Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці

За порушення законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці, створення перешкод для діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці і представників професійних спілок винні працівники притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримі­нальної відповідальності згідно із законодавством.

Дисциплінарна відповідальність працівників за порушення трудової дисципліни, за невиконання або неналежне виконання трудових обов’язків, у тому числі в галузі охорони праці, полягає в тому, що винний працівник вимушено несе невигідні для нього наслідки у зв’язку з накладеним на нього дисциплінарним стягненням.

Підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників є порушення законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці або їх дії, спрямовані на створення перешкод для виконання посадовими особами органів дер­жавного нагляду за охороною праці їх повноважень. Перелік основних повноважень посадових осіб цих органів міститься у ст. 45 Закону України «Про охорону праці».

КЗпП України встановлено такі дисциплінарні стягнення: догана, звільнення з роботи. Право накладати дисциплінарні стягнення на працівників має орган, який ко­ристується правом прийняття на роботу (обрання, призначення на посаду, затвер­дження на посаді) цього працівника. На працівників, які несуть дисциплінарну від­повідальність за статутами і положеннями та іншими актами законодавства про дис­ципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, яким підпо­рядковані органи, уповноважені приймати на роботу.

Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним ор­ганом безпосередньо за виявленням проступка, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв’язку з тим­часовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці. Дисциплінарне стяг­нення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступка.

До того, як накласти дисциплінарне стягнення, власник або уповноважений ним орган повинен отримати від винного працівника письмових пояснень. Закон не вста­новлює строку, протягом якого працівник має подати пояснення. Бажано, щоб орієн­товні строки для подання пояснень були передбачені в колективному договорі, а конкретні строки, залежно від обставин вчинення проступка, встановлювала служ­бова особа, що має право накладення дисциплінарних стягнень. У разі неодержання від працівника пояснень у визначений йому строк дисциплінарне стягнення може бути накладене на підставі тих матеріалів, що є на підприємстві.

В тому випадку, коли працівник відмовляється дати пояснення, про це має бути складений акт за підписом службової особи і працівників підприємства, що бу­ли свідками цієї відмови.

Матеріальна відповідальність робітників і службовців регламентується ст. 130-138 КЗпП України та іншими нормативними актами, що стосуються цієї відпові­дальності у трудових відносинах. Притягнення працівника до кримінальної, адмініс­тративної чи дисциплінарної відповідальності за дії, якими заподіяно шкоду, не зві­льняє його від матеріальної відповідальності.

Повна матеріальна відповідальність працівника передбачена статтею 134 КЗпП України й у випадках, зокрема, заподіяння шкоди у нетверезому стані, при умисному знищенні, зіпсутті матеріалів, виробів, інструментів, вимірювальних приладів, спецодягу та інших предметів, виданих працівникові в користування, коли шкоду за­вдано не при виконанні своїх трудових обов’язків.

Кримінальна відповідальність за порушення правил охорони праці передбачена статтями 135, 218, 219 і 220 КК України. Стаття 135 містить у собі загальне поняття складу та суб’єкта злочину. Суб’єктом злочину з питань охорони праці є будь-яка службова особа підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, а також громадянин – власник підприємства чи уповноважена ним особа.

Кримінальна відповідальність настає не за будь-яке порушення, а за порушення вимог законодавства та інших нормативних актів про охорону праці, якщо це пору­шення створювало небезпеку для життя або здоров’я громадян.

Злочином, передбаченим ст. 218 КК України, є порушення правил безпеки гірни­чих робіт, якщо воно заподіяло шкоду здоров’ю людей або завідомо могло спричи­нити людські жертви чи інші тяжкі наслідки і карається позбавленням волі на строк до трьох років або виправними роботами на строк до двох років.

Запитання для самоперевірки засвоєння матеріалу лекції:

1. Які органи здійснюють державне управління охороною праці?

2. Назвіть завдання, функції та права Державного коміте­ту з нагляду за охороною праці.

3. Які завдання та функції управління охороною праці?

4. Охарактеризуйте сутність соціального страхування від нещасних випадків і професійних захворювань, які спри­чинили втрату працездатності.

5. Які функції профспілок у галузі охорони праці?

6. Як здійснюється взаємодія місцевих органів виконавчої влади з територіальними управліннями Держ­наглядохоронпраці?

7. Назвіть основні функції управління охороною праці.

8. Як і за чий рахунок здійснюється фінансове забезпечення заходів з охорони праці?

9. Які повноваження міністерств та центральних органів виконавчої влади щодо поліпшення умов та охорони праці?

Основна л-ра: [1, 2, 3].

Додаткова л-ра: [1, 2, 4].