Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Теоретичні відомості. ТЕМА: Використання макросів i макрокоманд.




ПРАКТИЧНА РОБОТА №7-8

ТЕМА: Використання макросів i макрокоманд.

МЕТА:навчитися створюватита запускати на виконання макроси.

Теоретичні відомості

Незалежно від операційної системи і програмних додатків користувач часто виконує одну і ту ж послідовність команд для багатьох рутинних завдань. Замість повторення послідовності команд кожного разу, коли необхідно виконати будь-яку задачу, можна створити макрос, який буде виконувати цю послідовність. Макроси дозволяють вводити одиночну команду, що виконує те ж завдання, для реалізації якої було б необхідно вводити кілька команд вручну.

Записані макрорекордером послідовності команд спочатку називалися макрокомандами. Зараз цей термін скоротився до більш простого слова – макрос. Стосовно до інформатики та програмним додаткам під словом макрос завжди мається на увазі макрокоманда.

Макроси, крім зручності, мають і інші переваги. Оскільки комп’ютери більше пристосовані для виконання повторюваних завдань, ніж люди, запис макрорекордером неодноразово виконуваних команд підвищує точність і швидкість роботи. Іншою перевагою використання макросів є те, що при їх виконанні зазвичай немає необхідності в присутності людини-оператора. У випадку, якщо макрос дуже довгий або виконує операції, що вимагають значного часу, можна залишити працюючий комп’ютер і робити що-небудь інше, або переключитися на інший додаток. Макрорекордер (або просто «рекордер») записує всі дії користувача, включаючи помилки і неправильні запуски. Коли програма відтворює макрос, вона виконує кожну записану рекордером команду точно в такій послідовності, в якій вона виконувалася під час запису. Перші макрорекордери мали серйозний недолік. Якщо під час запису довгої послідовності дій була допущена помилка, то єдиною можливістю видалити цю помилку був повторний запис макросу. Крім того, якщо треба було внести невелику зміну в довгий макрос, то також доводилося перезаписувати весь макрос. Перезапис довгого макросу часто призводив до додаткових помилок у новому запису. З цих причин розробники програмного забезпечення додали макрорекордерам можливість редагування макросів, щоб можна було легко виправляти невеликі помилки або вносити інші зміни в макрос без його повної перезапису.

У загальному випадку макрос – це невелика програма на мові Visual Basic, яка виконує якісь дії над документом Microsoft Word.

Фірма Microsoft розробила можливість для користувачів Word створювати макроси, не вивчаючи мови Basic. Після включення запису макросу Word буде фіксувати всі наші дії щодо активізації пунктів меню, натискання кнопок у діалогах, заповнення різних полів діалогів або просто натиснення клавіш і комбінацій клавіш. Все це автоматично буде переведено на мову Basic і записано у вигляді макросу, поки ми не зупинимо запис макросу.



Ми зможемо надати створеному нами макросу ім’я і прикріпити до неї комбінацію гарячих клавіш. Це дасть можливість надалі викликати макрос на виконання, вибравши його зі списку макросів або натиснувши закріплену за ним комбінацію гарячих клавіш.

Отже, підіб’ємо підсумок. Послідовність часто повторюваних нами дій з обробки документа Word можна записати у вигляді макросу. Для виклику макросу на виконання йому дається ім’я. Для прискореного виклику макросу на виконання за ним можна закріпити комбінацію гарячих клавіш.

Робиться це командою Розробник / Код / Макроси.

Буде розкритий діалог «Макрос», який зберігає список доступних нам на даний момент макросів. З цього списку будь-який з макросів можна запустити або видалити. Але це – перелік вже створених раніше макросів.

За командою Розробник / Код / Почати запис буде викликана процедура запису макросу. Відразу після цього пункт «Почати запис» буде замінено пунктом «Зупинити запис». До моменту зупинки всі наші дії будуть запам’ятовуватись в макросі.

Перед безпосереднім записом макросу викликається діалог під назвою «Запис макросу». У цьому діалозі потрібно задати макросу ім’я (без пробілів), призначити при бажанні комбінацію клавіш для швидкого виклику макросу. Перед цим можна вибрати, буде новий макрос ставитися лише до активного документу Word або буде доступний усім документам Word, і записати кілька рядків коментарів до нового макросу. Після закриття діалогу призначення макросу комбінації гарячих клавіш починається безпосередньо запис макросу.

При створенні макросів необхідно пам'ятати, що в макрос записуються не тільки натискання кнопок, клавіш і пунктів меню, але і вміст усіх елементів управління тих діалогових вікон, які ми проходимо на шляху запису макросу. Тому стан всіх списків, прапорців і стрічок редагування всередині діалогових вікон повинні задовольняти не тільки першим викликам макросу, а й повинні не вступати у протиріччя із завданнями макросу при його численних подальших викликах в інших ситуаціях. Це говорить про те, що при записі макросу Ви повинні пам'ятати про все і намагатися передбачити всі можливі ситуації, які можуть виникнути при подальших викликах макросу.

 


mylektsii.ru - Мои Лекции - 2015-2018 год. (0.006 сек.)Пожаловаться на материал