Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Морфологічна та функціональна характеристика органів ендокринної системи людини






Факультет здоровя, фізичної культури і спорту

Кафедра теорії та методики фізичного виховання

Та адаптивної фізичної культури

 

РЕФЕРАТ

 

 

на тему: «Фізична реабілітація при захворюваннях ендокринної системи»

 

 

Виконала: студентка магістарутри

групи ЗФРМ-41

спеціальності 8.01020302-Фізична реабілітація

Бухало Юлія Анатоліївна

 

Перевірила: Копель Юлія Михайлівна

Рівне 2015

Зміст

1. Загальні відомості. Класифікація. Основні поняття……………………… 4

2. Морфологічна та функціональна характеристика органів ендокринної системи людини………………………………………………………………...5

3. Гормони. Гуморальна регуляція діяльності організму …………………..6

4. фізична реабілітація………………………………………………………… 9

6. Література……………………………………………………………………14

 

 

1.Загальні відомості. Класифікація. Основні поняття.

 

Однією з найважливіших систем органів людини є ендокринна система, яка складається зі специфічних органів, які називаються залозами внутрішньої секреції. Вони об’єднані за функціональними ознаками в єлиний ендокринний апарат.

Залози внутрішньої секреції(glandulae endocrinae s. sine ductibus) – це специфічні залозисті утворення, які приймають участь в регуляції функціональних систем організму за допомогою гормонів, виділяючи їх безпосередньо в кров або тканинну рідину.

Особливості залоз внутрішньої секреції такі:

1)мають невеликі розміри;

2)мають густу сітку судин і, звісно, добре забезпечуються кров’ю;

3)розташовані в різних місцях тіла людини;

4)мають різну будову та походження, але споріднену функцію.

Схема розташування ендокринних залоз людини: 1)епіфіз, 2)гіпоталамус, 3)гіпофіз, 4)щитовидна та паращитовидні, 5)тімус, 6)наднирники, 7) панкреатичні островки, 8)яєчник, 9)сім’янник.

Всі залози внутрішньої секреції поділяють на залежні від гіпофіза та незалежні. До залоз, залежних від гіпофіза, відносять щитовидну залозу, коркову речовину наднирників, статеві залози. Незалежать від гіпофіза паращитовидні залози, панкреатичні островки(островки Лангерганса підшлункової залози), мозкова речовина наднирників, паранглії.

До залоз ендокринної системи відносять також епіфіз(шишкоподібне тіло), та ординарні гормоноутворюючї клітини, які утворюють так звану дифузну ендокринну систему.

Наука про органи ендокринної системи називається ендокринологія(від грец. endon – внутрі, crineo - виділяю).

Гормони – то є біологічно активні речовини, які виділяють ендокринні залози.

Клітини, які синтезують гормони є і в нервовій системі, наприклад, в нервових ядрах гіпоталамуса ці клітини називаються нейросекреторними, а їх секрет нейросекретом. Взагалі здатність до синтезування гормонів виявлена не тільки в залозах внутрішньої секреції, а і в інших органах. Наприклад, останніми дослідженнями було з’ясовано, що жирова тканина людини виділяє величезну кількість біологічно активних речовин гормональної природи, що дозволяє вважати її ендокринним органом.

Морфологічна та функціональна характеристика органів ендокринної системи людини

Гіпофіз (hipophysis) – найважливіша залоза внутрішньої секреції, ії називають “королем залоз”, тому що вона регулює діяльність цілого ряду інших ендокринних залоз. Гіпофіз розташований вгіпофізарній ямці турецького сідла кліновидної кістки. Від порожнини черепа він обмежений діафрагмою сідла, яка утворена відростком твердої оболонки головного мозку. Сам гіпофіз оточений щільною сполучнотканинною оболонкою. Маса гіпофіза 0, 5-0, 7г. У діафрагмі сідла є невеликий отвір, крізь який проходить лійка, що з’єднує гіпофіз з сірим бугром.

Будучі анатомічно єдиним гіпофіз поділяється на дві частки, які мають різну будову і походження. Передня частка(аденогіпофіз) більша за розмірами і розвиваєтьсяз ектодерми епітелія ротової бухти. Вона складається з дистальної та бугорної частинок і лежачої дозаду проміжної частки. Задня частка(нейро- гіпофіз) розвивається із вироста нижньої поверхні другого мозкового міхура –

мйбутнього проміжного мозку.

Передня частка. Її дистальна(головна) частина утворена епітеліальними залозистими клітинами(аденоцитами), які формують тяжі. Між цими тяжами розташовуються широкі кровеносні капіляри. Клітини залозистих тяжів розрізняються по своїй будові і функціям. Це крупні ацидофільні ендокриноцити(аденоцити), які займають до 40%всих клітин аденогіпофіза.

Одні з цих клітин – соматотропоцити, виробляють гормон росту; інші – маммотропоцити – пролактін. Різні базофільні ендокриноцити - гонадо- тропоцити(до 10%) продукують фолітропін, лютропін. Тіротропоцити секретують тиротропін, кортікотропні ендокрноцити(кортікотропоцити) – виділяють АКТГ-адренокортікотропний гормон або кортікотропін.

Проміжна частка гіпофіза має вигляд вузкої полоски між дистальною частиною передньої частки і задньою часткою. Ендокриноцити проміжної частки синтезують меланоцитотропін та ліпотропін.

Задня частка гіпофіза не синтезує гормонів, а тільки виділяє в кров гормони, утворені в нейросекреторних ядрах гіпоталамуса, які надходять до гіпофіза по нервовим волокнам гіпоталамо-гіпофізарного тракту.

Гормоноутворююча функція всього гіпофізу знаходиться під контролем гіпоталамуса проміжного мозку. Для розуміння взаємовідносин гіпофіза і гіпоталамуса слід звернути увагу на особливості кровозабезпечення цих анатомічно та функціонально зв’язаних органів. Справа в тому, що верхні гіпо-

фізарні артерії напрямляються до сірого бугра проміжного мозку і до воронки нейрогіпофіза, де розгалуджуються на капіляри, які проникають в тканину мозку і утворюють первинну гемокапілярну сітку. Ці капіляри опутують нейросекреторні клітини гіпоталамуса. Саме тут нейросекрет з нервових клітин гіпоталамуса виділяється в кров. З довгих та коротких капілярів первинної капілярної сітки формується так звані воротні вени гіпофіза, які йдуть до йогро бугорної частини, до аденогіпофіза. В передній частці гіпофіза воротні вени розпадаються на широкі (синусоїдальні) капіляри, утворюючі вторинну гемокапілярну сітку, яка опутує в аденогіпофізі його секреторні клітини.

Схема взаємодії гіпофіза з іншими ендокринними залозами:

1)передня частка гіпофіза, 2)гіпофізарна артерія, 3) первинна гемокапілярна сітка, 4)вторинна гемокапілярна сітка,) 5)нейросекреторні ядра гіпоталамуса, 6)виносна вена, 7)воронка гіпофіза, 8)задня частка, 9)проміжна частка.

Дію і назви гормонів зображено згідно номенклатури таблиці1.

Капіляри вторинної сітки, заливаючись, утворюють виносні вени, по яким кров (з гормонами передньої частки) виносяться із гіпофіза. Задня частка гіпофіза кровозабезпечується переважно за рахунок нижніх гіпофізарних артерій. Між верхніми та нижніми гіпофізарними артеріями знаходяться довгі артеріальні анестезоми.

У новонародженого маса гіпофіза становить 0, 12г. До 10 років маса подвоюється, до 15 років маса потроюється. Максимального розвитку залоза досягає в 20 років, і на подальші вікові періоди вона практично не змінюється, але після 60 років спостерігається деяке зменшення маси гіпофіза.

 

3. Гормони. Гуморальна регуляція

В організмі людини є дві системи, які регулюють життєвоважливі функції органів. Це нервова регуляція та гуморальна регуляція (від грец. humor – рідина). Вони дуже пов’язані між собою, тому іноді говорять про нейрогуморальну регуляцію.

Гуморальна регуляція здійснюється залозами внутрішньої секреції за допомогою гормонів. Всі гормони мають велику біологічну активність і специфічність. Кожний гормон діє на чітко виражені клітини, тканини, органи. Гормони в тканинах швидко руйнуються, тому для довгої дії гормонів потрібно постійне виділення їх в кров, тканинну рідину.

По характеру своєї дії на клітини і тканини, а також по своїй будові гормони поділяються на дві групи. Гормони першої групи, дякуючи своїй розчинності в жирах, легко пороходять через мембрани клітині впливають на синтез білків. Це стироїдні гормони наднирників(коркової речовини) і гормони щитовидної залози.

Гормони другої групи пагано розчинні в жирах і не здатні проникатив клітини. Ці гормони взаємодіють з рецепторами мембран. До цієї групи відносять гормони білкової природи.

Таблиця 1. Походження та дія деяких гормонів

Залоза Гормони або групи гормонів Дія гормону
I.Гіпофіз: а)передня частка     б)проміжна частка в)задня частка 1)Соматотропін (СТГ) 2)Тіротропін (ТТГ) 3)Пролактін (ЛТГ) 4)Меланоцитотропін (МСГ) 5)Фолітпропін (ФСГ)     6)Лютропін (ЛГ)   7)Гонадотропний гормон 8)Адренокортікотропний гормон   9)Ліпотропні фактори гіпофіза 10)Оксітоцин (ОКС) 11)Вазопресин (АДГ) 1)Стимуляція росту кісток, регуляція обмінних процесів 2)Регуляція функцій щитовидної залози   3)Ріст молочних залоз (продукування прогестерону) і продукування молока (лактація) 4)Синтез мелатоніна, пігментація шкіри   5)У жінок: стимуляція овогенезу, роста фолікулів, секреції естрогенів і овуляції; у чоловіків: стимуляція розвитку статевих залоз, сперматогенезу, секреції статевих гормонів 6)У жінок: стимуляція овуляції, утворення жовтого тіла. Розвиток та дозрівання статевих клітин, секреція статевих гормонів 7)У чоловіків: стимуляція інтерстіціальних ендокриноцитів статевих залоз 8)Регуляція утворення і секретування глікокортікоїдів кори наднирників, мобілізація жиру з жирової тканини 9)Мобілізація та утілізація жирів в організмі   10)Скорочення матки, посилення тонуса гладеньких м’язів кишково-шлункового тракта 11)Реабсорбція води в ниркових канальцях (антідіуретична дія), судиннозвужуюча дія (підвищення кров’яного тиску)
II.Щитовидна залоза 1)Тіроксин 2)Трийодтіропін 3)Йодомісткі глікопротеїди 4)Тіреокальцитонін 1), 2), 3)Забезпечення роста, розумового та фізичного розвитку. Стимуляція енергетичного обміну, синтеза білка і катаболізма жирів та вуглеводів   4)Регуляція метаболізма Кальція і Фосфора
III.Паращито- видні залози 1)Паратгормон 1) Регуляція метаболізма Кальція і Фосфора
IV.Підшлункова залоза 1)Інсулін 2)Глюкагон 3)Соматостатін (D-клітини)   4)Гормон РР-клітин 1), 2)Регуляція рівня глюкози в крові 2)Утворення глікогену 3)Пригнічує утворення гіпофізом гормону роста і синтеза ферментів ацинодними клітинами, а також виділення інсуліна та глюкагона a-і-b-клітин 4)Стимуляція виділення шлункового та панкреатичного соків екзокринною частиною залози
V.Наднирники а)кора а.1)пучкова зона а.2)клубочкова зона а.3)сітчаста зона   а.3)сітчаста зона б)мозкова речовина 1)Кортізон 2)Кортікостерон 3)Гідрокортізон 4)Альдостерон   5)Андрогени 6)Естрогени 7)Прогестерон 8), 9)Катехоламіни: адреналін та норадреналін 1), 2), 3)Обумовлення нормальної роботи нирок, прискорення утворення первинної сечі. Регуляція обміну жирів, білків та вуглеводів в організмі 4)Регуляція водного та мінерально-солевого обміну, забезпечення рівноваги. Утворення колагена 5), 6), 7)Стимуляція статевих процесів і таке інше   5), 6), 7)Стимуляція статевих процесів і таке інше 8), 9)Стимуляція метаболізму, дія на судини і серце(міокард), регулювання рівня глюкози в м’язах, збудження рецепторів нервової системи, сильний виброс адренналіну спричинює різкі зміни емоцій(гормон страху, гормон щастя і таке інше)
VI.Статеві залози: а)я’єчники б)жовте тіло   в)сім’янники 1)Естрадіол 2)Естрон   3)Прогестерон   4)Тестостерон 1), 2)Розвиток статевих органів, вторинних статевих ознак, статевої поведінки. Статева диференціація у ембріона 3)Підготовка слизової оболонки матки до імплантації зародка. Нормальна вагітність 4) Розвиток статевих органів, вторинних статевих ознак, статевої поведінки. Статева диференціація у ембріона
VII.Епіфіз 1)Мелатонін (синтез вночі) 2)Серотонін (синтез удень) 1), 2)Мають значний вплив на залози внутрішньої секреції, впливають на сон та статеве дозрівання 1)Антагоніст МСГ та ЛГ
VIII.Тімус 1)Тімозіни 2)Тімопоетини 1), 2)Стимулюють диференціацію і проліферацію Т-і В-лімфоцитів, а також котролюють нейром’язову передачу, стан вуглеводного обміну

 

4. Хвороби ендокринної системи. Короткий огляд

Хвороби, спричинені залозами внутрішньої секреції, розвиваються при порушенні ними секреції гормонів.

Відрізняють гіпофункцію та гіперфункцію залози, що показує на недостатню та надмірну секрецію відповідно.

Гіпофункція гіпофіза у людей похилого віку призводить до значних порушень білкового, вуглеводного, та жирового обміну або до загального гіпофізарного збільшення жирової тканини тіла, або до сильного похудіння(гіпофізарної катехсії).

Гіперфункція гіпофіза у дорослих людей, коли ріст вже зупинився, веде до збільшення окремих частин тіла, такий стан називається акромегалією.

Гіпофункція щитовидної залози(гіпотеріоз). У дітей затримується фізичний та психічнй розвиток, знижується розумові здібності. У дорослих людей спричинює мікседему, симптомами якої є: швидка втома, сонливість, сухість шкіри, ламкість ногтів. Лице стає опухшим від збільшення маси підшкірної клітчатки.

В місцевостях, де їжа та вода бідні на Йод, розвивається хвороба, яка називається ендемічним зобом, коли маса залози збільшується, а секреція гормонів – ні.

Гіперфункція щитовидної залози(гіпертеріоз) спричинює підвищення енергетичного обміну. Похудіння. Велике споживання їжї, швидка втома. Стійкий гіпертеріоз спричинює так звану Базедову хворобу, при якій залоза збільшує свої розміри, пульс стає нерівним, з’являється роздратованість, підвищується транспірація, з’являється безсоння.

Гіпофункція паращитовидної залози. Спричинює пониженню вмісту Кальція в крові, що визиває підвищену збудженість, з’являються судорги. При гіпофункції Са починає вимиватися з кісток, в наслідок чого вони розм’якшуються.

При гіперфункції паращитовидної залози Са відкладається на стінках кровеносних судин та в нирках.

Гіпофункція підшлункової залози спричинює тяжке захворювання – цукровий діабет, яке характерізується підвищеним рівнем цукру в крові. При цій хворобі порушуються всі обмінні процеси. Підвищується рівень споживання білків в організмі. Хворий завжди відчуває сильну потребу в споживанні рідини. Щодобовий вихід сечі до 4-5літрів, порушуються функції серця, легень, спостерігається швидка втома.

 

4. Фізична реабілітація

 

ЛФК для щитоподібної залози

Від стану і функціонування щитовидної залози у великій мірі залежать наш настрій, поведінку, самопочуття і сон. Адже ця залоза впливає на роботу всіх органів людини. Збій у роботі цієї маленької залози призводить до розвитку багатьох захворювань інших органів. Лікувальна фізкультура допомагає людині відновити своє здоров'я після перенесеного захворювання або оперативного втручання.

Лікувальна фізкультура (ЛФК) призначається при поліпшенні самопочуття хворого, при нормальній роботі серцевого м'яза, відсутності болів, стихании основного процесу. Залежить лікувальна фізкультура від перебігу захворювання щитовидної залози. Під час занять обов'язково проводиться контроль дихання і частоти пульсу.

{LikeAndRead}

Збільшення частоти пульсу при гіпертиреозі не повинно перевищувати половину початкового. Вправи потрібно виконувати в повільному темпі. З великою обережністю виконуються статичні дихальні вправи з затримкою при видиху. При цьому слід враховувати тривалість виконання вправи, інтенсивність, інтервали відпочинку між повтореннями, кількість повторень, повне розслаблення. При гіпертиреозі регулярні фізичні вправи підвищують рівень енергії, настрій, допомагають впоратися з безсонням.

На 50-60% від початкового допускається збільшення пульсу при гіпотиреозі. Темп виконання вправ повільний або середній. Від ступеня і тяжкості захворювання щитовидної залози залежить і вибір лікувальної фізкультури (форми і засоби). Тривалість заняття - 5-30 хвилин.

Аеробні вправи допомагають збільшити вироблення гормонів (у кого низький рівень) в щитовидній залозі, зменшують побічні негативні ефекти захворювань " щитовидки", нормалізують роботу серцево-судинної системи, підвищують рівень обміну речовин, покращують настрій.

Якщо під час занять у вас виникли тривалі й гострі болі або ви відчули втому, негайно зупиніться і зверніться до лікаря. Пацієнти із захворюваннями щитовидної залози повинні бути дуже обережними, тому що м'язова слабкість і низький рівень енергії - загальна проблема людей з цими хворобами. Не проявляйте надмірну запопадливість до фізичних навантажень.

ЛФК при захворюваннях щитовидної залози виключає різні нахили, повороти тулуба і голови з різних вихідних положень. Не можна виконувати фізичні вправи в швидкому темпі і з обтяженням. Різко міняти положення тіла не рекомендується. Під час занять не повинно бути негативних емоцій.

Астенічний синдром

Для цього стану характерні підвищена втомлюваність, послаблення і навіть втрата здатності до великого фізичного або психічного навантаження. Синдром може бути конституційно зумовленим, але може розвиватися при недостатньому харчуванні, “вітамінному голоді”, надмірному психічному і фізичному навантаженні, в період виздоровлення після перенесених захворюваннях, травми і т.д. При астенічному синдромі рекомендується дозована ходьба, ЛГ, загальний масаж, фітотерапія, лижні прогулянки, їзда на велосипеді, плавання, загартовування, сауна (баня), прийом адаптогенів (лимони, шень –шеня і т.д.) і інше.

Лікувальна фізкультура при захворюваннях нирок і сечовивідних шляхів

Постійне виведення з організму продуктів розпаду і інших шкідливих речовин здійснюється сечостатевою системою. Сечостатевий апарат об’єднує дві системи органів, анатомічно і фізіологічно різних, ознак тісно пов’язаних між собою топографічно по своєму походженню і функціями (частково).

До чоловічих статевих органів відносяться яєчка (сім’яники), статевий член (прутень) і додаткові залози і протоки, по котрим секрети простати, яєчок і сім’яних пухирців поступають в прутень.

Сечостатева система включає також нирки з лоханками, сечоводи, сечовий міхур і сечовивідний канал.

 

Нирково-кам’яна хвороба

При цьому захворюванні проходить відкладення конкрементів у ниркових лохонках і у верхніх відділах сечовивідних шляхів. Утворення камінців може бути одно- і двостороннім. Основні типи конкрементів – урати, оксалати, фосфати і інші. Інколи вони бувають комбінованими, тобто складаються з двох або трьох згаданих солей. Зустрічаються камінці, що складаються з холестерину або сульфаміланідних сполук.

Відому роль у виникненні цього захворювання відіграють інфекції сечовивідних шляхів, а також порушення різних видів обміну, порушення нервової і ендокринної регуляції, розлади випорожнення нижніх сечових шляхів і ін.

Хвороба може протікати приховано, і конкременти у сечовивідних шляхах виявляють лише при випадковому рентгенологічному дослідженні. В інших випадках спостерігаються болі у попереку тугого характеру, котрі можуть бути сировоковалими надлишковим фізичним навантаженням, підійманням вантажів і т.д.

Одним із моментів профілактики є фізкультура, загартовування і дієта. Рекомендується ранкова гігієнічна гімнастика, вправи з скакалкою, комплекси для укріплення м’язів живота і спини, а також їзда на велосипеді, тривалі прогулянки пішки, сауна (баня), вібраційний масаж попереку, гіпертермічні ванни (38-41? С, тривалістю 5-10хв.)

Аденома простати (простатит).

Запалення простати, або простатит може бути гострим і хронічним. При хронічному простатиті розростається фіброзна тканина, відмічається гіпертрофія простати. В результаті затруднюється сечовипускання.

При хронічному простатиті рекомендується ЛГ, біг, підтюнцем, прогулянки на лижах, плавання, урологічний масаж, дієта і інше.

 

Нефроптоз

Нефроптоз – опущення нирки. Нефроптоз часто є результатом травми – удару у поперекову ділянку, забої її при падінні, різко струсу тіло, при падінні, сильного струсу черевних м’язів при надмірному фізичному навантаженні. Вісі ці моменти можуть викликати значне зміщення нирки внаслідок порушення цілості навколониркових фасцій і їх фіброзних органів, знижується працездатність.

Поряд з ЛГ (необхідно виконувати спеціальний комплекс вправ лежачи на спині) на кушетці з припіднятими ногами проводиться масажи спини, живота, бедер. Рублення і покалачування виключаються.

 

Лікувальна фізкультура при захворюваннях розладів обміну речовин

 

До залоз внутрішньої секреції відносяться щитовидна залоза, прищитовидні, гіпофіз, нимековидне тіло, вилогкова, підшлункові і деякі інші. Функція залоз – це продукування гормонів, стимулюючих або навпаки гальмуючи розвиток і життєдіяльність окремих органів і організму в цілому. Гормони синтезуються в невеликих кількостях і кров’ю переносяться до місця назначення. Ендокринні залози входять до системи нейрогуморальної регуляції функцій організму. Синтезовані ними гормони відіграють роль хімічних регуляторів обмінних процесів тканини. Сигнал до збудження секреції гормону зазвичай іде від чутливих нервових закінчень – екстеро – і інтерорецепторів – і по аффертинм нервоаим шляхом поступає в УНС, в гіпоталамусу ділянку.

Нормальне протікання обмінних процесів в організмі як в слокої, так і у мінливих умовах зовнішнього середовища забезпечується повноцінною діяльністю ендокринної системи.

Захворювання ендокринної системи можуть протікати з явищами надлишковими або недостатньо функції.

Фізичні властивості суттєво впливають на обмін речовин.

Цим пояснюється широке використання фізичних вправ при розладах функції

фізичних вправ.

 

Ожиріння

 

Ожиріння – збільшення маси тіла за рахунок надмірного відкладання жирової тканини. Розділяють екзомино – конституційне ожиріння внаслідок невідповідності між поступленням і використанням енергії при наявності конституційної схильності; церебральне ожиріння, пов’язане із захворюванням головного мозку (запальний процес, травма, пухлини); ендокринне ожиріння впливає при захворювання ендокринної системи (захворювання гінофіза, наднирників, щитовидної залози і інш.)

Виділяють три ступені ожиріння: І ступінь – надлишок маси тіла на 30%; ІІ ступінь – надлишок маси на 30-40%; ІІІ ступінь – надлишок маси тіла на 5% і більше.

При екзамено – конституційному ожиріння рекомендується: дієта (зниження загальної калорійності, рідини, солі, роздільне харчування), 1-2 рази на тиждень розвантажувальні дні, наприклад, 1, 2 л. кефіру в день або 1, 5-2 кг. яблук); сауна (баня), теплий душ; рухова активність (ЛГ, дозована ходьба по пересічній місцевості, плавання, ходьба на лижах, ігри і інші види фізичної діяльності); вібраційний масаж (з наступним протиранням усього тіла спиртом або коньяком; позначення вітамінних комплексів і сечових препаратів 1-2 рази в тиждень) з препаратами калію або кураги; рослинні послаблюючі.

 

Рекомендовані вправи з гантелями, гумовими амортизаторами, набивними м’ячами і біля гімнастичної стійки. Після закінчення занять корисний масаж ногами м’язів спини, ягодиць і ніг.

Цукровий діабет

 

Цукровий діабет – це захворювання, що зумовлене абсолютною або відносною недостатністю інсуліну в організмі і характеризується грубими порушеннями обміну вуглеводів, з гіперлікемією і глюкозурією (“цукрове сечоспускання”), а також іншими порушеннями обміну речовин.

Одним з еміалогічних факторів є спадкова схильність, а також ожиріння, атеросклеротичні зміни судин підшлункової залози, фізична і психічна травма, інфекції, надмірне вживання вуглеводів і інше.

Надлишок інсуліну в організмі приводить до порушення вуглеводного, жирового і білкового обмінів.

Виділяють три стадії в розвитку діабету і потенціальний діабет, коли є лише схильність до захворювання; латетиний діабет, виявляється з допомогою проби на толеронтність до вуглеводів; який діабет, коли існують явні клінічні біохімічні симптоми захворювання. Хворих турбують сухість у роті, полідрія, похудання, слабість, зниження працездатності, підвищений, шкірний зуд і зуд в праленині, ніодермія, грибкові пораження шкіри і інше.

При діабеті рекомендується масаж з підігрітою олією (нихтова, оливкова, евкаліптова і інш.), ЛГ, дозована ходьба, прогулянки на лижах, плавання, сауна (баня) і інш. Головне – не допускати перевтоми.

Подагра

 

Подагра – хвороба, що характеризується порушенням пуринкового обміну і супроводжується накопиченням сечової кислоти в організмі. Характерний прояв хвороби – рецидивуючий артрит. Зазвичай спостерігається реундивуючі гострі моно – або олігоартрити суглобів нижніх кінцівок з частим залученням 1-го метатарзофалангового суглобу (приблизно у 75% хворих), суглобів племна, гомілковоспопних і калійних суглобів.

Характерні біль, рухи у суглобі стають неможливими, спостерігається пермартикулярний набряк, гіперемія над суглобом.

Подагва нерідко існує у комплексі з порушенням інших видів обміну – ожирінням і діабетом. При подагрі і ділянці прикріплення до кісток зв’язок, суглобових сумок, сухомиль розвивають кісткові розростання – остеофіти. Часто зустрічається деформація суглобів.

При подагрі рекомендується їзда на велосипеді, плавання, ЛГ, дієта, (виключення м’яса, нирок, печінки, бобів і інш.), баня (сауна), загальний масаж, надмірне пиття, лижні прогулянки, санаторно – курортне лікування (плавання в морі, ходьба і біг на піску у воді, тренування на велоергометрі, киселі, коктейлі і іш)






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.