінки, розвивати індивідуальні професійно важливі якості, формувати вміння зіставляти необхідні для здобуття конкретної професії вимоги з власними можливостями та кон'юнктурою ринку праці. Завданням школи є створення умов для випробування можливостей учнів у різних видах трудової діяльності (консультації щодо вибору професії та навчального закладу, професійний відбір). Про досягнення очікуваних результатів свідчать сформованість особистісно значущого сенсу вибору професії, певної професійної спрямованості, професійне самовизначення учнів, їх готовність до зміни професійної спрямованості, переорієнтації на суміжні професії, на інші види діяльності відповідно до своїх індивідуальних особливостей та результатів профвідбору.

Профорієнтаційну роботу в школі здійснюють учителі всіх навчальних предметів, класні керівники, інші педагогічні працівники, фахівці різних галузей виробництва.

У навчальних програмах з предметів природничо-математичного циклу закладено можливості розкриття природничих основ праці, формування практичних навичок (вимірювальних, обчислювальних, лабораторних, графічних), необхідних для роботи на сучасному механізованому та автоматизованому виробництві. На уроках трудового навчання учні на політехнічній основі оволодівають системою техніко-технологічних та економічних знань, набувають умінь і навичок самостійної роботи з різними матеріалами, використовуючи з практичною метою інструменти, пристосування і прилади, в них формується сумлінне ставлення до процесу праці та її результатів. Усі ці якості мають безпосереднє значення для подальшої професійної орієнтації.

Важливу роль у професійній орієнтації школярів відіграють факультативні курси. Багато їх орієнтує старшокласників на конкретну професію і дає їм певний обсяг знань, умінь і навичок з цієї професії.

Провідна роль у цій роботі належить класному керівникові. Він упродовж тривалого часу спостерігає за учнями свого класу, вивчає їх індивідуальні особливості, інтереси, здібності й нахили, контактує з батьками, знає виховний потенціал кожної сім'ї, що дає йому змогу організувати профорієнтаційну роботу на належному рівні

ВПРОВАДЖЕННЯ НОВИХ ФОРМ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОФОРІЄНТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

2.1 Форми і методи профорієнтаційної роботи у вищому навчальному закладі

Вибір професії сьогодні все міцніше пов’язується з таким поняттям, як «профорієнтація». Саме профорієнтація має ставити знак рівності між життєвими прагненнями молоді й суспільними потребами в трудових ресурсах на ринку праці.

Профорієнтація - це науково-практична система підготовки особистості до вільного та свідомого вибору професії. Метою профорієнтаційної роботи зі школярами є допомога учневі у виборі сфери діяльності, а в ній професії, яка б відповідала його здібностям і можливостям, сприяла розвитку професійних нахилів та інтересів.

Профорієнтація як галузь знань за змістом і методами є психолого-педагогічною, за сферою діяльності - соціальною, а результати її відбиваються як в економічному, так і в культурно-просвітницькому житті. Особливо актуальною є її потреба в теперішніх умовах соціальної та економічної диференціації суспільства.

Сучасні підходи до сутності профорієнтації, які склалися у зарубіжній і вітчизняній науці, об’єднуються у три напрями: структурні теорії (Н. Аксельрод, Е. Гінзберг, Є. Климов, П. Міллер, В. Моргун, Г. Форш); мотиваційні теорії (М. Келланд, А. Маслоу, Є. Павлютенков, Е. Роу, В. Фрумм, Ф. Херцберг); теорії «індивідуальності» чи «розвитку саморозуміння» (О’Хара, Д. Сьюпер, Л. Тайлер, Д. Тідеман, Б. Федоришин, С. Фукуяма, Дж. Холланд).

Важливе значення мають праці, в яких висвітлено аспекти професійного розвитку особистості з врахуванням індивідуально-психологічних особливостей індивіда як суб’єкта самовизначення на довузівському етапі орієнтації (І. Зязюн, В. Колінько, В. Моляко, В. Моргун, Б. Федоришин, С. Фукуяма та ін.).

У науковій літературі приділяється належна увага проблемі професійно-педагогічної орієнтації учнів (А. Алексюк, В. Бондар, С. Гончаренко, О. Кондратюк, Н. Кузьміна, О. Пєхота, В. Семиченко, Б. Федоришин та ін.).

Метою статті є визначення сутності форм і методів профорієнтаційної роботи у вищому навчальному закладі.

Сучасна теорія й практика професійної орієнтації мають в своєму розпорядженні широкий спектр форм і методів профорієнтаційного впливу на особистість школяра. Проте дана проблема в умовах демографічної та економічної кризи в Україні є надзвичайно актуальною.

Методами профорієнтаційної роботи називають способи спільної діяльності педагога й учнів, які забезпечують підготовку молоді до усвідомленого професійного самовизначення. Від методів, що використовуються, значною мірою залежить ефективність професійної орієнтації.

Форми профорієнтаційної роботи залежать від кількості людей, охоплених ними. Розрізняють колективні та індивідуальні форми роботи, у свою чергу колективні поділяються на групові та ланкові.

До сьогодні немає єдиної їх класифікації. Багато в чому це зумовлено тим, що більшість форм і методів, що використовуються у практиці профорієнтаційної роботи з учнями загальноосвітніх шкіл, носять міждисциплінарний характер.

Необхідність оволодіння профорієнтаційними формами та методами роботи з учнями в умовах освітнього процесу зумовлена ще й тим, що вони є способами цілеспрямованого психолого-педагогічного впливу на учня і спрямовані на розвиток його професійної самосвідомості.

За структурними компонентами форми та методи профорієнтації можна поділити на три групи: методи вивчення особистості молодої людини з метою профорієнтації; форми й методи ознайомлення з профорієнтаційною роботою; форми та методи професійної орієнтації, що активізують діяльність молоді з підготовки до вибору професії. Демографічні й економічні умови останнім часом дедалі ускладнюються та є головною причиною зменшення кількості абітурієнтів у вищих навчальних закладах.Потрібно враховувати і «чинник віку», який виявляється в тому, що школярі з великим інтересом та увагою слухають ближчих до них за віком співбесідників. Проте, якщо ж буде організовуватися бесіда консультаційного характеру з невеликою групою або з однією людиною у присутності батьків, то краще цю зустріч провести фахівцеві старшого віку.

Вчорашні випускники шкіл прислухаються до порад старших. Отже, найперший вплив на вибір професії свідомо, продумано або й мимоволі чинять саме батьки. А успіх профорієнтаційної роботи з батьками багато залежить від установлених тісних контактів між школою та університетом, а також від розробки системи спільних профорієнтаційних форм і методів. Так, у план профорієнтаційної роботи з батьками можна включити такі методи: екскурсії до університету, виступи активних студентів та викладачів на батьківських зборах у школах з розповіддю про професії та умови навчання в університеті і т. ін.

Профорієнтаційна робота з батьками в рамках школи дає вищі результати, коли вона поєднується з роботою класного керівника й викладача академічної групи університету.

Зазначимо, що спільна профорієнтаційна робота вищого навчального закладу та загальноосвітніх навчальних закладів з формування професійних нахилів школярів буде успішнішою, якщо її систематично проводити, починаючи з 9-10 класу. Такий висновок опирається на наукові дослідження (Л. Виготський, Л. Божович, І. Кон) про етапи становлення моральної свідомості підлітків. Профорієнтація передбачає свідомий, мотивований вибір професії. Розвиток же автономної свідомості починається в період переходу від підліткового віку до юності. Саме цей вік прагне активної діяльності.

2.2Загальноосвітні навчальні заклади Кіцманського району

В Кіцманському районі налічується 35 шкіл, а саме:

Іванківський ЗНЗ І - ІІ ст., Білянська школа-сад,

Борівецький ЗНЗ І-ІІІ ст., Брусенківський ЗНЗ І-ІІ ст.,

Брусницький ЗНЗ І - ІІІ ст., Валявський ЗНЗ I-III ст.,

Верхньостановецький ЗНЗ I-III ст.,

Глиницький ЗНЗ І-ІІ ст., Дібрівська школа - сад I ст.,

Давидівський ЗНЗ І - ІІ ст., Драчинський ЗНЗ І-ІІІ ст.,

Дубовецький ЗНЗ І-ІІ ст., Зеленівський ЗНЗ І-ІІ ст., Кіцманська районна гімназія,

Кіцманський ЗНЗ I-III ст., Кальнівський ЗНЗ І ст.,

КЗ" Оршівський дитячий будинок", Киселівський ЗНЗ І-ІІІ ст.,

Кліводинський ЗНЗ І-ІІ ст., Лужанський ЗНЗ І - ІІІ ст.,

Малятинецький ЗНЗ І-ІІ ст., Мамаївський ЗНЗ I-III ст. №1,

Мамаївський ЗНЗ І-ІІІ ст., №2Неполоковецький ЗНЗ І - ІІІ ст.,

Нижньостановецький ЗНЗ I-III ст., Оршовецький ЗНЗ І-ІІІ ст.,

Ошихлібський ЗНЗ І-ІІІ ст., Реваківський ЗНЗ І-ІІІ ст.,

Ревнянський ЗНЗ I-III ст., Ставчанський ЗНЗ I-III ст.,

Стрілецькокутський ЗНЗ I-III ст., Суховерхівський ЗНЗ І-ІІ ст.,

Чорторийський ЗНЗ І ст., Шипинський ЗНЗ І-ІІІ ст., Шишківський ЗНЗ І-ІІІ ст.

Коротка інформація про Кіцмань

Кіцмань — місто на Буковині, районний центр Кіцманьського району Чернівецької області. Розміщений на берегах річки Совиці — притоки Прута. Через місто проходить автомагістраль Чернівці — Тернопіль і залізниця.

Найдавніша письмова згадка про Кіцмань датується 1413 роком. Розвитку населеного пункту сприяло те, що він стояв на перехресті доріг, які з'єднували долину Дністра і Прута.

В епоху середньовіччя Кіцмань належав єпископу та іншим крупним феодалам. В 1798 він стає містом, а з часом - центром повіту. В другій половині 18 століття в місті стали розвиватися торгівля, ремесло.

2.3Кіцманський ЗНЗ I-III ст.

Нами відвідана Кіцманська ЗОШ І-ІІІ ступенів, що відкрита у 1789 році. Сьогодні у даному навчальному закладі навчається 573 учнів, директор школи Булега Борис Миколайович. Результати досліджень представлені нижче на діаграмі.

ФОТОРЕПОРТАЖ З КІЦМАНСЬКОЇ ЗОШ

2.4КіцманськаГімназія

Після провалу наступу на фронті, організованого Тимчасовим урядом, Кіцмань в 1917 році захопили австро-німецькі війська, а в листопаді 1918 року - королівська Румунія. В червні 1920 відбулися студентські протести проти насильної румунізації українського шкільництва та ліквідації української гімназії у Кіцмані.

Рис.9

Будинок в якому народився Володимир Івасюк. Через 30 років в ньому народилась співачка Ані Лорак

У Кіцмані 4 березня 1949 року народився Володимир Івасюк — український поет і композитор. Один із основоположників української естрадної музики. Його батько, Івасюк Михайло Григорович, український письменник, довгий час працював вчителем в місцевій середній школі. За його ініціативи і сприяння в місті відкрилась музична школа, що нині носить ім'я його сина.

Кіцманська гімназія заснована в 1904 році. Директор гімназії В.І. Гешко. Тут навчається 138 учнів, яких виховують та навчають 30 вчителів.

2.5Мамаївський ЗНЗ №1

Мамаївці — село Кіцманського району Чернівецької області. Через село проходить залізниця та автомагістраль Чернівці — Тернопіль, Івано-Франківськ.

Мамаївці, одержали своє ім’я від землевласника Мамаєскула; народні легенди натомість розповідають, що назва походить від жінки із Галичини, яка називалася Маманна і оселилася в тамтешньому монастирі, також є легенда що стверджує, назва села пішла від знаменитого хана Мамая, який, начебто, зупинявся тут зі своєю ордою перед тим, як наважувався перетинати Карпатські гори.

Перша згадка про яке датується 1580 роком. Гетьман Пилип Орлик тут був проїздом у 1722 році. Кін. XVIII – поч. XIX ст.

Відомо, що у частині, що називалася Новими Мамаївцями, існувало два монастиря, які були філіями Манявського Скиту.

В школі №1 села Мамаївці навчається 289 учнів і працюють 34 вчителі, директор школи Катрюк Наталія Сидорівна.

\

ФОТОРЕПОРТАЖ З МАМАЇВСЬКОГО ЗНЗ №1

2.6 Мамаївський ЗНЗ №2

Мамаївці, що лежить над швидкоплинним буковинським Прутом. Хочеться вірити, що засновником села згідно старої легенди був запорізький козак Мамай, а запорожці бували не раз у цих місцях. Корній Товстюк – член-кореспондент НАН, лауреат Державної премії в галузі науки і техніки «У Легенді про село» писав: Родився я в селі на славній Буковині, Де Черемош і Прут зливаються в єдине, Де з роду в рід передають до нині, Що їх село козацьке престаре.

В Мамаївській школі №2, на чолі з директором школи Онищук Світланою Ярославівною та 60-ма вчителями, навчається 386 чнів. Школа заснована в 1980 році.

Ставчанський ЗНЗ

Ставчани — село в Україні, Чернівецькій області, Кіцманському районі. Відстань до обласного центру 32 км. Розташоване біля двох ставків, із яких витікає струмок Совиця. У ставках розводять рибу і ведуть досить значну торгівлю нею.

Я відвідував ставчанську школу з особливим задоволенням, оскільки вчився в ній і прекрасно знаю вчителів, учнів та їх відношення до ЧНУ, а зокрема до ІФТКН. В цій школі навчається 242 учні, під керівництвом 35 вчителів. Директор школи і за сумісництвом вчитель історії Людмила Степанівна Ватрич. В ставчанському ЗНЗ на високому рівні знаходиться виховна робота, яку тримає в своїх руках Гриф Магдалина Василівна, а отже на моральному рівні діти мають хорошу підготовку для вступу в ЧНУ.

2.8Киселівський ЗНЗ

Киселів, від слов’янського слова кисіль – кисло, волого. Киселів лежить у долині біля витоку річки Совиця, поруч залізничної лінії Лужани – Заліщики. У1652 р. письмова згадка назва Киселів значиться на карті, складеній відомим французьким інженером Г.Бопланом. Вона згадується також у акті молдавського логофета ГаврилашаМатеяша.

В селі Киселів народився Кушнірюк Віталій Васильович. (23.07.1947). - Живописець. Член Спілки художників України (1989). Заслужений художник України (2010).

Киселівська школа навчає і виховує у своїх стінах 279 учнів, директор школи Харатін Микола Іванович.