Вимоги до змісту основних структурних компонентів роботи

На титульному аркуші зазначають назву навчального закладу; тему курсової роботи; прізвище, ім'я, по батькові автора; посаду, науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ініціали наукового керівника; місто і рік. Зразок оформлення титульного аркуша див. у додатку.

Зміст подають на початку роботи: назви та номери початкових сторінок усіх розділів і підрозділів курсової роботи, висновків, списку використаних джерел та додатків.

Вступ (загальний обсяг 2-3 сторінки) передбачає висвітлення актуальності теми, вихідних положень дослідження. Вступрозпочинається з обгрунтування суспільної, теоретичної та практичної значущості дослідження. Завдання цієї частини — відповісти на питання, як дослідження певної проблеми пов’язане з потребами суспільного життя, психологічної науки і психологічної практики. Наукова значущість роботи розкривається через аналіз здійснених досліджень за певною проблематикою та виокремлення тих аспектів, які потребують подальшого вивчення.

Однією з умов успішної підготовки курсової роботи є визначення методологічних засад дослідження. Методологічна частина вступу курсової роботи містить докладне, чітке й завершене визначення об'єкта, предмета, мети та завдань дослідження.

Об'єктом дослідження є психічна чи психологічна реальність, що створює проблемну ситуацію, на яку спрямовано увагу дослідника. Об’єктом виступає не людина, яку вивчають у ході дослідження, а той чи інший аспект її психіки чи поведінки.

Предмет дослідження — це звуження психологічної проблеми до певної теми. Це окремі аспекти, властивості або відношення об'єкта. Об'єкт та предмет співвідносяться як загальне і часткове.

Проблема курсового дослідження характеризує суперечності між типовим станом предмета дослідження у реальному житті й вимогами до нього. Розв'язання проблеми є метою курсової роботи. Отже, мета дає уявлення про орієнтовні результати, які мають бути викладені й обґрунтовані в роботі. За формулюванням мета роботи наближається до змісту теми. При формулюванні мети, не варто використовувати терміни “вивчення…”, “дослідження…”, оскільки ці слова відповідають засобу досягнення мети, а не самій меті.

Мета роботи конкретизується у її основних завданнях. Як правило, у курсовій роботі формулюють три-чотири завдання. Зміст і характер завдань залежать від специфіки роботи, але зазвичай одне із завдань передбачає вивчення природи, структури, законів функціонування або розвитку об'єкта, інші — розкриття способів його вдосконалення, а також формулювання практичних рекомендацій. Отже, перше завдання носить теоретичний характер, друге і третє – практично-експериментальне.

Для розв’язання сформульованих завдань використовують відповідні методи, опис яких утворює методичну частину вступу. Обгрунтування методики полягає у доведенні її адекватності предмету та завданням дослідження, достатності й раціональності. Зазначена частина програми містить також кількісну та якісну характеристики експериментальної бази дослідження, умов, у яких воно проводилося.

Перший розділ роботи теоретичний. Він повинен мати загальну назву, яка висвітлює його зміст. (Використання формулювання “Теоретична частина” є недоречним). Розділ включає 3-4 підрозділи. У теоретичній частині виконується аналітичний огляд проблеми, розкривається її сутність, пояснюється категоріальний апарат, характеризуються основні напрямки наукових досліджень за темою і їх результати. Останні параграфи теоретичного розділу присвячені розкриттю особливостей прояву досліджуваного явища у певний період онтогенезу, його розвитку, закономірностей функціонування, детермінації. У тексті курсової роботи необхідно дотримуватись правил посилання на використані наукові джерела. Воно може оформлятися у вигляді зносок внизу аркуша (якщо мова йде про цитату), через позначення номера наукового джерела у списку літератури, чи через позначення автора відповідного матеріалу. Слова автора слід брати в лапки, вказуючи у квадратних дужках порядковий номер джерела в списку літератури, через кому вказується сторінка (наприклад, [11, С.45]). Якщо думка автора викладається своїми словами, то лапки не ставляться, але номер джерела вказується у дужках. Якщо певне твердження зустрічається в кількох роботах, то в дужках відповідні номери літературних джерел вказуються через кому з крапкою. Теоретична частина закінчується чіткими, конкретними висновками. Її обсяг становить 12-20 ст.

У другому розділі описується власне експериментальне дослідження та його результати. Розділ також повинен мати назву. Помилкою є назва розділу “Практична частина”. Експериментальний розділ для студентів 2 курсу передбачає вирішення завдань констатуючого характеру, тому у структурі розділу виокремлюються два підрозділи. У першому описуються завдання та методика дослідження, у другому – результати констатуючого експерименту. Методика включає не лише перелік психодіагностичного інструментарію, але й розкриття сутності кожного методу та логіки їх об’єднання у певний комплекс. У методиці вказується де, протягом якого часу і з ким проводитимуться дослідження. Описуються завдання, хід роботи, форма реєстрації результатів і способи їх обробки. Широковідомі методики не потребують детального опису, а опитувальники чи анкети, які адаптує автор курсової роботи, повинні бути подані в додатках.

Завдання констатуючого експерименту – виявити сформованість того чи іншого психічного процесу чи психічного явища. При обробці зібраного матеріалу широко використовуються таблиці, схеми, графіки. Зібраний матеріал обробляється з використанням методів математичної статистики. У процесі проведення психологічних досліджень і написання наукової дослідної роботи слід чітко дотримуватися етичності та конфіденційності як провідних стрижневих принципів психологічного дослідження. Категорично неприпустимо називати прізвища респондентів під час обговорення результатів чи наводити їх у таблицях із результатами досліджень, а також подавати будь-яку інформацію, на підставі якої можна ідентифікувати досліджуваних.

Результати досліджень наводять у зведених таблицях. Таблиці мають бути зрозумілими, назви змінних в таблицях слід вказувати так, щоб було зрозуміло, про що йдеться. Частина таблиць може бути винесена у додатки. Констатуючий експеримент закінчується висновками.

Для студентів старших курсів експериментальний розділ повинен містити три підрозділи методичний, констатуючий та формуючий, або ж формуючий експеримент повинен виокремлюватися у самостійний розділ.

Завдання формуючого експерименту визначаються згідно з результатими констатуючого етапу дослідження. У формуючому експерименті в описовій формі розкривається розвивальна чи корекційна робота спрямована на формування психологічних якостей, що вивчаються. Система роботи розробляється самостійна і включає методи психологічного чи психолого-педагогічного впливу на психіку дітей, їх діяльність і поведінку. У роботі широко використовуються тренінгові форми роботи. Контрольний експеримент дозволяє перевірити результативність роботи, виконаної у формуючому експерименті.

Курсова робота закінчується висновками, які підсумовують як теоретичний, так і експериментальний розділ. У висновках коротко формулюють результати, отримані у процесі роботи, викладають головні наукові та практичні результати досліджень, аргументуючи кількісними та якісними показниками, зазначають, наскільки підтвердилися робочі гіпотези. Висновки повинні інформувати про досягнення мети дослідження і виконання конкретних поставлених завдань. Вагомість роботи посилюється, якщо у висновках даються методичні поради.

Список використаних джерел оформляється згідно державних стандартів. Обсяг літератури повинен бути не менше 20-30 джерел.

Ø У додатках вміщуються матеріали, які підтверджують факт виконання експериментального дослідження: протоколи, таблиці проміжних цифрових даних, фотографічні записи спостережень, інструкції щодо проведення дослідження; продукти діяльності респондентів, схеми, зведені таблиці даних, сценарії тренінгів; діагностичні методики, що використані в роботі.

Кожний додаток починають з нової сторінки. Додаток повинен мати тематичний заголовок. Якщо у курсовій роботі міститься кілька до­датків, їх послідовно позначають літерами алфавіту.