Музикотерапія як метод психокорекції

Музикотерапія належить до так званих активних методів групової психологічної допомоги, кінцева мета якої—реставрація почуття гідності, набуття стресотолерантності, реабілітація та реадаптація. Цей метод може використовуватися в роботі з дітьми з особливостями психофізичного розвитку.

Музикотерапія — один із засобів підви­щення соціальної активності, комунікативних здібностей особистості, її адекватної соціалі­зації в суспільстві. До того ж це засіб корекції функціональних рухових, психогенних або соціальних відхилень, бо за допомогою своїх специфічних форм і методів впливає на осіб із соціальними, психічними та соматичними відхиленнями. Музикотерапія є джерелом активізуючої творчості та соціальної стиму­ляції, що оздоровчо впливає на емоційну й вольову сферу людини. Кожний з елементів музикотерапії, якою б формою він не вира­жався (вокальною, інструментальною, мов­леннєвою, руховою чи образотворчою), всту­пає у специфічний зв'язок з індивідом.

Виховна сила музики полягає в тому, що вона своєрідно акцентує на певних моментах і ситуаціях у житті людини, підсилює емоцій­не сприймання і виробляє особливе ставлення до них. Душевні імпульси та спонукання, що виникають при цьому, впливають на характер людини. Музика стимулює нервові центри, від тональності та сили звуків залежать сер­цевий ритм і робота органів дихання, а також живлення тканин організму. Психолог В.Карвасарський, посилаючись на роботи зарубіжних дослідників, визначає такі меха­нізми лікувальної дії музики: катарсис, емо­ційний стан, підвищення доступності для сві­домого переживання психо- і соціально-дина­мічних процесів.

Призначення музикотерапії — проник­нення в глибинні сфери особистості, куди не можна сягнути за допомогою слова.

• Основні аспекти застосування музико­терапії:

• блокування процесу комунікації із соці­альним оточенням;

• підготовка до застосування психотера­пії та релаксації;

• підтримка під час релаксації, пов'язано з аутогенним тренуванням;

• подолання тривожних станів, корекція астенії, роздратованості, внутрішнього напру­ження, зумовлених стресовим станом.

Методи музикотерапії поділяють на такі, що спрямовані на емоційну активізацію, тре­нінгові, релаксуючі, комунікативні, а також творчі методи у формі інструментальної, вокальної, рухової імпровізації, музичний тренінг чутливості для вироблення здатності бачити виявлення життя в музиці. Музикотерапію застосовують як індиві­дуально, так і на групових заняттях. Найчастіше її сполучають з іншими метода­ми в комплексній психотерапії. Значного ефекту можна досягти тоді, коли музичні тво­ри виконують самі психологи чи психотера­певти. Відоме широке використання музики разом із гіпнозом, аутогенним тренуванням та іншими методами релаксації.

Форми роботи, що застосовуються в музикотерапії, — рухове розслаблення і злит­тя з ритмом музики; музично-рухові ігри і вправи; психічна й соматична релаксація за допомогою музики; вокальні вправи-співи; гра на музичних інструментах і ритмічна декламація; рецептивне сприймання музики; музичне малювання; пантоміма; рухова дра­матизація під музику; музична розповідь; гра з лялькою та дихальні вправи з музичним супроводом.