Рис, 1.3. Система наук про організацію

Предмет, методологія, завдання теорії організації___________________

ні сукупності, підрозділи, розподіл повноважень і відповідаль­ності, неформальні відносини, потоки інформації). З іншого боку, це елементи, що визначають виробничо-технічну струк­туру організації (знаряддя праці, матеріальні ресурси, техно­логічні правила).

Основоположне завдання теорії організації — вивчення впливу, який здійснюють індивідууми та групи людей на фун­кціонування організації, на зміни, що відбуваються в ній, на забезпечення ефективної цілеспрямованої діяльності й отри­мання необхідних результатів. Теорія організації покликана використовувати досягнення і відомості низки суміжних на­укових дисциплін (психології, соціології, соціальної психоло­гії, антропології) для вирішення завдань.

Внесок психології в теорію організації полягає у вивченні і прогнозуванні поведінки індивідуума, визначенні можливос­тей зміни поведінки людей. Психологія визначає умови, що заважають або сприяють раціональним діям та вчинкам лю­дей. Останнім часом розширилася база саме тих психологічних досліджень, які безпосередньо пов'язані з поведінкою людини в організації. Йдеться про прийоми сприйняття, навчання і тренування, виявлення потреб та розробку мотиваційних ме­тодів, ступінь задоволеності роботою, психологічні аспекти процесів ухвалення рішень, оцінку вчинків і позицій людей, природу підприємництва.

Дослідження у сфері соціології удосконалюють методоло­гічні основи теорії організації за рахунок вивчення соціальних систем, де індивідууми виконують свої ролі та вступають у пев­ні відносини між собою. Принципово важливим є вивчення групової поведінки, особливо у формальних й складних органі­заціях. Актуальними стають соціологічні висновки та реко­мендації, що стосуються групової динаміки, процесів соціалі­зації, організаційної структури, бюрократії, комунікацій, ста­тусу і влади. Особливий внесок соціології зумовлений вивчен­ням природи соціальних конфліктів (і насамперед конфліктів міжособових) між малими, середніми та великими соціальни­ми групами. Для теорії організації великого наукового значен­ня набувають вивчення мотивації людської діяльності, місця і ролі людини в соціальних та технічних системах, аналіз чин­ників соціальної активності та соціальної патології, моделю-

Розділ 1

вання соціальної значимості діяльності людини, дослідження її соціальних можливостей, очікувань, обмежень, соціальних переміщень, мобільності, ідентифікації.

На питання, що виникають у процесі функціонування ор­ганізації, а саме, як індивідууми поводяться в груповій діяль­ності, чому вони поводяться так, а не інакше, дає відповіді порівняно нова наукова дисципліна — соціальна психологія. При вивченні міжособової поведінки головним орієнтиром є те, як відбуваються зміни, в яких формах вони здійснюються та як долаються бар'єри їх сприйняття. Виняткову важливість для організацій мають дослідження, присвячені оцінці й ана­лізу зміни позицій, форм комунікацій та шляхів задоволення індивідуальних потреб в умовах групової діяльності.

Внесок антропології в теорію організації визначається тим, що ця сфера знань серед інших проблем вивчає функцію куль­тури суспільства, тобто своєрідний механізм відбору цінностей та норм минулого, трансляції їх теперішнім поколінням, що озброюються певними стереотипами свідомості та поведінки. Ця соціальна пам'ять минулого лежить в основі відмінностей фундаментальних цінностей, поглядів і норм поведінки людей, що виявляються в діяльності організацій. У теорії організації важливо враховувати характер та ступінь впливу вказаних чинників на формування пріоритетів людей і їх поведінку в ор­ганізаціях.

Зв'язок теорії організації з економічною наукою полягає в об'єктивній потребі формувати цілі і стратегію організацій як основи для їх побудови, забезпеченні внутрішніх і зовнішніх взаємодій. Дослідження відносин власності, ринкового і дер­жавного регулювання, макро- і мікроекономічних аспектів функціонування суб'єктів господарювання, проблем ефектив­ності та її вимірників, методів економічного стимулювання мають безпосереднє відношення не тільки до орієнтації органі­зацій, але і до всіх сторін їх ефективної діяльності.

Важливим є зв'язок теорії організації з юридичною наукою, що вивчає право як систему соціальних норм. Безпосередній вплив на формування ключових розділів теорії організації здійснюють такі галузі юридичної науки, як цивільне, трудове та господарське право. Це стосується і адміністративного пра­ва, що регулює суспільні відносини, які виникають у процесі

Предмет, методологія, завдання теорії організації

організації державного управління і здійснення виконавчо-розпорядчої діяльності. Особливо слід виділити корпоративне право — сукупність юридичних норм, що регулюють правовий статус, порядок створення та діяльності господарських това­риств. У організаційній діяльності велику роль відіграють сис­теми правил, що встановлюються власником або адміністра­цією організації та регулюють різні внутрішньоорганізаційні відносини. Сукупність соціальних регуляторів, що мають від­повідну законодавчу форму та забезпечують юридичну регла­ментацію суспільних відносин, створює необхідні передумови для ефективного функціонування організацій.

Особливе місце посідають сучасні інформаційні системи, що зв'язують воєдино всі процеси функціонування організацій і власне управлінської діяльності, а також інформатика як на­ука, що вивчає закони, закономірності, методи, способи та за­соби реалізації інформаційних процесів у цих системах. Ор­ганізації мають бути структуровані так, щоб максимізувати спроможність системи управління з обробки та передачі необ­хідної інформації, досягти необхідної оперативності ухвален­ня, реалізації та контролю управлінських рішень. Організації повинні забезпечити оперативне отримання необхідної інфор­мації як керівниками, так і виконавцями. Розвиток сучасних інформаційних систем відбувається швидкими темпами за ра­хунок широкого впровадження нових інформаційних техноло­гій, розвитку комп'ютерних мереж та телекомунікацій.

1.2. Еволюція теорії організації

Для характеристики еволюції теорії організації використо­вується безліч схем, наприклад схема І. Ансоффа, побудована з урахуванням прогнозу майбутнього організації, схема Р. Акоф-фа, що відображає погляд на природу корпорації, а також схе­ми, побудовані на основі виділення різних шкіл. В основі будь-якої схеми розвитку теорії організації лежить та або інша кла­сифікаційна ознака. Тому важливо показати зміну меж теорії організації, що адекватно відображає еволюційну природу цієї теорії.

Розділ 1

Можна виділити два принципово протилежних підходи до характеристики розвитку теорії організації. Перший характе­ризує організацію як систему і відображає розвиток управ­лінської думки від механістичного уявлення про організацію (закрите) до цілісного (відкрите). Другий підхід визначає при­роду організації в напрямі від раціонального до соціального.

Розвиток поглядів на організацію як систему. Приблизно до 1960-х років проблеми організації вирішувалися тільки з погляду закритих систем. Питання ділового середовища, кон­куренції, збуту, що виходять за межі внутрішньої організації та визначають зовнішнє для організації середовище, не розгля­далися. З розвитком ринку уявлення, що склалися про органі­зацію, змінювалися. Стало очевидним, що внутрішня динамі­ка організацій формується під впливом зовнішніх подій. Тео­рія організації починає розглядати її як відкриту систему в єдності всіх складових частин і елементів, що сприймають змі­ни в зовнішньому середовищі і реагують на них. У 70-ті роки XX ст. формується методологічний апарат для вивчення дії зовнішнього середовища на організацію з використанням тео­рії систем. Безпосереднє включення в аналіз впливу чинників зовнішнього середовища на внутрішні процеси організації ста­ло початком ери " відкритих систем".

Розвиток поглядів на природу організації в напрямі від ра­ціонального до соціального. Раціональне мислення означає, що є зрозуміла перспектива організації, а її цілі чітко і однозначно визначені. Припустимо, машинобудівне підприємство має на меті отримання максимального прибутку від підвищення ефек­тивності виробництва і якості продукції. Якщо ми приймаємо цю мету як задану, то вищому керівництву залишається тіль­ки вибрати засоби, які приведуть до її досягнення. Така пози­ція дає змогу ухвалювати раціональні рішення. Дії організації стають, таким чином, запрограмованими.

Соціальне мислення означає неоднозначність у визначенні і виборі цілей та ухваленні конкретних рішень щодо підвищен­ня ефективності виробництва в цехах, на ділянках машино­будівного підприємства і т. ін. Соціальний підхід припускає, що рішення про цілі організації виражають характер ціннісно­го, а не механістичного вибору. Характер рішень, що прийма­ються, визначається не стільки ясністю думки, скільки стали-

Предмет, методологія, завдання теорії організації___________________

ми звичками, накопиченим досвідом вирішення аналогічних проблем, тобто тими чинниками, які визначають поведінку людей в організаціях.

З позицій відмічених підходів у розвитку теорії організації виділяється чотири етапи (рис. 1.4). Кожен етап визначається єдиною комбінацією установлених ознак (закрита — відкрита система, раціональне — соціальне мислення) на двовимірній сітці.