Інтеграція України в НАТО та ЄС

Питанням євроатлантичної інтеграції України останнім часом присвячено багато досліджень та наукових праць. Однак потрібно реально оцінювати готовність українського суспільства до розвитку в нових умовах кардинальних зрушень, а зокрема в умовах переходу до європейської моделі державного управління, що передбачає:

– виконання достатньо жорстких умов щодо показників якості життя суспільства;

– приведення законодавства країни до європейських стандартів;

– вирішення проблем обороноздатності;

– вирішення проблем мовної підготовки фахівців для роботи з країнами – членами ЄС та НАТО.

Європейська та євроатлантична інтеграція України – це забезпечення якісно нового, вищого рівня життя для кожного завдяки новітнім технологіям, ефективному використанню ресурсної бази країни, демократизації суспільства, приєднання до західної системи цінностей. Більше того, національна безпека України залежить від євроатлантичної безпеки, й навпаки, безпека, в євроатлантичному регіоні, значною мірою, залежить від стабільності та надійності національної безпеки України.

НАТО створена передусім, як система колективної оборони, однак вирішуючи проблеми євроатлантичної безпеки, вона постійно посилювала свою політичну складову. Сьогодні у політиці НАТО почала приділятись увага усуненню загроз шляхом розбудови мирних і дружніх міжнародних відносин у всьому євроатлантичному регіоні. Вони охоплюють формування діалогу, партнерства і співробітництва з державами Центральної та східної Європи, а також іншими країнами.

Вступивши до НАТО, Україна може прискорити членство в Європейському Союзі. НАТО залишається єдиною організацією демократичних держав Євроатлантичного простору в галузі оборони і безпеки, що довела свою ефективність і життєздатність. Членство в НАТО гарантуватиме Україні захист и суверенних прав у випадку порушення державного кордону, воєнної агресії, втручання у внутрішні справи чи політичного шантажу тощо.

НАТО забезпечує широку підтримку науковим дослідженням та освітнім проектам, переважна більшість з яких не пов'язані з військовою сферою, а сприяють розвитку наукової думки саме у цивільних галузях. Щоправда, сьогодні у світі вигідно розробляти і продавати зброю.

В Україні найбільше конкурентів з'явилося у зв'язку з розширенням НАТО на Схід: завдяки членству в альянсі країни Центральної та Східної Європи отримали доступ до нових технологій. Ще частина конкурентів – це гравці, які динамічно розвиваються і ще десяток років тому почали активно скуповувати новіші технології й розвивати науку. Сьогодні такі країни, як ПАР, Китай, а в перспективі – Індія, Пакистан, стають активними учасниками торгівлі зброєю.

У країнах НАТО, як мінімум, третина виробництва працює на обороноздатність, тобто на силові структури й армію. Саме у зв'язку з цим членство в НАТО відкриє доступ до нових технологій – для насичення власної армії новітніми системами зброї.

Позаблоковий статус України не має реальних гарантій його реалізації. До такого висновку дійшли й наші брати-слов'яни – Польща, Чехія, Словаччина, Болгарія, які почувають себе в НАТО досить комфортно. До такого висновку поволі доходить і Росія, яка постійно проводить сумісні навчання з НАТО якщо не на суші, то на морі. Й це навчання відбувається значно активніше, ніж в Україні. Росія зацікавлена у зміцненні взаємодії з НАТО. Адже їй дедалі важче контролювати ситуацію на азійській частині своєї території, куди здійснюється експансія з боку китайської, індуської, мусульманської цивілізацій. Отже, виникає серйозна проблема утримання територій за Уралом, територій Сибіру, Далекого Сходу, які будуть заселені неслов'янським нехристиянським населенням.

Головною перешкодою, що заважає інтеграції України до ЄС, є низький рівень життя в країні та деформації у соціально-економічному розвитку. Основними серед них є диспропорції в структурі первісних доходів інституційних секторів економіки України. Ліквідація цих диспропорцій є головною передумовою в наближенні економічного розвитку України до стандартів ЄС. Україна має дотримуватися вимог та виконувати умови доступного партнерства, що передбачає відповідність коротко- та середньострокових пріоритетів економічного розвитку асоційованих країн визначеним у Європі глобальним стратегічним цілям створення спільного ринку.

Загалом проблема України та Європейського співтовариства полягає в структурі економіки і появі в Україні національної буржуазії. Цей клас не хоче бути молодшим партнером російського сировинного придатку й водночас не хоче бути поглиненим транс європейським капіталом. На відміну від Польщі, де відбулася повна європеїзація і наднаціоналізація вітчизняного бізнесу, – поглинання транснаціональними корпораціями, європейськими фінансовими і банківськими імперіями, в Україні національна буржуазія більше зацікавлена у розвитку національного економічного потенціалу і реалізації національного економічного інтересу, ніж у різних формах транс націоналізму. Середній і малий бізнес зацікавлені в євроінтеграції, оскільки шлях до Європи – це, насамперед, зміна моделі економіки. Однак якщо ця модель повторюватиме польську, то навряд чи вона одержить консенсус у нашому суспільстві.

Заняття № 8