Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






ФУНКЦІЇ, ЗНАЧЕННЯ І ВИДИ НАОЧНОГО НАВЧАННЯ ІСТОРІЇ




Наочним називається таке навчання, при якому уявлення та поняття формуються в учнів на основі безпосереднього сприймання явиш, що

вивчаються, чи за допомогою їх зображення. Наочне навчання на уроках історії відіграє особливу роль. Учні позбавлені можливості безпосередньо сприймати події минулого. Історичні події не повторюються, тому важливий джерелом історичних знань є різноманітні наочні засоби навчання. Вони забезпечують сприймання історичних подій за допомогою ,,живого споглядання. Наочний метод навчання захоплює не тільки сферу почуттів при сприйманні минулого, а й сферу мислення і виконує ряд функцій: 1. Передовсім за допомогою наочних засобів навчання в учнів виникають достовірні зорові образи історичного минулого. 2. Наочний метод конкретизує історичні факти, долає модернізацію минулого в уявленні учнів.

3. Наочність є основою для розкриття сутності історичних явищ, формування основних історичних понять закономірностей, забезпечує більш глибоке засвоєння їх учнями.:

4. Наочний метод навчання емоційно впливає на учнів. 5. Наочне навчання формує спостережливість, уяву, пам'ять і мову учнів, підтримує постійний інтерес до історичного минулого.

Отже, застосування наочного методу покликане підвищити конкретність, емоційність, стійкість засвоєння учнями знань, стимулювати їх осмислення. Наочні засоби використовуються і для формування вмінь (наприклад, хронологічних, картографічних тощо). Застосування наочного методу необхідно при: 1) вивченні нових для учнів матеріальних об’єктів (знарядь праці, творів мистецтва і т.д.) при відсутності або недостатності в пам'яті учнів образів, необхідних для створення цілісного уявлення про факти, які викладаються: 2) характеристиці видатних історичних діячів або типових представників суспільних прошарків; 3) необхідності підкреслити, виділити історичний факт, підвищити емоційно-виховну дію, особливо стійко закріпити його в пам'яті учнів; 4) з метою створення умов для аналізу суспільних явищ, що вивчаються, їх порівняння, простеження їх розвитку. Отже, наочні методи частково конкретизують, частково замінюють описовий матеріал, відтворюють обставини, в яких розгорталися події, кількість діючих осіб, а почасти і самі події. Наочність підвищує змістовність викладу, зменшуючи час на пояснення. Демонструються як окремі фрагменти історичних обставин, так і картини й фотографії, які відтворюють цілісні історичні сцени.

Особливо велике значення наочного методу навчання у 5-8 класах, передусім тому, що в учнів цієї вікової категорії переважає образне мислення і ще не сформоване абстрактно-логічне. По-друге, тут вивчаються епохи, в яких матеріальне і духовне життя суспільства відрізняється від сучасного, у школярів цих класів бідний запас уявлень і понять про природу і суспільство, а сформованим уявленням не вистачає чіткості і змістовності. По-третє, учні середніх класів з великою цікавістю ставляться до наочності і переносять це ставлення на пов'язаний з нею усний виклад матеріалу. Однак при всіх своїх позитивних аспектах наочний метод формування знань і вмінь у вивченні історії має обмежені можливості. Розкриття сутності історичних явищ спирається у більшості випадків на пізнання більш широкого і різностороннього матеріалу, ніж зміст наочного засобу. На основі навчальної картини можуть бути розкриті лише ознаки, достатні для початкового формування одиничних понять на емпіричному рівні. Формування загальних історичних понять спирається на уявлення та одиничні поняття, які є в учнів. Перевантаження викладання історії наочністю може мати більше негативних, ніж позитивних наслідків. Наочний образ містить не тільки суттєві риси історичних фактів, але й ознаки другорядні, випадкові. Відтак не потрібно, щоб сутність фактів скріплювалась у свідомості учнів якимось неважливими деталями, які «впадають у вічі». На практиці наочні методи ґрунтуються на використанні тих чи інших наочних засобів. В методичній літературі існують різні класифікації наочності .Одні методисти всі наочні засоби поділяють на дві великі групи: 1) предмети реальної дійсності або природні наочні посібники; 2) спеціально виготовлені зображення предметів і явищ дійсності або опосередковані наочні посібники. Інші – за зовнішніми ознаками наочність класифікується на п'ять груп: 1) посібники, які на уроці вчитель демонструє всьому класу (навчальні карти, твори живопису, історичні карти тощо); 2) плоскі і об'ємні настільні посібники( документальні фотографії, невеликі репродукції з картин, ілюстрації підручника, саморобні муляжі і малюнки учнів тощо); 3) ілюстрації на класній дошці; 4) екранні наочні посібники; 5) екскурсійні наочні посібники ( речові Історичні пам'ятники, пам'ятні місця, експозиції музеїв тощо). На сьогоднішній день загальноприйнятою є така класифікація наочних посібників: всі наочні засоби, що використовуються під час навчання історії, доцільно розділити на три великі групи: 1) справжні речовинні пам'ятки минулого, 2) образотворчі наочні засоби і 3) умовно-графічні або символічні наочні приладдя.



 


mylektsii.ru - Мои Лекции - 2015-2018 год. (0.004 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал