Особливості фінансування витрат на пресу, телебачення та радіомовлення

Особливості фінансування витрат на пресу, телебачення та радіомовлення полягає в тому, що з переходом до ринкових відносин дедалі більша їх частина працює на змішаних джерелах фінансування, серед яких основним стає господарський розрахунок, самоокупність. Значна частина преси, телебачення та радіомовлення, вийшовши з державного підпорядкування та ставши незалежними, акціонерними товариствами, вже не отримують бюджетних асигнувань і повністю існують за власні кошти. Державні телебачення, радіомовлення та преса, які одержують бюджетні асигнування, також фінансують значну частину своїх видатків за рахунок власних коштів, отриманих, в основному, від рекламних послуг. Редакції газет, що належать органам місцевого самоврядування, частково фінансуються з місцевих бюджетів.

Планування видатків на культуру і мистецтво

В галузі культури та мистецтва за видом надання послуг виділяють такі заклади:

¢ театрально-видовищні (театри всіх видів та жанрів, концертні зали, філармонії, цирки, кінотеатри та ін.);

¢ культосвітні (бібліотеки, музеї, виставочні зали та ін.);

¢ телебачення, радіомовлення; з виробництва друкованої продукції (книжкової, журнальної, газетної тощо).

Найважливіші чинники, що впливають на кількість закладів культури, такі:

¢ чисельність населення держави,

¢ характер розселення по території,

¢ кількість сільських населених пунктів,

¢ кількість міст різної чисельності,

¢ склад, структура населення регіонів за різними ознаками — віковими, професіональними, соціальними тощо.

Для кожної групи закладів використовуються відповідні нормативи забезпеченості населення послугами.

Зіставлення прогнозних показників обсягу послуг і фактичних показників до прогнозного періоду з нормативами дозволяє визначити рівень задоволення потреб населення в послугах закладів культури, його динаміку.

В прогнозуванні розвитку театрального мистецтва розраховуються такі показники:

¢ кількість (мережа) театрів усіх жанрів і видів (драматичних, оперних, лялькових, ди­тячих та ін.);

¢ місткість театрів, тобто кількість місць у залах із виділенням комерційної місткості (кількості місць, на які можуть бути продані білети); показники, які харак­теризують обсяг, якість роботи театральних колективів — загальну кількість вистав, у тому числі стаціонарних (на основній сцені) і гастрольних; відвідування (завантаження) залів для глядачів, репертуарні показники та ін.

¢ Одним із найважливіших показників ефективності роботи теат­ральних колективів є показник відвідування (завантаження) залів для глядачів.

¢ Його розраховують як відношення фактичної кількості відвідувань до максимально можливої за формулою,

де N р — кількість відвідувачів за рік;

Мт — місткість театрів;

К р — кількість вистав у рік.

¢ Другий важливий показник якості роботи театральних колективів — це середня кількість глядачів на одну виставу. Його можна розрахувати як множину комерційної місткості на прогнозовану кількість відвідувань у відсотках. Цей показник дає можливість виявити і характер потреб населення відносно театрального репертуару, і якість гри акторів.

Діяльність бібліотек:

Велике значення в підвищенні культурного рівня населення має діяльність бібліотек — масових і спеціалізованих. Число масових бібліотек прогнозується з розрахунку організації в кожному населеному пункті. Такої бібліотеки, створення дитячих бібліотек, філіалів масових бібліотек та пунктів видачі книжок. Потреби в бібліотеках визначають за нормативами забезпеченості виходячи з чисельності жителів на одну бібліотеку окремо для міста і села. Для передбачення процесів найкращого бібліотечного обслуговування розраховують такі показники, як: задоволений попит — кількість книг, які видають одному читачу в середньому за рік; обіг книг у бібліотеках — середня кількість видач книг за рік читачеві; відвідуваність бібліотек — середня чисельність відвідування одним читачем за рік; книгозабезпеченість — кількість книг у бібліотеці на одного жителя чи читача. Потреби у фондах громадського користування обчислюються виходячи з контингенту читачів; виданні книги в середньому на читача; обігу книг; змін у тематиці і кількості екземплярів видань.

Дані про фонди громадського користування вико­ристовуються для визначення асигнувань у бібліотеку, обсягів товарообігів книжної торгівлі, обсягу випуску книг, журналів, газет.

Потреби у фондах індивідуального споживання встановлюються виходячи з обсягу реалізації друкованої продукції в торговельній мережі, вибіркових обстежень, стану запасів книг.

Потреба в клубних закладах розраховується окремо для міського і сільського населення за нормативами забезпеченості на 1000 жителів або кількості населення на один клуб.

Розвиток і розміщення музеїв і виставочних залів вимагає розрахунків обсягів капітальних вкладень на їх будівництво і реконструкцію. Такі розрахунки спираються на норми проектування, містобудівні норми розміщення, уніфіковані показники потужності закладів.

Потреба в продукції преси вивчається в розрізі навчальних закладів, бібліотек, наукових організацій і закладів з випуску книг, журналів, газет, іншої продукції з урахуванням змін у матеріальному, культурному і освітньому рівні життя населення; змін у бюджеті вільного часу; змін читацького попиту.

Потреби в підручниках розраховуються виходячи з контингенту учнів за класами; створення резервів; скупки і обміну старих підручників, їх запасів.