Методи прогнозування можливого банкрутства 8 страница

15.5. Аналіз собівартості одиниці продукції

15.6. Аналіз динаміки зміни собівартості порівнянної продукції

15.7. Аналіз витрат на одну гривню товарної продукції

15.8. Аналіз витрат за економічними елементами

15.9. Аналіз собівартості продукції за статтями калькуляції

15.10. Зведений підрахунок резервів зниження собівартості продукції

15.11. Оперативний аналіз собівартості продукції

15.1. Значення, завдання та джерела інформації аналізу виробничих витрат та собівартості продукції

Виробництво і реалізація продукції потребують трудових, матеріальних і грошових витрат. Витрати підприємства на спожиті засоби виробництва, предмети праці й оплату праці працівників, виражені в грошовій формі, утворюють собівартість продукції. Собівартість продукції – це основний якісний показник роботи підприємства. Її рівень відбиває досягнення та недоліки роботи як підприємства в цілому, так і кожного його структурного підрозділу. Зниження собівартості продукції має важливе значення, оскільки дає змогу за стабільних ринкових цін збільшувати прибуток на кожну гривню витрат та підвищує конкурентоспроможність продукції підприємства.

Аналіз собівартості продукції передбачає такі завдання:

– перевірка обґрунтованості управлінських рішень щодо собівартості;

– об’єктивна оцінка виконання прийнятих рішень, під час якої виявляються відхилення фактичних витрат від планових;

– з’ясування чинників і причин виявлених відхилень;

– підрахунок резервів дальшого зниження собівартості продукції;

– розробка заходів із використання внутрішньовиробничих резервів.

Для проведення аналізу використовуються такі джерела інформації: планова собівартість продукції; норми й нормативи споживання ресурсів; звітна інформація, зокрема “Звіт про фінансові результати”; дані оперативного обліку (реєстри відпуску матеріалів у виробництво, табелі про нарахування заробітної плати, норми витрат матеріалів; матеріали обстежень, перевірок, спостережень, нарад, технологічної документації, паспортні дані тощо).

15.2. Показники собівартості продукції

Собівартість продукції є грошовим виразом спожитих у процесі виробництва засобів та предметів праці і самої праці.

Залежно від різноманітних ознак класифікації виділяють такі види собівартості продукції підприємства (табл. 1).

Таблиця 1

Класифікація показників собівартості

Цехова собівартість – це витрати конкретного цеху на виробництво продукції. Виробнича собівартість показує всі витрати підприємства на виробництво продукції. Цехові витрати в більшості галузей промисловості включаються в собівартість окремих видів продукції через розподіл їх пропорційно сумі заробітної плати робітників. Наприклад, сума цехових витрат за місяць становила 75 млн гривень, а основна заробітна плата робітників – 100 млн гривень. Це означає, що в собівартість окремих видів продукції цехові витрати будуть включені в розмірі 75% від суми основної заробітної плати виробничих робітників, нарахованої за окремими видами продукції.

Облік, планування та аналіз собівартості ґрунтується на таких узагальнюючих показниках:

1) собівартість одиниці продукції;

2) виконання плану зниження собівартості порівнянної продукції;

3) витрати на 1 грн. товарної продукції.

Собівартість одиниці продукції є історично найстарішим показником. На підприємствах планується та обліковується собівартість одиниці продукції лише основних видів. Для цього всі витрати на виробництво основного виду продукції ділять на обсяг продукції в натуральних показниках. Показник собівартості одиниці продукції є незамінним для порівняльного аналізу і лежить в основі функціонально-вартісного аналізу для виявлення способів зниження собівартості за рахунок змін у конструкції та технології виробів.

Більшість підприємств випускають десятки видів продукції. Планування та облік витрат щодо кожного виду продукції потребують великих трудових і матеріальних витрат, а тому для аналізу собівартості всіх видів продукції використовуються також інші показники. Зокрема аналіз порівнянної товарної продукції здійснюється на підприємствах, де її питома вага становить понад 50%. Там, де переважає нова продукція, для аналізу динаміки собівартості використовуються показники витрат на 1 гривню товарної продукції і показник собівартості одиниці продукції.

15.3. Оцінка обґрунтованості планового рівня собівартості товарної продукції

Для досягнення конкурентоспроможності підприємство змушене постійно планувати зниження собівартості продукції. Щоб визначити обґрунтованість планового рівня собівартості виготовленої продукції, використовують дані про залишки нереалізованої продукції на початок і кінець року, обсяг реалізації та складають розрахунок (див. табл. 2). Табличні витрати на 1 грн. виготовленої продукції порівнюють із плановими та визначають наявні відхилення.

Таблиця 2

Розрахунок рівня собівартості продукції (тис. грн.)

З таблиці 2 бачимо, що при плановому обсязі реалізації в оптових цінах підприємства 8323 тис. грн. та плановому прибутку від реалізації 1625 тис. грн., собівартість реалізованої продукції становить 6698 тис. грн., а планова собівартість товарної продукції з урахуванням зміни планових залишків нереалізованої продукції на початок і кінець року – 6783 тис. грн.

Потрібно пам’ятати, що внаслідок систематичного зниження собівартості витрати на одну гривню продукції в залишках нереалізованої продукції на кінець року мають бути нижчі від середньорічних, а в собівартості товарного випуску – нижчі, ніж у собівартості реалізованої продукції, бо в останню закладено підвищені витрати в залишках нереалізованої продукції на початок року. На підприємстві, яке ми аналізуємо, цієї вимоги не додержано, собівартість товарної та нереалізованої продукції постійно зростає, а тому зменшується прибуток на одну гривню продукції. Високий рівень витрат у залишках нереалізованої продукції був спричинений зростанням цін на матеріали і зниженням попиту на дорогу продукцію. Ця обставина може призвести до погіршання фінансового стану підприємства.

На основі розрахункового рівня собівартості товарної продукції, обчислюють планове завдання щодо її зниження порівняно з минулим періодом і розробляють план організаційно-технічних заходів, що забезпечить зниження.

15.4. Аналіз загальної суми собівартості товарної продукції

Аналіз загальної суми собівартості товарної продукції починають із загальної оцінки виконання плану собівартості, визначають відхилення звітних показників від планових, їх динаміку, виявляють фактори, що вплинули на це відхилення та роблять відповідні висновки.

Враховуючи вплив зміни обсягу виробництва на рівень витрат, усі витрати підприємства поділяють на:

а) постійні витрати (амортизація, погодинна оплата працівників, оренда приміщень, цехові витрати), які залишаються незмінними при зміні обсягу виробництва;

б) змінні витрати (відрядна заробітна плата виробничників, сировина, матеріали, паливо, енергія), що змінюються пропорційно обсягу виробництва.

Взаємозв’язок між постійними і змінними витратами можна виразити рівнянням першого степеня.

Y = а + вх,

де Y – сума витрат на виробництво продукції;

а – абсолютна сума постійних витрат;

в – частка змінних витрат на одиницю продукції;

х – обсяг виробництва продукції.

Залежність між витратами і обсягом продукції показано в табл. 3.

Таблиця 3

Залежність суми витрат від обсягу виробництва продукції

Дані таблиці 3 свідчать, що загальна сума постійних витрат 1640 тис. грн. є фіксованою і не змінюється зі зростанням обсягів виробництва продукції. Проте на одиницю продукції постійні витрати змінюються обернено пропорційно зростанню обсягу виробництва. Так, випуск продукції збільшився у 8, 5 рази, а постійні витрати на одиницю продукції зменшились у 8, 5 рази. Змінні витрати в собівартості всього випуску зростають прямо пропорційно обсягу виробництва, тобто в собівартості одиниці продукції вони становлять постійну величину.

Залежність загальної суми витрат від обсягу виробництва показано на рис. 1. На рисунку видно, що зі збільшенням обсягу виробництва зростає сума змінних витрат, а у випадку спаду виробництва їх рівень зменшується, наближаючись до лінії постійних витрат.

Рис. 1. Залежність загальної суми витрат від обсягу виробництва

На рис. 2 відображена залежність собівартості одиниці продукції від обсягу виробництва, де для кожного обсягу виробництва відкладено рівні змінних витрат на одиницю продукції, а потім рівні постійних витрат.

Рис. 2. Залежність собівартості одиниці продукції від обсягу виробництва

Дані таблиці 3 та рисунків 1 і 2 доцільно використовувати, плануючи собівартість на майбутній період. Оптимальним буде той план, який сприяє зниженню частки постійних витрат на одиницю продукції.

15.5. Аналіз собівартості одиниці продукції

Підприємства, які виготовляють невелику номенклатуру продукції, планують і розраховують собівартість одиниці продукції кожного виду.

Аналіз виконання плану зі зниження собівартості одиниці продукції кожного виду починається з оцінки загальних показників. У процесі аналізу фактичну собівартість одиниці продукції кожного виду порівнюють із плановою і фактичною за попередній період, визначають рівень виконання та відхилення від плану, причини цих відхилень, тенденції у змінах собівартості. Для цього на основі облікової інформації про рентабельність найважливіших виробів складають відповідний розрахунок (таблиця 4).

Таблиця 4

Аналіз собівартості одиниці окремих виробів

Дані таблиці 4 свідчать, що планом передбачалось знизити собівартість виробу А на 80 грн., або на 25, 9%, і виробу Б на 9 грн., або на 0, 71% порівняно з минулорічною. Підприємство не виконало планового завдання зі зниження собівартості одиниці продукції А і перевиконало цей показник щодо виробу Б.

Даний аналіз поглиблюється аналізом за статтями витрат. Зокрема, фактичну собівартість одиниці виробу за статтями витрат порівнюють з плановою і нормативною, а для порівнянних виробів – також і з собівартістю минулого періоду. Визначається, як змінилась собівартість виробу порівняно з минулорічною, як виконано план за собівартістю, як змінились витрати за окремими статтями собівартості тощо.

Порівняння витрат за статтями дає змогу виявити збільшення чи економію витрат (див. табл. 5).

Таблиця 5

Аналіз собівартості виробу КТД 2-2 за статтями калькуляції

Дані табл. 5 свідчать, що на підприємстві є перевитрати за всіма статтями, крім покупних напівфабрикатів. Загальна сума перевитрат перевищує минулорічні на 223 грн., або 7, 03%, планові – на 303 грн., або 9, 8%.

Наявність перевитрат потребує ґрунтовного вивчення їх причин, зокрема, аналізуючи перевитрату за статтею “Сировина і матеріали”, виявляють, за рахунок якої сировини й матеріалів вона сталася. Загальна сума цієї статті перевитрат залежить від норм витрат матеріалів на одиницю продукції (фактор “норма”) і заготівельної вартості цих матеріалів (фактор “ціна”). Перевищення планових норм витрат матеріалів (фактор “норма”) визначається станом техніки і організації виробництва, тобто залежить від підприємства, тоді як зміна цін на матеріали (фактор “ціна”) часто не залежить від підприємства. Методику визначення впливу факторів “норма” і “ціна” показано в таблиці 6.

Дані таблиці 6 свідчать, що матеріальні витрати на виготовлення одиниці виробу КТД2-2 зросли на 109 грн. За рахунок кількості використаних матеріалів підприємство допустило перевитрати на 150, 8 грн. Загальний резерв зниження втрат становить 242, 4 грн., але для його використання необхідно виявити і усунути причини перевитрат.

Розмір впливу фактора “норма” визначається як добуток абсолютного відхилення норм витрат і планової ціни одиниці даних матеріальних цінностей, а величина впливу фактора “ціна” – як добуток абсолютного відхилення в ціні одиниці матеріальних цінностей і фактичної витрати матеріалу кожного виду.

Визначивши розмір впливу норм і цін на відхилення фактичних витрат на матеріали від планових, необхідно проаналізувати обставини, які спричинили зміни кожної групи факторів. У резерв зниження собівартості продукції включають перевитрати за кількістю (нормою) і ціною (зі знаком плюс).

Таблиця 6

Аналіз впливу факторів на зміну матеріальних витрат