Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Дії розвідувального взводу в пошуку






ОБ'ЄКТОМ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ ПОШУКУ можуть бути одиночні військовослужбовці (спостерігач, вартовий) або невелика група противника, розрахунки вогневих засобів на передньому краю й у глибині оборони противника.

Бойовий порядок взводу в пошуку звичайно складається:

· з відділення (підгрупи) захоплення противника,

· відділення (підгрупи) пророблення проходів у загородженнях (розгородження)

· відділення (підгрупи) вогневого забезпечення дій нападаючих.

В окремих випадках для захоплення полонених можуть спеціально підбиратися солдати й сержанти із усього складу взводу, а замість одного відділення (підгрупи) вогневого забезпечення можуть створюватися два відділення.

Весь особовий склад взводу, призначеного в пошук, повинен бути добре підготовлений фізично, мати гарний зір і слух, уміти відмінно орієнтуватися вночі, у тумані й на незнайомій місцевості, швидко й безшумно пересуватися на будь-якій місцевості, відмінно володіти вогнепальною й холодною зброєю, а також технікою рукопашного бою. Бажано, щоб особовий склад взводу знав (вивчив) 15-20 слів з розмовної мови ймовірного противника (наприклад: " стій", " лягай", " кинь зброю", " руки вгору", " не кричати"), які можуть знадобитися при виконанні завдання.

ВІДДІЛЕННЯ (ПІДГРУПА) ЗАХОПЛЕННЯ призначається для нападу, захоплення й доставки в розташування своїх військ полонених, документів, зразків озброєння й бойової техніки противника. У її склад включаються солдати й сержанти, що відмінно володіють прийомами рукопашного бою, фізично розвинені, хоробрі й спритні, що вміють безшумно нападати на противника й захоплювати його в полон. Особовий склад відділення (підгрупи) захоплення озброюється автоматами або пістолетами, ручними гранатами, ножами. Крім того, він повинен мати при собі мотузки, ганчірку, мішок, запасний маскувальний халат. Кількість особового складу цієї групи визначається залежно від характеру й віддалення об'єкта пошуку й може становити біля половини всього особового складу взводу. Командир взводу, як правило, очолює відділення (підгрупу) захоплення.

ВІДДІЛЕННЯ (ПІДГРУПА) ВОГНЕВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ має завдання прикрити й підтримати вогнем дії відділення захоплення, якщо в цьому виникне необхідність. До складу даної групи виділяються солдати й сержанти, добре навчені метанню гранат на більші відстані й веденню влучного вогню з ручних кулеметів і автоматів у будь-яких умовах обстановки. Особовий склад відділення вогневого забезпечення озброюється автоматами, ручними кулеметами й гранатами, у тому числі димовими, для прикриття відходу після виконання завдання. У деяких випадках відділення може мати гранатомети.

ВІДДІЛЕННЯ (ПІДГРУПА) РОЗГОРОДЖЕННЯ призначається для пророблення, позначення й прикриття проходу в загородженнях противника на шляху до об'єкта пошуку. У його склад включаються сапери або спеціально підготовлений особовий склад з міношукачами, ножицями для розрізання дроту й засобами для позначення проробленого проходу.

 

Порядок висування взводу з вихідного пункту може бути різний. Звичайно першими для пророблення проходів у загородженнях противника висуваються сапери із двома-трьома розвідниками й відділення (підгрупа) вогневого забезпечення для прикриття їх дій. Якщо загородження противника розташовані на незначному віддаленні від нашого переднього краю, то взвод у цей час перебуває на вихідному пункті в готовності прикрити дії саперів вогнем і починає висування після того, як одержить сигнал про готовність проходу в загородженнях. При цьому першими рухаються відділення (підгрупи) вогневого забезпечення, а за ними - відділення (підгрупа) захоплення. У випадку якщо загородження перебувають на значному віддаленні від нашого переднього краю, то порядок висування може бути такий: одна із груп вогневого забезпечення, відділення (підгрупа) розгородження, інша група вогневого забезпечення й відділення (підгрупа) захоплення.

На рівній відкритій місцевості варто уникати пересування уздовж фронту, тому що група людей або навіть одна людина які повзуть уздовж лінії фронту краще спостерігається за допомогою РЛС і приладів спостереження з боку противника, чим при русі до лінії фронту.

Під час руху необхідно робити короткі зупинки й прислухатися, вести спостереження за характером поводження противника й об'єктом пошуку.

Під час висвітлення противником місцевості освітлювальними засобами або опромінення інфрачервоними прожекторами варто негайно припинити рух, лягти й не ворушитися, продовжувати рух можна лише після того, як буде виключений або знищений (задимлений) інфрачервоний прожектор або припинять роботу інші засоби штучного висвітлення місцевості.

Відкриття вогню противником не означає, що він виявив розвідників. У цьому випадку потрібно виждати якийсь час, визначити, звідки противник веде вогонь і по якому району, і, виходячи із обстановки, продовжувати виконання поставленого завдання. Ведення противником неприцільного вогню є вигідним моментом для зближення з об'єктом пошуку.

З виходом до загороджень відділення (підгрупа) вогневого забезпечення, що рухається в голові, розгортається й забезпечує пророблення проходу саперами, інший склад взводу перебуває на деякім віддаленні від загороджень противника в готовності підтримати відділення (підгрупу) вогневого забезпечення й відділення (підгрупу) розгородження.

Сапери відшукують міни, знешкоджують їх і позначають прохід, потім ретельно обстежують дротові загородження, перевіряючи чи немає звукосигнальних пристроїв, мін натяжної дії й інших сигнальних пристроїв. Виявивши наявність таких пристосувань, знімають їх, а потім проробляють прохід. Проробивши прохід, сапери пропускають через нього взвод, а самі, розташовуючись по одну або з обох сторони від нього, залишаються для охорони проходу. Першими через прохід у загородженнях противника пропускаються відділення (підгрупи) вогневого забезпечення, які займають зазначені позиції в готовності прикрити вогнем дії відділення (підгрупи) захоплення. Після цього прохід долає відділення (підгрупа) захоплення й висувається до об'єкта пошуку. Командир взводу висувається до об'єкта пошуку, як правило, з відділенням (підгрупою) захоплення й особисто керує його діями при нападі на об'єкт.

Напад на об'єкт здійснюється після того, як відділення (підгрупа) захоплення наблизиться до нього на відстань, що дозволяє подолати її одним коротким кидком, а інший склад взводу буде готовий підтримати дії нападаючих.

Наближатися до об'єкта пошуку рекомендується з підвітрянної сторони. Зустрічний вітер відносить звуки й допомагає потай зблизитися із противником.

Залежно від характеру об'єкта, місцевості, складу відділення (підгрупи) захоплення й інших умов напад на об'єкт може здійснюватися з однієї сторони або одночасно із двох сторін. У всіх випадках вигідніше напасти на об'єкт пошуку з тилу або із флангу, причому відразу ж як тільки розвідники наблизяться до нього на відстань кидка, тому що тривале знаходження відділення (підгрупи) захоплення поблизу противника може привести до виявлення її й зриву пошуку.

Найбільш зручними моментами для нападу на противника є:

· на вартового (спостерігача) - коли він звернений спиною до нападаючим або відвернувся в іншу сторону, а також при виконанні їм яких-небудь робіт;

· на розрахунок гармати - під час перезарядження гармати, ведення вогню й під час розмови солдат противника між собою;

· на групу - коли вони зайняті обладнанням своїх позицій або приймають їжу;

· на ракетника освітлювального поста - коли пущена їм ракета гасне.

Кидок для нападу на об'єкт здійснюється по сигналу командира взводу. Особистий приклад командира - сигнал для кидка. Дії нападаючих повинні бути стрімкими, раптовими, безшумними, щоб приголомшити противника й не дати йому можливості вчинити опір.

При захопленні полоненого необхідно обеззброїти його, заткнути рот, зв'язати руки, витягти з окопу й швидко відійти у своє розташування. Якщо під час захоплення противник чинить опір, його необхідно оглушити ударом, а потім обеззброїти й зв'язати.

При нападі на декількох солдатів противника варто заздалегідь визначити, скільки солдатів знищити й скільки захопити в полон.

У випадку якщо взвод під час висування до об'єкта пошуку буде виявлений противником або коли безшумний напад на об'єкт зробити не можна (висока пильність противника, інтенсивне висвітлення місцевості й т.п.), командир взводу викликає вогонь підтримуючих вогневих засобів і під прикриттям їх вогню й вогню груп вогневого забезпечення здійснює напад.

Нерідко обстановка в районі пошуку може змінитися настільки, що жоден з підготовлених раніше варіантів не годиться. Тому командир взводу повинен швидко оцінити сформовану обстановку, прийняти нове рішення або внести необхідні зміни в раніше намічений план дій.

Залежно від обстановки, умов місцевості, погоди й видалення від об'єкта пошуку зв'язок і керування усередині взводу здійснюються різними найпростішими способами - подаються команди пошепки або світловими сигналами з використанням ліхтаря з кольоровими фільтрами, використається для керування шнур, а також дотик руки й інших способів. Важливе місце при керуванні особовим складом у пошуку приділяється діям по команді " Роби, що я".

Порядок відходу взводу залежить від конкретно сформованої обстановки під час нападу на об'єкт пошуку. Якщо взвод не був виявлений противником і нападаючі захопили полоненого без шуму, він відходить із дотриманням всіх мір маскування в наступному порядку. Спочатку відходить відділення (підгрупа) захоплення з полоненим, документами й зразками зброї, не очікуючи на це ніяких додаткових наказів. Відділення (підгрупи) вогневого забезпечення залишаються на своїх місцях у готовності відбити спроби противника перешкодити відходу відділення (підгрупи) захоплення. Слідом за відділенням (підгрупою) захоплення відходять відділення (підгрупи) вогневого забезпечення, а потім сапери. Якщо дозволяє обстановка, пророблений прохід у загородженнях маскується. Командир взводу відходить останнім з одним з відділень (підгруп) вогневого забезпечення.

Якщо розвідники будуть виявлені противником у момент нападу на об'єкт, то відхід відбувається під прикриттям вогню груп вогневого забезпечення й підтримуючих вогневих засобів. Сигнали виклику вогню подає командир взводу. Після подолання відділенням (підгрупою) захоплення проходу в загородженнях противника два-три розвідника конвоюють полоненого, а інші солдати спільно з усім особовим складом взводу знищують вогнем противника, що їх переслідує. Командир взводу особисто керує боєм.

Коли противник не переслідує розвідників, а його вогневі засоби подавлені, взвод може відходити одночасно всім складом.

Якщо є поранені і вбиті, командир взводу вживає заходів для їх евакуації. Найважливішим законом розвідників є правило: кількість тих хто вийшов у розвідку повинна бути рівною кількості тих хто повернувся, незалежно від їх фізичного стану.

Повернувшись у розташування своїх військ, розвідники збираються в призначеному місці. Командир взводу перевіряє наявність особового складу, озброєння й доповідає про виконання поставленого завдання командирові, що організував пошук.

 

ПРИ ПОСТАНОВЦІ ЗАВДАННЯ НА ОРГАНІЗАЦІЮ НАЛЬОТУ КОМАНДИРУ РОЗВІДУВАЛЬНОГО ОРГАНУ УКАЗУЄТЬСЯ:

- необхідні відомості про противника в районі майбутніх дій;

- склад розвідувального органу, його озброєння, умовний номер, район або об’єкт розвідки;

- завдання групи (які відомості і до якого терміну добути);

- час і місце (основне і запасне) переходу лінії фронту і орієнтовний маршрут висування в район розвідки, а при перебросці по повітрю – час переброски, район виброски (висадки) і пункт збору;

- порядок підтримання зв’язку;

- час і порядок повернення після виконання завдання.

 






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.