Якості психіки і напрямки психологічної підготовки

ПСИХОЛОГІЧНА ПІДГОТОВКА КВАЛІФІКОВАНИХ СПОРТСМЕНІВ

ПЛАН

1. Якості психіки і напрямки психологічної підготовки

2. Формування мотивації занять спортом

3. Вольова підготовка

4. Ідеомоторне тренування

5. Удосконалення реагування

6. Удосконалення спеціалізованих умінь

7. Регулювання психічної напруженості

8. Удосконалення толерантності до емоційного стресу

9. Управління стартовими станами

10. Контроль психологічної підготовленості

Якості психіки і напрямки психологічної підготовки

Психологічна підготовленість є одним з компонентів структури підготовленості, що визначають рівень спортивних досягнень. Під психологічною підготовленістю розуміють сукупність властивостей особистості спортсмена, які забезпечують максимальну реалізацію його фізичного потенціалу і техніко-тактичних можливостей в ході змагальної діяльності та тренувального процесу. Процес, спрямований на підвищення рівня психічної підготовленості називається психічної підготовкою.

Психіка спортсмена вдосконалюється тільки за умови активної взаємодії з навколишнім світом у процесі тренувальної та змагальної діяльності. Успіх у спорті значною мірою залежить від індивідуальних психологічних особливостей спортсмена, а конкретні види спорту пред'являють до нього певні вимоги і разом з тим формують якості особистості, необхідні для успішного здійснення змагальної діяльності.

Дослідження особливостей особистості спортсменів високого класу в порівнянні з менш кваліфікованими спортсменами, а також особами, що не займаються спортом, дозволили встановити риси характеру, типові для найсильніших спортсменів:

• почуття зверхності і громадської впевненості;

• самовпевненість і підвищена готовність у відстоюванні своїх прав;

• завзятість;

• незговірливість;

• емоційна стійкість;

• висока цілеспрямованість;

• екстравертивність;

• змагальна агресивність (Morgan, 1980; Leith, 1992).

Спортсменам високого класу, порівняно зі спортсменами невисокої і середньої кваліфікації, властива ефективна пізнавальна діяльність, що проявляється в загостреній увазі, підвищеній здатності до сприйняття й оцінки ситуації, умінні долати тривожність, занепокоєння, труднощі, що виникають. У той же час загострені почуття суперництва, переваги, самовпевненості, впертості небезпечні антигромадськими поведінковими реакціями (Vealey, 1992).

Особливості тренувальної та змагальної діяльності кожного виду спорту визначають структуру і прояв різних психічних якостей. Слід пам'ятати, що психічні якості, з одного боку, знаходяться в числі найбільш значущих чинників, що обумовлюють рівень спортивних досягнень, а з іншого - формуються в результаті занять конкретним видом спорту. Наприклад, спортсменам, що спеціалізуються в боксі, боротьбі, метаннях, важкій атлетиці, спринтерських дистанціях циклічних видів спорту, притаманні такі якості, як схильність до лідерства, незалежність, високий рівень мотивації до досягнення поставленої мети, схильність до ризику, вміння сконцентрувати в потрібний момент всі сили і віддати їх задля перемоги. Проте одночасно їм часто властиві недовірливість, прагнення уникати підпорядкованої ролі, упертість, схильність до конфліктів.

Найважливішим компонентом психологічної підготовленості у спортивних іграх є ступінь єдності команди, її згуртованість для досягнення загальнокомандного результату. Тут повинні бути враховані такі аспекти, як лідерство провідних гравців, потенціал, сильні і слабкі сторони окремих гравців, відносини на рівні команди, окремих ланок і гравців, індивідуальні амбіції окремих спортсменів та ін (McGrath, 1984). Побудова психологічної підготовки команди з урахуванням цих факторів дозволяє різко підвищити ефективність як індивідуальної, так і командної змагальної діяльності, формує почуття згуртованості гравців і командної впевненості у досягненні загальнокомандного результату. Недостатня увага до цих факторів може різко знизити ефективність командних процесів (Widmeyer et al., 1992).

Спортсменів, які спеціалізуються на довгих дистанціях в циклічних видах спорту, пов'язаних в основному з аеробним енергозабезпеченням роботи, відрізняють активність, здатність до перенесення високих навантажень, вміння підпорядкувати особисті інтереси суспільним, відсутність підозріливості. Разом з тим вони нерідко недостатньо впевнені у власних силах, потребують лідера, схильні до своєрідних вчинків та суджень.

Для спринтерів, що спеціалізуються в бігу на дистанціях 100 і 200 м, спринтерському бігу на ковзанах, гонках на треку, спортивних іграх і єдиноборствах, складнокоординаційних видах спорту, характерні стійка увага, ефективне зорове сприйняття, швидкість сенсомоторного реагування та оперативного мислення.

Для багатьох видів спорту важливою стороною психічної підготовленості є толерантність до болю. Встановлено, що спортсмени, які спеціалізуються в циклічних видах спорту, що вимагають прояву витривалості, а також в контактних видах єдиноборств (різні види боротьби, бокс) відрізняються значно більш високою здатністю до перенесення болю, порівняно зі спортсменами, що спеціалізуються в інших видах спорту (Ryan, Foster, 1967; O'Connor, 1992).

Структура психіки людини дуже складна і є предметом дослідження цілої науки - психології, а в нашому випадку і її розділу психології спорту. У рамках цих двох дисциплін докладним чином розглядаються різні сторони психіки людини, спортсмена. Але спортивна педагогіка, теорія спорту трохи інакше дивиться на висвітлення даного питання. Вона виходить з того, що з рівнем спортивних досягнень більш тісно пов'язані комплексні психічні якості, що мають складну структуру, конкретні особливості прояву в тренувальній і змагальної діяльності, характерны для різних видів спорту, засоби та методи вдосконалення. До таких якостей, перш за все, слід віднести:

• різні прояви волі;

• стійкість спортсмена до стресових ситуацій у тренувальній, особливо змагальної діяльності;

• ступінь досконалості кінестетичних та візуальних сприйнять параметрів рухових дій і навколишнього середовища;

• здатність до психічної регуляції рухів, забезпечення ефективної м'язової координації;

• здатність сприймати, організовувати і переробляти інформацію в умовах дефіциту часу;

• досконалість просторово-часової антиципації як чинника, що підвищує ефективність техніко-тактичних дій спортсмена; здатність до формування у структурах головного мозку випереджальних реакцій, програм, що передують реальній дії, необхідність якої диктується вимогами ефективної змагальної боротьби;

• здатність керувати своєю поведінкою, вчинками в міжособистісних взаємодіях з партнерами і суперниками.

Виходячи із сукупності комплексних фізичних якостей, в системі психологічної підготовки спортсмена слід виділяти такі напрями:

• формування мотивації занять спортом;

• вольова підготовка;

• психорегулююче тренування;

• вдосконалення реагування;

• вдосконалення спеціалізованих умінь;

• регулювання психічної напруженості;

• вдосконалення толерантності до емоційного стресу;

• управління стартовими станами.