Тема: методологічні засади статистики

Ви дізнаєтеся:

· про сутність статистики як науки та методу пізнання, її історичну ретроспективу;

· яке місце посідає статистика в системі наук та якими основними категоріями вона оперує;

· про статистичну методологію;

· про організацію статистики в Україні та світі.

План

1. Концептуальна сутність статистики, її предмет.

2. Основні категорії статистики.

3. Методологія статистики.

4. Організація статистики.

Ключові поняття та терміни: статистика, інформаційна база статистики, предмет статистики, об’єкт статистики, статистична методологія, закономірність, статистична сукупність, одиниця сукупності, закон великих чисел, ознака, варіація, органи державної статистики, організація статистики, міжнародні статистичні організації.

1. Концептуальна сутність статистики, її предмет

Слово “статистика” (від лат. status – стан, становище) вживається у значеннях “політичний стан”, “стан речей”, “державознавство”. Термін “статистика” використовується у різних значеннях:

· дані – сукупність фактів, отриманих шляхом масових спостережень;

· практика – діяльність статистичних органів;

· наука, предметом дослідження якої є масові суспільно-економічні явища і процеси;

· параметр оцінки сукупності (середнє, максимальне, мінімальне чи інше значення);

· метод пізнання.

Статистика є суспільною наукою і разом з тим одним із засобів управлінської практики. Первинною формою статистики вважають господарський облік, який по­в'язаний із становленням людської цивілізації.

Виникнення статистики зумовлено потребами суспільного розвитку. Як практична діяльність вона передує розвитку науки і первинно пов’язана з обстеженнями (обліками) населення. Сприяли формуванню статистики як науки: урізноманітнення, збільшення обсягів та необхідність узагальнення масових даних; розвиток первинної реєстра­ції фактів і бухгалтерського обліку; зростання попиту стосовно кількісного вимірювання суспільних явищ, відслідковування їх закономірностей та взаємозв’язків; усвідомлення внаслідок розвитку інших наук значення статистики як засобу пізнання. На початку цього процесу виділилось три напрями: 1) державознавство; 2) політична арифметика; 3) теорія масових суспільних явищ.

Представники державознавства (описової школи) – Г. Конрінг (1606- 1682), Г. Ахенваль (1719-1772), А. Шлецер (1735-1809) та ін. – послуговувалися методами кількісного аналізу. Основні завдання статистики вони вбачали у систематизованій характеристиці чинників державного багатства, переважно використовували словесні описи та недооцінювали формалізовані методи. Г.Ахенваль у 1746 р. запропонував замінити назву курсу «Державознавство» на «Статистика», який започаткував у Марбургському університеті.

Школа політичних арифметиків акцентувала увагу на кількісних характеристи­ках, виражаючи свої думки мовою чисел. Її представники – Дж. Граунт (1620-1687), В. Петті (1628-1687), Г.Кінг (1648—1712 та ін. у цілому вірно визначили суть, завдання і значення статистики як методу пізнання, запровадили в науковий обіг таблиці й графіки, зробили перші кроки на шляху до вивчення динаміки цін за допо­могою індексів.

Фундатором теорії масових суспільних явищ вважають А. Кетле (1796-1874), праці якого присвячені пошуку філософських підвалин статистики. Він вважав, що предметом статистики є людина в суспільстві, а методологічною основою – принцип масовості. Саме цей принцип зумовив необхідність обчислення середніх величин як узагальнених характе­ристик сукупності.

Серед яскравих засновників української статистичної науки та практики відзначають: В.М. Навроцького (1847-1882), О.О. Русова (1847-1915), Д.П. Журавського (1810-1856), Ф.А. Щербину (1849-1936), Є.Є. Слуцького (1880 — 1948) та ін. Світове визнання отримали праці Бунге М.М., Воблого К.Г., Пасхавера Й.С., Птухи М.В., Янсона Ю.Е. та багатьох інших уродженців України.

Якщо йдеться про науковий зміст статистики, то необхідно виділити дві концепції: статистику — метод пізнання; статистику — науку.

Об’єктом сучасної статистики як науки є масові явища та процеси суспільного життя. Предметом статистики є розміри і кількісні співвідношення масових суспільних явищ у нерозривному зв’язку з їх якісним змістом та у конкретних умовах місця і часу.

Особливості статистики: 1) статистика говорить мовою цифр, але ці цифри якісно визначені; 2) масовість явищ; використовується математичний закон великих чисел; 3) статистика вивчає структуру явища і його динаміку; 4) статистика вивчає явища в їх взаємозв'язку.

Сучасна статистична наука є складною, багатогалузевою системою наукових дисциплін. Виділяють основні розділи статистики: загальна теорія статистики – вивчає спільні для масових явищ методи і засоби аналізу; економічна статистика – вивчає явища і процеси в економіці; соціальна статистика – вивчає соціальні умови, характер праці, рівень життя, доходів, споживання матеріальних благ і послуг населенням; галузеві статистики – вивчають явища та процеси в певних галузях економічного комплексу; демографічна статистика – вивчає кількісні і якісні параметри відтворення населення.