Види профзахворювань

І місце – професійні захворювання органів дихання (58, 1 %) (працівників вугільної та гірничо-видобувної галузей, на які припадає більше 80% від всіх зареєстрованих випадків профзахворювань).

ІІ місце – захворювання опорно-рухового апарату (21, 9 %), викликані негативним впливом фізичного навантаження, вимушеною робочою позою тощо.

ІІ місце – вібраційно-шумова патологія (8, 6%). Абсолютна кількість випадків вібраційної хвороби зменшується.

Кількість захворювань хімічного генезу зменшилась у 1, 8 рази, що не відповідає реальному стану справ на виробництвах, використанням застарілих технологій, устаткування тощо.

В останні роки зросла кількість випадків професійного туберкульозу, що виявляється переважно у медичних працівників. У медпрацівників збільшується питома вага захворювань алергічного генезу (11, 9 %), захворювань шкіри (контактні дерматити та екземи – 3, 3 %), гепатиту В (3, 2 %).

Залишається низьким рівень виявлення професійного раку під час медичних оглядів (38, 8%). Найбільша кількість хворих на професійний рак реєструється у Кіровоградській, Дніпропетровській, Луганській, Донецькій, Запорізькій областях на підприємствах енергетики, чорної металургії та вугільної промисловості. Етіологічними факторами, що викликають професійний рак, є іонізуюче випромінювання (радон вугільних та уранових копалень), вплив хімічних канцерогенних речовин, зварювальних аерозолів.

В цілому по Україні профпатологія реєструється у працівників близько 200 професій, що підлягали впливу до 80 виробничих шкідливих факторів. Серед захворілих, в основному, чоловіки (у 2004 році максимально – 94, 2%). Найбільша кількість працівників у яких було діагностовано професійну патологію, мала стаж роботи від 10 до 25 років та вік старше 40 років.

Домінуючими факторами формування несприятливих умов праці є:

- 67, 3 % випадків – недосконалі технології, машини і механізми,

- 25, 5 % – відсутність або незастосування засобів індивідуального захисту

- 2, 8 % – відсутність, недосконалість та несправність сантехустаткування,

- порушення правил техніки безпеки, режимів праці і відпочинку.

Зростає питома вага випадків з стійкою втратою працездатності, яка максимально у 2005 році становила 90, 3 %, що обумовлено виявленням профзахворювань на пізніх стадіях їх розвитку, та практично не знижується останніми роками. Якщо у 90-х роках профпатологія виявлялась головним чином при медичних оглядах, то на сьогодні до 50 % її виявляється при зверненні працівників за медичною допомогою. У Житомирській, Кіровоградській, Луганській, Миколаївській, Полтавській, Сумській, Тернопільській, Херсонській областях цей показник становить від 56, 5% до 83, 1%.

Незадовільний стан здоров’я працюючих підтверджують також медико-демографічні показники населення працездатного віку, серед яких найбільш вагомим є смертність. З 1990 року вона має тенденцію до постійного зростання, особливо серед чоловіків, що призвело до застосування нового терміну «надсмертність чоловіків працездатного віку».

У структурі причин смертності провідні місця традиційно посідають нещасні випадки, захворювання серцево-судинної і нервової систем, системи кровообігу та злоякісні новоутворення.

Аналіз ситуації на виробництвах та професійної захворюваності в Україні свідчить про: