Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Ігрові майданчики






узбіччя транспортних магістралей,

береги гідроспоруд,

береги каналів, ярів,

СПЕЦІАЛЬНІ ґрунтові аеродроми,

відвали розкривних порід,

відвали теплостанцій, переробних та добувних підприємств,

ділянки між смугами аеродромів,

захист від пилу.

 

 

Рис.4.1. Класифікація газонів (Сигалов, 1979)

 

Декоративні газони створюються в садах, парках, скверах, лісопарках, в системі насаджень житлових районів та інших об`єктів озеленення. До декоративних газонів відносяться: партерні, звичайні, лучні, мавританські, ґрунтопокривні, квітучі.

Партерні газони створюються на головних вузлах архітектурної композиції; в партерних композиціях парків, площ, біля громадських будов, пам’ятників, фонтанів скульптурних груп, декоративних водойм тощо, тобто в найбільш відповідальних в декоративному відношенні місцях. Займають, головним чином, геометричні сектори та центральну частину об'єктів озеленення, служать основою для влаштування партерів, відіграючи суттєву роль в їх квітковому оформленні. При створенні партерів слід дотримуватись головної умови, щоби площа головного фону - партерного газону – завжди переважала над площею квітників та інших партерних композицій. Якщо ж площа квітників та квіткової мозаїки рівна площі трав'яної основи, або ж переважає над нею, то створюється враження роздрібнення всієї композиції. При цьому немає цілості сприйняття всієї картини [Стойчев, 1962]. Поверхню ґрунту влаштовують дуже ретельно. Трава, що використовується при створенні партерних газонів, повинна бути довговічна, протягом вегетаційного періоду утворювати низький, густий, рівномірно зімкнений травостій з одноколірним ясно-зеленим забарвленням. Найкраще цим вимогам відповідають багаторічні низькорослі злакові трави з тонкими стеблами, відносно вузьким листям, з високою інтенсивністю кущіння та тонкою будовою куща. Найбільш однорідний та гарний партерний газон можна отримати при чистій культурі таких злаків: костриця червона та різнолиста, тонконіг лучний, мітлиця тонка, а також, хоч і меншою мірою – пажитниця багаторічна, мітлиця пагоноутворююча та інші. За умов, коли чиста культура неможлива, або затруднена, для партерних газонів використовується травосуміш, але з видів, які мають однорідну фактуру куща та забарвлення і які в результаті росту створюють однорідний зелений покрив з рівномірним розміщенням пагонів по площі. Бур`яни недопустимі.

Звичайні садово-паркові газони займають за декоративністю та технікою влаштування і утримання проміжне положення між партерними і лучними газонами. Вони займають значну частину дернового покриття на території парків, скверів, бульварів, мікрорайонних та внутрі-квартальних насаджень, центральних частин лісо- та лугопарків. Головними якостями цих газонів повинні бути декоративність, довговічність, стійкість до частих скошувань та витоптування, тіньовитривалість, а також у визначених межах посухо- та морозостійкість. Для створення таких газонів слід виростити травостій з міцною дерниною, яка може протистояти механічним пошкодженням та іншим несприятливим факторам. Це можливо при сумісному зростанні трав з різноманітними типами пагоноутворення, тобто які відносяться до різних життєвих форм (кореневищні, кореневище-кущові, рихлокущові, рідше щільно-кущові та стрижневі). Для цієї мети підходять всі види трав, які використовуються для партерних газонів. Крім цього, залежно від ґрунтово-кліматичних умов, можуть застосовуватися такі види: костриці: валіська (Festuca valesiaca Gaud.), лучна, овеча, східна; тонконоги: вузьколистий та звичайний; житняки: гребінчастий (Agropyron pectinatum (Bieb.) Beauv.), пустельний (Agropyron desertorum (Fisch. ex Link) Schult. ex Schult. fil.).

Лучні газони займають великі площі лісо- та лугопарків, а також великі галявини в крупних парках, за складом та агротехнікою вирощування близькі до культурних лук. Ці газони створюються шляхом покращення існуючих травостоїв методами поверхневої обробки дернини та підсівом відповідних травосумішей. За видовим складом лучні газони можуть бути представлені різнотрав’ям, яке складається з трав багатьох родин (злаки, бобові, осокові тощо). В склад травосумішей можна вводити додатково багато інших злаків (пирій повзучий, гребінник звичайний, костер безостий, тимофіївка лучна, лисохвіст лучний, тонконіг болотний та лісовий, бекманія звичайна), бобові (конюшина червона, біла та гібридна, лядвенець рогатий, люцерна синя та жовта, еспарцет); осокові (осоки рання, низька, скручена тощо), а також багато видів різнотрав'я (деревій, перстач гусячий, вероніка тощо). Траву скошують рідше, іноді допускають до цвітіння, в результаті чого отримують гарні квітучі луки.

Мавританські газони - так звані яскраво-квітучі газони. За розміщенням в садово-парковому ансамблі ці газони не мають визначеної приуроченості. Їх створюють на місці звичайних садово-паркових або лучних газонів, рідше окремими квітковими групами та плямами, а також на фоні партерних. В класичному розумінні мавританські газони влаштовують з суміші декількох видів однорічних та багаторічних трав з квітковими рослинами (настурцією, маком, портулаком, аліссумом, гіпсофілою, іберісом, льнянкою, віскарією, багаторічним льоном, люпином). Однак при сумісному зростанні трави заважають нормальному росту квіткових рослин.

Останнім часом все частіше квіти–літники стали висівати безпосередньо в ґрунт на окремих куртинах, розміщених на фоні злакового газону. В зв'язку з цим з'явились додаткові поділи в класифікації газонів:

Кольорові (Сигалов, 1971) і пахучі газони (Кирильчик, 1977). Такий дрібний поділ не завжди правомірний, оскільки в першому випадку він відображає влаштування елементів садово-паркового оформлення, а в другому - окрему ознаку – аромат рослин. Але ж фітонцидними якостями характеризується більшість газоноутворюючих трав і пахучі квітково-декоративні рослини зустрічаються на будь-якому газоні чи квітнику;

Ґрунтопокривні газони влаштовують в умовах, що є непридатними для злакових рослин.

Одновидові газони є переважаючими перед сумішшю трав. Це пояснюється тим, що однорідна дернина більш стійка до грибкових захворювань, менше забур’янюється, має вищу загальну декоративність. Особливо це видно на партерних газонах. В чистих посівах на одиницю площі найбільше рослин має костриця червона (2, 1 шт/см2), далі йде тонконіг лучний та пажитниця багаторічна. За кількістю пагонів переважає тонконіг лучний, костриця червона на другому місці.

Звичайні, лучні, спортивні та спеціальні газони найчастіше створюють з використанням травосумішей. В таких культурфітоценозах протягом років спостерігається наступна динаміка: трави, що поволі розвиваються з тривалим віргінільним періодом розвитку в перший і частково другий рік вегетації – травостій розвивається повільно (тонконіг лучний, мітлиця тонка, костриця різнолиста Festuca heterophylla Lam.та червона тощо); в цей час в травостоях домінують види зі швидким темпом розвитку, які мають короткий віргінільний період (пажитниця багаторічна, гребінник звичайний, костриця лучна, житняк широколистий тощо); розпочинаючи з 2-3 року вегетації види, що розвиваються поволі, починають домінувати та стають постійними і довговічними домінантами в травостої.

Домінантність виду залежить від типу пагоноутворення: найбільш конкурентно­здатними та стійкими домінантами на газонах є злаки кореневище-кущового типу; рихлокущові трави виступають в якості тимчасових домінантів і субдомінантів; довгокореневищні злаки в чистих посівах утворюють травостій середньої щільності, але в складних культурфітоценозах на 2-3 рік знижують участь і зберігаються в невеликій кількості (3-5 до 7%) і щільних травостоїв не формують; кореневище-кущові трави поселяються в екологічні субніші між зонами кущіння, які розростаючись, ущільнюють верхній шар ґрунту, що призводить до випадання кореневищних злаків. Міжвидова боротьба між кореневищними і рихлокущовими травами розвивається на деякій віддалі від материнського куща кореневищних форм; у травосумішах кількість рослин і пагонів кожного виду менша ніж у чистих посівах, але сумарні показники на одиницю площі високі і наближаються за показниками домінантного виду конкретної травосуміші в чистих посівах; складні газонні травостої з сумісних компонентів, розвивають найбільшу кореневу і підземну масу на одиницю площі в порівнянні з чистим. Правильно складені травосуміші є більш продуктивними і більш стійкими фітоценозами в порівнянні з одновидовими посівами.

Травосуміші за якістю поділяються на групи:

І - складені з кореневище-кущових, рихлокущових і довгокореневищних злаків, тонкостебельних та вузьколистих, низових з однорідним забарвленням, вищої та відмінної якості;

ІІ - травостої з напівверхових, переважно рихлокущових і кореневищних злаків, формують газони задовільної та доброї якості;

ІІІ - травостої з верхових з масивними стеблами, довгим, широким листям трав кореневищного, рихлокущового і стрижнекореневого типу, непридатні для газонів.

Моделі травосумішей для різних газонів за типами пагоноутворення трав та агрокліматичними зонами наведено в табл.4.1, 4.2 та Додатку Г.

Завдання:

1. З вибраного асортименту газоноутворювачів в роботі № 1 скласти травосуміші І, ІІ та ІІІ груп якості у І, ІІ, ІІІ, ІV, А та Б агрокліматичних зонах.

2. З вибраного асортименту газоноутворювачів в попередніх роботах скласти травосуміші для газонів у І, ІІ, ІІІ, ІV, А та Б агрокліматичних зон.

 

 

Очікувані результати:

1. Варіанти травосумішей для всіх агрокліматичних зон України.

2. Заповнена таблиця за формою табл. 4.3.

 

 

Таблиця 4.1

Структура травосумішей газонів для агрокліматичних зон України

 

Індекс агрокліматичних зон Частка біотопів, %
Кореневищні Рихлокущові Кореневище-кущові Щільно-кущові Стрижневі
І 25-35 25-30 30-50 - 5-10
ІІ 20-30 30-40 30-50 5-10 5-10
ІІІ 20-30 30-45 30-40 10-15 5-10
ІV 20-30 30-45 30-40 10-15 5-10
А 25-35 25-30 30-50 - 10-15
Б 25-35 35-40 30-45 5-10 10-15

 

 

Таблиця 4.2

Модель різних типів газонів з використанням трав різного

типу пагоноутворення [Лаптев, 1983]

 

Тип газоноутворювача Типи газонів  
Партерні Звичайні Лучні Спортивні Спеціальні
Кореневищні +* + + + +  
Рихлокущові + + + + +  
Кореневище-кущові + + + + +  
Щільнокущові - + - +  
Стрижнекореневі - - + - +  
                     

Таблиця 4.3

Проектована структура травосумішей

 

Тип та склад травосуміші Частка біотопів за агрозонами, %
І ІІ ІІІ ІV А Б
1.Декоративні газони:            
А.- партерні            
Б- звичайні            
В - лучні            
Г- ґрунтопокривні            
2.Спортивні газони:            
А- галявини            
Б- футбольні поля            
В- іподроми            
Г- ігровий майданчик            
Д- гольф            
Є - великий теніс            
3.Спеціальні:            
А- відкоси автодоріг            
Б- відкоси берегів річок            
В- відкоси ярів в місті            
Г- злітні смуги            

Контрольні питання:

1. Особливості одновидових газонів.

2. Особливості травосумішей, переваги і недоліки.

3. Методичні засади складання травосумішей.

4. Групи травосумішей за якістю дернини.

5. Травосуміші І, ІІ та ІІІ груп якості.







© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.