Зміст дипломної роботи спеціаліста

4.1. Зміст дипломної роботи спеціаліста визначається її темою. Теми дипломних робіт затверджуються кожного року на засіданнях кафедри.

4.2. Титульна сторінка є першою сторінкою дипломної роботи спеціаліста і оформлюється відповідно до вимог, установлених інститутом (додаток А).

4.2. Завдання на дипломну роботу спеціаліста – 2 сторінки одного аркуша – складається студентом разом з керівником (або науковим керівником (консультантом), (за потреби) дипломної роботи студента (додаток Б).

Формування і затвердження завдання направлено на досягнення наступних цілей:

- окреслити методологічні рамки розробки теми шляхом визначення наукового об’єкту, предмету і мети роботи;

- визначити основні напрямки роботи та відобразити їх в структурі дипломної роботи студента;

- встановити базу дослідження на матеріалах якої виконується дипломна робота студента;

Рис. 3.1 Структурна схема дипломної роботи

- сформулювати завдання, що дозволяють продемонструвати набуті студентом професійні компетенції;

- забезпечити шляхом індивідуалізації завдань та їх прив’язки до конкретних баз дослідження, самостійність роботи студента над дипломною роботою.

У завданні зазначаються:

- тема дипломної роботи та наказ по інституту, яким вона затверджена (вписується після отримання наказу);

- термін подання студентом завершеної роботи, який встановлюється рішенням випускової кафедри з урахуванням часу, необхідного для отримання відгуку керівника, візи завідувача випускової кафедри про допуск до захисту, рецензії на дипломну роботу та подання секретарю ДЕК не пізніше ніж за два дні до захисту;

- цільова установка та вихідні дані до роботи;

- перелік графічного матеріалу;

- консультанти по роботі;

- перелік питань, які повинні бути розроблені.

Формулювання цих завдань з кожної частини роботи повинно бути в наказовому способі, тобто починатися зі слів: «Розробити...», «Обґрунтувати...», «Оптимізувати...», «Провести аналіз...», «Розрахувати...» тощо;

- календарний план виконання роботи;

- дата видачі завдання.

Завдання підписується керівником дипломної роботи студента, який несе відповідальність за реальність виконання та збалансованість його обсягу з часом, відведеним на дипломне проектування, а також студентом, який своїм підписом засвідчує дату отримання завдання для виконання.

Завдання є необхідною складовою дипломної роботи спеціаліста. Внесення до нього суттєвих змін допускається, як виняток, рішенням випускової кафедри на прохання керівника дипломної роботи не пізніше місяця від початку дипломного проектування.

Завдання студент розміщує у дипломній роботі після титульного аркуша

4.3. В анотації (додаток В, В1) – 2 сторінки (на українській та англійській мовах) – зазначається прізвище та ініціали студента; назва дипломної роботи спеціаліста; основний зміст та результати дослідження (обсягом до 800 знаків). Викладення матеріалу в анотації повинно бути стислим і точним. Належить використовувати синтаксичні конструкції, притаманні мові ділових документів, уникати складних граматичних зворотів.

Необхідно використовувати стандартизовану термінологію, уникати маловідомих термінів і символів. Після кожної анотації наводять ключові слова відповідною мовою.

Ключові слова (слова специфічної термінології за темою, які найчастіше зустрічаються у дипломній роботі) наводяться у називному відмінку. Ключовим словом називається слово або стійке словосполучення із тексту анотації, яке з точки зору інформаційного пошуку несе смислове навантаження. Сукупність ключових слів повинна відображувати поза контекстом основний зміст дипломної роботи. Кількість ключових слів – 5-7.

Анотація повинна бути написана українською та англійською мовами, розміщуватися на окремому аркуші разом з ключовими словами та передувати змісту (зміст та оформлення мають бути ідентичними).

Анотація підписується студентом в нижньому правому куті аркуша (додаток В, В1).

4.4. Якщо в роботі вжито специфічну термінологію, а також використано маловідомі скорочення, нові символи, позначення тощо, то перелік умовних позначень повинен бути поданий у вигляді окремого списку, який розміщують після анотації, перед змістом дипломної роботи.

Перелік слід друкувати у дві колонки: у лівій за абеткою наводяться скорочення, а у правій – їх детальне розшифрування (додаток Д).

Якщо в дипломній роботі спеціальні терміни, скорочення, символи, позначення повторюються менше трьох разів, перелік не складають, їхнє розшифрування наводять у тексті при першому згадуванні.

4.5. Зміст (1-2 сторінки) дипломної роботи спеціаліста відображається в плані, розробленому за допомогою наукового керівника (додаток Л).

У змісті роботи повинні бути передбачені три блоки (розділи): теоретичний, аналітичний, практичний (проектний).

Матеріал роботи має бути викладено як єдине ціле у логічній послідовності.

Зміст (план) починають з нової сторінки. Зміст включає: вступ; послідовно перелічені назви усіх розділів, підрозділів, пунктів і підпунктів (якщо вони мають заголовки); висновки та пропозиції; список використаних джерел; додатки. Назви розділів і підрозділів мають бути стислими і зрозумілими, літературно грамотними, тісно пов’язаними з назвою роботи, але не повторювати її.

Навпроти кожної позиції змісту проставляються номери сторінок, які вказують на початок викладення матеріалу.

4.6. У вступі (додаток Л1) зазначається проблема, що потребує вирішення, ступінь її дослідження, актуальність проведення і мета досліджень у обраному напрямі, завдання, що вирішуються для досягнення мети, об'єкт і предмет досліджень, визначаються методи дослідження та джерела інформації; наукова новизна та практична значущість роботи (за наявності і за потреби). Також зазначається апробація результатів досліджень – виступи на студентських наукових конференціях, публікації результатів дослідження. Обсяг вступу, зазвичай, не повинен перевищувати 3 – 4 сторінки.

Актуальність теми подається у вигляді критичного аналізу та шляхів розв'язання проблеми, обґрунтування необхідності досліджень для підприємств та організацій. Висвітлення актуальності не повинно бути багатослівним. Досить кількома реченнями висловити головне - сутність проблеми або наукового завдання.

Мета – це уявлення про результат. Ставлячи мету, дослідник уявляє собі, який результат він має намір одержати, яким буде цей результат Не слід формулювати мету як «Дослідження...», «Вивчення...», тому що ці слова вказують на засіб досягнення мети, а не на саму мету.

Далі необхідно вказати на конкретні завдання, що мають бути вирішені відповідно до мети. Завдання роботи повинні бути чітко сформульованими та відображати заходи стосовно досягнення мети дослідження. Це робиться у формі перерахування (розглянути...; виявити…; проаналізувати…; установити…)

Мета та завдання роботи повинні бути чітко сформульованими та відображати тематику дослідження.

Об'єкт дослідження визначається разом з вибором теми і є однією із сторін діяльності господарюючого суб'єкта (методологічна характеристика дослідження; процес чи явище, що породжує проблемну ситуацію й обране для вивчення. Визначення об'єкта пов'язано з відповіддю на питання: що розглядається?). Наприклад: господарська діяльність, фінансовий стан, капітал/активи підприємства, фінансова стійкість підприємства, платоспроможність страхової компанії, комунікаційна політика підприємства, та ін.

Предмет дослідження міститься в межах проблемного об'єкта, який потребує вирішення (методологічна характеристика того, що знаходиться в межах об'єкту дослідження. Предмет позначає аспект розгляду, дає представлення про те як розглядається об'єкт, тобто визначення предмета пов'язано з відповіддю на питання: як розглядається об'єкт дослідження). Наприклад, підходи та методи економічного діагностування стану підприємства, поліпшенні фінансового стану, управління капіталом/активами підприємства, управління фінансовою стійкістю підприємства, управління платоспроможністю страхової компанії та ін.

Об'єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об'єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження. Саме на нього спрямована основна увага, оскільки предмет дослідження визначає тему дипломної роботи спеціаліста, яка визначається на титульному аркуші як її назва.

База дослідження. Базою дослідження може бути підприємство, організація, установа приватної або державної форми власності, органи державного управління або контролю.

Методи дослідження. Подають перелік використаних наукових принципів, методології та методів дослідження для досягнення поставленої в роботі мети, зокрема, методи логічного узагальнення, статистичні, фінансові, інші специфічні прийоми і методи.

Перераховувати їх треба не відірвано від змісту роботи, а коротко та змістовно визначаючи, що саме досліджувалось тим чи іншим методом. Це дасть змогу пересвідчитися в логічності та прийнятності вибору саме цих методів.

Метод – сукупність прийомів, операцій і способів теоретичного пізнання і практичного перетворення дійсності, досягнення визначених результатів.

Методика – розглядається як інструкція діяльності по реалізації методу дослідження. Методи доведення достовірності можна об’єднати у три групи:

- аналітичні

- експериментальні

- підтверджені практикою.

Аналітичні методи є найбільш результативними. Їх сутність – доведення результату (теореми, формули, закону) через математичні перетворення. Ці методи використовуються тоді, коли автору вдалося побудувати математичну модель досліджуваного явища.

Сутність експериментальних методів перевірки достовірності полягає у відтворенні на фізичній, цифровій або аналоговій моделі досліджуваного явища і порівнянні теоретичних та експериментальних результатів.

При підтвердженні наукового результату практикою необхідно, щоб виведені теоретичні положення збігалися з явищами, що спостерігаються у практичних ситуаціях.

Наукова новизна (якщо це присутнє в дипломній роботі) повинна містити результати самостійного аналітичного та експериментального характеру. Подають коротку анотацію нових наукових та практичних положень (рішень), запропонованих студентом особисто. Необхідно показати відмінність одержаних результатів від відомих раніше, описати ступінь новизни (вперше одержано, удосконалено, дістало подальший розвиток).

Практична значущість (якщо це присутнє в дипломній роботі) повинна містити результати власних досліджень, що можуть бути упроваджені в діяльність підприємств, установ.

Кожне наукове положення або практичну розробку чітко формулюють, відокремлюючи їх основну сутність і зосереджуючи особливу увагу на рівні досягнутої при цьому новизни. Сформульоване наукове положення або практична розробка повинні читатися і сприйматися легко і однозначно (без нагромадження дрібних і таких, що затемнюють його сутність, деталей та уточнень). У жодному випадку не можна вдаватися до викладу наукового положення у вигляді анотації, коли просто констатують, що в дипломній роботі спеціаліста зроблено те або інше, а сутності і новизни положення із написаного виявити неможливо.

Апробація роботи повинна містити назви статей, тез доповідей, підготовлених за матеріалами роботи, виступи на науково-практичних конференціях, інших наукових заходах (за наявності).

Структура роботи. З яких частин складається робота, на скількох сторінках викладена, скільки містить в собі таблиць, рисунків, формул, додатків.

Цей останній абзац вступу не виділяється жирним шрифтом і має містити наступну інформацію: дипломна робота виконана на ___ сторінках, містить ___ рис., ___ табл., ___ формул, ____додатків. Список використаних джерелскладає ___. (Додаток Л1)

4.7. Зміст основної частини дипломної роботи спеціаліста викладають за розділами. Розділи можуть поділятися на підрозділи, пункти, підпункти (рис. 3.1). Кожен розділ починають з нової сторінки.