Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Наголос




Наголос (словесний) — виділення за допомогою сили голосу одного складу в слові. Кожне самостійне слово має наголос. Службові частини мови, як правило, не мають наголосу. Вони приєднуються до самостійного слова, утворюючи разом з ним одне фонетичне слово.

Слово без наголосу, що приєднується до самостійного слова спереду, називається проклітика: [наںстол′і],[неиںзнájу], [знаў/ алеиںзабýў].

Ненаголошене слово, що стоїть після самостійного, називається енклітикою: [в’ ідпов’ідáǐں же], [знаǐшлáں б]

Складні слова, особливо багатоскладові, крім основного, можуть мати ще побічний, додатковий, наголос, який характеризується меншою силою: [багáтотúс′ачниǐ], [пéдун′ івеирсиетéт]

Функції наголосу:

1) об’єднує звуки в слова (звуки [с][т][у][д][е][н][т][и] стануть словом, коли об’єднаються в одне ціле за допомогою наголосу);

2) є необхідним для взнавання слова: [замок][замок],[плакати][плакати];

3) розрізняє слова й форми слова: [гóри](іменник) [горú] (дієслово в наказовому способі), [насúпати] (дієслово в формі доконаного виду)[насиепáти] (дієслово в формі недоконаного виду).

У межах фрази силою голосу може виділятися одне або кілька слів. Таке виділення певного слова називається фразовим (смисловим, логічним) наголосом. (Проговоріть фразу Ніхто не погодився з цією пропозицією чотири рази, виділяючи за допомогою фразового наголосу по черзі кожний раз різне слово).

Характеристики українського наголосу

1) Український наголос є динамічним (силовим): один із складів у слові виділяється за допомогою сили голосу (на наголошеному складі відбувається посилення голосу, збільшення його тривалості). (У китайській, в’єтнамській, корейській, сербській, литовській, шведській та деяких інших мовах наголос музичний: наголошений склад вимовляється вищим тоном).

2) За місцем у слові український наголос вільний (нефіксований), тобто він може падати на будь-який склад у слові: [вúсадиети], [хатúна], [сиеровиенá].

(У деяких мовах наголос фіксований: у польській мові наголос завжди в усіх словах на передостанньому складі: dzenkúe, kolezánka, do vidzénia, у французькій, турецькій мовах — на останньому складі: жалюзú, лямýр, дежавю), у фінській мові – на першому складі (рáвентола – ресторан, кáуппа — магазин, ёулупукки – Санта Клаус).

3) В українській мові наголос рухомий, тобто він може змінювати своє місце: вéсело — весéлий — веселіший, мáтір — матýся — матерúнський.


mylektsii.ru - Мои Лекции - 2015-2018 год. (0.009 сек.)Пожаловаться на материал