Будова Сонця

Центральна частина Сонця називається його ядром. Ядро (зона термоядерних реакцій) — центральна область, що простягається на 1/3 радіуса Сонця від його центра, поблизу якого за тиску до 2^.10¹⁸Па, температури 1, 5 10⁷ —1, 6-10⁷ К та густини плазми до 16 г/см³ протікають термоядерні реакції перетворення ядер атомів Гідрогену в ядра атомів Гелію, що супроводжується виділенням колосальної енергії. Ядро обертається як єдине тверде тіло з періодом 22-23 доби.

Зона випромінювання

Протягом пів радіуса вище ядра (тобто в зоні 0, 2-0, 7 радіуса Сонця) перебуває зона переносу енергії випромінюванням. Зона променистого переносу (відстані від 1/3 до 2/3 R_¤.) — область, у якій енергія, що виділяється в сонячному ядрі, передається назовні, від шару до шару, у результаті послідовного поглинання й пере випромінювання електромагнітних хвиль. Плавно розподіляючись по дедалі збільшуваному об’єму речовини, енергія (і, відповідно до закону Вина, довжина) електромагнітних хвиль поступово зменшується від 10^-11 -10^-12 Дж (y — і жорстке рентгенівське випромінювання) на границі з ядром до 10^-16 Дж (жорсткий ультрафіолет) на границі з конвективною зоною, де густина плазми становить близько 0, 16 г/см³ за тиску до 10¹³ Па й температури до 10⁶ К.

Конвекційна зона

Ближче до поверхні Сонця виникає вихрове перемішування речовини, й перенос енергії здійснює переважно власне речовина. Такий спосіб передання енергії називається конвекцією, поверхневий шар Сонця, де вона відбувається, — конвекційною зоною. За припущеннями дослідників Сонця, її роль у фізиці сонячних процесів особливо велика, тому що саме в ній зароджуються різноманітні рухи сонячної речовини й магнітні поля. Зона конвекції (0, 29-R_¤) простягається майже до видимої поверхні Сонця. У ній відбувається безперервне перемішування (конвекція) сонячної речовини зі швидкістю від 1 м/с у глибині зони до 2-3 м/с на границі з фотосферою. Крім вертикальних, висхідних і низхідних потоків плазми, у конвективній зоні спостерігаються локальні, зональні й меридіональні плини від екватора до полюсів зі швидкістю до 30 м/с. Взаємодія цих рухів сонячної речовини спричиняє ефект динамо-механізму, що породжує магнітне поле Сонця. В енергію магнітного поля перетвориться до 0, 1 % від всієї теплової енергії Сонця, яка надійшла в конвективному зону. На дні конвективної зони із 22-річною періодичністю накопичується намагнічена плазма, яка створює потужний магнітний шар. Ряд учених припускає існування над ним ще декількох зон генерації магнітних полів; та, що розміщена найвище, має квазідворічну періодичність. Біля границі з фотосферою формуються осередки супергрануляції; в області інтенсивного перемішування речовини генеруються потужні акустичні (звукові) коливання. На глибині 0, 8-0, 9 R_¤- з’являються перші нейтральні атоми: спочатку Гелію, потім — Гідрогену, вище їх концентрація збільшується.

Вище простягається атмосфера Сонця, у якій виділяють ряд та­ких областей: фотосфера, хромосфера та корона.