Суспільні інформаційні відносини

Інформація – відомості про об’єкти та явища навколишнього середовища, та їх властивості.

У будь-якому суспільстві інформація виконує такі основні функції: інтегративну – згуртування членів суспільства й соціальних груп; комунікативну –спілкування та взаєморозуміння; інструментальну – участь в організації виробництва та управління; пізнавальну – установлення об’єктивних закономірностей природи, суспільства, мислення. У суспільстві засобами руху інформації стають преса, книжки, радіо, телефонний зв’язок, телеграф, пошта та ін. засоби комунікації.

Об’єкти інформаційного впливу:

- працівники засобів масової інформації, преси, телебачення, радіомовлення; - громадськість організації; - місцева громада, її засоби інформації; - органи держ. влади;

- споживачі;

Публічна інформація – це офіційні документовані дані, які дають кількісну характеристику явищ та процесів, що відбуваються в економіч., соціальній, культурній та ін. сферах життя й збираються, використовуються, поширюються та зберігаються органами держ. влади.

Основн. джерелами цієї інформації є законодавчі акти України, акти Верх. Ради, підзаконні нормативні акти, акти органів місцевого самоврядування. З погляду доступності виділяють групи публічної інформації: відкриту; інформацію з обмеж. доступом; закриту; держ. таємницю; конфіденційну інформацію. Критерієм для виокремлення інформац. відносин завжди є об’єк т – власне інформація. В системі суспільних відносин інформація являє собою інформаційну передумову реалізації будь-якої суспільної дії. Реалізація базових функцій держави можлива тільки за умови формування відповідної системи інформаційних відносин.

Інформац. суспільство відрізняється від суспільства, в якому домінують традиційна промисловість і сфера послуг, тим, що інформація, знання, інформаційні послуги, усі галузі, пов’язані з їх виробництвом, зростають більш швидкими темпами, а також є джерелом нових робочих місць і стають домінуючими в економічному розвитку.

2. Інформаційне забезпечення - комплекс організаційних, правових, технічних ї технологічних заходів, засобів та методів, які забезпеч. в процесі управління інформац. зв'язки суб'єктів і об'єктів шляхом оптимальної організації інформац. масивів баз даних і знань.

В процесі управління керівники й фахівці постійно мають справу з інформацією як необхідним засобом розробки управлінських рішень та їх реалізації. За допомогою інформації реалізується зв'язок між суб'єктом і об'єктом.

Вимоги до інформації, реалізація яких забезпечує її ефективність -інформація має бути мінімальною, достатньою й необхідною, вірогідною й надійною, сучасною й оперативною, яка може використовуватись для машинної обробки.

Мінімальніст ь передбачає обмеження збирання і опрацювання інформації лише тими повідомленнями, без яких неможна управляти об'єктом. Достатність - інформація дає повне уявлення про функціонування об'єкта, а також оптимальних чи близьких до них рішень. Однією з головних вимог є забезпечення високої вірогідності. Без вірогідності інформації про об'єкт управління неможна організувати його роботу, використовуючи найбільш вдосконалені методи управління. Підвищення вірогідності інф-ції можна досягти за рахунок підвищення відповідальності за вірогідність даних, більш широкого впровадження сучасних технічних засобів.

Важливим елементом системи є своєчасність надходження інформації. Від цього значною мірою залежить своєчасність та якість прийнятих управлінських рішень. Затримування інформації часто призводить до її втрати. Від своєчасно прийнятої інформації залежить точність оцінки оперативної обстановки, повнота і правильність відповідних рішень, чіткість постановки завдань виконавцям, ефективність контролю й досягнення кінцевого результату.

Усі види інформації складають інформаційну систему управління — організаційно оформлену сукупність інформаційних потоків, документів, каналів зв'язку й технічних засобів, які забезпечують взаємозв'язок між елементами систем управління з метою її ефективного функціонування та розвитку.