Главная страница Случайная страница
Разделы сайта
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
РОЗДІЛ 2. Міністерство освіти і науки України
|
|
Форма№Н-6.01
Міністерство освіти і науки України
Чернівецький національний університет
Імені Юрія Федьковича
Інститут біології, хімії та біоресурсів
(повна назва факультету)
Кафедра екології та біомоніторингу _
(повна назва кафедри)
Курсова робота
на тему: Наукова колекція А. Рошки, її значення для дослідження біорізноманіття павуків Буковини
Студента__ ІІІ __курсу__ 303 _групи
Напряму підготовки 6.040106 Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування
Ямбора М.В. __________________________
(прізвище та ініціали)
Керівник професор кафедри екології та біомоніторингу, професор, д.б.н., Федоряк М.М.
(посада, вчене звання, науковий ступінь, прізвище та ініціали)
Національна шкала________________
Кількість балів: ________Оцінка: ECTS_____
Члени комісії ______________________________________
(підпис)(прізвище та ініціали)
______________________________________
(підпис)(прізвище та ініціали)
______________________________________
(підпис)(прізвище та ініціали)
Чернівці–2015
| ЗМІСТ | Стор. |
| ВСТУП………………………………………………………………………… | |
| РОЗДІЛ 1 ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ | |
| 1.1.Наукові колекції, їх створення, зберігання і значення для дослідження біорізноманіття………………………………………………………………... 1.2. Внесок Александру Рошки у вивчення павуків Буковини…………….. | |
| 1.3. Колекція павуків Александру Рошки: історія, стан дослідженості, необхідність подальших досліджень……….………………………………... | |
| РОЗДІЛ 2 МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ | |
| 2.1. Об’єкт, матеріали та методи дослідження……………………………… 2.2. Техніка безпеки…………………………………………………………... | |
| РОЗДІЛ 3 РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ | |
| 3.1. Результати реідентифікації Thomisidae із колекції А. Рошки..……….. | |
| 3.2. Результати реідентифікації Philodromidae із колекції А. Рошки..……. | |
| ВИСНОВКИ………………………………………………………………….. | |
| СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………….. |
ВСТУП
Актуальність теми. З диференціацією наук в XIX ст. почали створюватися спеціалізовані колекції однорідних предметів, об'єднаних загальною пізнавальною метою. Великий вплив на колекціонування природничо-наукових об'єктів мала розробка основ наукової систематизації [1].
Першим етапом зоологічного дослідження завжди є інвентаризація фауни, визначення видів, неможливе без збору тваринного матеріалу та створення колекцій у тому чи іншому вигляді [3]. У формуванні наукового колекціонування провідна роль належала музеям, у яких нині зберігаються зокрема й зоологічні колекції зібрані науковцями різних країн, протягом останніх століть. Такі колекції є надійною основою для вивчення біорізноманіття, з`ясування трансформації фауни певних територій у різні історичні періоди та за умов посилення антропогенного пресингу.
Мета і завдання. Мета роботи – систематизація даних отриманих в результаті дослідження колекції павуків Александру Рошки та реідентифікації родини Xysticidae.
Завдання:
1) зібрати відомості про колекцію павуків Александру Рошки, проаналізувати стан її дослідженості;
2) систематизувати результати реідентифікації Thomisidae із колекції А. Рошки;
3) систематизувати результати реідентифікації Philodromidae із колекції А. Рошки.
| РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ 1.1. Наукові колекції, їх створення, зберігання і значення для дослідження біорізноманіття Колекціонування – цілеспрямований збір, як правило, однорідних предметів, що зазвичай мають наукову, історичну або художню цінність. У основі колекціонування лежить пізнання, задоволення певних інтересів. Предметом колекціонування можуть бути пам'ятники матеріальної і духовної культури (рукописи, книги, монети, поштові марки, витвори образотворчого мистецтва та ін.), об'єкти природи (мінерали, рослини, комахи тощо). Колекціонування припускає виявлення, збір, вивчення, систематизацію матеріалів, чим воно принципово відрізняється від простого збирання [5]. З диференціацією наук в XIX ст. почали створюватися спеціалізовані колекції однорідних предметів, об'єднаних загальною пізнавальною метою. Великий вплив на колекціонування природничо-наукових об'єктів зробила розробка основ наукової систематизації [1]. В процесі розвитку колекціонування зміцнювалися його зв'язки як з природними науками, так і допоміжними історичними дисциплінами. Колекціонування сприяло розвитку нумізматики, геральдики, а також археології, етнографії тощо. Оформилися самостійні напрями колекціонування: наукове, навчальне, аматорське (непрофесійне). У формуванні наукового колекціонування провідна роль належала музеям [5]. Процес створення зібрань яких-небудь об'єктів, організовується на основі структурних або системних принципів. Колекціонування зв'язане з пошуком відповідних об'єктів, їх систематизацією, зберіганням і експонуванням. Колекціонування вважається яскравою і глибоко своєрідною областю творчості, а будь-яка колекція за своїм складом, величиною і структурою є результатом цієї творчої діяльності. Створення, систематизація та підтримання в належному стані колекцій живих культур різних організмів є актуальним завданням. Консервація біорізноманітності у колекціях є одним із сучасних методів збереження як рідкісних так і технологічно перспективних видів, засобом забезпечення науковців різного профілю первинним експериментальним матеріалом для досліджень біологічних інвазій, моніторингу навколишнього середовища, включаючи питання оцінки ступеню забрудненості ґрунтів і вод, для здійснення таксономічної ревізії з використанням найсучасніших молекулярно-генетичних методів, а також джерелом учбового матеріалу. Загроза знищення окремих популяцій або суттєвого зниження їх чисельності стає реальністю для дедалі більшої кількості видів – рідкісних, зникаючих і, особливо, ендемічних, що мають обмежений ареал і можуть зникнути назавжди. Одним із важливих ресурсів для інвентаризації раритетної різноманітності флор є наукові колекції, на які покладено функції збереження, поповнення та наукового опрацювання зразків [1]. Колекції культур є банком генетичного різноманіття організмів та способом його збереження в умовах збільшення антропогенного впливу на оточуюче середовище. Зоологічні препарати займають важливе місце як в навчальному процесі, так і в науковій роботі. І шкільний курс зоології і, тим більше, університетський неможливо уявити без наочних матеріалів, основу яких складають зафіксовані різними способами та відпрепаровані у відповідності до навчальної мети зоологічні об'єкти. Тому кожний студент-біолог повинен оволодіти навичками препарування тварин та виготовлення натуральних наочних посібників: вологих та сухих тотальних препаратів та окремих систем органів, парафінованих, просвітлених, корозійних, мікропрепаратів, колекцій тощо. Існує два основних підходи до вивчення тварин: безпосереднє спостереження за їх життєдіяльністю в природних умовах та збір матеріалу з його наступним вивченням у лабораторії у живому та фіксованому стані. Першим етапом зоологічного дослідження завжди є інвентаризація фауни, визначення видів, неможливе без збору тваринного матеріалу та створення колекцій у тому чи іншому вигляді [3]. Репрезентативність та наочність експозицій природничих відділі краєзнавчих музеїв, колекцій зоологічних музеїв вищих навчальних закладів та біологічних кабінетів шкіл значною мірою залежить від фахового рівня збору та обробки тварин для колекційного зберігання. Від вміння збирати та кваліфіковано колекціонувати матеріал залежить також наступна доля експонатів та великих колекцій, їх призначення та збереженість. Вміло виготовлені експонати не лише збагачують експозиції та фонди музеїв різного рівня, але й поможуть широкому загалу краще пізнати та полюбити живий світ рідного краю, а натуралістам-аматорам оволодіти професійними навичками колекторів та таксидермістів [10]. За способом консервації розрізняють мокрі (вологі) та сухі зоологічні препарати. Мокрі препарати зберігають у спеціальних консервантах (спирт, формалін тощо). Найкраща рідина для фіксації тваринних матеріалів це спирт – ректифікат. Зоологічні об'єкти, які вміщені у спирт, довгий час зберігають гнучкість і еластичність, що важливо для їх монтування. Основний недолік такої консервації – зміна забарвлення багатьох об'єктів за тривалого зберігання. У деяких випадках цього можна уникнути, попередньо фіксуючи об'єкти у 2-4 % розчині формаліну з наступним промиванням. Найчастіше застосовують 70 % спирт. У ньому консервують прісноводних губок, кишковопорожнинних, кільчастих червів, дрібних ракоподібних, комах, риб, земноводних, пташенят, дрібних ссавців, ембріони хребетних тварин. У 75 – 80 % спирті добре зберігаються війчасті черви, молюски, моховатки, великі форми ракоподібних, павукоподібні, багатоніжки та плазуни [17]. Інша консервуюча рідина – формалін (40 % розчин формальдегіду). Ця фіксуюча рідина також має низку недоліків: у формаліні тканини швидко стають твердими, а кістки розм'якшуються. У ньому не можна зберігати молюсків, які мають черепашки, і тварин з вапняковими утвореннями, оскільки вони у формаліні розчиняються. У порівнянні зі спиртом, перевага формаліну полягає у тривалому зберіганні забарвлення тварин і гарантії від загнивання. У 2 – 3 % формаліні добре зберігаються яйця, личинки і лялечки комах, личинкові стадії амфібій, у 4 % – найпростіші, коловертки, дрібні ракоподібні, в 5 % – пташенята, дрібні ссавці, ембріони та внутрішні органи хребетних. Стьожкових червів консервують у рідині Барбагала: формалін – 30 г, кухонна сіль – 75 г, дистильована вода – 1 л [19]. Необхідно слідкувати як за станом законсервованих об'єктів, так і консерванту. Слабкий спирт (унаслідок зневоднення тканин) або зіпсований екстрагованими з тканин тварин різними речовинами (жовтуватого кольору) підлягає заміні. Спиртові, формалінові та інші препарати періодично потрібно доливати. Цього можна уникнути, використовуючи для закупорки скляної тари кремнійорганічні клеї, які гарантують повну герметичність і зберігають свою еластичність. Вологі препарати чутливі до світла, тому їх треба зберігати в темних шафах або на стелажах, завішаних шторами. Крихкі об'єктидрібних і середніх розмірів (крім комах), а також черепи дрібних тварин, яйця птахів, черепашки молюсків, великих ракоподібних, скорпіонів, фаланги і т. ін. розмішують на шарі вати в коробках, пробірках та іншій відповідній тарі [3]. Змонтованих комах зберігають наколотими на ентомологічні шпильки у спеціальних коробках, дно яких вкрите шаром сухого торфу й обклеєне папером. Не змонтованих комах зберігають на ватних матрасиках з відповідними етикетками. Коробки з комахами зберігають у горизонтальному положенні. Ентомологічні колекції ретельно оберігають від підвищеної вологості, прямого сонячного світла та від механічних пошкоджень. Збір зоологічного матеріалу з метою колекціонування найчастіше проводять протягом весняно-літнього періоду. Відповідно до мети визначають, яких тварин і в якій кількості потрібно зібрати. Наприклад, для створення навчальних колекцій потрібно мати тварин різних видів, родин, класів, але в невеликій кількості, тоді як для наукового дослідження зазвичай обирають окрему групу тварин і роблять масові збори. Для кожної групи тварин існують свої методики відлову [1]. Організація системи зберігання фондів – одна з найскладніших задач музейної справи. Правильна організація зберігання музейних фондів обов'язкова для кожного музею. Система зберігання повинна відповідати трьом завданням: гарантувати фізичне збереження всіх матеріалів, забезпечити можливість використання кожного з них для наукової роботи, запобігти можливим крадіжкам. Система зберігання природничих музейних матеріалів передбачає комплекс заходів із забезпечення функцій зберігання, а також певний порядок розміщення музейних предметів у фондосховищах і експозиції. Основні напрямки робіт включають створення та підтримку науково обґрунтованих режимів зберігання фондів, проведення профілактичних і захисних процедур [5]. 1.2. Внесок Александру Рошки у вивчення павуків Буковини Александру Рошка майже 40 років займався вивченням павуків територій, які нині належать до складу Румунії, України, Болгарії. Згідно з даними реєстру колекції А. Рошки, його перші збори датуються травнем 1928 року і відбувалися на Буковині: Сучава, Вама, Чернівці, Брашка (Suceava, Vama, Cernauţ i, Braş ca); останні відбувалися в травні 1966 під час поїздки Репедя-Ясси (Repedea-Iaş i) [8]. А. Рошка є автором 19 одноосібних публікацій, написаних переважно румунською (14 праць), а також німецькою (чотири праці) та французькою (одна праця) мовами. У різні періоди А. Рошка вивчав павуків майже всієї Румунії, відповідно тих провінцій, які на час досліджень входили до її складу: Буковини, Бессарабії, Молдови, Добруджі, Валахії, Трансильванії (Bucovina, Basarabia, Moldova, Dobrogea, Valahia, Transilvania). У зв'язку з репресіями і вимушеним усуненням від викладання в університеті, А. Рошці не вдалося втілити у життя задум щодо публікації каталогу павуків Румунії, над складанням якого він працював тривалий час [6]. Ґрунтовні дослідження А. Рошки присвячені павукам Буковини, за результатами яких опубліковано шість праць, у тому числі й дисертаційна робота на тему «Фауна павуків Буковини (систематика, екологія та географічне поширення)» (Fauna Araneelor din Bucovina (sistematica, ecologia si ră spâ ndirea geographica)). Дисертація А.Рошки вийшла друком у Науковому віснику Чернівецького університету, викладена на 93 сторінках, містить 14 рисунків (Buletinul facultă ţ ii de ş tiinţ e Cernă uţ i, vol. Х, Fasc. 1 ş i 2, p. 123-216 (cu 14 figuri î n text). Автор аналізує видовий склад; фактори, які визначають географічне поширення павуків; деякі етологічні особливості (зокрема, шлюбну поведінку); статевий диморфізм павуків Буковини та ін. Виділяє групи павуків за способом життя та місцем існування: наземні форми; рослинні форми, підстилкові форми, нідікольні форми, гідрофільні форми. Цікаво зазначити, що до нідікольних форм А. Рошка відносить павуків мурашників і приміщень [8]. Нами встановлено, що на території Буковини А. Рошка збирав матеріал протягом 1928-1937 рр. у межах 70 локалітетів. Ми підібрали сучасні назви і з’ясували географічні координати цих локалітетів, що дозволило представити їх на карті, встановити межі територій, охоплених дослідженнями. Відомості А. Рошки щодо аранеокомплексів, які у тридцятих-сорокових роках ХХ століття населяли території власне Чернівців, а також Цецино, Гарячого Урбану, Клокучки, Роші і Жучки, що нині належать до адміністративних меж м. Чернівці, лягли в основу проведення ретроспективного аналізу. Співставлення видового складу павуків згаданих територій першої половини ХХ століття і початку ХІ століття (власні дослідження) дозволило виявити зміни структури аранеокомплексів. А. Рошка наводить відомості (Roş ca, 1930-1938) про виявлення 159 видів павуків із територій, що нині належать до адміністративних меж Чернівців. У період 2002–2011 у різних біотопах Чернівців нами зареєстровано 212. А. Рошка (1936) виокремив синантропні види («domicole») як окрему екологічну групу павуків. До синантропних павуків території сучасних Чернівців він відніс сім видів. З них, слідуючи термінології, яку використав А. Рошка, чотири види траплялися «дуже часто»: Pholcus opilionoides, Ph. phalangioides, Steatoda bipunctata і S. castanea; три види траплялися «часто»: Tegenaria atrica, T. domestica і Steatoda grossa. Всі ці види були виявлені нами у приміщеннях Чернівців. У інших місцеіснуваннях (за винятком приміщень) на територіях, що нині належать до адміністративних меж м. Чернівці А. Рошкою виявлено 152 види. Серед них 22 види траплялися «дуже часто», 112 – «часто», 12 – «не часто», 2 – «рідко»; для чотирьох видів інформація щодо частоти трапляння не наведена. Ми виявили у різних місцеіснуваннях (крім приміщень) Чернівців 183 види. Слід зазначити, що з поміж видів, віднесених за частотою трапляння А.Рошкою до категорій «дуже часто» і «часто», нам не вдалося виявити 15 видів: Coelotes atropos, Clubiona caerulescens, Centromerus ludovici, Hypomma bituberculatum, Erigone atra, Mansuphantes mansuetus, Frontinellina frutetorum, Neriene peltata, Alopecosa trabalis, Pirata piraticus, Thanatus arenarius, Evarcha laetabunda, Zora pardalis, Xysticus luctuosus і Xysticus lanio. У той же час 11 видів, які за нашими даними нині є масовими у різних біотопах Чернівців, у працях А. Рошки для згаданої території не наводяться: Inermocoelotes falciger, Micaria subopaca, Diplocephalus picinus, Megalepthyphantes nebulosus, Pardosa alacris, Xerolycosa miniata, Pholcus alticeps, Pholcus ponticus, Spermophora senoculata, Parasteatoda tabulata, Steatoda triangulosa. |
| 1.3. Колекція павуків Александру Рошки: історія, стан дослідженості, необхідність подальших досліджень |
У 1972 році Олівія-Ніколета Тодераш (дочка А. Рошки) продала батькову колекцію павуків Національному природничому музеєві імені Грігоре Антіпи (Бухарест) (Museul National de Istorie Naturală “Grigore Antipa” (Bucureş ti), про що свідчить подана нижче довідка – сертифікат № 1582 від 26 липня 1972 р. (рис. 1.1.).
Рис. 1.1. Сертифікат про передачу колекції павуків (596 видів, 1526 екз.) Національному природничому музеєві імені Грігоре Антіпи (Бухарест)
Колекція надійшла у картонних коробках, що містять скляні баночки з гумовими кришками (рис. 1.2). На кожній баночці наклеєно етикетку із написаними тушшю відомостями щодо видової назви, місця і дати збору. Колекція супроводжувалася реєстром, що засвідчував наявність 596 видів павуків, представлених 1526 екземплярами. Реєстр включав наступну інформацію: назва виду, кількість екземплярів, місце збору (в основному назви населених пунктів) і дату збору. Матеріал був зібраний доктором А. Рошкою в період 1925-1964 на територіях, що нині належать Румунії, Україні, Молдові та Болгарії [5].
\ 
Рис.1.2. Фото частини колекції павуків Александру Рошки, що зберігається в Національному природничому музеї імені Грігоре Антіпи (Бухарест).
Пізніше деякі зразки з колекції Александру Рошки були перевірені і використовувалися як матеріал для порівняння німецькими і румунськими арахнологами (Braun, 1982; Sterghiu, 1985; Urak, Weiss, 1997; Petrisor, 1999) і частина колекції була реорганізована в скляні трубки, розміщені в пластикових банках з 70 ° спиртом (Petriş or, 1999). Інша частина колекції знаходиться в тому ж стані, в якому вона надійшла до музею, і потребує реорганізації та перевірки. Гумові кришечки на окремих банках ушкоджені, що спричиняє висихання матеріалум (рис. 1.3) [15].
Рис. 1.3. Баночка з колекції павуків Александру Рошки і матеріал, що висох (фото: М.М.Федоряк)
Щоб запобігти висиханню матеріалу, для тривалого зберігання пробірки ставлять вверх дном. Тоді при частковому висиханні спирту, в пробірках спирт все ж залишається. Інший спосіб запобігти втраті матеріалу при висиханні спирту – це додавання в спирт гліцерину (1/10 – 1/9). При висиханні спирту, гліцерин залишається. Якщо в колекції знайдений такий підсохлий матеріал, достатньо просто долити новий розчин. Якщо ж спирт висох повністю (не був доданий гліцерин), то павуків приходиться спочатку декілька днів розмочувати в молочній кислоті. Лише після цього їх можна перенести в свіжий розчин спирту або спирту – гліцерину. Зберігати матеріал потрібно в місцях, де немає прямого сонячного світла [4].
У 1999 році Анжела Петрішор здійснила реідентифікацію 200 екз. павуків із колекції Александру Рошки з наступних родин: Agelenidae, Amaurobiidae, Cybeidae, Dysderidae, Lycosidae, Pisauridae, Scytodidae, Segestriidae, Tetragnathidae [4]. Автором встановлено, що 11 видів визначено помилково.
У 2012 Марія Федоряк і Лівіу Москалюк перевірили 133 екземплярів павуків із колекції Александру Рошки, які були згадані у реєстрі як такі, що належать до Mimetidae (2), Oxyopidae (12), Pholcidae (15) і Theridionidae (104); Автори також перевірили 12 екземплрів Pisauridae, які були згадані в колекції, як такі, що належить Lycosidae.
Встановлено, що кількість екземплярів у перевіреній частині колекції відповідає кількості, зазначеній у реєстрі. Один екземпляр Dictyna latens (Fabricius, 1775) згадується як Dipoena prona (Menge, 1868) і віднесенй автором до Theridionidae. Авторами встановлено, що 30 видів визначено помилково.
Узагальнюючи відомості, щодо стану дослідженості колекції павуків Александру Рошки варто зазначити, що на сьогоднішній день здійснено реідентифікацію тринадцяти родин, у той же час інша частина колекції потребує реідентифікації [9].
РОЗДІЛ 2
|
|