Світовий ринок у системі міжнародних економічних відносин

На початку нового тисячоліття глобалізація світового ринку викликала у більшості розвинутих країн глибоку економічну кризу, яка настала після періоду довготривалого зростання. Це пояснюється тим, що існування глобального ринку товарів та послуг підвищує взаємозалежність країн, а отже кризові явища швидко розповсюджуються по всій земній кулі.

Історію формування глобального ринку можна представити наступним чином. Найпростіша форма внутрішнього ринку виникла на ранній стадії товарного господарства, що базувалося на суспільному поділі праці. Тобто внутрішній ринок являє собою форму господарської взаємодії, за якої все призначене для продажу збувається самим виробником усередині країни. Подальша спеціалізація внутрішніх ринків сприяла формуванню національного ринку, тобто внутрішнього ринку, частина якого орієнтується на іноземних покупців. У свою чергу частина національних ринків пов'язується із закордонними ринками і призводить до виникнення міжнародного ринку.

Стосовно однієї країни, зазвичай, використовується термін «зовнішня торгівля держави», стосовно торгівлі двох країн – «міждержавна, взаємна, двостороння торгівля», а щодо торгівлі всіх країн одна з одною – «глобальна або світова торгівля».

Характерними ознаками настання нового етапу в розвитку світового господарства є:

– відкритість економіки;

– утворення системи міжнародних наддержавних організацій, діяльність яких покликана забезпечити стабільний та збалансований економічний розвиток: ООН, Світовий банк, МВФ, ЄС;

– виникнення та інтенсивний розвиток Транснаціональних корпорацій (ТНК), які все більшою мірою визначають міжнародну промислову інвестиційну та торговельну політику;

– наявність розвинутої сфери міжнародної торгівлі, міждержавного переміщення робочої сили, капіталу, технологій;

– функціонування самостійної міжнародної фінансової сфери, не пов'язаної з міжнародною торгівлею та міжнародним рухом чинників виробництва.

Функціонально глобальна економіка поділяється на міжнародну мікроекономіку та міжнародну макроекономіку.

Міжнародна мікроекономіка – це частина теорії міжнародної економіки, що вивчає закономірності міждержавного руху конкретних товарів і чинників їх виробництва та ринкові характеристики – попит, пропозицію, ціну тощо.

Міжнародна макроекономіка – це частина теорії міжнародної економіки, що вивчає закономірності функціонування відкритих національних економік і світового господарства в цілому.

Міжнародні економічні відносини відображають господарські зв'язки між державами, регіональними об'єднаннями, підприємствами, фірмами, установами, юридичними та фізичними особами для виробництва та обміну товарів і послуг, матеріальних і фінансових ресурсів. Основою їх є ринкові системи і механізми.

У світовому господарстві розвиваються всі найважливіші форми міжнародних економічних відносин:

– міжнародна торгівля товарами та послугами;

– міжнародна міграція капіталу;

– міжнародна міграція робочої сили;

– міжнародна передача технологій;

– міжнародні валютно-фінансові та кредитні відносини.

Система світового господарства має два рівні:

1) світове господарство як сукупність національних господарств;

2) світове господарство як наднаціональний господарський простір регіонального і транснаціонального рівнів.

Підсистемами світового господарства на наднаціональному рівні є регіональні угруповання країн, що склались на договірній основі.

На регіональному рівні у структурі світового господарства розрізняють 5 великих районів регіональної інтеграції: Європейський, Північноамериканський, Латиноамериканський, Азіатсько-Тихоокеанський та Африканський, котрі відрізняються рівнем і змістом інтеграційних процесів.

Сучасні міжнародні економічні відносини здійснюються як за активної участі державних інституцій, так і за їх пасивного сприяння. Проте здебільшого вони випливають з приватної ініціативи економічних груп громадян.

Міжнародні економічні відносини пов'язані між собою міжнародним поділом праці, глобалізованим світовим господарством. Адже у світі не існує жодної само забезпеченої країни. Навіть найрозвинутіші країни не в змозі абсолютно самостійно забезпечити умови для ефективного виробництва всіх видів товарів та послуг. Такі завдання вирішуються за допомогою міжнародного співробітництва, яке базується на міжнародному поділі праці та інших чинниках виробництва.

Довгий час нерівномірний розподіл природних багатств був основною причиною МПП. Проте розвиток технічного прогресу призвів до зменшення значення природно-географічних умов, надавши можливість використати переваги науково-технічних досягнень у подальшому розвитку міжнародної економіки.

Отже, глобальна економіка – це сукупність економічних відносин, що складаються внаслідок міжнародного обміну товарами, переміщення капіталів за межі національних кордонів, міжнародної міграції робочої сили тощо.