Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Загальні положення щодо діяльності третейських судів в Україні






Міністерство внутрішніх справ УКРАЇНИ

Дніпропетровський державний університет

Внутрішніх справ

 

Кафедра кримінально-правових дисциплін

 

 

Лекція

з дисципліни „АДВОКАТУРА УКРАЇНИ”

 

ТЕМА № 7. УЧАСТЬ АДВОКАТА В ТРЕТЕЙСЬКОМУ

СУДІ

 

(2 години)

 

Для студентів 3 курсу

денної форми навчання

юридичного факультету

 

 

Дніпропетровськ - 2014


Лекцію підготував:

Шиян А.Г., старший викладачкафедри кримінально-правових дисциплін Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ

 

Рецензенти:

Потіп М.М., доцент кафедри цивільно-правових дисциплін Дніпропетровського гуманітарного університету, кандидат юридичних наук;

Буштрук С.П., адвокат Дніпропетровської міської асоціації адвокатів.

 

 

Лекція обговорена та схвалена на засіданні кафедри кримінально-правових дисциплін

22 серпня 2014 р., протокол № 1

П Л А Н ЛЕКЦІЇ:

 

Вступ…………………………….……………..………………………………...5

1. Загальні положення щодо діяльності третейських судів в Україні ………..5

2. Організація роботи адвоката в ході вирішення спорів у третейських судах.………………………………………………………………………………...15

Висновки………………………………………………………………...............30

 

рекомендована література

 

1. Конституція України від 28 червня 1996 р.

2. Закон України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність” від 5 липня 2012 року.

3. Закон України «Про третейські суди» від 11 травня 2004 року.

4. Адвокатура України: Навчальний посібник: У 2 кн. / За ред. доктора юридичних наук, професора С.Я. Фурси. - К.: Видавець Фурса С.Я.: КНТ, 2007. – 940 с.

5. Адвокатура України: Навч. посіб. / В.К. Шкарупа, О.В. Філонов, А.М. Титов, Ю.Я. Кінаш; За ред. В.К. Шкарупи. - 2-ге вид., випр. - К.: Знання, 2008, - 398 с.

6. Дрейзіна Д. Правова позиція адвоката як підстава прийняття доручення на ведення цивільної справи в суді // Правовий часопис Донецького університету. - 2005. - № 1. - С. 57.

7. Задніпровський О. Адвокатура і арбітражний суд // Право України. - 1997. - № 8. - С. 65-72.

8. Кравчук В. Тактика цивільного процесу: робота з судом// Підприємництво, господарство і право. - 2002. - № 10. - С. 21-26.

9. Кройтер В.А. Защита прав и интересов в суде: комментарии, образцы заявлений в суд, нормативные акты: Научно-практическое пособие. - Х.: Эспанда. - 1999. - 185 с.

10. Організація роботи адвокатури в Україні: навч. посіб. / Т.Б. Вільчик, О.М. Овчаренко, А.В. Іванцова та ін..; за заг. ред. І.Є Марочкіна. - Х.: Право, 2014. - 392 с.

11. Павлуник І. Особливості участі адвоката у цивільному процесі // Право України. - 1999. - № 9. - С. 62-65.

12. Процесуальні документи у сфері цивільно-правових відносин (зразки документів, коментарі, роз’яснення): Навчально-практичний посібник - 3-тє вид., доп. і перероб. / М.Д. Бойко, М.А. Хазін. - К.: Атіка, 2012. - 620 с.

13. Святоцький О.Д., Медведчук В.В. Адвокатура: історія і сучасність. - К.: Ін Юре. - 1997. – 320 с.

14. Святоцький О.Д., Михеєнко М.М. Адвокатура України: Навч. посіб. для студентів юрид. вищих. навч. закладів і фак. - К.: Ін Юре. - 1997. – 224 с.

15. Синеокий О.В. Адвокатура как институт правовой помощи и защиты: проблемы становления и перспективы развития: Монография. - Запорожье: ЗНУ, 2007. - 432 с.

16. Стасюк Р. Роль адвоката у захисті прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб у суді // Юридична Україна. - 2003. - № 1. - С. 79.

17. Штефан М.И., Дрижчаная Е.Г, Гусев Е.В. Представительство граждан в суде. - К., 1991. - 150 с.


Мета лекції:

Усвідомити поняття, суть і значення функції представництва в третейських судах України. Визначитись з правами, обов’язками, загальними правилами участі адвоката-представника в третейських судах.

ВСТУП

Конституція України, надаючи пріоритети правам і свободам людини і громадянина, проголосила та гарантує громадянам право на судовий захист. У зв’язку з цим, громадяни можуть використовувати надане їм конституційне право на отримання кваліфікованої юридичної допомоги від адвокатів, які уповноважені державою здійснювати функцію судового представництва фізичних та юридичних осіб.

Сьогодні в сфері некримінального судочинства, що охоплює масив цивільних, господарських та адміністративних справ, задіяні близько 80% адвокатів. Зазначеними сферами правовідносин охоплюється значний масив справ, що розглядаються та вирішуються судами щоденно, це дозволяє зробити безпомилковий висновок про величезну затребуваність адвокатів, що в тій чи іншій якості можуть бути задіяні в розгляді цього масиву справ з обох сторін.

 

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЩОДО ДІЯЛЬНОСТІ ТРЕТЕЙСЬКИХ СУДІВ В УКРАЇНІ

 

Третейський суд, як інститут громадянського суспільства, являє собою альтернативний державній юстиції спосіб вирішення цивільно-правових конфліктів. На відміну від державних судів, його влада основана не на загальному законі, а на договірних началах, на волі приватних осіб. Сторони, що спорять, самостійно визначають третю особу, якій вони добровільно довіряють винесення рішення у своїй справі і наперед зобов’язуються йому підкоритися. Завданням третейського суду є захист майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів сторін третейського розгляду шляхом всебічного розгляду і вирішення спорів згідно із законом.

Сам Закон України «Про третейські суди» від 11.05.2004 року дає таке тлумачення терміну «третейський суд» - це недержавний незалежний орган, який створюється за згодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та /або юридичних осіб в порядку, встановленим цим Законом, для вирішення спорів, які виникають з цивільних і господарських правовідносин.

У зв’язку з тим, що подібний метод вирішення спорів дозволяє учасникам конфліктів за власною ініціативою вибирати третейські суди з великої кількості незалежних кваліфікованих спеціалістів, а також передбачає індивідуальний підхід до кожної справи і можливість примусового виконання рішеннями органами Державної виконавчої служби України, третейський суд являє собою адекватну ринковим відносинам форму вирішення спорів.

Законодавством України передбачено два види третейських судів: третейські суди, створювані для вирішення конкретного спору (так званий «випадковий», або ad hoc), а також постійно діючі третейські суди (деколи їх називають інституційними). І перші і другі створюються без статусу юридичної особи.

Постійно діючі третейські суди - це суди, створювані як структурні підрозділи їх засновників без утворення юридичної особи. Організація, яка прийняла рішення про створення третейського суду, затверджує положення про третейський суд, регламент третейського суду і список третейських суддів.

Постійно діючий третейський суд - це умовна назва, яка використовуються для позначення установи, якій за згодою сторін доручається формування складу третейського суду для вирішення конкретного спору. Домовляючись про передачу спору певному постійно діючому суду, сторони підкоряють себе порядку і процедурі, передбаченими регламентом для розгляду спорів у вибраному ними третейському суді, і, в залежності від регламенту цього третейського суду, обмежують себе у виборі третейських суддів особами, вказаними в списку третейських суддів цього третейського суду.

Постійно діючий третейський суд очолює голова третейського суду, порядок обрання якого визначається Положенням про постійно діючі третейські суди.

Постійно діючі третейські суди можуть створюватися і діяти при зареєстрованих відповідно до чинного законодавства України:

1) всеукраїнських громадських організаціях;

2) всеукраїнських організаціях роботодавців;

3) фондових і товарних біржах, саморегулівних організаціях професійних учасників ринку цінних паперів;

4) торгово-промислових палатах;

5) всеукраїнських асоціаціях кредитних спілок, Центральній спілці споживчих товариств України;

6) об’єднаннях, асоціаціях суб’єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб, у тому числі банків.

Постійно діючі третейські суди не можуть створюватися і діяти при органах державної влади та органах місцевого самоуправління.

Створення постійно діючого третейського суду вказаним вище органом вимагає:

1) прийняття рішення про утворення постійно діючого третейського суду;

2) затвердження Положення про постійно діючий третейський суд;

3) затвердження регламенту третейського суду;

4) затвердження списку третейського суду.

Місцезнаходженням постійно діючого третейського суду є місцезнаходження його засновника, що не обмежує засновника третейського суду у праві визначати розташування третейських судів по адміністративно-територіальному принципу.

Постійно діючий третейський суд підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація постійно діючого третейського суду здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об’єднань громадян, інших громадських формувань, протягом п’ятнадцяти днів з дня подання його засновником заяви. До заяви додаються рішення про утворення постійно діючого третейського суду, затверджені Положення і регламент цього суду та список третейських суддів, копія статуту заявника.

Про державну реєстрацію постійно діючого третейського суду видається свідоцтво встановленого зразка. Постійно діючий третейський суд визнається утвореним з моменту його державної реєстрації.

Порядок утворення третейського суду для вирішення конкретного спору визначається третейською угодою, умови якої не можуть суперечити положенням Закону України «Про третейські суди».

Третейський суд для розгляду конкретного спору - це одне або декілька (в непарній кількості) фізичних осіб - третейських суддів, вибраних сторонами у зв’язку з необхідністю вирішення тільки одного спору. Компетенція третейських судів в даному випадку обмежується тільки рамками судового розгляду однієї справи, після закінчення якого судді втрачають свій статус і припиняють діяльність, якась організаційна структура відсутня, і третейські судді є не штатними співробітниками, а виступають як фізичні особи, які наділені довірою сторін.

Регулювання діяльності цих третейських судів різниться. Правила третейського розгляду в постійно діючому третейському суді встановлюється регламентом цього третейського суду, затвердженому організацією, яка утворила суд. В постійно діючому третейському суді всі правила (або їх більша частина) наперед відомі учасникам третейського розгляду.

Навпаки, в третейському суді для вирішення конкретного спору ці правила сторони кожний раз створюють самостійно, а закон встановлює в основному диспозитивні норми, які повинні заповнити прогалини, у випадку якщо якась частина необхідних для третейського розгляду процедур не буде узгоджена сторонами.

Що стосується різниці між постійно діючими третейськими судами і судами для вирішення конкретного спору, то розрізняються вони не своєю компетенцією або строком роботи, а в першу чергу порядком утворення і процедурою розгляду підвідомчих їм спорів.

Так, при передачі спору на розгляд третейського суду, утвореного для розгляду конкретного спору, сторони повинні самі детально визначати порядок його формування і процедуру розгляду спору. При цьому законом щодо третейських судів ad hoc встановлені в основному диспозитивні норми процедури, які застосовуються для заповнення можливих прогалин у тому випадку, якщо сторонами будуть не узгоджені які-небудь істотні умови третейського розгляду. Після винесення рішення по справі такий суд припиняє роботу.

А при передачі спору в постійно діючий третейський суд розуміється, що сторони погоджуються з правилами розгляду спорів, діючими у вибраному ними третейському суді, які встановлені його регламентом, затвердженим організацією, що утворила такий третейський суд. Крім того, кожний постійно діючий третейський суд затверджує список третейських суддів, з якого сторони спору можуть вибрати третейських суддів. І положення, і регламент, і список третейських суддів підлягає опублікуванню.

Іншими словами, якщо третейський суд для розгляду конкретної справи - це тільки фізичні особи, які займаються розглядом конкретних справ, то постійно діючий третейський суд - це орган, якому угодою сторін доручена організація третейського розгляду.

Не дивлячись на суттєві відмінності, обидва типи третейських судів мають єдину юридичну природу, а їх рішення - однакову обов’язкову для сторін юридичну силу, забезпечену силою державного примусу, і, при необхідності, можуть бути виконані органами Державної виконавчої служби України.

Достоїнства третейського суду. Передусім, необхідно відмітити, що інтерес до третейського розгляду з самого початку був викликаний тими особливостями, якими володіє третейський суд, в тому числі постійно діючий. Так, підсумовуючи досвід різних третейських судів, для більшості з них можна виділити наступні достоїнства.

1. Можливість вибору третейського суду. Сторони не зв’язані місцем проживання громадянина, юридичною адресою і фактичним місцем знаходження органу управління юридичної особи, місцем знаходження нерухомості і т.і. при виборі третейського суду.

2. Можливість вибору третейського судді. Сторони вправі вибрати того суддю, якому більше довіряють і компетенція якого краще відповідає характеру спору, що виник.

3. Можливість вибору часу і місця розгляду спору. Не обов’язково, щоб судовий розгляд проходив в місці знаходження постійно діючого третейського суду. При необхідності спір може бути розглянутий виїзною сесією третейського суду в будь-якому місці України. Що стосується третейського суду ad hoc, то його засідання проводяться в місці, вказаному в угоді сторін, або в місці, визначеному складом третейського суду з урахуванням обставин справи і зручності для обох сторін.

4. Закритість судових засідань. Розгляд спору в третейському суді «проходить за закритими дверима», якщо цього забажає хоча б одна із сторін, що є додатковою гарантією збереження конфіденційності і комерційної таємниці.

5. Професіоналізм, незалежність і неупередженість третейського суду.






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.