Психологічна війна

Вперше поняття «психологічна війна» використав доктор М. Кам-панео у своїй книжці «Досвід військової психології», що вийшла друком в 1904 р, у Бухаресті.

Надалі це поняття вживали майор А. Блау у своїй книзі «Ведення війни духу” (Потсдам, 1937), військовий психолог Зимонаііт («Військова психологія. Короткий огляд проблем і практичним висновків», Берлін, 1943). Фа-раго {«Психологічна війна а Німеччині», Нью-Йорк, 1943), у книжці «Посібник з ведення психологічної війни», видапііі ]955 р. Вільямом Доґертом та Морисом Яноцем тощо. В останні десятиріччя є популярною книжка Пола Лайнбарджера «Психологічна війна», яка була видана у США на початку 60-х pp. XX ст.

Перший досвід психологічної війни американці отримали у Другій світовій війні. До 1945 р. ці дії мали допоміжний характер, а потім, у роки «Холодної війни», набули самостійного характеру як «психологічна сфера» зовнішньої політики. 1948 р. була ухвалена «Директива СНБ 10/2», яка зобов'язала ЦРУ провадити психологічну війну. Вона діє і сьогодні. Згідно з цією директивою, основними таємними операціями с: пропаганда, економічна війна, превентивні прямі дії (саботаж, допомога підпільному руху та емігрантським групам тощо).

У фашиській Німеччині вживався термін «психологічне шкідництво», основними завданнями якого були: розкол ворожої держави, викликання незадоволення серед населення ворожої держави політикою власного уряду, ізоляція ворожої держави від її союзників, різних перешкод в її підготовці до війни, створення опозиції.

Для реалізації цих завдань у фашиській Німеччині використовували такі основні методи психологічного шкідництва: підривна агітація, плітки, підкуп, шантаж тощо. Цією роботою керував Бом, котрий очолював спеціальну організацію «Ауслендерорганізацьйон» («Ausianderorganisation»), яка на­лічувала 548 груп у 45 державах {25 000 пропагандистів І 2 500 спеціальних співробітників). Тільки в 1937 р. ця організація на реалізацію подібних за­вдань витратила 100 млн. доларів.

Основними напрямами діяльності «Ausianderorganisation» були: здійснення психологічного шкідництва, вивчення психології супротивника, роздроблення рекомендацій для здійснення психологічних диверсій.

Сьогодні політика «психологічної війни» є окремим напрямком діяльності більшості країн. Наприклад, в 1948 р. Конгрес США ухвалив закон Сміта-Мукда, який падав уряду право створювати пропаґандивні служби для втручання у справи інших країн. Відповідно цього закону був створений апарат психологічної війни, до якого ввійшли: Держдепартамент, Пентагон, Управління міжнародного розвитку, ряд інформаційних агенцій, Корпус миру, радіостанція «Голос Америки», різні недержавні організації.

Характерними рисами сучасної психологічної війни є:

— глобальність — вплив на всі сфери життєдіяльності супротивника, нейтральних держав, союзників, свого населення і збройних сил;

— тотальність — проникання в усі сфери життя: в дипломатію, економіку, культуру, суспільні стосунки, соціально-психологічну тощо;

— технізація — широке використання досягнень науки й техніки як для опрацювання змісту, методів І прийомів психологічної війни, так і форм та способів їх реалізації;

— організованість — створення різноманітних органів психологічної війни та чітка координація їхніх зусиль і напрямів діяльності (у всіх розвинених країнах вони об'єднані в єдину державну структуру).

В термінологічному словнику армії США (І950) дається таке визначення психологічної війни: «Психологічна війна — це планомірне використання державою в період війни або надзвичайного стану засобів пропаганди з метою впливу на думки, емоції, позиції та поведінку організованих ворожих, нейтральних і дружніх груп таким чином, щоб сприяти досягненню своєї національної політики та визначених цілей».

Загальновійськовий термінологічний словник (1964) психологічну війну не обмежує тільки періодом війни, тобто вона стає постійною функцією держави.

Об'єктами психологічної війни є:

—дружні, нейтральні та ворожі держави («Порадник з ведення психологічної війті», 1971);

—армії і населення цих держав.

Характер психологічних операцій:

— наступальні — посіяти у супротивника сумніви у правоті
власних дій;

— оборонні — зміцнення власного морального духу у випадку потрапляння в полон І нейтралізація дій супротивника.

Засоби психологічної війни: пропаганда, дезінформація, дипломатичні маневри, провокації, саботаж, терор, поширення пліток, створення паніки, випуск фальшивих грошей, документів тощо.

Цілі психологічної війни: вплив на почуття, волю, емоції, свідомість і підсвідомість, мотиваційну сферу з метою деморалізації супротивника, підриву його власних поглядів, ціннісних орієнтацій, переконань і нав'язування йому своїх ідей.

Основні завдання психологічної війни згідно з американським порадником FM-33-5 (1955):

—схилити солдатів супротивника до симуляції, дезертирства
і здачі в полон;

—посіяти ворожнечу між групами військ і населенням супротивника та нацькувати їх одне на одного;

—розпалити у солдатів недовіру до командування та уряду;

—пробудити у солдатів сумнів у правоті війни, підірвати віру
в перемогу;

—підтримати діяльність підривних і диверсійних груп на території супротивника.

Отже, психологічну війну можна визначити як планомірне використання державою та її установами засобів І заходів ідеологічної дезорієнтації та розкладання свідомості людей і груп людей з метою зниження їхньої ідейної, політичної, духовної та морально-психічної стійкості, спонукання до негативних дій або бездіяльності населення та особового складу армій інших держав як у воєнний, так І в мирний час.

Питання 2.2. Психологічні операції

В основі психологічної війни лежать психологічні операції — планова пропаґандивна і психологічна діяльність у мирний і воєнний час, яка розрахована на ворожі, нейтральні та дружні аудиторії з метою формування їх позитивного ставлення для досягнення як політичних, так і воєнних національних цілей держав Північноатлантичної співдружності (Польовий статут армії США FM-33-1).

В арміях держав Північноатлантичної співдружності ведення психологічних операцій регламентується низкою директив, статутів і порадників.

У США вони такі:

Статут FM-33-1 суходільних військ США;

Статут М-16-100 (Із психологічної обробки власних солдатів і солдатів супротивника);

Статут М-35-5 (зі здійснення психологічних операцій); Порадник АР-365-5; АР-355-6 (з мораль но-політичної інформації

особового складу);

Порадник АР-360-91 (про способи морально-психологічного впливу на свідомість людей).

В НАТО існує єдина директива «Про принципи планування і проваджен­ня психологічних операцій».

Об'єктами психологічних операцій є населення, армії, уряди ворожих, дружніх і нейтральних держав, а в деяких випадках — населення та армія своєї держави.

Основні форми психологічних операцій:

— пропагандисті дії — це систематизоване, цілеспрямоване
поширення ідей за допомогою різноманітних засобів зв’язку та інформації з метою впливу па думки, почуття, стани і ставлення або поведінку для досягнення прямої чи опосередкованої користі для своєї країни (наприклад, виходячи з об'єктивності інформації, виокремлюють білу, сіру, брехливу пропаганду);

— психологічні дії — це різні політичні, економічні та інші дії,
спрямовані на підрив позицій протилежної сторони та зміцнення власних позицій.

Завдання психологічних операцій:

1. Переконання супротивника у правильності, необхідності військового втручання.

2. Вплив на військово-політичне керівництво супротивника і
його союзників з метою їхньої відмови від війни.

3. Підтримка внутрішньої опозиції супротивника.

4. Підтримка та керування дисидентськими рухами.

5. Вплив на населення дружніх країн.

6. Сприяння розвитку позитивного ставлення населення нейтральних держав.

7. Підрив морального духу супротивника.

8. Зниження боєздатності супротивника.

9. Аналітична робота щодо виявлення слабких місць супротивника та доведення цієї Інформації до власних командирів.

10. Протидія інформаційному впливу супротивника тощо.

Тематика психологічних операцій; розкол, неминучість, закономірність конкретних дій.

Основні методи психологічних операцій;

—метод поширення наочних, звукових і відеозвукових про-
паґандивних матеріалів;

—методи здійснення практичних дій — інсценування повстанських дій, саботажу, демонстрація сили, масові мітинги
тощо.

Великий досвід здійснення психологічних операцій мають США, Велика Британія, Німеччина і Японія, Наприклад, тільки за останнє десятиріччя— це американський досвід здійснення «психологічних операцій» під час звільнення Кувейту, військових гуманістичних акцій «Забезпечення спокою» в Іракському Курдистані (1991), «Відродження надії» в Сомалі (1992-1993), у Боснії та Герцеговині (1993), контр терористичної операції «Основний врожай» в Афганістані.

В сучасних умовах здійснення «психологічних операцій» військами передбачено практично у всіх основних керівних документах американських збройних сил.

Так, Польовий статут ФМ 100-5 («Здійснення операцій») наголошує: «Психологічні операції мають координуватися на всіх рівнях від театру воєнних дій до дивізії. Начальник оперативного відділу штабу несе відповідальність щодо поєднання психологічних і бойових операцій».

Безпосередньо концепція, завдання, принципи планування, організація та здійснення «психологічних операцій» визначені Статутом суходільних військ США ФМ 33-1 («Психологічні операції»), який постійно перевидається із врахуванням досвіду останніх локальних конфліктів і розвитку теорії оперативного мистецтва і тактики. Відповідно до вимог Статуту ФМ 33 основними завданнями військових «психологічних операцій» зараз є;

—деморалізація військовослужбовців супротивника;

—схилення їх до здачі у полон;

—контрпропаганда і попередження супротивника під час проведення таких операцій;

—нейтралізація ворожого ставлення місцевого населення до
американських військ і формування позитивного:

—загострення суперечностей у стані супротивника і пробудження опозиційної діяльності на його території.

Питання 2.3. Органи психологічних операцій в армії США

Для організації і ведення «психологічних операцій» у мирний І воєнний час у збройних силах США є відповідний апарат. Рішення з основних питань розвитку потенціалу військових «психологічних операцій», застосування їхніх сил і засобів для досягнення мети воєнно-політичного курсу США ухвалює Президент держави на підґрунті рекомендацій Ради національної безпеки, Міністерства оборони, Комітету начальників штабів.

У збройних силах організацію та управління «психологічними операціями» здійснює Міністерство оборони через свого помічника зі спеціальних операцій і конфліктів низької інтенсивності. Останній керує діяльністю управління «психологічних операцій», яке функціонує у складі апарату Міністерства оборони. В оперативному управлінні об’єднаного штабу Комітету начальників штабів є відділ «психологічних операцій», який координує їх здійснення в інтересах об'єднаних командувань, а також оперативних об'єднань і з'єднань.

Безпосереднє впровадження в життя заходів психологічного і пропагандивного впливу в зоні воєнних і збройних конфліктів здійснюють спеціальні структури. В армії СІНА для цього є формування психологічних операцій і служба зв'язку з громадськістю. Кожна з цих структур вирішує свої специфічні, а також суміжні завдання психологічних операцій і заходів зв'язку з громадськістю, державною адміністрацією та місцевим населенням у зоні бойових дій або конфлікту.

Основними напрямами роботи таких структур є:

~ налагодження і поширення контактів із командуванням урядових військ протилежної сторони, польовими командирами нерегулярних військових формувань з метою припинення опору і добровільного складання зброї;

— роз'яснювальна робота серед місцевого населення про зниження і недопущення опору військам:

— дискредитація лідерів збройних формувань, які чинять опір, з метою їх ізолювання від місцевого населення;

— інформаційне забезпечення військовослужбовців своїх
військ у зоні конфлікту з метою підтримання високого морального духу і протидії інформаційному впливу з боку сторін, що конфліктують;

— підготовка і поширення об'єктивної Інформації про дії
військ у зоні конфлікту через ЗМІ, робота з журналістами;

— організація роботи місцевих газет, радіомовлення, телебачення для підсилення психологічного та пропаґандивного впливу на місцеве населення; протидія поширенню чуток та ін.

Відповідно до цих напрямів роботи структур психологічних операцій визначаються обов'язки командирів підрозділів психологічних операцій:

—прогнозування ефективності психологічного впливу психологічних і пропаґандивних операцій на особовий склад як власних військ, так і на військовослужбовців супротивника;

—оцінка морально-психологічної обстановки у районах розташування як своїх військових частин і підрозділів, так і супротивника;

—визначення цілей, завдань і об'єктів пропаґандивного і психологічного впливу;

—керування діяльністю органів військового управління під
час розроблення пропозицій щодо організації «психологічних операцій»;

—ухвалення рішення щодо їх здійснення, включення найважливіших заходів до оперативних планів;

—видавання наказів і бойових розпоряджень підрозділам
щодо здійснення «психологічних операцій».

За оцінками експертів Пентагону, безпосередньо під час війни у Перській затоці було остаточно з'ясовано, що психологічні операції—це «бойова зброя, яка не знищує, але наносить психологічну поразку і є найважливішим фактором підвищення боєздатності військ, а також зберігання життя солдатів І офіцерів з обох сторін фронту».

Вважається, що завдяки «психологічним операціям» у Перській затоці близько 70 000 військовослужбовців Іраку потрапили в полон, 98 % ірацьких військовослужбовців бачили листівки держав коаліції, 88 % мали довіру щодо змісту цих листівок, 70 % підтвердили, що саме листівки вплинули на їхнє рішення дезертирства або полону.

Четверо з п'ятивійськовослужбовців, які потрапили у полон, постійно слухали передачі радіостанції «Голос Затока », що були підготовлені фахівцями «психологічних операцій» збройних сил США. Враховуючи вплив радіопередач на моральний дух іракської армії, солдатам Іраку заборонялося мати радіоприймачі.

В сучасних умовах здійснення психологічних операцій військами передбачено практично в усіх основних керівних документах американських збройних сил. Для цього в кожному виді збройних сил США створені свої сили та засоби психологічних операцій.

Однак головний потенціал їх здійснення зосереджено у суходільних військах. Вони мають регулярні формування, які входять до командування спеціальних операцій суходільних військ, в рамках якого в 1991 р. створено командування щодо психологічних операцій і роботи з цивільним населенням. Основне регулярне формування — Четверта група психологічних операцій, яка дислокується у Форт Брег (штат Північна Кароліна), і його гасло: «Слово перемагає». Вона включає управління, 4 батальйони психологічних операцій, батальйон підготовки та випуску пропаґандивних матеріалів. У ньому зосереджено всі друкарські, радіо- та телевізійні засоби, якими забезпечені регулярні формування «психологічних операцій» суходільних військ.

Чисельність особового складу Четвертої групи — близько 900 осіб. Вони вивчають психологічну і соціально-політичну обстановку в різних країнах та їхніх збройних силах, ведуть аналітичну роботу в інтересах психологічних операцій, забезпечують готовність до ведення друкованої, усної, радіо-та телевізійної пропаганди, консультують командний склад і штаби збройних сил з проблем психологічних операцій. У Форт Брег також дислокується 96-й батальйон з роботи з цивільним населенням, чисельність якого — близько 200 осіб, що забезпечує лояльне ставлення населення і влади до американських військ на захоплених територіях.

В резерві суходільних військ є 3 штаби груп психологічних операцій: другий (Клівленд, штат Огайо), п'ятий (Вашингтон, федеральний округ Колумбія) і сьомий (Сан-Франциско, штат Каліфорнія), їм підпорядковуються 8 батальйонів І 22 окремі роти психологічних операцій. У резерві перебувають 8 командувань роботи з цивільним населенням, які нараховують в цілому близько 40 батальйонів.

Психологічні операції організуються за модульним (секційним) принципом, що забезпечує гнучкість їх організаційно-посадової структури. Існує 27 типів функціональних команд. Залежно від обстановки та завдань, що вирішуються, формуються відповідні частини і підрозділи психологічних операцій.

Враховуючи досвід здійснення «психологічних операцій» у Перській затоці та інших бойових дій, у воєнний час передбачається можливість створення в суходільних військах таких формувань:

— групи загальної підтримки, яка призначена для здійснення «психологічних операцій» у масштабі театру воєнних дій (ТВД) і може включати один або кілька батальйонів загаль­ної підтримки, батальйон роботи з військовополоненими та батальйон роботи з цивільним населенням;

—груп безпосередньої підтримки, які організуються за розрахунком — І батальйон у корпусі, 1 рота в дивізії та 1 рота у бригаді;

— батальйону загальної підтримки {212-А\6 осіб), що призначений для здійснення стратегічних «психологічних операцій» на ТВД і включає штаб, підрозділи (роти і секції)
пропаганди і розвідки; важку, середню та легку друкарні,
радіостанцію середньохвильового (на відстані до 150 км) і
короткохвильового діапазонів, гучномовні станції;

—батальйону безпосередньої підтримки (533 осіб), який здійснює тактичні «психологічні операції» в Інтересах армійського корпусу і створюється у складі штабу, підрозділів
забезпечення та 2-5 рот безпосередньої підтримки;

—батальйону роботи із військовополоненими (188 осіб), який
надається бригаді військової поліції, має штаб, підрозділи
пропаганди та аудіовізуальних засобів, середню друкарню,
кіноустановки і гучномовні станції;

—батальйону консолідувальної пропаганди, що призначений
для психологічного впливу на місцеве населення у місцях
дислокації військ, має 2-5 рот, радіо- і телередакції, підроз­
діли з експлуатації місцевих радіо- і телестанцій, друкарні
та кінотеатри;

—роти безпосередньої підтримки, яка забезпечує бойові дії
дивізії та окремої бригади, має на озброєнні засоби пропаганди, гучномовні та аудіовізуальні засоби, а також легку
друкарню, яка може друкувати 500 000 листівок на добу, і
13 гучномовних станцій.

Підготовка фахівців психологічних операцій здійснюється на основі єдиної навчальної програми Міністерства оборони США, яка передбачає навчання слухачів у спеціальних навчальних закладах та на курсах. Курси з основ «психологічних операцій» мають більшість військових навчальних закладів США, починаючи зі шкіл сержантів і закінчуючи командно-штабними коледжами видів збройних сил.

Головними навчальними закладами підготовки фахівців психологічних операцій є Центр і школа спеціальних методів фахівців війни ім. Джона Кенедї у Форт Брег. Центр має курси підготовки сержантів з основ психологічних операцій і підвищення кваліфікації в цій сфері.

Третій навчальний батальйон цього центру навчає офіцерський і сержантський склад за такими напрямами «психологічних операцій»:

— перша рота готує фахівців з планування, підготовки і здійснення «психологічних операцій» в інтересах підтримки військ і сил спеціального призначення;

— друга рота займається підготовкою фахівців щодо роботи з цивільним населенням;

— третя рота навчає фахівців військової політології з різних регіонів світу зі знанням відповідних іноземних мов.

Крім того, Школа спеціальних операцій військово-повітряних сил у Гелберт Філд (штат Флорида) має Вищі курси «психологічних операцій)? для керівного і цивільного персоналу військово-повітряних сил. На думку аме­риканських військових експертів, аналіз досвіду застосування формувань психологічних операцій у зоні Перської затоки, Сомалі та інших районах збройних конфліктів показує, що роль цих операцій як фактора підвищення боєздатності військ постійно зростає.

Однак, як вважають фахівці аналітичних служб США, під час останніх збройних конфліктів виявилися деякі недоліки у сфері готовності збройних сил США до здійснення «психологічних операцій». Війна з Іраком показала недостатню підготовку командирів і штабів корпусного і дивізійного рівнів у застосуванні сил і засобів «психологічних операцій» щодо виконання бойових завдань.

У зв'язку з цими та іншими проблемами Міністерство оборони США здійснює цілу низку заходів щодо зміцнення потенціалу структур психологічних операцій. Головні зусилля зосереджуються на застосуванні новітніх технологій і досягнень науки, підвищенні професіоналізму особового складу формувань «психологічних операцій», вдосконаленні системи навчання командного складу та офіцерів штабів з основ «психологічних операцій». Вивчається питання щодо запровадження штатних посад офіцерів «психологічних операцій» до оперативних відділів (відділень) штабів об'єднань і з'єднань, окремих бригад.

Отже, історичний досвід психологічного забезпечення в арміях різаних країн свідчить про те, що ця справа є актуальною, неординарною, багатогранною і вимагає відповідального ставлення до її підготовки і здійснення з боку різних державних установ і організацій. Іноземний досвід як позитивний, так і негативний мас для Збройних сил України суттєве значення, бо він допомагає оптимально визначати основні орієнтири підготовки і здійснення морально-психологічного забезпечення життєдіяльності військ, застерігає від небажаних заходів у цьому напрямі, акцентує увагу на необхідності психологічної підготовки особового складу військових підрозділів (частин), «диктує» необхідність суттєвих змін у цьому напрямі в Збройних силах України.

У зв'язку з цим такого ж уважного вивчення вимагає досвід здійснення МПЗ у Збройних силах Російської Федерації в Чечні, психологічне забезпечення дій миротворчих сил в Абхазії, Таджикистані, Югославії та інших «гарячих» точках, контр терористичних операцій США та їхніх союзників.

Питання 3. Актуальні проблеми психологічного забезпечення сучасних збройних конфліктів, регіональних війн і контртерористичних операцій

На основі аналізу викладеного матеріалу у питанні 2 можна зробити висновок про те, що локальні війни і збройні конфлікти мають не тільки військові, а й істотні морально-психологічні особливості:

—здійснення масованого інформаційно-психологічного впливу на війська і населення сторін, що протистоять, і світове співтовариство в цілому;

—різке збільшення психогенних втрат, що можуть призвести
до значного зниження боєздатності військ;

—ускладнення розв'язання проблем підтримки сприятливої
соціально-психологічної обстановки в районах виконання
військами бойових завдань;

—зростання труднощів під час підтримання правопорядку,
вирішення соціально-правових і гуманітарних проблем.

Все це обумовлює необхідність всебічного психологічного забезпечення підготовки і здійснення локальних війн і збройних конфліктів. На війська і населення країн, що конфліктують, здійснюється наростальний інформаційно-психологічний вплив.

Наприклад, за даними фахівців Збройних сил Російської Федерації, щоденний обсяг мовлення на південнокавказький регіон з території інших держав складає 350 год., щомісячний обсяг друкарської продукції антиросійського й анти армійського змісту — до 100 тис. прим. У Калінінградській області час закордонного мовлення сягає 200 год. на добу.

Із врахуванням різноманітних варіантів розвитку обстановки в загрозливий період очікуються посилення інформаційного і психологічного тиску з боку протиборчих сторін з метою підриву морального духу військ і деморалізації населення через здійснення психологічних операцій стратегічного й оперативного масштабу. На такі заходи спроможні сили і засоби збройних сил країн НАТО — на всій території України, Білорусі, Росії; США І Японії— на території країн Азії; Китаю— у Східному регіоні.

Поряд із цим на виконанні завдань Збройними силами серйозно буде позначатися духовна, суспільно-політична, економічна, криміногенна, релігійна і міжнаціональна обстановка в окремих регіонах держав, що конфліктують. Наприклад, кризові процеси в економіці, відсутність морально-політичної згуртованості, соціальне і майнове розшарування суспільства, висока активність суспільно-політичних угруповань екстремістської спрямованості, вплив ісламського чинника, наявність різноманітних релігійних сект західної і східноазійської спрямованості, а

також групи антивоєнного характеру можуть в окремих випадках поставити під зрив виконання російськими військами поставлених завдань. Яскравий приклад у цьому — Чечня.

Слід також мати на увазі те, що за участі Збройних сил у локальних війнах і збройних конфліктах особливого значення набуває суспільна підтримка їхніх дій. За її відсутності, наявності виявів антивоєнних настроїв І спроб скласти провину за виникнення І результати збройного конфлікту на армію різко знижується морально-психічний стан особового складу, рівень військової дисципліни та його боєздатність.

Питання 3.1. Основні напрями психологічного забезпечення

Ряд цих проблем можуть бути оптимально зняті завдяки ефективній організації психологічного забезпечення підготовки і ведення бойових дій, яке має на меті досягнення мораль но-психологічної переваги над протиборчою стороною, підтримку високої боєздатності військ і духовної стійкості населення. Це досягається узгодженими за завданнями, місцем і часом, здійсненими за єдиним задумом і планом інформацій­но-пропагандивного, психологічного і соціально-правового забезпечення, культурно-виховної роботи та організації дозвілля, захисту військ І населення від інформаційно-психологічного впливу супротивника.

Аналіз досвіду локальних війн, операцій «Буря в пустелі», «Лис у пустелі», «Загрозлива сила», збройного конфлікту в Чеченській Республіці Ічкерія показує, що значна частина оперативних завдань виконуватиметься до застосування власне засобів збройної боротьби. У зв'язку з цим особливого значення набуває система заходів захисту військ і населення від інформаційно-психологічного впливу супротивника в рамках Інформаційного протиборства, заходів стратегічного й оперативного маскування. У числі таких заходів можуть бути:

—інформаційно-пропагандивні акції стратегічного й оперативного масштабу;

—комплекс заходів у військах і серед населення з підключенням державних органів, суспільних І релігійних об'єднань, а також ЗМІ;

—участь у спеціальних операціях, заходах і акціях;

—пропагандивні і контрпропаґандивиі заходи у військовому
середовищі.

Інформаційно-пропагандивна акція як складник спеціальної інформаційної операції стратегічного (оперативного) масштабу здійснюється з метою формування суспільної думки в країні (регіоні) на підтримку політики держави в галузі оборони і безпеки, цілей і засобів ведення бойових дій збройними силами.

Наприклад, її провадження в Україні - здійснюється залежно від розвитку стратегічної (оперативної) обстановки в загрозливий період згідно з рішенням Верховного Головнокомандувача Збройних сил України, з початком бойових дій —за планом Генерального штабу, командувачами військами оперативного командування, видами Збройних сил.

У разі безпосередньої загрози та з початком воєнних дій в Інтересах морально-психологічного забезпечення можуть використовуватися дії сил І засобів РЕБ, військ і спеціальних сил, вогневі і радіоелектронні удари.

Важливою складовою бойової готовності військ є вирішення завдання Зниження психогенних втрат серед особового складу і ослаблення їхніх наслідків. За своєю масштабністю вони можуть бути досить суттєвими, а в окремих випадках можуть призвести до втрати боєздатності військових підрозділів і частин.

За даними західних спеціалістів, ці втрати можуть складати в ході бойових дій із застосуванням звичайних засобів ураження до 50%, в умовах застосування (імовірність застосування) ЗМУ —до 70-75 % від загального обсягу фізичних втрат, у тому числі санітарних і безповоротних — до 8-10 %. Для порівняння: у Другій світовій війні співвідношення психогенних втрат до фізичних було 36: 100; під час війни в Лівані в окремих частинах ізраїльської армії воно складало 86 до І 00; підчас операції «Буря в пустелі» психогенні втрати в англійському контингенті значно перевищили фізичні і вимагали проведення тривалих реабілітаційних заходів.

За наявності підготовлених спеціалістів і Центрів (пунктів) психологічної допомоги й реабілітації на рівні бригад відновлюється до 65 % психогенних втрат, на рівні армійськихкорпусів — 28 % із терміном реабілітації від 1 до 10 діб. 7 % воїнів, що отримали бойовіпсихічні травми, для відновлення боєздатності відряджаються у військово-медичні заклади.

У зв'язку з цим завчасна психологічна підготовка, психологічне супроводження та психологічна допомога і реабілітація військовослужбовців є одним із найважливіших завдань морально-психологічного забезпечення. Це підтверджується аналізом бойового досвіду радянських військ в Афганістані, діяльністю збройних сил різних країн у складі миротворчих сил, вирішенням бойових завдань Збройними силами РФ у ході збройного конфліктув Чеченській Республіці. Цей аналіз показує, що особливої уваги потребує організація роботи в тактичній ланці управління.

Дії малими підрозділами і групами, на сторожових заставах і блокпостах, як це відбувається у Чечні, кардинально змінюють форми і методи різноманітного впливу на особовий склад, у тому числі здійснення з ними гуманітарної підготовки, бойового, оперативного та інших видів інформування, надання психологічної допомоги, супроводження і реабілітації, організації культурно-просвітницької роботи й дозвілля. У цих умовах слід вміло поєднуватиформи і методи виховної роботі! мирного і воєнного часу.

З цією метою можуть використовуватися спеціально створені інформаційно-пропагандивні групи, оперативні бригади психологів, юристів, куль­турно-художні бригади, а також інші прийоми і засоби виховної роботи.

Важливим чинником підтримання високого морального духу особо­вого складу є створення сприятливої морально-психологічної обстановки в районах виконання ним бойових завдань. Для цього можуть бути використані, як підтверджує досвід Афганістану, бойові агітаційно-пропагандивні групи. До їх складу входили організатори ідеологічної і культурно-просвітницької роботи, медичні працівники, юристи, фахівці з роботи з місцевим населенням, а також посилені мотострілецькі підрозділи, підрозділи забезпечення й обслуговування.

У випадку ведення воєнних дій на своїй території, за участі у внутрішньому збройному конфлікті, прийоми І засоби їхніх дій будуть відрізнятися. Проте такі форми і методи роботи з населенням мають і можуть використовуватися у взаємодії з державними органами.

Локальні війни і збройні конфлікти можуть відбуватися без запровадження воєнного, а часом і надзвичайного стану. В такій ситуації перебувають російські війська у Чечні, тому їм доводиться діяти в умовах правового поля мирного часу. У зв'язку з цим загострюється проблема правового захисту військовослужбовців, підтримки правопорядку і військової дисципліни у військах, вдоволення їхніх соціальних потреб. У свою чергу, недосконалість наявної законодавчої бази у цій сфері потребує оперативних заходів для розроблення і ухвалення відповідних законів та інших нормативно-правових актів. Так, досвід збройного конфлікту в Чеченській Республіці свідчить, що з досить значною затримкою були ухвалені два федеральні закони Російської Федерації, видані шість указів Президента РФ, п'ять постанов Уряду РФ, більше десяти наказів міністра оборони РФ, у яких уточнювалися права, пільги і компенсації військовослужбовцям, котрі беруть участь у бойових діях.

Отже, досвід локальних війн і локальних конфліктів підтверджує домінуючу роль морального чинника в досягненні політичних і воєнних цілей війни, вирішенні завдань відновлення миру і згоди в регіоні, недопущення розростання збройного протистояння. Для цього має бути створена чітка система морально-психологічного забезпечення щодо формування у особового складу високих морально-бойових якостей, його психологічної готовності до бойової діяльності в екстремальних умовах.

Досвід сучасних збройних конфліктів та регіональних війн, зокрема американців в Афганістані, свідчить про значне підвищення уваги з боку державного і військово-політичного керівництва, воєнного командування щодо психологічного забезпечення підготовки і здійснення операцій і бойових дій військами. При цьому особлива увага приділяється таким його складникам, як інформаційно-психологічне її інформаційно-про-

агандне забезпечення. Такі дії керівництва США достатньо ефективно впливають на морально-психічний стан американських і союзних військ і деморалізують військові підрозділи і частини талібів, знижують рівень втрат особового складу, бойової техніки та озброєння, сприяють досягненню мети операцій і бойових дій, підвищенню престижу Збройних сил США в очах світової спільноти.

Основними завданнями інформаційно-психологічного І пропаганд явного забезпечення сучасних війн і конфліктів вважаються формування і підтримання позитивної суспільної думки про підготовку бонових дій збройними силами держави; підрив морального духу особового складу супротивника і його військових формувань різного типу, послаблення їхньої волі до опору, примушення до добровільної здачі в полон і здачі зброї; забезпечення позитивного ставлення місцевого населення до військ під час перебування у зоні воєнного конфлікту.

Основними об'єктами інформаційно-психологічного і пропагандивного впливу, як правило, с:

— вище військово-політичне керівництво держави супротивника;

—різні категорії військовослужбовців;

—цивільне населення своєї держави, дружніх та нейтральних держав;

—населення держави, проти якої плануються воєнні дії;

—національні та релігійні меншини;

—опозиційні соціально-політичні сили;

—окремі соціально-класові сили (інтелігенція, підприємці, студенти та ін.).

Залежно від суті військово-політичних завдань, що вирішуються під час воєнного конфлікту, а також масштабу і характеру застосування військ і об'єктів впливу, виділяють такі рівні заходів інформаційно-психо­логічного та інформаційно-пропаґандивного забезпечення бойових дій:

— стратегічний (державний),
— оперативний,

— тактичний (безпосередньо в зоні воєнного конфлікту).

Вирішення завдань тактичного рівня покладено на спеціальні армійські структури та підрозділи. Суб'єктами інформаційно-психологіч­ного і пропагандивного забезпечення, як свідчить досвід забезпечення таких конфліктів, можуть бути найвищі посадові особи держави.

В операціях США на Гренаді, в Панамі, ліквідації військової хунти на Гаїті, під час війни в Перській затоці, у Югославії, Афганістані інформаційно-пспхологічними та пропагандивними заходами керували безпосередньо президент США і його адміністрація, а в забезпеченні брала участь ціла система державних установ, науково-дослідні центри, фонди, суспільно-політичні та громадські організації.

Основними засобами розповсюдження інформації і впливу на свідомість цивільного населення, війська супротивника стали ЗМ1, у тому числі насамперед телебачення і радіо. Опитування різних категорій цивільного населення і військовослужбовців свідчать про те, що 90 % глядачів та слухачів довіряють цій інформації.

Важливим специфічним прийомом пропагандивного і психологічного впливу вважається здійснення опитувань з метою вивчення і формування суспільної думки про доцільність здійснення силової акції та висвітлення результатів цих опитувань ЗМІ. Така діяльність дає можливість здійснювати оцінку ефективності такого впливу і своєчасно його коригувати.

Під час інформаційно-пропаґандивного забезпечення операції багатонаціональних сил «Союзницька сила» проти Югославії така оцінка здійснювалася постійно завдяки заздалегідь налагодженому механізмові. Головною складовою цього механізму було активне використання світових ЗМІ і сил психологічних операцій США.

Безпосереднє впровадження в життя заходів психологічного і пропаґандивного впливу в зоні конфлікту здійснюють спеціальні структури, основними напрямами роботи яких є:

—налагодження і поширення контактів з командуванням урядових військ протилежної сторони, польовими командирами нерегулярних формувань з метою припинення опору і добровільного складання зброї;

—роз'яснювальна робота серед місцевого населення про зниження і недопущення опору військам;

—дискредитація лідерів збройних формувань, які чинять опір,
з метою їх Ізолювання від місцевого населення;

— інформаційне забезпечення військовослужбовців своїх військ у зоні конфлікту з метою підтримання високого морального духу;

—підготовка і розповсюдження об'єктивної Інформації про
дії військ у зоні конфлікту через ЗМІ і робота з журналістами;

—організація роботи місцевих газет, радіо, телебачення для
підсилення інформаційно-психологічногота інформаційно-
пропаґанднвного впливу на місцеве населення;

—протидія поширенню чуток тощо.

Відповідно до цих напрямів роботи структур психологічних операцій окреслюються обов'язки командирів підрозділів психологічних операцій, до яких належать:

— прогнозування ступеня психологічного впливу інформацій­но-психологічних і пропагандивних операцій на особовий склад своїх військ і підрозділів супротивника;

—оцінювання психологічної обстановки у районах розташування своїх частин і підрозділів І військ супротивника;

—визначення цілей, завдань і об'єктів ідеологічного та інфор­маційно-психологічного впливу;

—управління діяльністю органів військового управління під
час розроблення пропозицій щодо організації «психологічних операцій»;

—ухвалення рішення щодо їх здійснення, включаючи найважливіші заходи до оперативних планів;

—віддавання наказів і бойових розпоряджень підлеглим підрозділам щодо здійснення психологічних операцій.

Аналіз інформаційно-пропагандивного забезпечення операції НАТО «Союзницька сила» під час бомбардувань Югославії свідчить про нові аспекти інформаційної боротьби. Інформаційний наступ НАТО включав енергійний інформаційний вплив на населення Югославії на першому етапі, в подальшому— на особовий склад збройних сил Югославії. Активно вживались заход и щодо:

—забезпечення позитивної громадської думки у європейської спільноти;

—формування образу ворога у вигляді югославського президента Слободана Мілошевича;

—організації репортажів про події у Югославії взагалі, описи фактів геноциду щодо мусульманського населення в автономному краї Косово і Метохія зокрема;

—здійснення у ЗМІ широкого показу та демонстрації бойових можливостей сучасних озброєнь НАТО І наслідків ракетно-бомбових ударів;

—доведення коментарів щодо підсумків соціологічних опитувань населення;

—замовчування прорахунків НАТО, фактів загибелі мирного населення, антивоєнних виступів громадськості;

—рішучого блокування інформаційного потенціалу Югославії, теле -і радіостанцій, студій і ретрансляторів, редакцій місцевих ЗМІ.

Контртерористична війна коаліції держав проти афганських талібів засвідчила швидке зростання інформаційного компоненту в сучасних воєнних конфліктах. Початок цьому поклав президент США, який у зверненні до інших держав поставив фундаментальну вимогу щодо визначення їхньої позиції: з Америкою чи і терористами.

Основними ознаками конт рт ерористичної інформаційної кампанії с такі:

І) синхронність: усі ЗМІ одночасно почали готувати населення Землі до цих дій;

2) системність: використовувалися провідні ЗМІ, брали участь важ­ливі персоналії — президенти і прем'єр-міністри держав. Дру­жинипрезидентів, екс-президенти;

3)опора на набутий досвід;

4)розгортання кампанії «За афганських жінок» для нейтралізації пацифістів у США та Західній Європі;

5)реалізація рішення щодо розгортання воєнної служби зв'язків з громадськістю («public relations»);

6)створення групи професіоналів з проблем стратегічних медіа-операцій, яка збирається кілька раз на добу для визначення основних завдань та їх уточнення;

7)створення центру антиталібської пропаганди, який очолив прес-секретар президента США. Головною цільовою аудиторією центру став ісламський світ;

8)створення фонду допомоги афганським дітям;

9)розгортання роботи інформаційного центру коаліції, першочерговим завданням якого є заповнення усіх інформаційних каналів, насамперед арабського світу, виступами головних посадових осіб коаліції. Загальний інформаційний центр коаліції держав дає змогу координувати дії щодо іноземних мас-медіа;

10) турбота про збереження життя і здоров'я військовослужбовців держав коаліції. Застосування підрозділів спеціального призначення в основному у спецопераціях щодо розшуку терористів,
морської піхоти — у гуманістичних операціях та блокування районів можливого перебування керівника руху «Талібан» мули Могамада Омара і керівника ісламської терористичної організації « АльКаїда» Усами бен Ладена та його бойовиків.

Цей аналіз на прикладі здійснення збройних конфліктів та регіональних війн свідчить про позитивні аспекти психологічного забезпечення операції) і бойових дій військ. Він показує усвідомлення державним та військовим керівництвом різних країн важливості такого забезпечення, чітку систему його організації, застосування сучасних соціальних та управлінських технологій, наукових принципів впровадження в повсякденну практику інформаційно-психологічного і пропагандивного забезпечення ВІЙСЬК.

Питання 3.2. Психологічне забезпечення збройного конфлікту на Північному Кавказі

Певний Інтерес для розвитку системи МПЗ у Збройних силах України має вивчення досвіду його організації під час роззброєння незаконних збройних формувань у Чеченській Республіці. В листопаді 1994 р. Президент і Уряд Російської Федерації ухвалили рішення про використаннячастин і з'єднань Південнокавказьського військового округу (ПКВО) для роззброєння незаконних збройних формувань у Чеченській Республіці. У зв'язку з цим гостро виникла проблема організації МПЗ життєдіяльності військ, основним завданням якого на попередньому етапі операції було формування і підтримка у особового складу високої психологічної стійкості і бойової готовності до виконання завдань, пов’язаних із ризиком для життя. Відділом виховної роботи округу були визначені основні напрями діяльності командирів (начальників) штабів, виховних структур для розв'язання цього завдання, серед яких необ­хідно виділити такі:

1. Поглиблене вивчення якостей особового складу з метою виявлення осіб із морально-психічною нестійкістю, потенційних панікерів і дезертирів.

Психологами частин у військових підрозділах були здійснені опитування, що дало можливість скласти чітку картину морально-психічного стану військовослужбовців і організувати конкретну індивідуальну роботу з ними. При цьому роз'яснювалися їхні пільги і соціальні гарантії і доводилась інформація про кримінальну відповідальність за військові злочини. Крім того, старанно уточнювалися всі дані, необхідні у випадку загибелі або поранення військовослужбовця.

2. Роз'яснення особовому складу поставлених перед військами завдань.

Тут особлива увага зверталася на роз'яснення законності і правової обґрунтованості їхніх дій у зоні конфлікту. Слід зазначити, що робота в цьому напрямі значно ускладнювалася відсутністю у командирів і офіцерів виховних структур точної інформації про завдання військ і характер майбутніх бойових дій, що було характерним для підготовчого етапу операції в Чеченській Республіці. Негативним чинником, що суттєво впливав на ефективність виховної роботи, була невизначеність правового статусу дій військ Росії у Чечні.

3. Формування і підтримка в особового складу впевненості у власних силах, у своїй зброї, техніці, у командирах І товаришах по службі. Водночас необхідно було запобігти безпідставному спокою, недооцінці можливостей чеченських збройних формувань. Це завдання виявилося доволі складним з огляду на недостатню кількість інформації про них.

4. Ретельний аналіз соціально-політичної обстановки в Чеченській Республіці і на Північному Кавказі, прогнозування розвитку соціально-політичної ситуації в регіоні.

Оскільки в листопаді-і рудні 1994 р. у центральній пресі практично не друкувалися матеріали щодо ситуації в Чеченській Республіці, основна увага приділялася розробленню і поширенню матеріалів про історію розвитку взаємин Чечні і Росії, актуальному стану справ па основі інформації, отриманої з різноманітних джерел. Певний матеріал для цієї роботи дала праця Д.Д. Даера «Тернистый путь к свободе».

Нарешті, особливим напрямом визначалася робота з місцевим населенням, яку здійснювали офіцери групи психологічних операцій розвід управління округу.

Основною формою роботи із зазначених напрямів для офіцерів відділу виховної роботи стало надання практичної допомоги безпосередньо у військових частинах і підрозділах. З цією метою вони були спрямовані на початку грудня в частини, що готувалися до операції, і постійно в них працювали.

Група офіцерів на чолі з начальником відділу у складі оперативної групи сконцентрувала зусилля на розробленні та доставці у війська директивних вказівок щодо організації морально-психологічного забезпечення (МПЗ) дій військових частин і підрозділів, а також довідково-інформаційних матеріалів (у цей період були підготовлені І надіслані в частини матеріали про соціально-політичну обстановку в Чечні і на Північному Кавказі, пам'ятки військовослужбовцям про ведення бойових дій у населених пунктах, правила поводження з місцевим населенням та ін.). Були підготовлені, розмножені і поширені листівки й звернення, адресовані місцевому населенню.

Відділ виховної роботи щодня готував аналіз суспільно-політичної ситуації на Північному Кавказі і на цій основі — поточні і довгострокові прогнози розвитку ситуації, виходячи з якого будувалися взаємини з місцевими органами влади. Головною турботою відділу був постійний аналіз МПС особового складу і вироблення рекомендацій щодо його зміцнення.

Велика увага приділялася встановленню взаємодії з виховними структурами МВС, ПДВ і інших округів Збройних сил РФ, організації роботи в тісному контакті з ними. В міру необхідності частини І підрозділи забезпечувалися технічними засобами пропаганди, була організована доставка газет.

Важливими заходами були інструктажі офіцерів підрозділів і частин, що готувалися до бойових дій. У підготовчий період в частинах поряд із традиційними формами роботи (заняття, бесіди, інструктажі тощо) основна увага приділялася індивідуально-виховній роботі, а також політичному, бойовому й оперативному інформуванню особового складу.

МПЗ операції об'єднаного угруповання військ щодо розколу незаконних збройних формувань у Грозному й очищенню міста від бойовиків було ускладнено рядом психологічних проблем.

Наприклад, у значної кількості військовослужбовців виникла невіра в те, що війна справді почалася і тому потрібно було демонструвати найвищу рішучість і виучку. 70 % бойових машин 131 ОМСБР, 81 МСП вступили в місто без екіпажів. БМП, як правило, були укомплектовані тільки водіями-механіками, командирами і навідниками. Скрізь у військах межі власних можливостей визначалися критеріями мирного часу. У важких боях 31.12.94 р., 1 і 02.01.95 р. у багатьох військовослужбовців не помічалося всебічної вимогливості до себе, стійкості, завзяття і бойової активності, яких потребувала обстановка. Це знайшло свій вияв скрізь: у штабах, органах управління, військових частинах і підрозділах.

Недооцінка чеченських збройних формувань, зневага до чіткого планування бойових дій і необачність призвели до невиправданих втрат у 131 ОМСБР І 81 МСП у живій силі і бойовій техніці. Психічні втрати в 131 ОМСБР склали 58 % особового складу, які потребували психологічної корекції, у тому числі 45 % — уваги психотерапевта. Із загального числа легкопоранених 20 % були готові знову повернутися в підрозділ.

Можна констатувати, що реальні труднощі й перші зустрічі з жорстокою дійсністю операції в Чечні породили у особового складу невпевненість, пригнічений стан. Завзятий опір чеченських бойовиків зустрівся з невисоким професіоналізмом не тільки солдатів і молодших командирів, а й вищого керівництва. Боягузтво, метушливість, нерозважливість виявили деякі генерали й офіцери, з вини яких були допущені великі втрати у живій силі й бойовій техніці. В цих умовах негативний вплив напруженості у особового складу постійно долався наполегливою роботою всіх командирів, штабів, виховних структур щодо згуртування військових колективів, формування взаємної довіри, забезпечення взаємозамінності, формування навичок і вмінь успішної бойової взаємодії. Така робота згодом стала давати позитивні результати.

Штаби І виховні структури в січні-лютому 1995 р. напружено працювали для поліпшення інформування військ.

Негативний вплив на МПС особового складу мала необ’єктивність і упередженість у висвітленні подій у Чечні окремими ЗМІ, що також слід було враховувати в роботі з особовим складом. У цьому плані хорошою підмогою в роботі стали матеріали, що публікувалися газетами «Красная звез­да», «Военный вестник юга России», а також новоствореною армійською газетою «Защитник России» і виданням Міністерства внутрішніх справ «.Солдат правопорядка».

На цьому етапі серйозне занепокоєння у командування викликало те, що в бойових підрозділах утворився значний некомплект офіцерІв-вихователів. У зв'язку з цим провадилася оперативна підготовка й інструктаж командирів підрозділів щодо здійснення виховної роботи. В усіх підрозділах щодня провадилося бойове інформування особового складу, кожен підрозділ забезпечувався технічними засобами виховання (ТЗВ) і газетами, телевізорами, радіоприймачами, фотоапаратурою, музичними інструментами. При цьому в роботі з інформування особового складу особлива увага приділялася подоланню негативного впливу з боку дудаєвської пропаганди.

Основною формою роботи з MU3 бойових дій під час операцій зі звільнення населених пунктів залишалася індивідуальна робота з військовослужбовцями, основним принципом якої став принцип «офіцер завжди поруч». Особовому складу постійно навіювалося почуття впевненості у своїх силах і можливостях, думка про те, що командири несуть повну відповідальність за його життя і не залишать ні за яких обставин.

Розгорталася також активна робота з місцевим населенням. Разом із розвідуправлінням округу були розроблені, розмножені і поширені за допомогою авіазасобів листівки й звернення, у яких містилися заклики не допускати присутності бойовиків у населених пунктах.

Велике значення для підтримки МПС особового складу мала гуманістична допомога, що здійснювалась адміністративними органами і громадськими організаціями. В пунктах постійної дислокації частин, що брали участь у бойових діях у Чечні, постійно тривала взаємодія з місцевими органами влади.

Особливе місце займала організація роботи з представниками комітетів солдатських матерів і батьків військовослужбовців, що прибули в зону бойових дій із метою одержання інформації про своїх дітей.

Деякі з них приїздили і мстою забрати своїх синів додому. Для роботи з ними був створений інформаційний центр, у роботі якого взяли участь офіцери виховних відділів всіх округів, Тихоокеанського флоту. ПДВ і МВС. Оперативність роботи центру дозволила не допустити випадків самовільного залишення частин військовослужбовцями і запобігала негативному впливові представників деяких громадських організацій. Проте робота центру серйозно погіршувалась у зв'язку з його слабким технічним оснащенням, у тому числі відсутністю комп'ютерів і недостатнім забезпеченням засобами зв'язку.

На цьому етапі порівняно з попереднім значно краще вдалося організувати культурно-дозвільне забез печення бойових частин І підрозділів. На бойові позиції з концертами виїздили артисти окружних ансамблів пісні і танцю, філармоній, колективи художньої самодіяльності. У частинах були розгорнуті похідні клуби, в яких демонструвалися кінофільми.

Постійний аналіз МПС військовослужбовців, конкретна робота з ними дозволили забезпечити їхню високу психічну стійкість і, врешті-решт, сприяли успіхові операцій зі звільнення населених пунктів від бойовиків.

З початком операції з ліквідації незаконних збройних формувань, зі зростанням психічних І фізичних навантажень на особовий склад, командири, штаби, виховні органи зафіксували зрослу психічну і психофізіологічну втому військовослужбовців. Перші втрати, невдачі в ході боїв спричинили у особового складу зростання бойових психічних травм, особливо в підрозділах 131 ОМСБРІ81 МСП. Штабом керівництва на основі інформації про МПС особового складу, що надходила із військ, І за пропозицією відділу виховної роботи ПКВО було ухвалене рішення про розгортання 8 пунктів реабілітації воїнів, що отримали поранення, бойові психічні травми. Директивою штабу ПКВО був визначений склад пункту реабілітації 5 фахівців, в основному це були штатні офІцери-вихователІ, офіцери тилу і медичної служби.

У 131 ОМСБР пункт реабілітації очолив психолог підполковник Г.М. Дробніца, у 81 МСП — заступник командира полку з виховної роботи підполковник І.В. Станкевич, у 255 МСП-—психолог майор Г.М. Дорофеев, у шпиталях — штатні заступники з виховної роботи. Практика реабілітації військовослужбовців у ході операції показала, що пункти створювалися в частинах за необхідністю. їхнє число зростало від 8 до 40 штатних одиниць улютому-березні 1995 р. За час роботи пунктів психологічну допомогу одер­жали понад 12 тис. військовослужбовців із різними бойовими психічними травмами, у тому числі понад 5 тис. поранених і хворих, виписаних Із ме­дичних закладів.

Методика роботи пункту включала три етапи:

I етап: зустріч і розміщення військовослужбовців. Це —миття в лазні, зміна білизни й обмундирування, харчування і відпочинок.

II етап: психологічне обстеження для визначення ступеня і рівня бойової психічної травми, рівня напруженості і розподіл військовослужбовців по групах.

ПІ етап: психокорекція військовослужбовців. Під час всього періоду їхнього перебування на пункті реабілітації для них організовувалися перегляди кіно- і телефільмів, зустрічі з рідними й близькими, написання листів додому, заохочення і нагородження тих, що відзначились у боях, виступи концертних бригад, самодіяльних артистів, зустрічі зі священнослужителями, місцевим населенням. Позитивні емоції у них викликала передача гуманітарної допомоги. У лютому 1995 р. в розташування військ у Грозному у складі делегації Хабаровського краю прибув ієромонах Купріян. У численних бесідах із морськими піхотинцями 165 полку, у тому числі на пунктах реабілітації, він, як і інші служителі культу, зміцнював і піднімав дух воїнів, закликав до слухняності, взаємопідтримки.

Великий емоційний заряд одержали воїни від зустрічей із родичами, земляками, представниками Ставропольського, Кубанського і Донського козацтва.

Окружна газета «Военный вестник юга России», багатотиражна га­зета 19 МСД «Доблесть» у своїх спецвипусках висвітлювали процес реабілітації й лікування військовослужбовців. У всіх пунктах були обладнані місця для читання газет, оформлені підшивки газет і часописів.

Численні репортажі в ЗМІ, у тому числі й Північного Кавказу, з коментарями офіцерів допомагали швидкому відновленню сил у військовослужбовців, сприяли ефективності процесу їх реабілітації. Таких матеріалів, створених телерадіостудіями регіону разом із прес-центром ПКВО, було понад 80 тис.

Поряд із позитивними аспектами процес реабілітації мав і деякі недоліки. До проблем, що потребують вирішення, слід віднести:

1. Недостатність штатних військових психологів. З розгортанням пунктів реабілітації і призначенням офіцерів-вихователів для цієї роботи довелося оголити штатні підрозділи. Практика показала необхідність запровадження штатного психолога в ланці батальйон—-дивізіон.

2. Слабку забезпеченість пунктів психологічної реабілітації технічними засобами для роботи. Недостатня кількість
аудіо - і відеоапаратури з відповідними програмами тренінгу не дозволяла кваліфіковано провадити психологічну реабілітаційну роботу.

Таким чином, у результаті здійснення психологічної реабілітації вдалося практично цілковито відновити психічні, духовні й фізичні сили воїнів. Лише близько 200 військовослужбовців, що одержали серйозні бойові психічні травми, були направлені в шпиталі для глибшого психотерапевтичного обстеження і лікування.

На підставі аналізу діяльності, що пов'язана з МПЗ, були сформульовані пропозиції з підвищення ефективності виховної роботи у військах із врахуванням досвіду бойових дій у Чеченській Республіці. З метою підвищення ефективності виховної роботи і морально-психоло­гічного впливу на особовий склад було запропоновано:

—передбачити передання груп психологічних операцій із роз-
відуправління в управління виховної роботи;

—створити відділи виховної роботи в управліннях тилу, озброєння й армійської авіації;

—запровадити в штат посади психолога й офіцера з організа-
ції дозвілля у батальйонах (