Карантинні та інші санітарно-протиепідеміологічні заходи.

Значну небезпеку для населення становлять біологічні аварії, які супроводжуються викидами у навколишнє середовище препаратів з патогенними біологічними агентами (ПБА) 1-2 груп (бактерії, віруси, рикетсії, гриби, мікоплазми, токсини та отрути біологічного походження).

Біологічні аварії можливі на виробництві живих вакцин, в мікробіологічних лабораторіях у харчовій промисловості, які працюють з біологічним матеріалом та у сховищах колекційних ПБА. У разі викиду у навколишнє середовище ПБА викликають його біологічне зараження, яке може потягнути за собою зараження та масове захворювання людей.

Характерним для біологічних аварій є тривалий час розвитку, наявність скритого періоду у проявленні уражень, стійкий характер, труднощі з виявленням та ідентифікацією збудника (токсину).

Загальне керівництво, організацію та контроль за проведенням заходів з локалізації та ліквідації осередку біологічного зараження здійснюють санітарно-протиепідемічні комісії при органах виконавчої влади.

Виявлення та оцінку обстановки в зоні біологічної аварії організовує санітарно-епідеміологічна та біологічна розвідки. Вони своєчасно виявляють факти викиду біологічного агента, в тому числі індикації та визначення виду збудника та умови, які впливають на санітарно-епідеміологічний стан населення, шляхи його можливого зараження і розповсюдження інфекційних захворювань.

З метою локалізації та ліквідації осередку біологічного зараження, здійснюється комплекс режимних, ізоляційно-обмежувальних та медичних заходів в рамках карантину та обсервації і негайно оповіщють населення та відповідні сили системи цивільного захисту про загрозу зараження біологічними агентами.

Під карантином слід розуміти систему державних заходів, до яких належать режимні, адміністративно-господарчі, протиепідемічні, санітарні та лікувально-профілактичні заходи, спрямовані на локалізацію та ліквідацію осередку біологічного ураження.

Режим карантину передбачає:

- оточення та збройну охорону кордонів вогнища зараження з метою його ізоляції від населення навколишніх територій;

- розгортання на основних транспортних магістралях контрольно-пропускних пунктів та санітарно-контрольних пунктів для контролю за в’їздом та виїздом громадян із зони карантину, ввезенням продовольства, медикаментів та предметів першої необхідності для населення;

- організація спеціальної комендантської служби в зоні карантину для забезпечення встановленого порядку та режиму харчування, охорони джерел водопостачання, обсерваторів тощо;

- обмеження контактів між окремими групами населення;

- активне виявлення, ізоляція та госпіталізацію інфекційних хворих;

- встановлення жорсткого протиепідемічного режиму для населення, роботи міського транспорту, торгівельної мережі та підприємств громадського харчування, роботи медичних установ;

- знезаражування (дезінфекцію) квартирних вогнищ, територій, транспорту, одягу, санітарну обробку людей;

- забезпечення населення продуктами харчування та товарами першочергової потреби з додержанням вимог протиепідемічного режиму;

- проведення санітарно-просвітницької роботи серед населення;

- профілактична дезінфекція, дезінсекція та дератизація.

Обсервація – це комплекс ізоляційно-обмежувальних, протиепіде-мічних та лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на локалізацію осередку біологічного зараження та ліквідації у ньому інфекційних захворювань.

Карантин та обсервація відміняються з вичерпанням терміну максимального інкубаційного періоду даного інфекційного захворювання з моменту ізоляції останнього хворого, після заключної дезінфекції та санітарної обробки населення.