Методичні рекомендації з виконання та оформлення.

1.Для приготування тимчасового препарату клітин спочатку на предметне скло нанесіть краплю води, потім покладіть на скло листок елодеї, чи шкірку цибулі та накрийте покривним склом.

2.Для приготування гіпертонічного розчину розчиніть у воді натрій хлорид.

Зміст і послідовність виконання завдань.

1.Приготуйте препарат живих клітин листка елодеї (цибулі).

2.Розгляньте клітини, замалюйте побачене, стрілочками покажіть рух цитоплазми.

3.Для спостереження явища плазмолізу приготуйте мікропрепарат елодеї.

4.Помістіть краплю розчину натрій хлориду поруч із краєм покривного скельця, а фільтрувальний папір –біля протилежного краю. Протягом 2хв спостерігайте за межами протопласта. Опишіть та поясніть побачене.

5.Таким же способом промийте препарат чистою водою. Опишіть і поясніть побачене.

6.Зробіть схематичні малюнки, що ілюструють явища плазмолізу і деплазмолізу.

Зробіть висновок, відповівши на запитання.

Які властивості мають мембрана і цитоплазма?

Контрольні запитання.

1.Які типи транспорту характерні через плазматичні мембрани?

2.Чому тваринні клітини стискаються в гіпертонічному розчині, а рослинні – ні?

3. Які характеристики клітин визначають за допомогою плазмолізу?

Заняття № 12

Тема. Ядро. Будова і функції ядра клітин еукаріот.

Мета: розглянути особливості будови й функції ядра клітини еукаріотів.

Література: Загальна біологія: (Підруч. для учнів 10-11 кл. серед. загальноосвіт. шк.) М.Є.Кучеренко та інш. – К.: Генеза, 2000. – 464с. § 15

л.2. Тагліна О.В. Біологія. 10 кл. (рівень стандарту, академічний рівень). Підруч. для загальноосв. навч. закл. – Х.: Вид-во «Ранок», 2010. – 256с.: іл. §19.

План

1. Будова ядра.

2. Поняття про каріотип.

3. Функції ядра.

1. Всі клітини еукаріот мають оформлене ядро. Лише деякі з них втрачають його під час свого розвитку (еритроцити, тромбоцити). У більшості клітин є лише одно ядро. Кожному типові клітин властиве постійне співвідношення між об’ємами ядра та цитоплазми, тобто ядро певного розміру може забезпечувати спадковою інформацією відповідний об’єм цитоплазми.Ядра бувають різні за формою та розмірами. Найчастіше ядра бувають кулястої форми. Розміри можуть варіювати від 1мкм до 1мм. Ядро складається з поверхневого апарату і внутрішнього середовища. Поверхневий апарат просторово і функціонально пов’язан з ЕПС. Він складається з двох мембран, між якими є простір, але навколо ядерних пор мембрани з'єднуються.

Внутрішнє середовище - ядерний матрикс – складається з ядерного соку (каріоплазми), ядерець, рибонуклеопротеїдних комплексів і ниток хроматину.

Каріоплазма – внутрішній вміст ядра, в який занурені ядерця, хроматин і різноманітні гранули. Каріоплазма є напівпрозорим внутрішнім середовищем клітини, в якому відбуваються всі біохімічні реакції. В ній є білкові фібрили, які формують внутрішній скелет ядра. Крім опорної ядерний матрикс ще й регуляторну функцію завдяки ферментам, розташованим в ньому. Каріоплазма об’єднує в одне ціле всі структури ядра.

Ядерця розміщені у каріоплазмі – це щільні структури, які складаються з рибонуклеопротеїдних фібрил (комплексів РНК з білками), внутрішньоядерцевого хроматину, гранул (попередників субодиниць рибосом). Ядерця формуються на певних ділянках окремих хромосом – вторинних перетяжках). Зазвичай у ядрі розташоване одне ядерце. Але інколи їх може бути кілька. Під час клітинного поділу ядерця зникають, а наприкінці цього процесу синтезуються знову.

2. Кожна еукаріотична клітина має певний набір хромосом – каріотип. Особливості каріотипу особин того чи іншого виду залежать від кількості, розмірів, та форми хромосом. Стабільність каріотипу забезпечує існування виду.

Хромосоми – ядерні органели, в яких розміщені гени. Основу хромосом складає дволанцюгова молекула ДНК, яка пов’язана з ядерними білками й утворює нуклеопротеїди. Крім того, до складу хромосом входять РНК і ферменти, потрібні для їх подвоєння або синтезу РНК.

Молекули ДНК у хромосомах розташовані певним чином. Ядерні білки утворюють частинки нуклеосоми. Які ніби нанизані на нитку ДНК. Вісім- десять нуклеусом сполучаються в глобули, між якими містяться відрізки молекули ДНК. Завдяки такій організації досягається компактне розміщення молекул ДНК у хромосомах, бо у розгорнутому стані ці молекули значно довші від хромосом (довжина хромосом під час поділу становить у середньому 0, 5 – 1 мкм, іноді до 50 мкм, тоді як молекула ДНК може досягати кількох сантиметрів). Кожна хромосома складається з двох поздовжених частин хроматид. Коли клітина ділиться, хроматиди розходяться до дочірніх клітин, завдяки чому останні одержують однакову спадкову інформацію від материнської клітини. Обидві хроматиди сполуча-ються між собою в зоні первинної перетяжки, яка поділяє хромосому на ділянки – плечі. Хромосоми бувають рівно плечовими і нерівно плечовими. У ділянці первинної перетяжки розміщена центромера - пластинчатий утвір у вигляді диска. До неї приєднуються нитки веретена поділу. Деякі хромосо-ми мають ще й вторинні перетяжки, де знаходяться гени, що відповідають за утворення ядерець.

Число хромосом у різних видів може значно варіювати. Так у людини хромосомний набір включає 46 хромосом.

Хромосомний набір ядра буває гаплоїдним, диплоїдним або поліплоїдним. У галоїдному наборі (1n) всі хромосоми відрізняються між собою. В диплоїдному наборі (2n) кожна хромосома має собі пару, подібну за розмірами та формою.

Ядро зберігає спадкову інформацію і передає її дочірнім клітинам під час поділу. На молекулах ДНК в процесі транскрипції синтезуються молекули іРНК, які переносять інформацію про структуру білків із ядра до місця їхнього синтезу в цитоплазмі.

В ядрі внаслідок мутацій може змінюватися спадкова інформація, що зумовлює спадкову мінливість.

В ядрах за участю ядерець формуються рибосоми, які потім надходять у цитоплазму і беруть участь у біосинтезі білків. Таким чином, завдяки реалізації спадкової інформації, закодованої у вигляді послідовності нуклеотидів молекули ДНК, ядро регулює біохімічні, фізіологічні та морфологічні процеси в клітині.