Дидактичний матеріал

для проведення екзамену з підрозділу «Бойове застосування підрозділів військової розвідки»

ВОЄННА РОЗВІДКА являє собою сукупність заходів військового командування всіх ступенів по добуванню й вивченню даних про діючого або ймовірного противника.

Відповідно до розподілу військового мистецтва воєнна розвідка, що є його найважливішим елементом, розділяється НА ТРИ СКЛАДОВІ ЧАСТИНИ - стратегічну, оперативну й тактичну розвідку.

СТРАТЕГІЧНА РОЗВІДКА ведеться з метою забезпечення захисту держави, підготовки й ведення стратегічних операцій і війни в цілому у випадку її розв'язання. Ця мета випливає з області дій стратегії, що, як відомо, займається теорією й практикою підготовки й ведення стратегічних операцій і війни в цілому.

ОПЕРАТИВНА РОЗВІДКА забезпечує оперативне мистецтво, що займається розробкою теорії й практикою підготовки й ведення сучасних операцій силами оперативних об'єднань різних видів збройних сил як самостійно, так і спільно. Звідси метою оперативної розвідки є добування розвідувальних даних в інтересах підготовки й проведення операцій.

ТАКТИЧНА РОЗВІДКА є найважливішим видом забезпечення бойових дій військ у тактичній ланці. Вона ведеться з метою добування відомостей про противника, місцевість у районі майбутніх дій і даних, необхідних для підготовки й успішного ведення бою, що може проводитися на землі, у повітрі й на морі.

ВИМОГИ, що висуваються до розвідки

БЕЗПЕРЕРВНІСТЬ. Сутність цієї вимоги полягає в тому, що військова розвідка повинна вестися безупинно в будь-який час року й доби, у будь-яку погоду, у будь-яких умовах обстановки й у всіх видах бойової діяльності військ до повного розгрому противника.

Там, де ця вимога не дотримується, важко домогтися перемоги.

Не можна обмежуватися організацією розвідки тільки на якийсь період підготовки або ведення бою; командири й штаби зобов'язані вести безперервну розвідку на всю глибину розташування противника й протягом усього бою. Для цього вони повинні об'єднати зусилля всіх сил і засобів розвідки, погодивши ці зусилля за часом і об'єктами з метою доповнення одного виду розвідки іншим.

АКТИВНІСТЬ. Досвід минулих війн показує, що за інших рівних умов успіху в розвідці, як і в бою, досягає той, хто діє більш активно й рішуче. Тому необхідно наполегливо прагнути всіма способами й засобами добувати розвідувальні відомості. Це рівною мірою відноситься як до командирів і штабів, що організують розвідку, так і до підрозділів (органів) розвідки, що її веде.

Активність розвідки досягається вмілим використанням різних сил і засобів, широким проявом ініціативи, рішучими й зухвалими діями підрозділів (добувних органів), висланих у розвідку.

Варто завжди пам'ятати, що в ході бою постійно змінюється обстановка, виникають несподівані перешкоди, різні випадки, що змушують відхилитися від первісного варіанта дій. Однак, яка б не склалася обстановка, ніколи не можна забувати про основне завдання, що стоїть перед тим або іншим розвідувальним органом.

ЦІЛЕСПРЯМОВАНІСТЬ. Розвідку необхідно організовувати й вести не тільки безупинно й активно, але й цілеспрямовано, тобто зусилля її сил і засобів повинні не розпорошуватися, а зосереджуватися на головному напрямку й на виявленні найважливіших об'єктів. Діяльність розвідувальних органів всіх ступенів повинна бути спрямована на те, щоб вчасно забезпечити командира точними розвідувальними даними, необхідними для виконання поставленого завдання в той або інший період бою. Наприклад, якщо підрозділ або частина веде переслідування розгромленого в попередніх боях противника, те немає необхідності мати розвідувальні дані про можливості противника вести наступ або здійснювати висадження тактичного повітряного десанту. Зусилля розвідки на кожний даний момент необхідно зосереджувати на виявленні найбільш уразливих елементів бойового порядку й тих об'єктів противника, ураження яких може привести до зриву його передбачуваних дій або дій, що проводяться в даний час.

Цілеспрямованість розвідки досягається насамперед правильним визначенням завдань, об'єктів і районів розвідки виходячи із завдань, які будуть вирішуватися військами в той або інший період бою, веденням розвідки за єдиним планом і зосередженням зусиль на виконанні головних завдань, а також збором всіх добутих розвідувальних відомостей в одному центрі - штабі. Цілеспрямованість розвідки багато в чому залежить також від її гнучкості, тобто від здатності розвідувальних органів вчасно реагувати на зміни обстановки й швидко переносити свої зусилля на ті об'єкти, відомості про які в цей момент представляють для командира найбільший інтерес.

СВОЄЧАСНІСТЬ. Одним з важливих вимог, що висуваються до розвідки, є її своєчасність. Вона полягає в добуванні необхідних розвідувальних відомостей на встановлений термін, для того щоб командири мали можливість передбачати характер майбутніх дій противника, вчасно приймати (уточнювати) рішення й ефективно застосовувати вогневі засоби. Самі цінні відомості виявляться марними, якщо командир одержить їх пізно.

Фактор часу в розвідці придбав у сучасних умовах вирішальне значення. Це обумовлюється тим, що обстановка в бою буде змінюватися надзвичайно швидко й дані, отримані лише кілька годин, а іноді й кілька десятків хвилин назад, як правило, виявляться застарілими й уже не будуть відповідати обстановці, що реально склалася до моменту ухвалення рішення.

В умовах сучасного бою мало організувати й вести безперервну, активну й цілеспрямовану розвідку, необхідно різко скоротити час на виконання розвідувальних завдань, звести до лічених хвилин час на передачу й обробку добутих відомостей.

ДОСТОВІРНІСТЬ розвідувальних даних і ТОЧНІСТЬ визначення координат об'єктів (цілей).Дуже важливий якісний показник розвідки - достовірність. Недостовірність добутих відомостей завжди приводила або до програшу бою, або, у найкращому випадку, до невиправданих втрат і затягування строків розгрому противника. Лише на достовірних даних, отриманих розвідкою від різних джерел, може бути засноване правильне рішення, що приводить до успіху в бою. Це тим більше важливо в сучасних умовах, коли противник з метою введення нашої розвідки в оману щодо справжнього розташування своїх сил і засобів і задуму дій проводить ряд всіляких заходів. Тому важливо не тільки підготувати й мати надійні сили й засоби розвідки, але й домогтися того, щоб вони могли перебороти завісу контр розвідувальних і маскувальних заходів противника й добути достовірні дані про противника, у тому числі точно визначити координати його важливих об'єктів.

Для ефективного використання наявних засобів ураження необхідно мати точні дані про координати об'єктів противника на всю глибину досяжності цих засобів. Без наявності таких даних вогневі удари будуть наноситися по порожніх місцях.

Достовірність розвідувальних даних крім одержання їх від різних джерел досягається також ретельним вивченням, зіставленням, повторним оглядом їх і при необхідності проведенням дорозвідки, для того щоб вчасно розкрити заходи противника, проведені з метою дезінформації й маскування.

Точність визначення координат об'єктів досягається, насамперед, високою навченістю особового складу розвідувальних підрозділів, а також застосуванням найбільш сучасних засобів і способів розвідки.

ПРИХОВАНІСТЬ розвідки полягає в суворому збереженні в таємниці всіх заходів по організації, підготовці й веденню розвідки. Прихованість у розвідці забезпечує живучість розвідувальних органів і їх здатність виконати поставлені завдання, а також позбавляє противника можливості розкрити спрямованість інтересів і задум свого командування.

До ОСНОВНИХ ВИДІВ розвідки відносяться:

- військова,

- повітряна,

- радіо- і радіотехнічна,

- радіолокаційна,

- артилерійська,

- інженерна,

- радіаційна, хімічна й біологічна розвідка.

Військова розвідка, як це було й у минулому, у цей час є одним з основних видів тактичної розвідки. Вона ведеться спостерігачами й спостережливими постами, дозорними машинами (дозорними), бойовими розвідувальними дозорами, розвідувальними групами, а також підрозділами (групами), виділеними для проведення пошуків, устрою засідок і розвідки боєм.

Основними способами ведення військової розвідки є спостереження, підслуховування, пошуки, нальоти, засідки й розвідка боєм.

Повітряна розвідка — один з найважливіших видів тактичної розвідки, що дозволяє в короткий термін одержати необхідні дані про противника й місцевість на значну глибину. Вона ведеться розвідувальними літаками й вертольотами, обладнаними розвідувальною апаратурою, а також підрозділами бойової авіації.

Основні способи ведення повітряної розвідки полягають у візуальному спостереженні, повітряному фотографуванні й розвідці за допомогою радіоелектронних засобів. Крім того, повітряна розвідка ведеться за допомогою дозиметричної апаратури.

Радіо- і радіотехнічна розвідка ведеться з метою добування відомостей про противника за допомогою радіоприймальних пристроїв і іншої апаратури, що дозволяє шляхом прийому, розкриття змісту, аналізу й узагальнення радіопередач і пеленгування працюючих радіостанцій і засобів радіолокації противника визначити склад і розташування його сил, а також одержати дані про його діяльність і наміри.

Основні способи добування даних силами й засобами радіо- і радіотехнічної розвідки наступні: пошук, спостереження, перехоплення й пеленгування.

Радіолокаційна розвідка є одним з найпоширеніших і досить перспективних видів тактичної розвідки. Ведеться вона з метою добування даних про найважливіші об'єкти противника за допомогою радіолокаційних станцій. Радіолокаційна розвідка дозволяє однаково успішно визначити склад, місцезнаходження й характер дій цілей на землі, воді й у повітрі. Радіолокаційна розвідка може встановлювати райони вогневих позицій ракет і артилерії противника, а також визначати їх координати, траєкторії польоту ракет і снарядів і виявляти місцезнаходження багатьох інших об'єктів. Радіолокаційна розвідувальна апаратура може встановлюватися на літаках і інших літальних апаратах, на машинах, надводних і підводних кораблях.

Артилерійська розвідка ведеться розвідувальними підрозділами артилерії за допомогою оптичних і електронно-оптичних приладів, звукометричних, радіотехнічних станцій, артилерійськими розвідувальними групами, а також екіпажами коректувально-розвідувальних вертольотів.

Основними завданнями артилерійської розвідки є визначення координат спостережуваних і не спостережуваних цілей (об'єктів) противника, забезпечення разом з іншими видами тактичної розвідки ведення вогню ракетами і артилерією, а також прив'язка бойових порядків артилерії й визначення метеорологічних умов.

Інженерна розвідка являє собою невід'ємну частину заходів щодо інженерного забезпечення військ. Вона здійснюється силами й засобами розвідки інженерних військ самостійно або в складі розвідувальних підрозділів загальновійськових частин і з'єднань. Для самостійного ведення інженерної розвідки виділяються інженерні розвідувальні дозори, інженерні спостережливі пости, пости фотографування.

Основними способами її ведення є спостереження, безпосередній огляд, пошук, наземне й повітряне фотографування.

Радіаційна й хімічна розвідка — важливий елемент захисту військ від зброї масового ураження. Вона проводиться в розташуванні своїх військ або на маршрутах їхнього руху з метою виявлення радіоактивних і отруйних речовин і попередження особового складу частин і підрозділів.

Радіаційна й хімічна розвідка виконує наступні основні завдання: своєчасне виявлення на місцевості, у повітрі й на бойовій техніці радіоактивних і отруйних речовин; позначення меж заражених ділянок і попередження підрозділів (частин); визначення рівня радіації й типу отруйних речовин; визначення можливих шляхів обходу або найбільш безпечних напрямків подолання заражених ділянок місцевості.

Для ведення радіаційної й хімічної розвідки виділяються пости й дозори радіаційної й хімічної розвідки, а також окремі хіміки-розвідники, які можуть бути включені до складу органів військової розвідки. Всі органи радіаційної й хімічної розвідки оснащуються дозиметричними приладами й приладами хімічної розвідки.

Радіаційну розвідку ведуть також спеціально підготовлені відділення, розрахунки й екіпажі підрозділів всіх родів військ.

СИЛАМИ Й ЗАСОБАМИ РОЗВІДКИ називаються штатні розвідувальні підрозділи, підрозділи родів військ, спеціальних військ і служб, виділені для ведення розвідки, а також розвідувальна й бойова техніка й засоби пересування, за допомогою яких ці підрозділи виконують свої завдання.

До ОСНОВНИХ ЗАХОДІВ щодо організації розвідки відносяться:

- визначення мети, завдань розвідки й виділення необхідних для їхнього виконання сил і засобів, постановка їм завдань;

- узгодження сил і засобів розвідки по завданнях, об'єктам і часу;

- підготовка розвідувальних підрозділів (груп), виділених для ведення розвідки, їхнє всебічне забезпечення;

- організація безперебійного зв'язку з підрозділами (групами), виділеними в розвідку, і керування ними, а також організація прийому розвідувальних відомостей повітряної розвідки з борта літака;

- організація збору й обробки розвідувальних відомостей, своєчасна доповідь їхньому командирові й вищестоящому штабу, а також інформація сусідніх і взаємодіючих підрозділів;

- контроль за виконанням відданих розпоряджень і надання практичної допомоги підрозділам у проведенні розвідувальних заходів, спрямованих на виконання поставлених їм завдань по розвідці.

ВИХІДНИМИ ДАНИМИ для організації розвідки є:

- бойове завдання,

- рішення командира,

- вказівки по розвідці вищестоящого штабу,

- наявні відомості про противника,

- стан сил і засобів розвідки і їхніх можливостей.