Реферати. 1. Українські соціал-демократичні партії кінця XIX – початку XX століття.

1. Українські соціал-демократичні партії кінця XIX – початку XX століття.

2. Посткомуністичні партії.

3. Двопартійні та трипартійні системи як системи найвищої стабільності.

4. Політична символіка.

Проблемні запитання.

1) Які існують підходи щодо визначення «політичного темпераменту» політичних партій?

2) За якими критеріями можливо класифікувати партії?

3) У чому полягає сутність залізного «закону олігархії» Р. Міхельса?

4) Дайте характеристику представницьким органам і органам виконавчої влади з точки зору їх партійно-політичної приналежності.

5) Який тип політичної культури притаманний сучасній українській державі?

Основні поняття і терміни: абсентеїзм, активістська політична культура, громадянська політична культура, електорат, ідеологія, «кадрова партія», коаліція, легальність, легітимність, «масова партія», «партія влади», патріархальна політична культура, підданська політична культура, політична культура, «політичний темперамент».

Література.

1. Білоус А. О. Політико-правові системи: світ і Україна: Навчальний посібник. – К.: АМУПП, 1997.

2. Гелей С. Д., Рутар С. М. Політологія: Навч. посіб.- 7-ме вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2008.

3. Житенев В.А. Политическая культура: опыт формирования и проблемы. – М.: Политиздат, 1990.

4. Кейзеров М. А. Политическая и правовая культура. – М.: Наука, 1989.

5. Конституція України: Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 року. – К.: Україна, 1996.

6. Мамут Л.С. Этатизм и анархизм как типы политического сознания. – М.: Наука, 1989.

7. Муляр В.І. Політологія: Навчальний посібник. – К.: ВУЛ, 2003.

8. Партії та блоки: що у них в програмах // І. Підлуська, Л. Кудіна, Н. Демчук, Л. Яцюк. – К.: ГО Фонд «Європа XXI, ГО «Молодіжна Альтернатива», 2006.

9. Перегудов С., Холодковский К. Политическая партия, Мировой опыт и тенденции развития // Коммунист. –1991. – № 2.

10. Петренко Ф. Партия: функция в правовом государстве // Диалог. – 1990. – № 1.

11. Політологія / За ред. В.Г.Кременя, М.І.Горлача. – Харків: Єдінорог, 2001.

12. Політологія / За ред. К.М.Левківського, В.П.Горбатенка. – К.: Академія, 1997.

13. Поппер К. Відкрите суспільство та його вороги. Т. 1-2. – К.: Основи, 1994.

14. Романюк А. Порівняльний аналіз політичних систем країн Західної Європи: інституційний вимір. – Л.: Тріада-плюс, 2004.

15. Рудич Ф. М. Політологія: підручник. – К.: Либідь, 2004.

16. Соловьев А.И. Политическая культура // Кентавр. – 1993. – № 6.

17. Шведа Ю. Р. Теорія політичних партій і партійних систем: навч. Посібник. – Львів: Тріада плюс, 2004.

Методичні рекомендації

до семінарського заняття

У всіх демократичних системах політичні партії є невід’ємними суб’єктами у будь-яких політичних змаганнях. Студентам слід знати, що в сучасній політологічній літературі немає згоди щодо сутності політичної партії. Однак, при всій різноманітності тлумачень можна виділити три основні підходи: структурний (М. Дюверже), функціональний (К. Лоусон, П. Меркл, У. Кротті) та класовий (В. Ленін). Кожен з них має сенс, але жоден повністю не охоплює сутності політичної партії. Найкращий підхід – у їх поєднанні. Для такого розуміння буде корисним знайомство з історією виникнення політичних партій та їх прообразів.

Важливим в аналізі сутності політичної партії є питання про її функції, які умовно можна поділити на два блоки: функції, які характеризують зв’язок партії з суспільством (соціальне представництво, соціальна інтеґрація, політична соціалізація) та функції, які характеризують роль партії в суспільстві (владна, кадрова, розробка та здійснення політичного курсу).

Питання систематизації партій вимагає від студентів обізнаності з різними підходами щодо вирішення цієї проблеми. Зверніть увагу на дві типології: універсальну, яка поділяє партії за класовою ознакою, за політико-ідеологічною ознакою, за структурою та режимом діяльності, за місцем у політичній системі суспільства, за тактикою та стратегією, і типологію за полярностями (дихотомічностями) – кадрові і масові, представницькі та мобілізуючі тощо.

Переходячи до проблеми характеристики партійних систем, слід звернути увагу на підхід політолога Дж. Сарторі, який поділяє всі партійні системи на однопартійні та багатопартійні. Дайте характеристику кожній з них. Коротко зупиніться на характеристиці партійної системи сучасної України. Загалом, число політичних партій перевищує сотню, в цілому, їх можна поділити на праві, ліві, правоцентристські та лівоцентристські. Охарактеризуйте кожен напрямок і проілюструйте, спираючись на приклади. Зупиніться на тому, що загальними особливостями партійної системи сучасної України є її незавершеність, оскільки, в цілому, є незавершеним процес економічного та політичного структурування суспільства. Звідси – подібність політичних програм, нечітка їхня ідеологічна спрямованість, відірваність від інтересів людей та ін.

Вивчення політичної культури потрібно розпочати із ознайомлення з поняттям «культура», розуміючи, що культура – це своєрідна міра людського в людині, це – показник, рівень розвитку та практичної реалізації людським суб’єктом його сил – знань, умінь, навичок, потреб, інтересів, цілей, ідеалів тощо. Аналогічно, має бути усвідомлена і політична культура як рівень розвитку людських сил у політичному житті суспільства. В цьому сенсі проаналізуйте основні структурні елементи політичної культури: свідомісні (політичні уявлення, політичні настанови, політичні цінності та орієнтації), функціональні або поведінкові (норми відносин держави та громадянина, політичні традиції, політичний етикет або норми політичної поведінки), інституційні (сукупність політичних інститутів, політична символіка). Варто при цьому знати, що структура політичної культури динамічна та відносна, а також треба бачити взаємну залежність елементів політичної культури. Також слід наголосити, що структуру політичної культури можна по-різному роглядати в залежності від її типології, тому зверніть увагу на це питання. Розгляньте це питання у різних авторів – представників західної політичної науки.

Питання про вітчизняну політичну культуру важливо пов’язати з історією, бо політична культура будь-якого суспільства має історичні корені. Завжди є певна логіка історичного, а разом з нею і політичного процесів. Студенти повинні усвідомити, що політична культура нашого народу сформувалась під впливом факторів, які і відбились на специфіці національного менталітету, та відповідно політичній культурі. Вітчизняну культуру слід сприймати як процес постійної протидії ліберальних та патріархально-традиційних цінностей: з одного боку – приватна ініціатива, прагнення самоствердження індивіда, свобода власності та працелюбність, максимальне обмеження ролі держави у суспільстві; з іншого – соборність, схильність до авторитаризму, сильного лідера харизматичного типу. Зверніть увагу на сутнісні риси вітчизняної політичної культури, яка великою мірою ще є патерналістською (возвеличення органів державної влади, нерозвиненість громадянського суспільства, викривлення відносин матеріальної та соціальної залежності верхів та низів суспільства).

В цьому питанні також охарактеризуйте конкретні труднощі, з якими зустрічається українське суспільство у реформуванні політичної культури. Особливо це є актуальним в контексті новітньої української революції, тимчасової втрати частини території, подій на Сході країни. У зв’язку з цим зростає значення діалогічних форм політичної культури як одного з найважливіших завдань політичного розвитку нашого суспільства.

Тема 8. Демократичні основи

політичного життя.

Людина у політичному житті суспільства.

План.

1. Поняття демократії та основні її структурні елементи.

2. Головні принципи та процедури демократії.

3. Людина у політичному житті суспільства.

4. Політичне лідерство та його типологія.