Суть статистичного зведення.

Статистичне зведення – наукова обробка первісної інф-ції, отриманої в рез-ті статистичного спостереження.

Уся обробка складається з етапів:

1)групування, тобто розподіл статистичної сук-ті на однорідні групи за якоюсь суттєвою ознакою.

2)розробка с-ми показників, необхідних для хар-ки виділених груп і підгруп.

3)підрахунок підсумків по окремих групах і підгрупах.

4)зображення отриманих рез-тів у вигляді таблиць та графіків.

Зведення та групування не є механічною дією, а являє собою досить важливий етап статичтичного дослідження, що носить теоретичний аналіз того явища, яке він вивчає.

6.Ряди розподілу як перша узагальнююча хар-ка стат. сук-ті.

Ряд розподілу є основою б.-я. науковий хар-р. Дослідник мусить здіснити перш за все глибокий

статичтичного груп-ня. Побудувати ряд розподілу – значить поділити стат сук-ть на групи за певною ознакою. Б.-я. ряд розподілу обовязково має 2 графи. В першій колонці завжди зазначається різновид ознаки, якщо вона атрибутивна, або індивідуальне числове значення чи інтервал кількох значень, якщо ознака варіаційна. Ознака, за якою здіснюється розподіл ел-тів сук-ті, називається групувальною. Друга графа являє собою так звані частоти, тобто число повторень різновиду ознаки чи їх кількісної хар-ки.

Залежно від групувальної ознаки ряди розподілу поділяються на:

1)атрибутивні

2)варіаційні:

а)дискретні

б)інтервальні

Ряди розподілу дозволяють вивчити стр-ру сук-ті, а також проаналізувати стр-ні зрушення за ознакою протягом певного періоду часу.

На підставі частот можна визначити частки, що являють собою відношення окремих груп до загальної чисельності. Частки прийнято позначати через “ W”.

Wi= fi / Sfi.

За варіаційною ознакою можна побудувати дискретний чи інтервальний ряд розподілу.

Якщо групувальною ознакою є дискретна ознака, і варіація індивідуальних значень цієї ознаки незначна, то будуєтьсядискретний ряд розподілу. Особливістю цього ряду є те, що кожна виділена група має єдине числове значення ознаки. Індивідуальне зн-ня варіаційної ознаки або варіанти, прийнято позначати через Х1, Х2, …, Хn.

Прикладом дискретного ряду розподілу м. б. такий: розподіл магазинів р-ну за числом товарних секцій.

Якщо варіація дискретної ознаки є значною, тобто максимальне зн-ня ознаки в багато разів перевіщує мінімальне зн-ня, то слід будувати інтервальний ряд розподілу. Такий ряд розподілу будується також в такому разі, коли групувальною ознакою є також безперервна ознака. При побудові таких рядів індивідуальне зн-ня ознаки об’єднують в групи і подаються у вигляді “ від… до…”Такі ряди розподілу м. б. з рівними чи нерівними інтервалами. В тих випадках, коли стат. сук-ть є якісно однорідною стосовно групувальної ознаки, ряди бувають з рівними інтервалами.

Інтервали м. б. відкритими і закритими.

Одним з методологічних питань побудови рядів розподілу є визначення розміру інт-лу або кроку, а також кіл-ті груп, на які поділяється статистична сук-ть.

Розмір інт-лу при умові рівних інт-лів визначається за формулою:

H = Xmax-Xmin / m,

де m-число передбачувальних груп. Число самих груп залежить від чис-ті сук-ті та ступеню варіації ознаки.

В окремих випадках, коли варіація групувальної ознаки досить значна, тобто мова йде про якісно різнорідну сук-ть, ряд розподілу доцільно і необхідно будувати, використовуючи нерівні інт-ли. В цьому випадку досить важливо зуміти відділити за якісною визначеністю одну групу від іншої.

Графічне зображення рядів розподілу.

Дискретні р/р графічно можна подати у вигляді полігону. Інт-ні ряди з рівними інт-лами зображують у вигляді гістограми.

7.Види статистичних групувань та їх значення в соц.-екон. аналізі.

Стат. зведення – другий етап дослідження масових сусп. явищ. На етапі зведення ел-ти сук-ті за принципом схожості та відмінносиі певних ознак об’єднуються у групи; для хар-ки виділених груп викор-ть с-му пок-ків. Рез-ти зведення оформлюються у вигляді стат. таблиць.

Існують загальноприйняті методологічні стандартні розподілу сук-ті на групи – чітко визначені групувальні ознаки та сформульовані вимоги щодо умов форм-ня груп. Це класифікація.

Для розвязання конкретних аналітичних з-ч проводяться нестандартні групування за певними ознаками, що легко розпізнаються. Залежно від мети досл-ня та складності масового процесу групувальних ознак м. б. одна, дві і більше. Групування за однією ознакою наз. простим. У разі поєднання двох і більше ознак – комбінаційним.

На групування у ститистичному аналізі покладаються певні ф-ції:

а)вивчення стр-ри та стр-них зрушень; б)типологія соц.-екон. явищ;

в)аналіз взаємозв’язків між явищами.

Відповідно до цих ф-цій розрізняють стр-ні, типологічні та аналітичні гр-ня.

Стр-не гр-ня хар-зує склад однорідної сук-ті за певними ознаками, обсяги явища та вагомість окремих груп. Різновидом стр-ного гр-ня є варіанти та частоти або частки. Варіанти – це конкретні зн-ня гр-ної ознаки. Частоти - кількості ел-тів сук-ті, яким властиві окремі варіанти. Відносні частоти (% до підсумку) наз. частками.

Типологічне гр-ня – це розподіл якісно неоднорідної сук-ті на класи, соц.-екон. типи, однорідні групи. Основним завданням є ідентифікація типів, а тому першорядне значення має вибір групувальної ознаки. І стр-ні і типологічні гр-ня – описові, вони хар-ть стр-ру сук-ті, виділяючи хар-ні її риси та особливості. Але відрізняються за рівнем якісних відміностей між групами.

За допомогою аналітичного групування виявляють наявність та напрямок зв’язку між двома ознаками, з яких одна представляє рез-т, а інша – фактор, що впливає нарез-т. У класичному варіанті аналіт. груп-ня сук-ть поділ. на групи за ф-рною ознакою, і в кожній групі визначається середній рівень рез-тивної ознаки. За наявністю зв’язку між ф-рною та рез-тивною ознаками групові середні від групи до групи поступово змінюються – збільшуються чи зменшуються.

Кіл-ть груп залежить від ступеня варіації групув. ознаки та обсягу сук-ті, у кожному окремому випадку її необхідно обгрунтувати. Якщо групув. ознака атрибутивна, кіл-ть груп певною мірою визначається кіл-тю найменувань ознаки.

У практиці формування груп за варіаційною ознакою – неперервною або дискретною, з широким діапазоном варіації – необхідно встановити інтервали груп та визначити межі кожного з них з такою точністю, щоб розподіл сук-ті був однозначним. Інт-ли м.б. рівні, нерівні, відкриті і закриті.