Утоплення.

Утоплення – це патологічний стан, який виникає при випадковому або навмисному зануренні тіла людини у рідину (переважно у воду) з розвитком гострої дихальної та серцево-судинної недостатності.

Види утоплення:

1. Справжнє – розвивається при попаданні води у альвеоли.Тут виділяють 3 періоди:

I. Початковий період: свідомість збережена, зберігається дихання, хворі врятовані у цей період збуджені або, навпаки, загальмовані, відмічається озноб, навіть при утопленні у теплій воді. Шкірні покриви синюшні, дихання часте, гучне з нападами кашлю. Живіт роздутий через заковтування води-у подальшому це може призвести до блювання. Гострі прояви швидко минають, відновлюється можливість орієнтуватися та пересуватися, але гловний біль і кашель можуть зберігатися декілька днів.

II. Агональний період: свідомість втрачена, дихання і серцеві скорочення збережені, шкіра холодна, синюшна, з рота і носа витікає піниста рідина (може бути рожева). Серцеві скорочення слабкі, аритмічні, пульсація часто визначається лише на сонних артеріях. Рефлекси загальмовані, може бути тризм-тонічне скорочення жувальних м`язів.

III. Період клінічної смерті: відсутність свідомості, дихання, серцевої діяльності.

У справжньому утопленні розрізняють:

· утоплення у прісній воді (вода швидко проникає з альвеол до судин, бо містить мало солей, і викликає набряк легень, гемоділюцію, гемоліз еритроцитів);

· утоплення у морській воді (солона вода тягне на себе рідку частину крові – розвивається гемоконцентрація. Крім того, у хворого буде криваве пінисте харкотіння, бо солона вода витягує на себе у порожнини альвеол крім плазми ще й еритроцити). Тут також виникає набряк легень, який буде важче, ніж при утопленні у прісній воді.

2. Асфіксичне – сухе утоплення (рефлекторно виникає ларингоспазм і вода не потрапляє до легень). Частіше буває при пригніченні ЦНС на фоні алкогольного сп`ягніння або іншої інтоксикації, черепно-мозкової травми. Нерідко до цього виду утоплення призводить пірнання у неглибоке водоймище і спінальна травма шийного відділу хребта. Постраждалий не робить вдих під водою, тому вода до легень не потрапляє, але потрепляє у шлунок і під час проведення реанімації може виникнути аспірація. У клініці тут виділяють лише 2 періоди: анальний та період клінічної смерті. В агональному періоді часто бувають псевдореспираторні вдихи (постраждалий намагається вдихнути, але через ларингоспазм не може). В усьому іншому клінічна картина дуже схожа на справжнє утоплення.

3. Синкопальне – смерть у воді (рефлекторна зупинка серця та дихання при раптовому попаданні у холодну воду або внаслідок страху через падіння у воду з висоти). Хворі бліді, а не сині, як при інших видах утоплення, піни немає і під час реанімації вода з дихальних шляхів не виділяється. Вважається, що тривалість стану клінічної смерті при цьому виді утоплення 10-12 хв, а при утопленні у крижаній воді навіть більше.

Невідкладна допомога:

1. швидко витягнути постраждалого з води;

2. забезпечити прохідність дихальних шляхів:

· видалити воду з дихальних шляхів, якщо постраждалий синій. Можна застосувати прийом Геймліха, постукування по спині з різних положеннь тіла постраждалого, але краще, якщо затягнете утопленника собі на коліно і сильно постукаєте його по спині 10-15 разів. Добре буде, також, якщо постраждалого перевернете на живіт та піднімете нижню частину тулуба, щоб вода вилилася із дихальних шляхів та шлунка. Якщо вода після ваших зусиль не виливається, а ви все робили правильно, треба переходити до наступних етапів надання допомоги, бо під час справжнього утоплення у прісній воді вона може швидко всмоктатися у кровоносне русло, внаслідок низької концентрації солей, і у дихальних шляхах залишитися у невеликій кількості, тому видалення залишиться непоміченим.

· пальцями очистити ротову порожнину від піску, водорослів, рибок та іншого сміття, яке потрапило туди;

· після видалення води, єдине, що перекриває дихальні шляхи – це язик (тобто треба провести виведення нижньої щелепи; потрійний прийом Сафара НЕ ПРОВОДИМО, якщо у хворого підозрюємо ушкодження шийного відділу хребта при пірнанні у воду, і треба якомога раніше провести стабілізацію шийного відділу хребта).

3. провести при потребі комплекс реанімаційних заходів (нагадую, що реанімацію проводимо при фіксуванні стану клінічної смерті);

4. зігріти постраждалого (зігрівання покращує кровообіг внутрішніх органів);

5. симптоматичне лікування (при справжньому утопленні у прісній воді в/в фуросемід 1% 2-4 мл для профілактики набряку головного мозку, при справжньому утопленні у морській воді, навпаки, треба проводити інфузійну терапію для зменшення згущення крові);

6. негайно доставити у стаціонар.