Міжнародний досвід державного регулювання СВ.

В індустріально розвинених країнах світу ідея соціально відповідального бізнесу (далі – СВБ) широко розповсюджена в суспільній свідомості.

В англосаксонській моделі СВБ розглядається як моральний обов’язок власників і керівництва корпорації, а держава фактично виконує класичну ліберальну роль “нічного сторожа”.

Взаємодія у сфері СВБ здійснюється по лінії “корпорації – суспільство” на добровільній з боку бізнесу основі. У континентальній традиції вважається, що менеджмент корпорації повинен ураховувати інтереси тих груп, на які компанія впливає в рамках своєї діяльності. Соціальна відповідальність у цьому випадку покликана врівноважувати внутрішні суто економічні цілі керівництва із соціальними, політичними та економічними інтересами стейкхолдерів. Таким чином, крім виконання вимог законодавства компанія повинна прагнути внести певний внесок у життя соціуму. Отже, однією з головних відмінностей даних моделей соціальної відповідальності є різниця у ступені добровільності у справі проведення корпораціями соціальних програм або мірі громадянської активності бізнесу. Так, у США, які є “батьківщиною” ліберальної англосаксонської моделі СВБ, тиск уряду в цій сфері дуже низький, при цьому рівень добровільної соціальної активності корпорацій досить високий. На відміну від американської моделі, континентальна модель СВБ характеризується більш активною участю держави та міжурядових структур – тут більш тісні соціально-політичні зв’язки між державою і бізнесом. Континентальна модель якнайкраще представлена в Північній та Центральній Європі, де просуванням корпоративної соціальної відповідальності займаються державні органи. Так, в Італії за процесом розвитку СВБ та соціальної звітності спостерігає Міністерство праці та соціального розвитку. А в Іспанії ліві партії активно сприяли прийняттю парламентом у 2003 р. закону про КСВ. В Іспанії працює державна Експертна технічна комісія з СВБ, завданням якої є “допомогти бізнесу поєднувати економічну активність із діяльністю на благо суспільства”. У Литві була розроблена стратегія КСВ на 2006 – 2008 рр., реалізація якої і дозволила покращувати позиції країни впродовж 2006 – 2008 років. У Польщі Міністерство праці створило робочу групу з КСВ, до котрої увійшли представники багатьох департаментів, діяльність яких сприяла більш-меншій стабільності позиції цієї країни впродовж 2004 – 2010 років у світовому рейтингу соціальної благодійності.