Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Хронологія і характеристика технологічних укладів




Перший (1770-1830 рр.) Другий (1830-1880 рр.) Третій (1880-1930 рр.) Четвертий (1930-1980 рр.) П'ятий (з 1980-1990-х до 2030-2040-х рр.)
Ядро технологічного укладу
Текстильна про­мисловість, ма­шинобудування для текстильної промисловості, виплавка чавуну, обробка заліза, будівництво ка­налів, паровий двигун   Паровий двигун, залізничне будів­ництво, транспорт, машино-і паропла­вобудування, вугі­льна промисло­вість, верстатобу­дування, чорна металургія   Електротехнічне, важ­ке машинобудування, виробництво та про­кат сталі, мережі еле­ктропостачання, неор­ганічна хімія Автомобіле- і трак­торобудування, ко­льорова металургія, виробництво това­рів тривалого ко­ристування, синте­тичні матеріали, органічна хімія, ви­добуток і перероб­ка нафти Електронна про­мисловість, об­числювальна оптико-волокон­на техніка, про­грамне забезпе­чення, телекому­нікація, робото­техніка, видобу­ток і переробка газу, інформа­ційні послуги
Ключовий чинник
Текстильні машини Паровий двигун Електродвигун Двигун внутріш­нього згоряння, нафтохімія Мікроелектронні компоненти
Ядро нового укладу, що формується
Парові двигуни, машинобудування Сталь, електро­енергетика, важке машинобудування, неорганічна хімія Автомобілебудування, органічна хімія, видо­буток і переробка на­фти, кольорова мета­лургія, будівництво автошляхів Радари, будівниц­тво трубопроводів, авіаційна промис­ловість, видобуток і переробка газу Біотехнологія, космічна техні­ка, точна хімія  

 

Декларація проголошує спрямованість прогресу та розвитку на підвищення матеріального й духовного рівня життя всіх членів суспільства, вирішення гострих соціальних та економічних проблем.

У грудні 1986 р. на ГА ООН прийнято Декларацію про право на розвиток, у якій розвиток визначається як усебічний економічний, соціальний, культурний і політичний процес, спрямований на постійне підвищення добробуту населення на підставі його активної, вільної та конструктивної участі в розвитку й у справедли­вому розподілі створюваних благ. Наголошено, що людина є основним суб'єктом процесу розвитку, його головним учасником і бенефіціарієм, а право на розвиток є її невід'ємним правом.

Після проведення Всесвітньої конференції з довкілля і розвитку (Ріо-де-Жа­нейро, 1992 р.) і прийняття на ній Концепції сталого розвитку було реорганізовано низку органів у системі ООН, зокрема створено:

1) Департамент з координації політики і сталого розвитку, який забезпечує основну підтримку центральних координаційних і директивних функцій Еконо­мічної і соціальної ради (ЕКОСОР), а також Другого й Третього комітетів ГА ООН;



2) Комісію зі сталого розвитку;

3) Міжвідомчий комітет зі сталого розвитку.

Право на розвиток підтверджено у Віденській декларації та Програмі дій, прийнятих на другій Всесвітній конференції з прав людини в червні 1993 р. Право на розвиток визнане як універсальне,що є невід'ємною частиною основних прав людини. Декларація закликає держави співпрацювати длязабезпечення розвитку та усунення перешкод на його шляху. Аналогічно має діяти міжнародне співтоварис­тво, розвиваючи ефективну міжнародну співпрацю з метою здійснення права на розвиток.

У вересні 2000 р. на Саміті тисячоліття світові лідери сформулювали вісім цілей, яких світове співтовариство має досягти до 2015 р., що становлять масштаб­ну програму, спрямовану на зменшення бідності, її причин і проявів.

У березні 2002 р. у м. Монтеррей (Мексика) відбулась конференція «Фінансу­вання для цілей розвитку»під егідою ООН. Внаслідок роботи конференції прийнято документ – «Монтеррейський консенсус», основні положення якого сто­сувалися аспектів надання допомоги країнам що розвиваються і більш ефективного використання цієї допомоги.

Офіційна допомога розвитку (ОДР) – техніко-адміністративний термін, що використовується для визначення офіційної форми міжнародної допомоги. Її голов­ною метою є благодійна та конструктивна підтримка бідних країн. Рішення щодо того, які потоки капіталу можуть бути класифіковані як ОДР, приймає Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), члени якої забезпечують майже всю таку допомогу в світі (наприклад, у 2002 р. – більше 95 %). У структурі ОЕСР діє Комітет допомоги розвитку, що займається питаннями, пов'язаними з ОДР. До його складу належать 22 держави (переважно західноєвропейські, а також Австра­лія, Канада, Японія, Нова Зеландія та США), що забезпечують головні надходження офіційної допомоги розвитку.



За абсолютними розмірами лідером у фінансуванні програм сприяння розвит­ку є США, які, так само як і Японія, значно випереджають за цим показником інші країни-донори. Чільне місце посідають члени Великої вісімки: Франція, Німеччина та Велика Британія. За відносними показниками країни Північної та Західної Євро­пи (Данія, Норвегія Швеція Нідерланди, Люксембург) навіть перевищують встанов­лені світовим співтовариством норми відрахувань на цілі розвитку.

 


mylektsii.ru - Мои Лекции - 2015-2018 год. (0.006 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал