Здійснення парламентського контролю через Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини і Рахункову палату

Важливим напрямом парламентського контролю є контроль за додержанням прав і свобод людини і громадянина в усіх сферах діяльності держави, в тому числі у сфері державного правління, здійснення якого відповідно до ст. 1-1 Конституції України покладено на Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (далі — Уповноважений).

Правовий статус Уповноваженого та правові основи його діяльності визначені Законом України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини».

Згідно з чинним законодавством до сфери контролю з боку Уповноваженого потрапляють відносини, що виникають при реалізації прав і свобод громадянином України незалежно від місця його перебування, іноземцем або особою без громадянства, які знаходяться не території України, з одного боку, і органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами — з іншого. Тобто компетенція Уповноваженого з прав людини обмежується лише відносинами між особою та органами влади.

Уповноважений наділений винятковими повноваженнями давати оцінку стану дотримання та захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні. Реалізація цих повноважень відбувається шляхом підготовки та представлення Уповноваженим Верховної Ради України щорічних доповідей про стан додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні органами державної влади, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та їх посадовими особами, які порушували своїми діями (бездіяльністю) зазначені права і свободи та про виявлені недоліки в законодавстві щодо їх захисту.

Крім щорічної доповіді, у разі необхідності Уповноважений на свій розсуд може представити Верховній Раді України спеціальну доповідь (доповіді) з окремих питань додержання в Україні прав і свобод людини і громадянина.

На підставі щорічної та спеціальних доповідей Уповноваженого Верховна Рада України приймає постанову. Тобто доповіді Уповноваженого не можуть бути просто взяті до уваги, без належної оцінки та парламентського реагування. До того ж щорічна та спеціальні доповіді разом з прийнятою постановою Верховної Ради публікуються в офіційних виданнях Верховної Ради України.

Уповноважений здійснює свою діяльність на підставі звернень громадян, іноземців, осіб без громадянства чи їх представників, народних депутатів України та за власною ініціативою. Після ознайомлення зі змістом звернення Уповноважений:

а) розпочинає провадження у справі про порушення прав і свобод людини і громадянина;

б) відмовляє в розгляді звернення;

в) направляє звернення до органу, до компетенції якого належить вирішення питання, і контролює розгляд цього звернення.

Для проведення всебічного розгляду звернень Уповноважений наділений певними повноваженнями:

— безперешкодно відвідувати органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форми власності;

— знайомитися з документами і отримувати інформацію, яка стосується справи.

За результатами проведеного розслідування Уповноважений може приймати акти реагування, які не мають юридично-владного характеру. Такими актами реагування є конституційне подання Уповноваженого до Конституційного Суду України та подання Уповноваженого до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших органів і організацій незалежно від форми власності та їх посадових осіб.

Уповноважений не має імперативних (тобто обов'язкових до виконання) розпорядчих і юрисдикційних повноважень і не може застосовувати примусові заходи щодо державних органів і посадових осіб. Він не наділений правом скасовувати чи змінювати незаконні рішення. І тому, щоб здійснювати вплив та захищати права громадян від неправомірних дій органів та посадових осіб, Уповноважений повинен мати моральний авторитет, заснований на компетентності, кваліфікованості та справедливості його оцінок і висновків. При порушеннях, виявлених у діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, недержавних утворень, він може повідомляти засоби масової інформації, парламент, його органи.

Отже, Уповноважений виступає в механізмі державного контролю за діяльністю органів виконавчої влади важливим субсидіарним (доповнюючим) інститутом, діяльність якого спрямована на захист прав і свобод людини і громадянина специфічними методами і засобами.

Контроль через Рахункову палату. Серед напрямів парламентського контролю важливе місце належить контролю за використанням коштів Державного бюджету України. Такий контроль здійснює Рахункова палата, яка відповідно до Конституції України утворюється Верховною Радою України і від імені Верховної Ради здійснює контроль за використанням коштів Державного бюджету України.

Рахункова палата є постійно діючим органом контролю, який підпорядковується, підзвітний Верховній Раді України і здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від будь-яких інших органів держави. Правова основа організації та діяльності Рахункової палати визначається Конституцією України та Законом України «Про Рахункову палату».

До складу Рахункової палати входять Голова Рахункової палати, перший заступник і заступник Голови, головні контролери та секретар Рахункової палати. Питання планування і організації роботи, визначення методології контрольно-ревізійної діяльності, прийняття колегіальних рішень і підготовку звітів та інформаційних повідомлень здійснює Колегія Рахункової палати, яка також затверджує структуру і штатний розпис апарату Рахункової палати, що створюється для забезпечення її діяльності.

Основними завданнями Рахункової палати є:

- організація і здійснення контролю за своєчасним виконанням видаткової частини Державного бюджету України, витрачанням бюджетних коштів, у тому числі коштів загальнодержавних цільових фондів, за обсягами, структурою та їх цільовим призначенням; - здійснення контролю за утворенням і погашенням внутрішнього і зовнішнього боргу України, визначення ефективності та доцільності видатків державних коштів, валютних та кредитно-фінансових ресурсів; - контроль за фінансуванням загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і національно-культурного розвитку, охорони довкілля; - контроль за дотриманням законності щодо надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам, міжнародним організаціям, передбачених у Державному бюджеті України; - контроль за законністю та своєчасністю руху коштів Державного бюджету України та коштів позабюджетних фондів в установах Національного банку України та уповноважених банках. Для виконання покладених на неї завдань Рахункова палата має право:

— здійснювати експертно-аналітичні, інформаційні та інші види діяльності, що забезпечують контроль за використанням коштів загальнодержавних цільових фондів, коштів позабюджетних фондів, за цільовим використанням фінансово-кредитних і валютних ресурсів під час здійснення загальнодержавних програм;

— проводити фінансові перевірки в апараті Верховної Ради, органах виконавчої влади, Національному банку, Фонді державного майна, інших підзвітних Верховній Раді органах, а також на підприємствах і в організаціях незалежно від форм власності в межах, визначених статтею 16 зазначеного Закону;

— отримувати від керівників установ та організацій, що перевіряються, всю необхідну документацію та іншу інформацію про фінансово-господарську діяльність;

— організовувати і проводити оперативний контроль за використанням коштів Державного бюджету України за звітний період;

— проводити комплексні ревізії, тематичні перевірки окремих розділів і статей Державного бюджету України, у тому числі бюджетів загальнодержавних цільових фондів;

— готувати і подавати висновки до Верховної Ради та її комітетів щодо виконання Державного бюджету України, у тому числі доходів і видатків загальнодержавних цільових фондів, фінансування загальнодержавних програм за звітний рік;

— направляти матеріали перевірок, ревізій та обстежень Кабінету Міністрів, відповідним центральним органам виконавчої влади, Національному банку, Фонду державного майна, підприємствам, установам і організаціям для розгляду і вжиття необхідних заходів;

— порушувати перед Верховною Радою, Президентом України, а також органами виконавчої влади клопотання про притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у порушенні вимог чинного законодавства України, внаслідок чого завдано матеріальної шкоди державі;

— у разі виявлення під час перевірок, ревізій та обстежень фактів привласнення грошей і матеріальних цінностей, інших зловживань передавати матеріали перевірок, ревізій та обстежень до правоохоронних органів з інформуванням про це Верховної Ради України.

Рахункова палата наділена також деякими іншими повноваженнями, що разом з наведеними вище дають їй можливість виконувати основні завдання, що стоять перед парламентським контролем щодо органів виконавчої вади в частині їх фінансової діяльності.