Математичні методи 4 страница

4) у тих випадках, коли дослідникові бажано встановити по­рівняльну цінність переваг, у соціометричну картку можна внести своєрідну шкалу. Для цього у графі виборів указано порядок вибору або переваг відповідною цифрою — вибір у першу чергу, у другу, у третю тощо.

Спрощений варіант соціометричної картки:

Цю картку заповнив воїн, прізвище якого вказано праворуч і який відповідав на запитання:

1. Кого б Ви хотіли обрати напарником у бойовий екіпаж (вій­ськова діяльність)?

2. Разом з ким Ви бажали б виконати суспільне доручення (гро­мадська діяльність)?

3. У кого з Вашого підрозділу широкий культурний світогляд і з ким ви бажали б організувати години дозвілля (відпочи­нок)?

Підготовка соціометричного опитування. Результативність соціо­метрії більш залежить від відповідної психологічної підготовки опиту­ваних. Тут не має бути місця жодному штучному або адміністративно­му тиску з боку дослідника або зацікавлених осіб. Заповнення соціо­метричної картки — справа добровільна й особиста. У дослідників-по-чатківців часто виникають сумніви щодо успіху опитування тільки тому, що багато осіб відмовляється брати участь в опитуванні. Щоб уникну­ти таких інцидентів, необхідна попередня соціометрична розминка. Вона може бути здійснена двояко. Або у формі індивідуальної бесіди дослід­ника з кожним членом групи, або бесіди з групою в цілому. У будь-якому з цих випадків необхідно коректно, коротко і дохідливо викласти завдання опитування, викласти його наукову важливість та запевнити досліджуваного у повному збереженні таємниці опитування.

При заповненні соціометричних карток кожному учасникові слід надати самостійність. Не має бути, жодних підказок. Найкраще опиту­вати групу фронтально, тобто всіх одночасно, наприклад, у класі або в аудиторії. Дослідник завжди має триматися ввічливо та впевнено. За­повнені соціометричні картки повертаються дослідникові.

Коли картки заповнені й зібрані, починається етап їх обробки. Най­простішим способом кількісної обробки є табличний, графічний та ін-дексологічний.

Соціомитриця. Це табличний спосіб обробки соціометричної ін­формації. Спочатку слід побудувати соціоматрицю № 1 (табл. 9-2).

Дослідник розставляє усі соціометричні картки досліджуваних за ал­фавітом (прізвища, які вказані праворуч). Результати опитування з кож­ної такої картки записуються до матриці (взаємний вибір відзначають хрестиком, який міститься в колі). Для виявлення неформальних мікрогруп і вивчення міжособистісних стосунків заповнюється друга соціо­метрична матриця (табл. 9-3), їїбудують на основі першої. Порядок її складання такий. Заготовлюють таку саму таблицю, як і для першої мат­риці. З правого верхнього кута проводять діагональ, перетинаючи роз­ташовані на цій лінії клітинки квадрата. З першої матриці вибирають будь-кого, хто має найбільшу кількість взаємних виборів. Його поряд­ковий номер і прізвище записують у перший рядок матриці. Цей само номер заносять у першу клітинку зверху. Так, у нашому прикладі таким є Рудий. Потім з першої матриці вибираютьтих, хто перебуває у взаєм­ному виборі з занесеним у перший рядок.

Його порядковий номер і прізвище заносять у другий рядок. У на­шому випадку — це Шуліка. Цей самий номер записують зверху в дру­гу графу, у відповідній клітинці матриці записують хрестик у колі. Такий вибір з першої матриці продовжується до повного вичерпання взаємних виборів у всіх, кого записують у наступний рядок. Інакше кажучи, коло осіб із взаємним вибором має замкнутися. Тих, які не мають взаємного вибору, записують у кінці матриці. Неформальна мікрогрупа може скла­датися з 2-7 воїнів.

Аналіз соціоматриць з кожного показника дає достатню наочну кар­тину взаємин у підрозділі. Основна перевага соціоматриць — можли­вість зобразити вибори в числовому вигляді, що, у свою чергу, дає змо­гу прорангувати воїнів підрозділу за кількістю отриманих і відданих виборів, визначити порядок впливу в підрозділі. На основі другої соціо-матриці легко побудувати соціограми— карти соціометричних вибо­рів. Графічна мова соціограми відображена на рис. 9-1.

Соціограма — схематичне зображення реакції досліджуваних один на одного при відповіді на соціометричні критерії. Вона дає змогу зро­бити порівняльний аналіз структури взаємин у групі, в просторі, на де­якій площині за допомогою спеціальних знаків.

були виявлені під час опитування. Наприклад, соціограму для воїна Панченка унаочнює рис. 9-3.

Третій варіант соціограми може характери­зувати всі взаємини у підрозділі. Вона може бути довільною або мати назву «мішень». При довільній соціограмі взаємини між воїнами розташовуються довільно. Наприклад, на ос­нові соціоматриці параметричного опитуван­ня (табл. 9-3) можна побудувати таку довіль­ну соціограму (рис. 9-4). Соціограма «мішень» грунтується на трьох концентричних колах, які символізують авторитетність воїна в колективі. Чим більше отрима­но виборів, тим ближче до центру розташовується воїн. Ті воїни, які отримали найбільшу кількість виборів, перебувають у центральному колі, у другому колі перебувають воїни, які отримали середню кількість виборів, у третьому — воїни, які не мають авторитету і перебувають в ізоляції (рис. 9-5).

Аналізуючи соціограму «мішень», дослідник відразу визначає бій­ців, які мають найбільший авторитет у підрозділі, та тих із них, хто перебуває в ізоляції.

Соціометричні індекси. Розрізняють:

—персональні соціометричні індекси (ПСІ) — дають харак­теристики індивідуальних соціально-психічних явищ осо­бистості як члена групи; '

—групові соціометричні індекси (ГСІ) — дають чисельні ха­рактеристики цілісної соціометричної конфігурації виборів у групі; описують різні аспекти спілкування і взаємин у під­розділі.

Основними ПСІ є індекс соціометричного статусу i -члена та емоцій­ної взаємодії ij -члена. Символи i та j означають одну й ту саму особу, але в різних значеннях: i — якого вибирають, j — він же, хто вибирає, ij — сполучення ролей. Індекс соціометричного статусу /-члена групи визначається за формулою (9-1):

N

C_i = E (R_i⁺ + R_i^-)

i=1

________________ (9.1)

N - 1

де С — соціометричний статус /-члена;

R_i — одержані /-членом вибори (позитивні й негативні);

E — знак алгебраїчної суми кількості одержаних виборів і-го члена;

N — кількість членів групи.

Соціометричний статус — це властивості особистості як елемента соціальної структури, які займають в ній певну просторову позицію. Він характеризує особистий вплив воїна на інших військовослужбовців підрозділу. Заведено говорити про позитивний та негативний статус. Відповідно, можна обчислити індекси окремо для позитивного вибору і негативного. Статус вимірює також потенційну здатність людини ДО Лідерства. Щоб Рис 9.5.. Соціограма «мішень» обчислити соціометричний статус, необхідно скористатися даними соціоматриці 1.

Індекс емоційної експансивностіу'-члена групи визначається за фор­мулою (9-2):

N

Е_j = E (R_j⁺ + R_j^-)

j=1

_____________ (9.2)

N - 1

де Е_j — це емоційна експансивністьу'-члена;

R_j — зробленіу-членом вибори (позитивні й негативні).

З погляду психології цей показник характеризує потребу особистос­ті у спілкуванні, свідчить про її бажання здійснити певний вплив на життєдіяльність підрозділу.

Аналіз взаємних виборів у підрозділі дає офіцерові змогу оцінити психологічну сумісність досліджуваних за формулою (9-3):

N

Ii_j = E (Ri_j⁺⁺ + Ri_j^--)

ij=1

_____________ (9.3)

N - 1

де I _сум — індекс сумісності конкретного військовослужбовця;

Ri_j⁺⁺ — кількість взаємних позитивних виборів;

Ri_j^--— кількість взаємних негативних виборів.

У цьому індексі найбільший статус матимуть воїни з найбільшою кількістю взаємних позитивних виборів і найменшою кількістю взаємних негативних виборів (цей індекс доцільно використовувати під час здійснення непараметричного соціометричного опитування).

З групових соціометричних індексів найважливішими є: індекс емоційної експансивності групи, індекс психологічної взаємності у групі (згуртованість групи) та індекс групової роз'єднаності.

Індекс емоційної експансивності групи розраховується за формулою (9-4):

N N

A_g = E (E (R_j^{+ -} ))

j=1 i=1

_____________ (9.4)

N

де А_g — експансивність групи;

E — знак алгебраїчної суми кількості одержаних виборів (позитив­них і негативних) усіма членами групи;

N — кількість членів групи.

Індекс емоційної експансивності характеризує середню активність групи у розв'язанні завдання соціометричного опитування. Чим цей індекс вищий, тим вища внутрішньогрупова активність взаємин членів групи.

Індекс психологічної взаємності (згуртованості групи) у групі об­числюється за формулою (9-5):

N N

G_g = E (E (R_jj⁺ )

ij=1 ij=1

_____________ (9.5)

½ N (N-1)

де G _g — взаємність у групі (або індекс групової єдності чи згуртова­ності);

R_jj⁺⁺ — кількість позитивних взаємних виборів у групі;

N — кількість членів групи.

Чим вищий індекс психологічної взаємності, тим вища згуртованість групи.

Індекс групової роз'єднаності обчислюється за формулою (9-6):

N N

J роз = E (E (R_jj⁺ )

ij=1 ij=1

_____________ (9.6)

½ N (N-1)

де J роз — індекс групової роз'єднаності;

R_jj^-- — кількість взаємних негативних виборів у групі;

N — кількість членів групи.

Цей індекс доцільно використовувати під час непараметричного со­ціометричного опитування.

Тепер на основі цих двох останніх індексів за непараметричного варіанта соціометрії можна визначити групову згуртованість за форму­лою (9-7):

J згурт. = Gg – J роз (9.7)

де J роз — індекс групової згуртованості.

При множенні формул (9-1Н9-7) на 100 % вони показують питому вагу різних взаємностей (залежно від індексу) у групі щодо теоретично можливих виборів у відсотках. Такі результати дають можливість про­аналізувати відповідні показники в різних підрозділах і зробити в них порівняльний аналіз.

9.1.4. Непараметрична соціометрія

Особливості здійснення непараметричної соціометрїї полягають у тому, що вона дає змогу вибирати будь-яку кількість осіб. Визначається конкретний критерій для опитування. Бажано, щоб він був формально­го характеру (для виконання певного спільного завдання). Кожному бій­цеві пропонується подумки проаналізувати здібності та компетентність кожного воїна підрозділу і позначити своє ставлення до нього відповід­ним знаком (наприклад, «+» — позитивний вибір для сумісного вико­нання завдання, «-» — негативний вибір, «0» — не визначився або не знаю).

Спочатку офіцер заготовляє алфавітні списки членів підрозділу від­повідно до чисельності досліджуваних. Праворуч від прізвища виділя­ється одна колонка, в якій досліджуваний проставляє свій вибір. Потім на основі цих відповідей офіцер вибудовує соціоматрицю непарамет­ричного опитування (табл. 9-4).

Основна перевага цього методу полягає в тому, що офіцер має мож­ливість визначити, вивчити та проаналізувати взаємини між усіма вої­нами підрозділу.

У результаті соціометричного опитування офіцер отримує багато корисної інформації про неформальні стосунки між військовослужбов­цями підрозділу, на основі якої він може дійти відповідних висновків для подальшої роботи з ними. Наприклад, можна чітко з'ясувати статус кожного члена підрозділу. Ті воїни, які отримали найбільшу кількість позитивних виборів, є лідерами цього підрозділу, й навпаки, ті воїни, які не отримали жодного взаємного вибору або отримали найбільшу кількість негативних виборів, є «ізольованими».

Численні дослідження психолога Я.Л. Коломийського виявили, що в групах із чисельністю до 30 осіб у найпопулярніші лідери потрапля­ють не більше 3-4 осіб, до «ізольованих» —до 5 осіб [32]. За наявності у підрозділі «ізольованих» воїнів офіцерові необхідно з'ясувати причи­ни такого ставлення до них і допомогти їм змінити власну поведінку у системі міжособистісних стосунків. У противному разі такі воїни мо­жуть скоїти різні порушення військової дисципліни, шукати інші спо­соби задоволення потреб спілкування, вибрати девіантний стиль пове­дінки.

У такий самий спосіб слід проаналізувати й інші персональні соціо­метричні індекси. За аналізу групових соціометричних індексів особ­ливу увагу офіцер звертає на норівняльний аналіз цих індексів у різних відділеннях, екіпажах, взводах. Бажано, щоб такий аналіз був викона­ний для військовослужбовців різного періоду служби.

Після цього офіцер починає аналізувати склад неформальних мікро-груп у підрозділі, їхніх лідерів і характер діяльності та планує свою

роботу з ними. З негативної спрямованості таких мікрогруп необхідно з'ясувати причини цього становища і вжити психологічно обгрунтова­них заходів для виховного впливу на них.

Таким чином, у результаті соціометричного опитування офіцер ви­значає:

—неформальну структуру свого підрозділу та морально-пси­хологічну атмосферу в ньому;

—ступінь згуртованості підрозділу;

—виділяє неформальні угруповання і характер їхньої діяль­ності;

—оцінює ступінь авторитетності кожного воїна;

—виявляє воїнів, які вносять у морально-психологічну атмо­сферу підрозділу елементи недоброзичливості, чвар, ворож­нечі тощо.

9.2. Гомеостатичний метод

Існують також апаратні методи вивчення групової діяльності. Од­ним із найвідоміших апаратних методів є гомеостатичний метод Ф.Д. Горбова (1976), що допомагає виявити лідера групової діяльнос­ті. Цей пристрій було створено для визначення психофізіологічної су­місності людей у груповій діяльності. Він грунтується на моделюванні спільної та взаємозв'язаної діяльності на спеціальному пристрої, який називається гомеостат (рис. 9-6).

Принцип роботи гомеостата. У ньому використовується принцип взасмоперехресних зв'язків, завдяки яким кожен досліджуваний, роз­в'язуючи свою частину завдання, впливає на результати діяльності всіх інших досліджуваних. Він має можливість обертати один із важелів

керування (х, y, z); оберт ручки впливає на положення індикаторів (и, г, w), котрі перебувають у полі зору досліджуваних. Між важелями керу­вання та індикаторами розміщено підсилювальні ланки Ко та Кв. Пер­ша задає ступінь впливу головного керування, а друга — ступінь взаєм­ного впливу керівних дій, які можуть бути як негативними, так і пози­тивними.

Завдання групи досліджуваних полягає в тому, щоб, обертаючи руч­ку якомога швидше, встановити стрілку індикатора в нульове положен­ня. Дослідник зі свого пульта керування має можливість варіювати склад­ність завдані*. Завдання тільки тоді вважається розв'язаним, коли всі члени групи досліджуваних встановлюють стрілки в нульове поло­ження.

Гэмеоспшт сконструйовано так, що при розв'язанні легких завдань стратегія групи ґрунтується на однозначних тактичних діях досліджу­ваних, але якщо завдання важке, то ця стратегія успіху не забезпечує. Хто-небудь із досліджуваних обов'язково має відхилитися від «звичай­ної» тактики. Такий досліджуваний, умовно названий лідером, вже не прагне негайно встановити свою стрілку на «нуль», що він робив рані­ше, а чекає, коли вона сама переміститься в потрібному напрямку під впливом партнерів або, що притаманне активнішим і цілеспрямованим особам, навмисно відводить її від «нуля». Такий досліджуваний, діючи ніби проти своїх інтересів, поступово зменшує амплітуду коливань всіх стрілок, приводячи таким чином на цьому рівні усю систему в стан рів­новаги (у цих експериментах до нуля).

У процесі експерименту реєструється рух стрілок усіх індикаторів та ручок керування. Обчислюючи коефіцієнти крос-кореляції між до­сліджуваними, офіцер може визначити ступінь спрацьованості групи та розподіл у ній ролей. Виявлено, що на гомеостаті успішніше розв'я­зують завдання ті групи, в яких роль лідерів виконують її формальні керівники. Зазвичай ці ж групи успішніше виконують і поставлені бо­йові завдання, особливо коли діяльність має спільний та взаємозв'яза­ний характер.

Цей експеримент з моделювання групової діяльності дає змогу глиб­ше зрозуміти функції лідера в групі не тільки як кмітливого члена гру­пи, що має такі психічні риси, як витримка, самовладання, здатність швидко й адекватно оцінювати ситуацію, а й допомагає оцінювати здіб­ності і точно координувати дії всієї групи в цілому. Експеримент за­свідчує також, що складна групова взаємозалежна діяльність не може бути ефективною, якщо в групі не сформувалася необхідна психологіч­на сумісність, яка регламентує суворий розподіл функціональних обо­в'язків між її членами — «лідер і відомі».

9.3. Шкала прийнятності як метод вивчення взаємин (за М.Н. Корнєвим, А.Б. Коваленко)

У цій методиці, яка близька до непараметричного соціометричного опитування, кожному воїну підрозділу пропонується прорангувати ін­ших, позначаючи у спеціальній картці (табл. 9-5) прийнятність для себе брати участь в одному з різновидів військової діяльності: бойове нав­чання, відбування вартової служби, спортивні ігри та ін. Відповідь має починатися так: «Цього воїна я...

1) залишив би в першу чергу;

2) теж бажав би залишити;

3) міг залишити, міг не залишити (однаково);

4)скоріше не залишив би;

5) ні в якому разі не залишив би».

Табл. 9-5. Оцінюг: Мовчан

Для кількісної обробки даних варіанти відповідей можна виразити в балах: +2, +1, 0, -1, -2. У цьому випадку наведені дані матимуть вигляд табл. 9-6.

Ця методика дає офіцерові можливості виявити таки показники:

1. Статус військовослужбовця у підрозділі, який визначається коефіцієнтом прийнятності його товаришами по службі (9-8):

A підр. = Е підр. (9.8)

2 (n – 1)

де Е підр — сума виборів по вертикалі;

N — кількість членів групи.

2. Ставлення воїна до кожного члена і підрозділу загалом визначається коефіцієнтом прийнятності підрозділу воїном (9-9):

A інд. = Е інд. (9.9)

2 (n – 1)

де

Е інд. — сума виборів по горизонталі;

N — кількість членів групи.

Табл. 9-6. Матриця шкали прийнятності

3. Згуртованість підрозділу, міра його єднання, які визначаються різницею сум взаємних позитивних і взаємних негативних виборів, поділеною на п(п - 1). Згуртованість (3.) тим вища, чим ближчий цей коефіцієнт (КЗ) до +1 (9-10):

КЗ підр. = Еr (+) – Еr (-) / n (n-1) (9-10)

де Еr (+) — сума взаємних позитивних виборів; Еr (-) — сума взаємних негативних виборів; n — кількість членів підрозділу.

4. Соціальна експансивність (характеризує динаміку соціального
життя підрозділу), який визначається арифметичною сумою взаємних
позитивних і негативних виборів, поділеною на п(п - 1) (9-11):

Е підр. = Еr (+) – Еr (-) / n (n-1) (9-11)

де Еr (+) — сума взаємних позитивних виборів; Еr (-) — сума взаємних негативних виборів; n — кількість членів підрозділу.

5. Для порівняння характеристики різних підрозділів за мірою внутрішньо-групової прийнятності вираховується коефіцієнт внутрішньо-групової прийнятності (КВП) (9-12):

А = [Er1 (+) + E r2 (+)] + [Er1 (-) + E r2 (-)]

де Er1 (+) — сума взаємних позитивних виборів у першому підрозділі;

E r2 (+)— сума взаємних позитивних виборів у другому підрозділі;

E r (-)— сума взаємних негативних виборів у першому підрозділі;

E r (-)] — сума взаємних негативних виборів у другому підрозділі.

Цей показник коливається від +1 — найвищого ступеня прийнятно­сті (коли кожен член підрозділу вибирає всіх прийнятних із найвищою оцінкою) до -1 — найвищого ступеня неприйнятності.

Коефіцієнт згуртованості (КЗ) має бути тим більший, чим тіснішої взаємодії всіх без винятку членів підрозділу потребує характер спіль­ної діяльності.

Показник потреби в тісному спілкуванні визначається за максималь­ною кількістю взаємних позитивних виборів. Чим менший підрозділ, тим більшої згуртованості можна очікувати. У підрозділі, який нарахо­вує 30-35 воїнів, за відсутності взаємних негативних виборів (а отже, і конфліктних пар) задовільним можна вважати коефіцієнт згуртованос­ті, який дорівнює 0, 20-0, 25.

КЗ і КВП характеризують внутрішню соціально-психологічну атмо­сферу в підрозділі, його СПК. Існує пряма залежність між згуртованіс­тю, високою взаємною прийнятністю та ефективністю бойової діяль­ності.

Коефіцієнт соціальної експансивності (£ _|1ир) є доповненням до кое­фіцієнта групової прийнятності (А). Так, за середніх і низьких показни­ків А великий коефіцієнт свідчитиме про напруженість у внутріш-ньогрупових взаєминах і потребуватиме аналізу якісного змісту особ­ливостей особистих стосунків кожного з кожним.

9.4. Вимірювання авторитету

У роботі з особовим складом офіцерові треба знати індивідуально-психічні особливості своїх підлеглих, для того щоб їх ефективно вико­ристовувати у військово-педагогічному процесі. При визначенні нефор­мальних лідерів підрозділу і призначенні воїнів на відповідні посади офіцерові допомагає також його знання рівня авторитетності воїнів у підрозділі. З цією метою він може провадити відповідне опитування. Пропонує воїнам відповісти на запитання, які дають йому змогу вияви­ти неформальних лідерів підрозділу.

Методика здійснення опитування. Офіцер-дослідник готує карт­ки для опитування кожного воїна, де одразу може міститися зміст питан­ня і коротка інструкція: «Напишіть на картках під цифрою 1 прізвище члена підрозділу, якого Ви вибрали б у першу чергу, під цифрою 2 — кого б Ви вибрали, якби не було першого, під цифрою 3 — кого б Ви вибрали, якби не було першого і другого» (табл. 9-7).

Табл. 9-7. Опнтувальна картка

У графу 3 по вертикалі записанЬ дані з картки для опитування Мовча-на (аналогічно заповнюються графи 4-23). При заповненні матриці за кожний 1-й вибір (1-ше місце) нараховано 1 бал, за 2-ге — 0, 77 бала, за 3-тє — 0, 65 бала.

Після того як усі вибори будуть занесені до таблиці, треба підраху­вати по горизонталі алгебраїчну суму всіх одержаних балів кожним вої­ном підрозділу. Ця сума виборів визначає авторитетність цього воїна у підрозділі.

Можна також провадити порівняльний аналіз отриманих результатів у різних підрозділах (у нашому випадку в трьох відділеннях цього взво­ду), відповідним чином можна проаналізувати авторитетність формаль­них (сержантів, активістів) і неформальних лідерів. Як видно з матриці, заступник командира взводу сержант Мовчан має авторитет у взводі, але недостатній. Рядовий Повзнюк має значно вищий авторитет, ніж він. Командири 1 -го і 2-го відділень сержанти Сніжко і Голуб мають автори­тет серед особового складу, командир 3-го відділення Баштовий такого практично не має, а його підлеглі Повзнюк, Василенко і Сергієнко мають у взводі високий авторитет.

Офіцер-дослідник має проаналізувати результати опитування, дійти відповідних висновків щодо підлеглих, а якщо цс необхідно — здій­снити організаційні зміни у підрозділі та внести певні корективи у стиль своєї роботи.

9.5. Метод узагальнення незалежних характеристик

Цей метод можна застосувати для поглибленого вивчення стосунків у підрозділах (екіпаж, відділення, взвод, інколи в роті). Показниками є оцінні думки досліджуваних про рівень розвитку у певного військово­службовця двох важливих специфічних професійно значущих якостей:

а) ставлення до виконання своїх функціональних обов'язків;

б) ініціативність у наданні допомоги за спільної роботи у скла-
ді екіпажу, відділення, взводу.