Для технологічного устаткування

Вибір двигуна для надавання руху якого-небудь механізму пов'язаний із забезпеченням ряду вимог, основними з яких є наступні:

— номінальна напруга двигуна повинна відповідати напрузі мережі;

— момент, що розвивається, повинний забезпечувати динамічні і статичні режими без припустимого перевищення температури;

— перевантажувальна здатність двигуна повинна забезпечувати роботу електропривода при короткочасних пікових навантаженнях;

— регулювання швидкості повинне відповідати вимогам технологічного процесу й ін.

Надійна тривала робота двигуна можлива тільки в тому випадку, коли він правильно розрахований і обраний по тепловому і динамічному (при перехідних процесах) режимах і відповідає умовам навколишнього середовища. Забезпечення надійності електроприводів зв'язано з конструкцією двигунів. Застосування двигунів будь-якого типу насамперед зв'язано з підбором його по потужності. У випадку невідповідності потужності двигуна статичному навантаженню механізму електропривод не забезпечить необхідної продуктивності, а двигун передчасно вийде з ладу.

Для вибору системи електропривода необхідно чітко уявляти собі технологічні вимоги до приводу того механізму, для якого він вибирається. Установлення таких вимог полегшує вибір оптимальної системи електропривода, тобто такий, який найбільш простий і дешевший з усіх систем, що забезпечують бажані експлуатаційні показники механізму. Вибір електродвигуна визначається навантаженням, номінальною швидкістю руху, необхідним діапазоном регулювання швидкості приводу, твердістю механічних характеристик, числом включень у годину і т. п.

Двигуни постійного струму (ДПТ) мають менше поширення в порівнянні з двигунами перемінного струму. Це підрозумівається більш складною конструкцією машин постійного струму за рахунок колекторно-щіткового вузла і, як наслідок, їх більш високою вартістю і меншою надійністю. Разом з тим у машин постійного струму є переваги і специфічні якості, що обумовлюють їхнє застосування в сучасній техніці. Так, діапазон і плавність регулювання частоти обертання в ДПТ значно ширше, ніж у двигунів перемінного струму. Двигуни постійного струму знаходять широке застосування в тих випадках, коли механізм, що приводиться в обертання двигуном, повинен мати широкий і плавний діапазон регулювання швидкості: у могутніх металорізальних верстатах, на електрифікованому транспорті, в автоматиці і т. п. Для забезпечення м'якої природної характеристики, при великих перевантаженнях по моменту використовують ДПТ із послідовним збудженням. Двигуни паралельного збудження застосовують у тих випадках, коли необхідно мати досить тверді механічні характеристики при низьких кутових швидкостях, а також забезпечити роботу двигуна на природній характеристиці.

Двигуни змінного струму підрозділяються на асинхронні і синхронні.

Асинхронні електродвигуни (АД) мають значні переваги по своїх властивостях, характеристикам і експлуатаційним даним перед двигунами інших типів. Такі двигуни можуть бути однофазними, двухфазними і трифазними; найбільше поширення мають трифазні двигуни. Конструкція двигуна проста, надійна й економічна. Подавлююче число элекрических двигунів, використову-ваних у промисловості, енергетиці і інших областях, є асинхронними.

АД по конструкції обмотки ротора бувають двох типів: з коротко-замкнутым ротором і фазним. Більше поширення мають АД з короткозамкнутым ротором, тому що вони дешевше і простіше у виготовленні й експлуатації, мають достатню твердість механічної характеристики. У АД з фазним ротором за допомогою резисторів у ланцюзі ротора можна в широких межах змінювати момент при пуску, одержувати бажані прискорення і плавність пуску, зменшувати струми і втрати енергії в двигуні при перехідних процесах, а також одержувати знижені кутові швидкості. Однак цей привід не забезпечує необхідну твердість регулювальних характеристик і стійку роботу при знижених швидкостях, він неекономічний унаслідок значних втрат енергії в пус-корегулюючих опорах; крім того, має місце підвищений знос двигуна, електромеханічних гальм і контактної апаратури керування.

Синхронні електродвигуни (СД) застосовуються там, де потрібна постійна частота обертання. Могутні синхронні двигуни встановлюються на металургійних заводах, шахтах, холодильниках, на компресорних і нафтопереробних станціях магістральних трубопроводів, де вони приводять в обертання прокатні стани, насоси, вентилятори, компресори і т. п. Дуже коштовною якістю синхронних двигунів є їхня здатність працювати при струмі, що випереджає по фазі живлючу напругу. Ця властивість використовується для збільшення коефіцієнта потужності в мережі.

Таблиця 1.