Особливості відбудови промисловості

v Важливою проблемою відбудови були капіталовкладення. США відмовили у наданні кредитів Радянському Союзу, який не став учасником плану Маршалла (кредити надавалися за умови виходу комуністів із уряду).

Поставки за рахунок репарацій із Німеччини, допомога з-за кордону були незнач­ними. Основним джерелом інвестицій були внутрішні резерви,

v Відбудовагосподарства розпочалася з важкої промисловості. При цьому уряд ке­рувався політичними мотивами: створити та­кий воєнно-промисловий комплекс, який би служив гарантом оборони країни і базою перемоги світового соціалізму над капіталізмом.

v В Україні за декілька років були відновлені шахти Донбасу, Дніпрогес і великі теплові електростанції, металургійні заводи. У 1948 р. машинобудівних заводів працю­вало більше, ніж до війни.

v Розвиток важкої промисловості відбувався за рахунок легкої, сільського госпо­дарства, науки і культури, які фінансувалися за залишковим принципом. Так, інвестиції в легку промисловість складали 15% усіх промислових капіталовкладень

v Посилилися диспропорції в ростку промисловості на користь галузей воєнно-промислового комплексу.

v Якщо на Заході і в Японії післявоєнна відбудова промисловості здійснювала­ся на базі прогресивних технологій і науки то в СРСР досягнення науково-технічного прогресу впроваджувалися повільно. Підприємства працювали за старими тех­нологіями, надзвичайно високими були енерго- і матеріаломісткість виробів. Цим було обумовлене технічне від ставання Радянського Союзу від Заходу.

v Важливим джерелом відбудови став героїчний ентузіазм народу. 90% працюючих були охоплені різними формами соціа­лістичного змагання.

У результаті: в 1950 р, важка промисловість перевершила, а легка - ледве до­сягла 80% довоєнного рівня. Україна знову зайняла традиційне місце паливно-металургійної бази Радянського Союзу.

ОСОБЛИВОСТІ ВІДБУДОВИ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

Відбудова сільського господарства проходила у надзвичайно складних умовах:

v скоротилися посівні площі, не вистачало робочих рук, техніки, коней;

v важким було становище селян: мізерна оплата праці, високі податки на підсоб­не господарство, селяни не мали паспортів, па них не розповсюджувалося пенсійне забезпечення, виплати по тимчасовій непрацездатності;

v ситуацію ускладнила посуха 1946 р. і голод взимку 1946-1947 рр. під якого в Україні померло більше 800 тис. чоловік. Головною причиною голоду стала посуха, а позиція держави і комуністичної партії: непомірна високі плани хлібозаготівлі не були зменшені, зерно і продукти тваринництва великими обсягами вивозилися за кордон.

v Капіталовкладення в сільське господарство були недостатніми, вони складали не більше 7% загального обсягу асигнувань.

v Здійснювалася політика " ножиць цін" стосовно сільського господарства. Державні заготівельні ціни залишилися на рівні 1928 р., хоча ціни на промислову продукцію зросли у 20 разів.

У результаті: на кінець 1950 р. сільське господарство не досягла довоаиіого рівня, про що свідчать такі дані: валове виробництво зерни становило 77%, врожай­ність зернових - 82% від рівня 1940р.