ІІІ. Маніпулятивні технології

1) Підміна понять. «Класика маніпуляції». Підмінюється не інформаційна складова предмета (смисл, значення), а сам предмет. Приклад: день пам’яті «Муму» І. Тургенєва об’явили як «день покаяння перед братами нашими меншими»(2004 р., Санкт-Петербург).

2) Мозаїчність інформації. Різка зміна теми обговорення. «Перескок» з одного питання на інше, що не дає реципієнту можливості обдумати інформацію. Приклади: а) будь-яка інформаційна програма новин. У новинах сюжети подаються коротко (зазвичай, 3 хв.), швидко, поверхово. Завдання новинарного сюжету: про більше довідатися за менший час. Результат: зазвичай новини сприймаються без аналізу як достовірна інформація із закладеною оцінкою; б) мозаїчність масової шкільної освіти.

3) Негативізація –– демонстрація негативних рис предмета зображення.

а) пряма негативізвація: приписування негативних якостей, перебільшування негативних якостей, замовчування якостей позитивних;

б) непряма негативізація: згадування окремих недоліків, негативних якостей –– негативізація частини для негативізації цілого;

в) негативізація як протиотрута: про щось негативне говорить людина, яка сама викликає негативні емоції (часто застосовується у новинах, репортажах, реаліті-шоу). Тоді це негативне починає сприйматися як позитивне. Наприклад, про ув’язнення Ю. Тимошенко у новинах говорить неадекватна її прихильниця. Сам образ цієї жінки, що приходить чергувати біля лікарні заради каші з тушонкою, викликає спектр емоцій від жалості до наших знедолених людей до відвертої відрази до її жалюгідності. Ця емоція відрази атрактивно може перекинутись і на образ Юлії Володимирівни, а факт її арешту може почати сприйматися з більшою долею позитивності.

г) попередня негативізація: спочатку сказати негативне про явище, а потім заперечити це. Цей прийом дозволяє перехоплювати в противника ініціативу, нав’язати свій «малюнок» і «стратегію» гри (в українській пресі 2008 р. спочатку описувались жахи світової кризи, потім запевнялося, що саме в Україні кризи не буде);

4) Висміювання символу як особливий різновид негативізації. Приклад. Комедія «Гітлер-капут» (режисер М. Вайсберг).

Аналізуючи цю комедію, треба звернути увагу на дві антиномічно протиставлені позиції: а) позиції режисера, який прагне «відштовхнути пострадянських людей від ностальгії», «примусити їх попрощатися з певними комплексами», розчистити місце в суспільній свідомості для нових героїв, які б «прийшли після Штирлиця» (Э. Барри. Комедия про шпиона многих русских покоробила // Время. –– 2008. –– 24 сентября); б) позиції російського глядача, який категорично не приймає фарсового підходу до Великої вітчизняної війни (час розставання з радянським мілітарі-минулим для пострадянського простору ще не прийшов). Отже, режисер намагається радикально-максималістськи висміяти символи обох тоталітарних ідеологій (фашистської й радянської) для того, щоб вивільнити пострадянське суспільство від ідеологічних ілюзій, але пострадянське суспільство уперто тримається за свої радянські символи і за свою «волю до віри» (У. Джеймс).

5) розхвалювання: розхвалювання певних якостей предмета, замовчування про інші (хвалебні звіти про ті чи інші заходи);

6 ) примітивізація теми розмови –– зведення теми розмови на низький і примітивний рівень, чорно-біле бачення світу (розмови М. Горбачова з народом під час перебудови, прес-конференції Г. Кернеса –– питання журналіста про те, власником якого саме мобільного телефону чи годинника є мер);

7) перенос значення – –ув’язування у свідомості реципієнта предмета маніпуляції з негативним чи позитивним образом (за стратегією маніпулятора):

а) сучасна військова техніка, яка потребує принципового оновлення, і телевізійна хроніка Великої вітчизняної;

б) «…Юрій Гагарин, загинув у 1968 р., усього декілька місяців не доживши до введення радянських танків у Чехословаччину» (Голос Америки, 2004 р.);

8) паразитування:

а) на авторитетах (як сказав … президент, видатний вчений, письменник, директор і т. ін.);

б) на комунікативних знаках (сленгові слова та інші комунікативні засоби демонстрації «свого»); фільм «Хочу в тюрму!» ‑ – паразитування на ідеалізації європейського життя;

в) на ярликах (узагальнення яких-небудь якостей стосовно конкретної особистості, спільноти, історичного явища; за твердженням маніпулятора, предмет маніпуляції стає втіленням цих ярликових якостей):

● демонізація («Білорусія – остання диктатура Європи», «правозахисний рух –– рух, викинутий на смітник історії»);

● позитивний ярлик («західний спосіб життя як рай на Землі», «Радянський Союз –– рай на землі у минулому»);

● групове узагальнення –– спрощення якостей групи («донецькі», «совок», «Росія –– країна таборів і тюрем», «Штрафбат»);

г) на міфах; за Р. Бартом («штучний міф –– своєрідна мова, що використовується для штучних реальностей, яким надається природний вигляд»; «міф звертається безпосередньо до мене, прагне дістатися до мене» [ Барт ]) та Р. Бредбері («451 градус за Фаренгейтом»);

д) на популізмі (наприклад, під час виборчих перегонів);

9) приведений висновок: непомітне підведення людини до ніби самостійного висновку. Приклад: рекламний слоган журналу «Penthouse»: «подпишите вашего дедушку на «Playboy»!»;

10) маніпулятивна аргументація: використання припущень як аргументації: «Логічна натяжка». Приклад. «В то же время рост цен на российский газ, как это ни парадоксально, подталкивает Украину в ЕС. Не закрывать двери дешевому импорту, чтобы через высокие цены на продукты выкачивать последние копейки у собственных пенсионеров, а наоборот, шире открывать двери для экспорта…». («Столичные новости». –– 2005 –– сентябрь);

11) тенденційний підбір інформації: замовчування (про злиття трьох вишів у Харкові ХІМЕСГ, сільгосп. академія, ветеринарна академія ЗМІ майже не говорять; закриттю заводу «Сири Бурлука» був присвячений тільки один новинарний сюжет, показаний на каналі Simon), відхід від обговорення теми, нагромадження факультативної інформації, спеціальна підібрана інформація, авторитетне нав’язування необ’єктивної інформації; теорія Н. Нойман про «порядок денний» [ Іванов ].

12) використання специфічних дезорієнтуючих термінів («реформа армії», «ринкові реформи», «інтернаціональний обов’язок», «вісь зла», «безпритульні діти», «сервісна економіка»);

13) пташина мова –– «делікатність», «дипломатичність», «правила ведення дискусії». Приклад: «Правительство не собирается отказываться от бюджетного финансирования научной сферы, но считает необходимым изыскивать дополнительные источники ее финансирования, в том числе, за счет имеющихся в государственном научном секторе резервов». Переклад цієї фрази: «У бюджеті на науку буде виділятися ще менше грошей, ніж раніше. Решту беріть, де хочете».

14) випередження –– випередити подію поданою про неї інформацією під потрібним кутом зору: присвоєння новини, самореклама. Приклади: «епідемія» свинячого грипу вУкраїні у 2009 р., «Не їжте Грузію, вона може застряти у горлянці» (М. Саакашвілі, 2005 р.), «Мне не нравится слово олигарх, в него вкладывается однозначно негативное звучание. Я –– не олигарх, я предприниматель» (В. Потанин);

15) логічний підлог –– дифамаційна зміна логічного змісту. Приклад: Стаття С. Медведя «Украинцам запрещают дымить в ресторанах» (Комсомольская правда. –– 2011. –– 12 декабря), де автор «грає» стереотипному протиставленні «відстала Азія / цивілізована Європа»: «Украина решила последовать примеру Туркменистана, Таджикистана и Турции и полностью запрещает «дымить» в ресторанах. При этом украинских депутатов не слишком смутило, что в тех немногих странах ЕС, где ранее действовал полный запрет на курение в ресторанах, кафе и барах, то есть в Греции, Ирландии, Великобритании, уже в нем разочаровались…» [ ];

16) пряма дифамація –– відверта фальсифікація інформації в інтересах маніпулятора (аналіз статті Є. Ясіна «Коэффициент “прибедняемости”» // Российская газета. –– 2004. –– 25 сентября);

17) жертвенна корова –– «у всьому винуватий»: «євреї», «жиди», «родимі плями капіталізму», «загниваючий Захід», «США», «Радянський Союз», «чеченці», «вісь зла», «мусульмани», «нацмени», «москалі», «рука Москви», «радянське минуле», «дерьмократи», «донецькі», «померанчеві» і т. ін.;

18) викривлення сказаного опонентом: викривлення того, що говорить опонент, спростування цього викривлення («непротивління злу» замість «непротивлення злу насиллям» ‑ – Л. Толстой);

19) «утертися в довіру»: виключення критичного мислення в реципієнта через апелювання до його добрих почуттів за моделлю «ми з тобою однієї крові»: Ленін на броньовику, промова П. Гебельса про «тотальну війну» на трибуні у «Шпортпаласті» під час англійського авіа нальоту в Берліні (30 січня 1943 р.), Б. Єльцин на танку у серпні 1990 р., виходи до народу М. Горбачова, Ю. Тимошенко, Майдан, уряд Ю. Тимошенко на льодовому катку, В. Ющенко з дітьми на офіційних заходах, сюжети в новинах про відпочинок В. Ющенко з родиною в Карпатах, фільм про побут Єльцина (вечеря зі смаженою картоплею), інтерв’ю І. Богословської на кухні, де вона сама готує котлети, ін., фотографія, Б. Єльцина під час виборів у 1996 р.(«Верю. Люблю. Надеюсь. Б. Ельцин»), біографія В. Януковича (недоглянутий сирота, лагерник, людина, що сама себе зробила);

20) каяття(як один із способів знову утертися в довіру): монографії американців Дж. Перкінса «Сповідь економічного вбивці» (про цілеспрямовану руйнацію економік країн, які підлягали «приватизації» транснаціональним капіталом), Дж. Стиглиця «Ревучі дев’яності» (про «фінансову мильну кульку» першої половини 2000-х рр.) публічне каяття Б. Єльцина.

21) відключення критичного мислення: критична оцінка інформації, що отримується, ‑ – одна з найважливіших функцій інтелекту, «імунітет свідомості». Відключення цієї системи приводить до того, що будь-яка інформація некритично приймається до свідомості й до дії. Приклади: створення атмосфери шоу («Майдан»), спец. ефекти (кінохроніка, розповіді «свідків і очевидців», «неочікувані гості») і т. ін.;

22) «фургон з оркестром» ‑ – апеляція до «колективних настроїв» ‑ – «усі так думають», більшість населення вважає», «так бажає». Приклади: «Увесь радянський народ…»; «У численних листах від усіх прошарків німецької нації звучить наполеглива вимога перейти до тактики тотальної війни» (з промови П. Гебельса у Шпортпаласті 30 січня 1943 р.) [ ];

23) «створення певної інформаційної атмосфери» ‑ – підготовка емоційного стану реципієнта в залежності від мети маніпулянта: шоуїзація екрану, створення «бандитської» атмосфери на телеекрані 90-х («Бумер», «Бригада», «Бандитский Петербург», «Братья»);

24) нав’язування –– максимальне підтримання власної точки зору, руйнація альтернативної. Приклад: стаття Є. Зєлєніної «ОУН и УПА: два тома рассекреченных документов» («Время»), стаття Л. Радзиховского «Антиизраиль» («Российская газета»);

25) інформаційний привід – спеціальний підбір дії (благодійна акція як спосіб PR-акції того чи іншого політика, знижки цін перед святами і т. ін.);

26) заперечення під видом згоди [ Уздинская ] – ця тактика зображається через формулу «Так. Але…». Такий прийом дозволяє а) уникнути зайвої категоричності, б) підсилити значущість думки адресанта, в) спростувати опонента в очах адресата. Використання цього прийому характеризує стиль «культурного, толерантного автора». Цей стиль може бути як справжнім, так і маскою. Приклад: «В Германии тоже есть другие историки. Например, из правой части политического спектра, не согласные с постулатом “исторической вины”. Да, они публикуются, открыто артикулируют свое мнение. В то же время ни один из этих публицистов не является университетским профессором» (Литературная газета. – 2009. ‑ № 45) (Курсив наш – Т. К.).