Главная страница Случайная страница
Разделы сайта
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Методи аналізу травматизму
|
|
При проведенні аналізу травматизму ставляться такі завдання:
ü виявлення причин нещасних випадків;
ü виявлення характеру і повторення нещасних випадків;
ü визначення найнебезпечніших видів робіт і процесів;
ü виявлення факторів, характерних щодо травматизму на даному робочому місці, у цеху, підрозділі;
ü виявлення загальних тенденцій, характерних щодо травматизму на даному робочому місці, у цеху, підрозділі.
Найпоширенішими методами аналізу травматизму, що взаємодоповнюють один одного, є статистичний і монографічний. Нині дедалі більшого значення набувають економічний та ергономічний методи.
Статистичний метод базується на вивченні травматизму за статистичними документами: звітами, актами, журналами реєстрації. Це дозволяє групувати випадки травматизму за певними показниками: за професіями, робочими місцями, цехами, стажем, віком працюючих, причинами травматизму, обладнанням, яке спричинило травму.
Ці показники використовуються для характеристики рівня виробничого травматизму на підприємстві й у цілому по галузі для порівняння різних підприємств за рівнем травматизму.
Монографічний метод полягає в детальному обстеженні всього комплексу умов праці, технологічного процесу, обладнання робочого місця, санітарно-гігієнічних умов, тобто проводиться глибокий аналіз небезпечних і шкідливих виробничих чинників. Отже, причини нещасних випадків вивчаються комплексно.
Топографічний метод ґрунтується на тому, що на плані цеху (підприємства) позначають місця, де сталися нещасні випадки. Це дозволяє наочно бачити зони з підвищеною небезпекою, які вимагають ретельного обстеження та відповідних профілактичних заходів.
Економічний метод полягає у вивченні та аналізі економічних втрат, що спричинені виробничим травматизмом, і спрямований він на з’ясування економічної ефективності витрат на розробку і впровадження заходів з охорони праці.
Метод експертних оцінок базується на експертних висновках (оцінках) умов праці, на виявленні відповідності технологічного процесу, обладнання, інструментів вимогам стандартів та ергономічним вимогам.
Для того щоб оцінити рівень травматизму, розраховують показники його частоти та тяжкості:
Коефіцієнт частоти травматизму:
де N – кількість врахованих нещасних випадків на виробництві за звітний період з утратою працездатності на один і більше днів;
Ч – середньооблікова чисельність працівників за звітний період часу.
Даний показник визначається на 1000 осіб облікової чисельності працівників.
Коефіцієнт тяжкості травматизму обчислюється за формулою:
де Д – сума днів непрацездатності по всіх нещасних випадках;
N – загальна кількість нещасних випадків.
Показник непрацездатності (Пн) визначається за формулою:
Показник витрат (Пв) на попередження нещасних випадків за звітній період:
де З – витрати на попередження нещасних випадків за звітній період.
На основі отриманих показників визначають динаміку виробничого травматизму, професійної та загальної захворюваності за відповідний період, яка дозволяє оцінити стан охорони праці на підприємстві, правильність обраних напрямів щодо забезпечення здорових і небезпечних умов праці.
В Україні діють нормативи, що регламентують безпеку праці, додержання яких дає можливість створити на підприємстві безпечні умови праці. Безпечні та нешкідливі умови праці на виробництві мають бути забезпечені як під час проектування підприємств, технологічних процесів, машин і обладнання, так і під час їх експлуатації.
Заходи, що вживаються для запобігання виробничому травматизмові, умовно можна поділити на технічні, санітарно-гігієнічні, організаційні, правові та економічні.
Заходи щодо попередження та усунення причин виробничого травматизму і професійних захворювань
Технічні:
ü застосування технічних засобів, що запобігають дії на працюючих небезпечних і шкідливих виробничих факторів;
ü створення комфортного мікроклімату;
ü розроблення і впровадження безпечного устаткування;
ü механізація та автоматизація технологічних процесів;
ü модернізація технологічного обладнання.
Власник підприємства зобов’язаний інформувати працівників про стан охорони праці, причини нещасних випадків і професійних захворювань, про заходи, що вжиті для їх усунення та для забезпечення умов праці на безпечному рівні.
Організаційні:
ü правильна організація роботи, навчання, контроль та нагляд за охороною праці;
ü розроблення перспективних планів зниження травматизму, своєчасного виконання заходів щодо охорони праці;
ü дотримання трудового законодавства, міжгалузевих нормативних актів про охорону праці;
ü упровадження безпечних методів наукової організації праці;
ü проведення оглядів, лекційної та наочної пропаганди з питань охорони праці;
ü моральне і матеріальне заохочення за активну роботу з охорони праці.
Санітарно - гігієнічні:
ü створення нормативного мікроклімату на робочих місцях;
ü забезпечення робочих місць відповідним освітленням, вентиляційними системами, системами опалення, кондиціювання;
ü обладнання місць для короткочасного відпочинку працівників;
ü обладнання санітарно-побутових кімнат;
ü виявлення та усунення джерел виробничого шуму, вібрації, випромінювань.
Правові:
ü виконання законодавчих актів, норм і правил з охорони праці, охорона праці жінок, підлітків, інвалідів;
ü регулювання режиму праці й відпочинку;
ü укладення колективного договору, угоди з охорони праці;
ü своєчасне розроблення інструкцій з техніки безпеки, виробничої санітарії;
ü розслідування нещасних випадків на виробництві тощо.
Економічні:
ü цільове використання коштів, виділених на охорону праці;
ü широке залучення коштів із фондів підприємства, позик банків тощо для поліпшення умов праці.
|
|