Вимоги до екскурсовода

3.

Мова екскурсовода є важливою складовою його професійної майстерності. Вона поділяється на внутрішню і зовнішню.

Зовнішня мова має комунікативне значення, її зміст орієнтований на розуміння іншими людьми. Розповідь екскурсовода – це зразок зовнішньої мови. Основне її завдання впливати на свідомість та діяльність людей, передати їм визначену інформацію, повідомити знання про конкретні об’єкти і події тощо.

Зовнішня мова екскурсовода знаходить вираз у двох формах: монологічній (монолог)-чільне місце в будь-якій екскурсії, незалежно від теми і діалогічній (діалог).

Внутрішня мова – це мова в середині себе, попереднє формування думок, які будуть повідомлені аудиторії. Її використовують в процесі розробки нової теми. Отже внутрішня мова передує зовнішній.

Стиль мови екскурсовода – манера словесного виразу думок, має особливості в побудові фраз і вживанні слів, може розглядатися як сукупність різних форм і прийомів розповіді. Його характерні особливості – ясність, лаконічність, точність, образність, емоційність, чистота. Індивідуальний стиль мови є однією з важливих особливостей, що характеризує високий рівень професійної майстерності екскурсовода та відбиває його мовну культуру.

Темп і ритм мови диктується змістом розповіді. Вони можуть бути прискореними або уповільненими.

Екскурсовод повинен володіти основами усної та письмової мови, слідкувати за інтонацією своє мови.

4.

Основу майстерності екскурсовода складають вміння та навички. Для формування вміння необхідні ґрунтовні знання і вміння володіти методичними прийомами при проведенні екскурсії. Шляхи придбання вмінь екскурсоводами бувають різні: при прослуховуванні екскурсії, вивченні досвіду роботи інших екскурсоводів, виконання навчальних вправ тощо. Одне з головних вмінь екскурсовода – виклад екскурсійного маршруту.

Навички екскурсовода - це вміння виконувати визначену дію, відпрацьовані практикою дії екскурсовода, які відбуваються за однією й тією ж схемою. Придбання навичок допомагає виконувати роботу швидко, точно і впевнено. Вони поділяються на: навички розробки нової теми екскурсії; роботи з книгою, у бібліотеці, фондах музеїв, з документами в архівах, навички до підготовки і проведення екскурсії, навички екскурсійної розповіді тощо.

В практичній діяльності навички можуть взаємодіяти, наприклад, навички мовлення і демонстрації об’єктів, навички показу оригінальних об’єктів, використання наочних матеріалів з портфеля екскурсовода.

Екскурсовод повинен постійно удосконалювати набуті навички, що дозволяє використовувати різні варіанти проведення екскурсії з різним рівнем підготовки.

Ефективність екскурсії залежить не тільки від знань і вмінь, а й від вміння екскурсантів володіти навичками спостереження об’єктів, від їхньої уваги до розповіді екскурсовода, вміння сприймати фактичний матеріал, робити необхідні висновки. Тому важливим завданням екскурсії є навчання екскурсантів бачити і сприймати об’єкти.

5.

Зовнішній вигляд екскурсовода – це те, що впадає в вічі екскурсантам, як тільки він постає перед ними.

Чоловік має бути добре поголеним, зайві речі не повинні випинати кишені, у боковій кишені не повинно бути ручок, окулярів і олівців.

Жінка повинна знати, якої довжини рукав у неї, наскільки відкритий виріз горловини, як сидять на ній брюки чи спідниця, тощо. Вона повинна оцінити як сидить на неї вбрання, коли вона сидить, ходить чи стоїть.

Зазвичай зачіска екскурсовода повинна бути в порядку, руки і нігті бути чисті, взуття начищене, сукня чи костюм відпрасований.

Майстерність екскурсовода – це особливий вид мистецтва, що побудований на активному використанні та поєднанні показу і розповіді, застосуванні методичних прийомів ведення екскурсії, володіння спеціальними вміннями та навичками, що притаманні екскурсоводу.

Основні складові майстерності:

Знання: загальні (ерудиція) і знання з спеціальності (ерудиція з спеціальності), знання екскурсійної теорії, методики ведення екскурсії, основ психології, педагогіки, риторики, логіки та етики.

Вміння: сформулювати знання і викласти свої думки до проведення екскурсії (у тексті) розповіддю і культурою мовлення, розширення світогляду людей, при проведенні екскурсій використання методичних прийомів, донести знання до аудиторії і керувати нею, передавати свої переконання і поводитись в колективі.

Головна функція екскурсовода не тільки передати знання групі, але й домогтися їх ефективного засвоєння екскурсантами. Саме тому важливою складовою є володіння методикою.

Робота екскурсовода повинна мати творчий характер, володіти ерудицією.

Дикція екскурсовода повинна бути ясна та чітка.

Робота по розвитку культури мови збагачує словниковий запас екскурсовода, дозволяє йому правильно обрати і вживати слова в розповіді, дає можливість відпрацювати свій індивідуальний стиль мови.