Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Цілі й завдання виховання студентів




Теоретико-методологічними засадами концепції виховання студентів є Декларація про державний суверенітет України, затверджена Верховною Радою України 16 липня 1990 р., Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 р., Концепція виховання дітей та молоді у національній системі освіти.

У Цих документах було поставлено важливе і невідкладне завдання — виховання справжніх громадян і патріотів рідної землі. Тільки вони здатні відстояти незалежність і соборність України, вивести її з нинішніх соціально-економічних труднощів на шлях прогресу і процвітання. Концепція конкретизувала правові норми реформування всіх сфер життя, зокрема й освіти.

У зв'язку з цим постала проблема наукового розроблення і практичного забезпечення нової системи громадського виховання, мета якого — сформувати у молодих людей комплекс якостей громадянина, глибоке розуміння ними на­лежності до українського народу, сформувати внутрішню готовність і потребу обстоювати та захищати інтереси дер­жави, реалізувати особистий потенціал на благо країни.

Виховання у вищій школі — процес систематичного і цілеспрямованого впливу на духовний і фізичний розвиток особистості студента з метою підготовки його до виробничої, суспільної і культурної діяльності. На сучасному етапі розвитку вищої школи виховання у широкому розумінні передбачає формування творчої особистості (майбутнього педагога, інженера, вченого чи фахівця іншої галузі) і водночас високоморальної, толерантної особистості, громадянина і патріота.

Ідеалом виховання є гармонійно розвинена, високоосвічена, соціально активна людина, наділена громадянською відповідальністю, високими духовними якостями, почуттям патріотизму, яка є носієм найкращих здобутків української і світової культури, здатна до саморозвитку і самовдоско­налення.

Мета виховання — набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, засвоєння культури міжнаціональних відносин, формування, незалежно від національної належності, рис громадянина Української держави, високої духовності, мо­ральної, художньо-естетичної, правової, екологічної культури. До головних цілей належать також формування у молодих людей національної свідомості, високої освіченості, працелюбності, соціальної активності, шанобливого став­лення до себе й до інших, відповідальності, жертовності, шляхетності, оптимістичного світогляду тощо.

Мета виховання конкретизується через систему виховних завдань, до яких належать: забезпечення умов для самореалізації особистості, введення молодої людини у світ соціального, політичного, інтелектуального, культурного, господарського досвіду українського народу, виховання правової, духовної культури, формування мовної культури, внутрішньої потреби в суспільно корисній праці та інших чеснот, притаманних українському народові.



Здійснюючи процес виховання молоді, не можна не враховувати соціальних умов, традицій суспільства. В Україні відбуваються бурхливі соціальні зрушення: перехід до ринкових відносин, руйнування усталеної системи цінностей, зміна духовних орієнтирів та ідеалів у суспільстві. Як за­значалося, зруйнована комуністична система виховання, відійшла в минуле марксистська ідеологія. Нині утворився ідеологічний вакуум, спостерігається розмитість моральних норм. У свідомості певної частини людей цей вакуум заповнює уседозволеність. Поширюються озлоблення, безкультур'я, кримінал, настійлива сектантська агітація різних відтінків. Водночас дедалі поглиблюється майнове розшарування, погіршується матеріальне становище більшості населення, посилюється процес руйнації особистості людини.

За тоталітаризму в СРСР пріоритет віддавався суспільству, державній машині, а особистість пригнічувалася, виконува­ла в цій машині роль «гвинтика». Нині проголошено пріоритет особистості над суспільством. Але особистість живе в суспільстві і не може бути повністю вільною від нього. У сус­пільстві вона більш захищена, ніж в індивідуальному існуванні, оскільки її слабкі сторони нівелюються можливостями інших членів соціуму. Цілковита незалежність особистості від суспільства означала б її деградацію і розпад суспільства.

Якби інтереси суспільства і особистості повністю збіга­лися, то між ними не було б суперечностей, які є рушіями розвитку.

Оптимальною є ситуація, коли суспільство, держава віддають пріоритет особистості, а особистість у своїй діяльності керується пріоритетами суспільства.

Багато юнаків і дівчат розуміють свободу як звільнення від обов'язків, а демократію зводять до абсолютизації власної думки. Прагнення до «красивого життя» неадекватне їхній праці та можливостям. Звідси — пасивність, зневіра в собі. Більша частина молодих людей самотужки бореться за існування, ігноруючи будь-які політичні рухи, вони роз'єднані, не спроможні обстоювати власні інтереси. Нові молодіжні профспілки ще не здобули авторитету, не виявляють належної активності. Нині жодна політична сила в країні не справляє істотного впливу на молодь. Розрив між словом і Ділом на рівні високих посадовців також не додає молоді впевненості у майбутньому.



В освітніх установах становище погіршується ще й тим, Що владні структури не змогли вчасно захистити освіту й культуру, які є запорукою відродження і подальшого розвитку держави.

За період перебудови було зруйновано апарат виховної роботи у вищій школі. Брак будь-якої ідеології виховання — це також ідеологія і дуже шкідлива.

Студенти — найінтелектуальніша частина молоді з високим творчим потенціалом, ще не реалізованим у нових умовах. Сьогодні з усією серйозністю постало завдання орга­нізувати студентську молодь, а не пускати на самоплив її виховання.

Принципи виховання — це вихідні положення, що випливають із цілей, визначають вимоги до змісту, методів, організаційних форм і засобів виховання, до викладачів і всіх, хто має стосунок до виховного процесу.

Принципами виховання студентської молоді є: єдність національного і загальнолюдського, природовідповідність, культуровідповідність виховання, активність, самодіяльність і творча ініціатива, демократизація, гуманізація, гуманітаризація, безперервність і наступність виховання, єдність навчання і виховання, індивідуалізація та диференціація виховного процесу, гармонізація родинного і суспільного виховання.

Основними напрямами виховної роботи у вищій школі є:

1) професійно-психологічне виховання (важливо, щоб студенти набули внутрішньої готовності до відповідального; виконання своїх професійних обов'язків, відчули впевненість у своїх ділових можливостях, усвідомили реальні вимоги до них як до фахівців в умовах практичної діяльності, що постійно змінюватимуться);

2) патріотичне виховання;

3) етичне;

4) естетичне;

5) правове;

6) політичне;

7) трудове;

8) громадське;

9) духовне;

10) моральне;

11) фізичне;

12) сімейне;

13) економічне;

14) психологічне;

15) екологічне;

16) національне;

17) статеве;

18) побутове.

Ці напрями взаємопов'язані і є водночас стрижневими формами буття й самореалізації людини.

Критеріями виховної роботи є: ставлення до суспільства, праці, людей, активність життєвої позиції, спрямованість особистості студента, її потреби, мотиви, інтереси, ідеали; рівень правомислення і правосвідомості; рівень моральної свідомості і моральної поведінки; рівень громадянської, політичної свідомості, поведінки; ціннісні орієнтації сту­дентів; рівень культури, форми й засоби культурного самовияву і самоутвердження; конструктивність або деструктивність поведінкових виявів студента; самовідчуття студен­та (соціальне, етичне тощо).

Отже, в найзагальнішому вигляді критеріями ефективності виховання студента є ступінь відповідності результатів виховання потребам і запитам природи та суспільства, рівень культуродоцільної готовності індивіда, тобто відповідність поведінки вимогам правових, моральних і культурних норм.

Критерії ефективності виховання можуть бути виражені лише в рівні вихованості (загального розвитку особистості і почуття відповідальності), рівні навченості і професійної підготовки, ступені мобільності психічних процесів, психо­логічної готовності до майбутньої професійної діяльності спеціаліста.

Як у процесі навчання існують об'єктивні закономірності, так і виховний процес має певні закономірності, які потрібно враховувати під час його організації і здійснення.

Педагогічна закономірність виховання — це адекватне відображення об'єктивної, тобто незалежної від волі суб'єкта, дійсності виховного процесу, якому притаманні загальні стійкі властивості за будь-яких конкретних обставин.

Перша закономірність полягає в тому, що виховання студента як формування в структурі його особистості соціально-психологічних новоутворень відбувається тільки через активність самого студента. Міра його зусиль має відповідати його можливостям на певний момент. Проте під час активної діяльності, коли відбувається набуття фізич­них і духовних сил, з'являються можливості підвищення міри зусиль.

Кваліфікованим є той викладач, який уміє організувати активну діяльність студентів, що веде до розвитку їхніх здібностей.

Друга закономірність: зміст діяльності студентів у процесі виховання зумовлений їхніми потребами, що змінюються. Тому зміст діяльності студентів визначається на кожний певний момент розвитком актуальних потреб. Звідси випливає необхідність систематичного вивчення індивідуальних особливостей і потреб студентів.

Третя закономірність виявляється в тому, що розвиток особистості студента через його діяльність потребує від викладача з'ясування готовності студента до спільної розподіленої діяльності. Під час самої діяльності викладач мусить визначити момент, коли слід зменшити свої зусилля, передати ініціативу студентові. Якщо це зробити невчасно, наприклад раніше, то студент, відчувши труднощі, може відмовитися від діяльності, якщо пізніше — то в нього так і не будуть сформовані необхідні навички та вміння, оскіль­ки він покладатиметься на ретельність викладача.

Четверта закономірність пов'язана з тим, що для сприятливих умов інтенсивної діяльності студентові потрібна внутрішня налаштованість, яка визначає ціннісне ставлення до об'єкта діяльності. Тому, виховуючи студентів, слід виявляти повагу до них як особистостей, визнавати не тільки їхні обов'язки, а й права, залучати їх до співробіт­ництва в навчально-виховному процесі, вчасно надавати допомогу в разі потреби.

П'ята закономірність полягає у тому, що студент не повинен відчувати виховного впливу викладача, тобто виховні цілі викладача мають бути приховані за спільно-розподіленою діяльністю викладача і студента, а виховний процес з участю педагога поступово має перетворюватися на процес самовиховання.

Самовиховання — процес становлення особистості, в яко­му відбувається зміцнення суб'єкта виховання; співвідноситиме соціально-культурний зразок з власною поведінкою сам вихованець. Самовиховання — це свідома діяльність людини, спрямована на вироблення у себе позитивних рис і подолання негативних.

Студентський вік — найсприятливіший для реалізації са­мовиховання. Проте воно має здійснюватися за певних умов: коли студент пізнає сам себе, навчиться оцінювати власні позитивні й негативні риси, оволодіє прийомами і методами самовдосконалення, зміцнить волю, характер, усвідомить мотиви поведінки, потреби.

Самовиховання потребує розвиненого логічного мислення, вміння вимогливо аналізувати кожний свій вчинок як постійної риси характеру, тривалих вольових зусиль, здатності керувати собою у досягненні мети, не занепадати духом у разі невдачі.

Викладачі повинні залучати студентів до діяльності, що передбачає зібраність, організованість, відповідальність.

Успішність процесу самовиховання залежить значною мірою від наявності у студента ідеалу, рівня розвитку студентського колективу, передусім студентської групи, де панують громадська думка, доброзичливість, взаємодопомога, відпові­дальність не лише за свої дії, а й за дії інших членів колективу.

Суперечності як джерело і рушійна сила процесу виховання студентів

Рушійною силою процесу виховання студентів є сукупність суперечностей як внутрішніх, так і зовнішніх. Саме розв'язання цих суперечностей сприяє просуванню до нових цілей і пошукові шляхів їх досягнення. До внутрішніх суперечностей належать:

- суперечність між дедалі вищими соціально значущими завданнями (зокрема, й завданнями професійного становлення) і можливостями, які обмежують вчинки й дії, спрямовані на їх виконання;

- суперечність між зовнішніми впливами і внутрішніми прагненнями студента. Виховний процес має відбуватися таким чином, щоб його зміст, методи, організаційні форми й засоби не викликали у студента опору;

- суперечність між вимогами життя і підготовленістю студентів до участі в суспільному житті та професійній діяльності;

- суперечність між організованим вищим навчальним закладом організаційно-цілеспрямованим впливом на студентів та стихійними впливами на них навколишнього середовища (деструктивні молодіжні об'єднання, різні секти, низькопробна кіно- і телепродукція, поширення наркотиків тощо);

- неоднакове ставлення до студентів викладачів, які не завжди обізнані з індивідуальними особливостями своїх
вихованців, їхніми потребами і проблемами, не завжди дотримуються принципу єдності вимог. Це нерідко призводить до формування у студентів ситуативної поведінки, пристосовництва, безпринципності, що негативно позначається на виховному процесі в цілому;

- недостатня увага деканатів, кафедр, громадських організацій до студентів, які становлять групу ризику.

Література

1. Концепція виховання дітей та молоді у національній системі освіти. - К: Райдуга, 1994.

2. Концепція національного виховання //Рідна школа, 1995. -№ б. - с.18-25.

3. Азаров Ю.П. Искусство воспитывать - М.- Игры обуче­ние, тренинг, досуг... /Под ред. В.В. Петрусинского - М, 1994.

4. Бойко А. Парадегмальні напрями виховання: варіанти ви­бору //Рідна школа - №3, 2001. - с. 7-10.

5. Бойко А.М. Оновлена парадигма виховання: шляхи реалі­зації. - К: ІЗМН, 1996.


mylektsii.ru - Мои Лекции - 2015-2017 год. (0.089 сек.)