Структура та особливості змісту чинних програм фізичної культури у ВНЗ

ТЕМА. ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ СТУДЕНТІВ ВУЗІВ

План

1. Значення, мета і завдання фізичної культури студентів

2. Структура та особливості змісту чинних програм фізичної культури у внз

3. Форми і методика фізичного виховання студентської молоді

Значення, мета і завдання фізичної культури студентів

Фізична культура студентів являє собою нерозривну складову частину вищої гуманітарної освіти. Вона виступає якісною і результуючої мірою комплексного впливу різних форм, засобів і методів на особистість майбутнього фахівця в процесі формування його професійної компетенції. Матеріалізованим результатом цього процесу є рівень індивідуальної фізичної культури кожного студента, його духовність, рівень розвитку професійно значущих здібностей.

Структура фізичної культури студентів включає три відносно самостійних блоки: фізичне виховання, студентський спорт і активний дозвілля. Для діяльності студентів у сфері фізичного виховання пріоритетними є освітні аспекти. Метою фізичної освіти є задоволення об'єктивної потреби студентів в освоєнні системи спеціальних знань, набуття професійно значущих умінь і навичок.

Метою фізичного виховання у Внз є сприяння підготовці гармонійно розвинених, висококваліфікованих фахівців.

У процесі навчання у вузі по курсу фізичного виховання передбачається рішення наступних завдань:

· виховання у студентів високих моральних, вольових і фізичних якостей, готовності до високопродуктивної праці;

· збереження і зміцнення здоров'я студентів, сприяння правильному формуванню і всебічному розвитку організму, підтримка високої працездатності протягом всього періоду навчання;

· всебічна фізична підготовка студентів;

· •професійно - прикладна фізична підготовка студентів з урахуванням особливостей їх майбутньої трудової діяльності;

· • набуття студентами необхідних знань з основ теорії, методики і організації фізичного виховання і спортивного тренування;

· виховання у студентів переконаності в необхідності регулярно займатися фізичною культурою і спортом.

Процес навчання організовується залежно від стану здоров'я, рівня фізичного розвитку і підготовленості студентів, їх спортивної кваліфікації, а також з урахуванням умов і характеру праці їх майбутньої професійної діяльності.

Однією з головних завдань вищих навчальних закладів є фізична підготовка студентів.

Структура та особливості змісту чинних програм фізичної культури у ВНЗ

В Основах законодавства України фізична культура студентів визначається в якості одного з основоположних напрямків вищої гуманітарної освіти. Зміст загальноросійської програми для вузів, її структура, виділення пріоритетних напрямів відображають принципи державної політики в галузі професійної освіти.

Реалізована в Україні система вищої освіти по своїй структурі найбільш близька до англо-американській вищій школі. Її відмінною особливістю є наявність трьох рівнів. Рівень бакалавра і магістра передбачає навчання на масових ступенях вищої освіти, а більш високий рівень відповідає навчанню в аспірантурі. Бакалавр зобов'язаний розуміти роль фізичної культури в розвитку людини, добре орієнтуватися в питаннях фізичної культури і здорового способу життя, а також володіти системою практичних умінь і навичок, що забезпечують зміцнення здоров'я, розвиток психофізичних здібностей і якостей.

Друга, більш висока ступінь професійного навчання на ступінь " магістра" (від латинського кореня - майстер, вчитель) передбачає поглиблене професійно-теоретичне навчання, значною мірою орієнтоване на здібних студентів. В області знань з фізичної культури магістр повинен мати глибокі професійні знання по теорії, методиці та практиці оздоровчих систем, професійно-прикладної фізичної підготовки.

Подальше підвищення кваліфікації у сфері наукової діяльності в аспірантурі здійснюється на основі магістерського ступеня і передбачає вищий духовно-творчий рівень осмислення знань, накопичених людством у сфері фізичної культури.

Рекомендації української базисної навчальної програми з фізичної культури студентів носять законодавчий характер для вузів державного підпорядкування і визначають загальну стратегію формування високої особистої фізичної культури студента. Її зміст орієнтує педагогічний процес не на усередненого студента, але дозволяє диференційовано підходити до виховання кожної конкретної особистості майбутнього фахівця. На всіх трьох ступенях вищої освіти пріоритетною є концепція здоров'я студентів, їх оптимальної рухової активності. Здоров'я студентів розглядається як абсолютна життєва цінність, основа їх духовної зрілості. Державна програма фізичного виховання визначає обов'язковий для студентів всіх вузів обсяг знань, умінь і рівень розвитку фізичних якостей.

Містить 3 розділи: теоретичний, практичний, контрольний.

Теоретичний розділ. Матеріал розділу передбачає оволодіння студентами системою науково-практичних і спеціальних знань, необхідних для розуміння природних і соціальних процесів функціонування фізичної культури суспільства і особистості, вміння їх адаптивного, творчого використання для особистісного та професійного розвитку, вдосконалення, організації здорового стилю життя при виконанні навчальної, професійної та соціокультурної діяльності.

Професійно-прикладна фізична підготовка (ППФП) є важливим розділом програми з фізичного виховання студентів, який повинен займати до 35-45% загальної кількості годин, а на деяких факультетах до 50-60%. Це пояснюється необхідністю спрямованого розвитку і вдосконалення професійних навичок і якостей у студентів. При вирішенні цих завдань широко використовуються ЗФП, ППФП і спортивна специфікація з професійною спрямованістю, особливо розділів ЗФП і спеціалізації, що викликає необхідність розробки різних форм організації та проведення занять. Крім того, на них повинні застосовуватися спеціальні снаряди ППФП.

На навчальних заняттях ППФП студентів проводиться у формі теоретичних і практичних занять.

Програмою фізичного виховання повинно передбачатися проведення теоретичних занять у формі лекції з обов'язковою теми «Професійно-прикладна фізична підготовка студентів», мета яких - озброїти майбутніх фахівців необхідними знаннями, що забезпечують свідоме і методично вірне використання засобів фізичної культури і спорту для підготовки до професійних видів праці з урахуванням специфіки кожного факультету.

Організація ППФП студентів у процесі їх фізичного виховання і особливо на навчальних заняттях пов'язана з рядом об'єктивних труднощів, головними з яких є: відсутність або брак належної бази для проведення занять по ППФП; непідготовленість кафедри фізичного виховання для проведення окремих розділів ППФП студентів; вплив кліматичних і погодних умов на можливість проведення спеціально організованих занять по ППФП; недостатня фізична підготовленість вступників до внз, що утрудняє реалізацію деякої частини ППФП у навчальний час.

Останнє положення є одним з істотних, так як основою фізичного виховання студентів (і зокрема, ППФП) є всебічна фізична підготовка, яка визначена програмою і заліковими нормативами з цього розділу фізичного виховання.

В даний час визначилося кілька форм ППФП в системі фізичного виховання, які можуть бути згруповані по наступним принципом: навчальні заняття (обов'язкові), самодіяльні заняття фізичними вправами в режимі дня, масові оздоровчі, фізкультурні і спортивні заходи. Кожна з цих груп має одну або декілька форм реалізації ППФП, які можуть бути вибірково використані або для всього контингенту студентів, чи для його частини.

Значення теоретичних занять велике, тому що в ряді випадків це єдиний шлях для викладення студентам необхідних професійно-прикладних знань, пов'язаних з використанням засобів фізичної культури і спорту. На цьому занятті (лекції) повинні бути висвітлені такі питання:

• коротка характеристика різних видів праці з більш докладним викладом психофізіологічних особливостей праці фахівців, які готуються на даному факультеті;

• динаміка працездатності людини в процесі праці, з висвітленням особливостей зміни працездатності фахівця даного профілю протягом робочого дня і року;

• вплив вікових і індивідуальних особливостей людини, географо-кліматичних і гігієнічних умов праці на динаміку працездатності спеціаліста;

• використання засобів фізичної культури і спорту для підвищення і відновлення працездатності спеціалістів, з урахуванням умов, характеру та режиму їх праці і відпочинку;

• основні положення методики підбору фізичних вправ і видів спорту в цілях боротьби з виробничими утомлениями, для профілактики професійних захворювань;

• вплив занять фізичною культурою і спортом на прискорення професійного навчання.

Як правило, ці питання слід викласти у першій половині занять. Зміст матеріалу повинно ґрунтуватися на загальних теоретичних положеннях із залученням прикладів професійної діяльності випускників цього факультету. При надлишку матеріалу деяка частина його може бути викладена в іншій обов'язковій темі «Фізична культура в режимі праці та відпочинку», де є ряд положень, близьких до перелічених питань.

Друга половина занять присвячується питань, які безпосередньо пов'язані з професійною діяльністю випускників цього факультету:

• характеристика умов праці і психофізіологічних навантажень фахівця в процесі праці на різних робочих місцях;

• основні вимоги до фізичної і спеціальної прикладної підготовленості фахівця, що забезпечують високу і стійку продуктивність його праці;

• використання засобів фізичної культури і спорту з метою підготовки (самопідготовки) до професійної діяльності, попередження професійних захворювань і травматизму, забезпечення активного відпочинку у вільний час.

Ці питання мають висвітлюватися за матеріалами спеціальних досліджень працівників кафедр фізичного виховання або інших кафедр та установ і містити достовірні відомості, прикладні для майбутніх спеціалістів конкретної професії, спеціальності, спеціалізації.

Знання повідомляються у формі потокових лекцій (26 год)

Практичний розділ. Навчальний матеріал передбачає підвищення рівня функціональних і рухових здібностей, формування необхідних якостей і властивостей особистості, оволодіння методами та засобами фізкультурно-спортивної діяльності.

Методико-практичні заняття передбачають освоєння студентами основних методів і способів формування навчальних, професійних і життєво важливих умінь і навичок.

Програмою передбачається перелік обов'язкових методико-практичних занять (36), пов'язаних з лекційним:

· методики опанування способів ходьби, бігу, плавання, пересування на лижах;

· методики самооцінки працездатності;

· методика складання індивідуальних програм фізичного виховання та занять з оздоровчої, рекреаційної та відновлювальною спрямованістю;

· основи методики масажу;

· методика коррегирующей гімнастики для очей;

· методи оцінки і корекції постави і статури;

· методи самооцінки спеціальної фізичної і спортивної підготовленості з обраного виду спорту;

· основи методики суддівства;

· методика проведення виробничої гімнастики.

Навчально-тренувальні заняття спрямовані на набуття досвіду творчої практичної діяльності, досягнення спортивних результатів в обраному виді спорту. Засоби практичного розділу спрямовані на забезпечення необхідної рухової активності студентів.

Контрольний розділ

Матеріал спрямований на диференційований і об'єктивний облік процесу і результатів навчальної діяльності студентів.

Як критерії оцінки виступають залікові вимоги та практичні нормативи, а також додаткові тести, що розробляються кафедрою фізичного виховання внз з урахуванням специфіки підготовки фахівців у даному навчальному закладі.

Фізичне виховання включає наступні напрямки: общеподготовительное, спортивне, професійно-прикладне, гігієнічне, лікувальне.

Для проведення занять всі студенти діляться на 3 відділення основне, спеціальне, спортивне. Розподіл проводиться на початку року з обліку статі, стану здоров'я, фізичного розвитку, фізичної і спортивно-технічної підготовленості, інтересів.

В основне навчальне відділення зараховуються студенти, віднесені за результатами медичного обстеження до основної і підготовчої медичних груп. Методика занять носить навчально-тренувальний характер. Моторна щільність не нижче 50%.

В спеціальне навчальне відділення зараховуються студенти, віднесені в спеціальну медичну групу, тобто мають відхилення у стані здоров'я. Практичним матеріал розробляється викладачі з урахуванням показань для кожного студента, має коррегирующую і оздоровчо-профілактичну спрямованість використання засобів фізичного виховання.

Спрямованість занять носить яскраво виражений оздоровчо-відновлювальний характер.

Студенти відділення діляться на групи А, Б і лікувальну.

Група А комплектується з студентів із захворюваннями ССС, дихальної та нервової.

Група Б із студентів із захворюваннями органів травлення, печінки, нирок, статевих органів, ендокринної системи, а також слабозорих.

Лікувальна група комплектується з студентів з яскраво вираженими, істотними відхиленнями у стані здоров'я, а також складається із студентів з порушеннями опорно-рухового апарату.

Заняття проводяться за індивідуальними методиками.

У всіх групах виключаються вправи з напруженням і жорстким інтервалом відпочинку.

У спортивне відділення зараховуються студенти основної медичної, показують хорошу фізичну і спортивну підготовленість.

Заняття носять тренувальну спрямованість.

Таким чином, програмою виділяється три основні форми фізкультурної діяльності студентів.

Перша форма, що реалізується на академічних заняттях у навчальний час, передбачає комплексне вирішення трьох груп педагогічних завдань: освітніх, виховних і оздоровчих з переважною освітньою спрямованістю.

Друга форма передбачає активні заняття спортом у позанавчальний час. Максимальний розвиток рухових здібностей, що забезпечують досягнення високих рівнів спортивно-технічної майстерності студентів, є пріоритетним напрямком при сполученій реалізації виховних і освітніх завдань. Студентський спорт являє собою узагальнену категорію діяльності студентів у формі змагання і підготовки до нього з метою досягнення високих результатів в обраній спортивної спеціалізації.

Третя форма активного дозвілля студентів передбачає організацію самостійних занять у позанавчальний час (у тому числі і в комерційних оздоровчих групах з пріоритетною оздоровчої спрямованістю), використання різних форм і засобів фізичної культури.