Главная страница Случайная страница Разделы сайта АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Траекторія руху отрути в організмі.
Потрапивши у кров, отрута росповсюджується по водним секторам, розподіляється в улюблених органах та підлягає біотрансформації. Внаслідок цього отруйна речовина може втрачати отруйні властивості. Деякі отрути за допомогою ферментів людини перетворюються на більш токсичні речовини – цей процес називається «летальним синтезом». Прикладом може бути утворення таких небезпечних речовин, як: з етанолу – ацетальдегіду та оцтової кислоти; з метанолу - формальдегіду та мурашиної кислоти та інш…. Отруйні речовини та їх продукти перетворення виділяються всіма органами, які мають зовнішньосекреторну функцію. Більшість з них виводиться через нирки, кишечник. Деякі виводяться через повітря (легенями), шкіру, слину, піт, молоко матері. Метанол, анілін, серцеві глікозиди, морфін, мурашина кислота, хінін виділяються слизовою оболонкою шлунка, а потім знову всмоктуються у кров (ентерогепатична та гастроентерооральна циркуляція), тому при отруєнні цими речовинами необхідно вдруге промивати шлунок. У товсту кишку виділяються солі важких металів та миш’як – необхідно проводити лаваж кишечника.
Загальна характеристика отруєннь: 1) раптовий початок; 2) різноманітність клінічних проявів; 3) швидка динаміка; 4) часто розвиваються критичні стани; 5) непередбаченність перебігу. Дія отрути на організм людини: 1) місцева (подразнення, опіки, набряки); 2) рефлекторна; 3) резорбтивна (після всмоктування у кров): n кардіотоксична; n психотропна; n нефротоксична; n гепатотоксична; n гематотоксична; n легеневі ураження; n ураження шлунково-кишкового тракту. В залежності від уражених органів у клініці можна виділити наступні синдроми: 1) синдром порушення свідомості (токсична кома); 2) синдром порушення дихання (гостра дихальна недостатність); 3) синдром порушення кровообігу (гостра серцево-судинна недостатність, екзотоксичний шок); 4) синдром пошкодження крові; 5) синдром порушення терморегуляції; 6) печінковий синдром (печінкова недостатність); 7) нирковий синдром (ниркова недостатність); 8) судомний синдром; 9) деліріозний синдром.
Загальні принципи лікування гострих отруєнь: 1) усунення ознаків гострої дихальної недостатності (якщо вони є): n відновити прохідність дихальних шляхів (потрійний прийом Сафара); n оксигенотерапія (якщо немає можливості, то хоча б розстебнути одяг та відкрити вікна); n боротьба з бронхоспазмом (еуфіллін 2% 5-10 мл в/в, папаверин 2-4мл); n лікування набряку легень (фуросемід 2-4 мл в/в); n при зупинці дихання – розпочати ШВЛ. 2) усунення ознаків гострої серцево-судинної недостатності(якщо вони є): n нормалізація АТ (при ¯ АТ в/в крапельно: - дофамін 4%-10мл на 200-400мл 0, 9% NaCl, - або адреналін 0, 1% 1 мл на 400 мл 0, 9% NaCl, - або норадреналін 0, 2%-1мл на 200-400мл 0, 9% NaCl). n нормалізація серцевого ритму: - лідокаїн 1-1, 5мг/кг в/в, - кордарон 150-300 мг в/в повільно на 5% глюкозі. n підтримка роботи серця (дофамін, серцеві глікозиди); n при зупинці – закритий масаж серця. 3) дії на припинення всмоктування отрути у кров: n при інгаляційному шляху потраплянні отрути – видаляють людину з місця ураження; n при вагінальному потраплянні – спринцевання; n при потраплянні через пряму кишку – очисну клізму; n при попаданні на шкіру та слизові - промивання шкіри та слизових оболонок водою у великій кількості, можна з милом, 15-30 хвилин; n при попаданні отрути через рот: 1. прополоскати рот водою, якщо хворий не втратив свідомість, та промити шлунок; 2. після промивання шлунку дати сорбенти; 3. дати хворому проносне; 4. призначення очисної клізми. 4) дії на нейтралізацію та видалення отрути з організму: n форсований діурез; n антидотна терапія; n заходи штучної детоксикації. 5) симптоматична терапія.
|