Обсяги місцевої роботи відкритого рухомого складу на станціях дільниці К-О

Визначення обсягів навантаження та вивантаження вагонів на станціях дільниці

Детальна розробка технології місцевої роботи виконується на окремих дільницях дирекції. Кількість вагонів, що надходять під вивантаження та навантаження в межах дільниці, визначається з таблиць завдання, де вказуються станції, відкриті для вантажних операцій. Місцеві вагонопотоки необхідно розподілити по цим станціям за родами рухомого складу згідно до завдання. Окрім навантаження та вивантаження, для визначення обсягу місцевої роботи необхідно розрахувати надлишок і нестачу вагонів кожного роду рухомого складу на станціях, який створюється в результаті виконання плану навантаження й вивантаження. Після цього визначається баланс порожніх вагонів і напрямок їх прямування на дільниці.

Навантаження, вивантаження та баланс порожніх вагонів на проміжних станціях визначають роботу цих станцій по причепленню та відчепленню вагонів та загальні розміри вагонопотоків на перегонах по кожному напрямку руху.

Результати розрахунків зводяться в таблиці по кожному роду рухомого складу. Нижче наводиться приклад розрахунків для критого та відкритого рухомого складу на дільниці К-О (табл. 1.1 та 1.2).

Таблиця 1.1

Обсяги місцевої роботи критого рухомого складу на станціях дільниці К-О

Таблиця 1.2

Обсяги місцевої роботи відкритого рухомого складу на станціях дільниці К-О

1.2 Побудова діаграм течії критих та відкритих місцевих вагонопотоків на дільниці

Діаграми течії місцевих вагонопотоків на дільниці будуються для визначення розмірів руху місцевих вагонопотоків на перегонах і розрахунку кількості місцевих поїздів. Нижче надається зразок діаграм (рис. 1.1, 1.2), які наводяться в пояснювальній записці. На рисунках окремо показується вагонопотік під вивантаження на проміжних станціях та навантаження з них, а також рух порожніх вагонів по кожному роду рухомого складу. Після цього будується загальна діаграма течії місцевих вагонопотоків на заданій дільниці (рис. 1.3).

Рис. 1.1 Діаграма течії критого вагонопотоку

Рис. 1.2 Діаграма течії відкритого вагонопотоку

Рис. 1.3 Загальна діаграма течії місцевих вагонопотоків на дільниці К-О

Наприклад, для критого рухомого складу на дільницю зі станції К прямує 25 навантажених вагонів, по станції 1 відчіпляється 10 вагонів і далі прямує вже 15 вагонів. Після відчеплень на станціях 3, 4, 6 із цього вагонопотоку не залишається жодного вагону. Починаючи зі станції 1, на якій є причіпка 4 вагони, у вагонопотік навантаження додається причіпка по кожній проміжній станції. Таким чином, до станції О надходять всі навантажені вагони, що прямують у цьому напрямку. Потім відображається пересування порожніх вагонів. Всередині дільниці зі станцій надлишку порожні вагонопотоки передаються на станції нестачі, а решта – із станцій К чи О в залежності від схеми нормальної течії порожніх вагонопотоків або завдання.

1.3 Розрахунок кількості збірних поїздів на дільниці

Розвезення місцевого вантажу, подача порожніх вагонів на проміжні станції та прибирання вантажних і порожніх вагонів із них може здійснюватися збірними, вивізними поїздами або диспетчерськими локомотивами.

Вибір найбільш доцільної у даних умовах системи організації місцевої роботи залежить від загального обсягу роботи дільниці та окремих станцій, кількості станцій, які виконують навантаження й вивантаження вагонів, норм часу на виконання цієї роботи, довжини дільниці, вагових норм і швидкості ходу поїздів, які обслуговують місцеву роботу.

Диспетчерські локомотиви використовуються з метою прискорення просування збірних поїздів по дільниці. Вони разом із локомотивом збірного поїзда виконують маневрову роботу на проміжних станціях і скорочують кількість зупинок і час простою збірних поїздів.

Вивізні поїзди використовуються головним чином, для обслуговування станцій сусідніх із дільничними у випадку, коли кількість вагонів, що відчіпляються або причіпляються на даній станції забезпечує високий ступінь використання сили тяги вивізного локомотива в обох напрямках.

Збірні поїзди обертаються між двома технічними станціями. Час слідування збірного поїзда по дільниці, включаючи час на приймання й здачу локомотива, не повинен перевищувати встановленої норми неперервної роботи локомотивних і кондукторських бригад.

Перш за все необхідно визначити кількість збірних поїздів, яка забезпечить весь обсяг роботи дільниці. Діаграмою течії місцевих вагонопотоків визначена кількість вагонів, що прямують між станціями з місцевою роботою як у парному, так і в непарному напрямку. Так як кількість вагонів на напрямках різна, то і кількість поїздів може бути різною. Кількість збірних поїздів визначається розмірами місцевого вагонопотоку, нормою маси поїзда та корисною довжиною приймально-відправних колій на проміжних станціях. На кожному перегоні мінімальна кількість збірних поїздів по напрямках в залежності від сили тяги локомотиву визначається за формулою:

де Q _бр – маса поїзда брутто згідно завдання, т;

n _нав, n _пор – відповідно кількість навантажених і порожніх вагонів на даному перегоні в парному або непарному напрямках;

q _бр – середня маса брутто одного вагона, т;

q _т – тара вагона, т (q _т=20…23 т).

Кількість збірних поїздів, виходячи з довжини приймально-відправних колій, визначається як:

де l _ваг – середня довжина вагону, м (l _ваг=14м);

l _л – довжина локомотива, м (l _л=34м);

L _кор – корисна довжина станційних колій, м (приймається в залежності від довжини поїзда або із завдання).

Результати розрахунків по кожному перегону зводяться в табл. 1.3. Причому в таблицю для кожного перегону вноситься більше значення N _зб (з точністю до двох знаків після коми), яке розраховане за формулами (1.1) і (1.2).

Таблиця 1.3