Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Художня діяльність і художня творчість у дошкільному віці




Проблема дитячої художньої творчості впродовж довгого часу була дискусійною. Одні вчені відстоювали думку про те, що джерела творчості сховані у внутрішніх резервах організму, вони є вродженими, передаються у спадковість і виявляються спонтанно. Відтак, процес розвитку творчих здібностей, на думку окремих зарубіжних учених, є некерованим і педагогам не слід втручатися в цей процес. Такого погляду дотримувались А.Бакушинський, К.Венцель та ін.

Низка вчених (Н.О.Ветлугіна, Л.С.Виготський, Н.П.Сакуліна, Є.О.Фльорина та ін.), навпаки, відстоювала думку щодо необхідності розвитку дитячої творчості під керівництвом педагога в дошкільних навчальних закладах.

Дискусія велася насамперед навколо поняття «творчість». Визначимо сутність феномена «творчість». Творчість - це людська діяльність, спрямована на створення духовних і матеріальних цінностей, здатна народжувати якісно нові матеріальні й духовні цінності суспільного значення.

Звісно, що про таку діяльність не може мовитись на етапі дошкільного дитинства. Н.О.Ветлугіна справедливо зазначала, що дошкільне дитинство—це насамперед набуття дитиною досвіду сприймання творів мистецтва, прилучення її до початкових виконавських навичок. Тільки на цьому ґрунті поступово розгортається художня творчість, тобто дитина оволодіває елементарними вміннями і навичками творчої діяльності на різних заняттях.1

Водночас однією з базисних характеристик випускника дошкільного закладу виступає креативність.

Креативність—це творчі можливості й здатність їх реалізувати; здібності людини, що можуть виявитись у мисленні, почуттях, спілкуванні, окремих видах діяльності, які характеризують особистість в цілому або її окремі сторони: продукти діяльності, процес їх створення.

Розвиток креативності - один з найдоступніших шляхів для того, щоб малюк, пізнаючи довкілля, зміг самоствердитися, самовиразити себе як особистість. Креативність виявляється в різних видах дитячої діяльності, у тому числі художній і мовленнєвій.

' Художественное творчество и ребенок / Под ред. Н.А.Ветлугиной. - М.: Педагогика, 1972.


Креативність і творчість дітей дошкільного віку слід розглядати в аспекті художньої діяльності, а саме:

- виконання (відтворення) дітьми змісту художніх творів, виразне зображення художніх образів у дії (ігри-драматизації, театралізовані ігри, інсценування, вистави, показ театрів), тобто виконавська творча діяльність;

- створення нової продукції—малюнків, ліпних виробів, імпровізації; творчих розповідей, казок, тобто продуктивна творча діяльність.

Виконавська творчість виявляється в художньо-мовленнєвій, театрально-мовленнєвій і музично-мовленнєвій діяльності, продуктивна — в образотворчо-мовленнєвій і частково в художньо-мовленнєвій діяльності.



Структура особистості дитини вирізняється своєрідним поєднанням різних особистісних властивостей, окремі з них відіграють суттєву роль у творчій діяльності. У дітей досить рано виявляються художні інтереси й прагнення до творчості. За спостереженнями Н.О.Ветлугіної, навіть наймолодші дошкільники відчувають радість від складання найпростіших віршиків, примовлянок, пісень, малюнків.1 Прояви творчості завжди індивідуальні: це різні рівні її прояву, інтереси, терміни, якість. Водночас, незалежно від індивідуальних нахилів до творчості, вихователь має створювати для всіх дітей розвивальне предметне середовище, збагачувати художній досвід дітей, організовувати й стимулювати різноманітну художню практику. Така підготовча робота буде створювати міцне підґрунтя для формування в дітей готовності до творчої діяльності. Якщо у групі є декілька дітей, що мають яскраво виражені спеціальні творчі здібності (музичні, виконавські, образотворчі і т. ін.), тоді з такими дітьми потрібна індивідуальна творча робота, занурення їх у художньо-творчу діяльність відповідно до індивідуальних здібностей, якщо навіть у дітей відсутній інтерес до цієї діяльності.

Для розвитку творчості, як зазначають учені (Н.Ветлугіна, Т.Козакова, Н.Сакуліна та ін.), суттєву роль відіграють такі особистісні базисні якості дитини, як самостійність та ініціативність. Самостійність—це підґрунтя для виникнення творчих задумів та їх реалізації. Ініціативність виявляється у прагненні дитини знаходити і використовувати нове у своїй діяльності, за словами Н.Ветлугіної, «дитина діє, підпорядковуючись



' Художественное творчество и ребенок, С. 16-17.


 


:<8



творчому вираженню, яке допомагає їй втілити творчий задум ».' Саме самостійність та ініціативність тісно пов'язані з художньо-творчою практикою. Так, самостійність, якщо вона поєднується з «грамотним і образним художнім втіленням», набуває естетичного характеру; ініціативність узгоджується з художньо виправданими діями.

Вихователю слід пам'ятати, що художня творчість своїм результатом, кінцевим продуктом має приносити задоволення від процесу діяльності не тільки дитині, а й людям, які її оточують, - це важлива естетична якість дитячої творчості.

У художньо-естетичній літературі склалася відповідна періодизація творчого процесу, а саме:

- набуття вражень від довкілля та їх узагальнення;

- виникнення задуму, складання плану його реалізації;

- створення нового художнього образу, втіленого в новому продукті творчості.

Показником цінності нового творчого продукту є якість художнього образу. Чим більше в ньому виражено індивідуального, своєрідного ставлення митця до життєвих явищ, природи і т. ін., тим вища якість продукції. Відтак, для повноцінної творчості характерні два показники: 1) її результати повинні мати суспільну цінність; 2) це мусять бути зовсім нові продукти творчості. Вочевидь, такі показники ще не властиві дитячій творчості. Що ж виступає передумовою дитячої художньої творчості, який генезис її розвитку?

Відповідь на ці запитання ми знаходимо в роботах відомих психологів: П.Блонського, Д.Ельконіна, О.Лєонтьєва, М.Маркова та ін. Так, на думку П.Блонського, генетичною основою дитячої художньої творчості є дитяча гра, яку вчений називає мистецтвом. На його думку, в будівельних іграх народжується архітектурне мистецтво, в іграх-драматизаціях—театральне мистецтво. З думкою П.Блонського не погоджується Н.Ветлугіна, яка зазначає, що П.Блонський має рацію стосовно того, що в дитячих іграх виявляється художньо-творчі здібності дитини, що ігрові дії сприяють формуванню художньої творчості дитини, що гра певною мірою передує художній творчості чи є супутньою їй. Водночас учена заперечує саму ідею практикувати гру як художню творчість, оскільки гра має свої закони розвитку.2


Не можна заперечувати взаємозв'язок гри і творчості на музичних заняттях, в іграх-драматизаціях, театралізованих іграх, народних іграх.

О.Матвєєв виокремлює особливий вид дитячих ігор - так звані, «рубіжні ігри», які переходять у різні види діяльності. Ці ігри, на відміну від процесуальних ігор, спрямовані на кінцевий результат. До них належить гра-драматизація, що становить своєрідну, за термінологією О.Лєонтьєва, «передестетичну діяльність». Гра-драматизація—це одна з важливих форм переходу до продуктивної, естетичної діяльності, з характерним для неї мотивом впливу на інших людей (О.Леонтьєв, Н.Ветлугіна).

Натомість, за словами Н.Ветлугіної, гра не може виступати генетичною основою образотворчої діяльності й окремих форм музичної діяльності. Так, генетичною основою музично-творчих проявів (співу, музикування тощо) виступають способи дитячого самостійного орієнтування в музично-звуковій сфері. Початковою стадією в образотворчої діяльності є прагнення дитини маніпулювати фарбами й формами, а у словесній творчості — прагнення віднайти вдале сполучення складів, чіткий ритм, складну риму. Н.Ветлугіна виокремлює ще одне джерело розвитку художньої творчості дитини, а саме: самостійне сенсорне засвоєння дітьми якостей звуків, форм, які вони готові без кінця комбінувати й змінювати. Від цих дій діти дістають задоволення, відчувають красу і гармонійну сполучуваність, усвідомлюють їх виразно-образотворчі можливості. Відтак, генетична основа художньої творчості є синтетичною, в ній поєднуються ігрове й художнє, залежно від суб'єктивних і об'єктивних обставин.

У художньо-творчій діяльності дитина відкриває щось нове для себе, а для інших людей—нове про себе.1

Н.Ветлугіна розробила показники художньо-творчої діяльності дітей. Опишемо їх.2

Показники якості способів творчих дій:

- доповнення, зміни, варіації, перетворення вже знайомого матеріалу, створення нової комбінації із засвоєних елементів, використання відомого в нових ситуаціях;

- самостійні пошуки, випробовування найкращого вирішення завдання;

- знаходження нових прийомів вирішення, якщо старих


 


1 Там само, С. 19.

2 Художествеиное творчество и ребенок, С. 25.


1 Художествеиное творчество и ребенок, С. 28, 34. г Там само, С. 36.


 



І


уже недостатньо; самостійність та ініціативність при їх використанні;

- швидкість реакцій, винахідливість у діях, хороше орієнтування в нових умова;

- наслідування зразку, використання його у втіленні нових образів;

- знаходження нових оригінальних прийомів вирішення

творчих завдань.

Показники якості продукції дитячої художньої творчості:

- знаходження адекватних виразно-образотворчих засобів для втілення доступних і різних художніх образів (у малюнку, грі-драматизації, театралізованій грі, творчій розповіді і т. ін.);

- індивідуальний «почерк» дитячої продукції, своєрідна манера виконання (засоби самовираження) і характеру вираження свого ставлення;

- відповідність дитячої продукції елементарним художнім проявам.

Зазначимо, що художньо-творча діяльність у дошкільному закладі здійснюється у двох формах— у процесі навчання і як самостійна ініціативна творча діяльність дітей. На цьому наголошував і Б.М.Теплов.1 На його думку, «чисто навчальна робота» обов'язково повинна мати місце в дитячій художньо-творчій діяльності, яка подекуди може переважати в кількісному відношенні щодо індивідуально-творчої діяльності, водночас не можна обмежувати й самостійну творчу діяльність. Вихователь має досить чітко розмежовувати у своїй діяльності, що дитина має засвоїти (які вміння і навички) у процесі організованого навчання, а що у самостійній творчій діяльності, тобто розмежовувати прийоми керівництва дитячою творчістю на заняттях і в ініціативній, самостійній дитячій творчості.


mylektsii.ru - Мои Лекции - 2015-2017 год. (0.009 сек.)Пожаловаться на материал