Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Шляхи і методи індустріалізації були обрані невірно, вони суперечили об'єктив­ним економічним законам.




Якщо до 1929 р. індустріалізація здійснювалася прискореними темпами, то з 1929 р. - форсованими, надшвидкими. На 1929 р. було заплановано 32% приросту промислової продукції, на 1930 і 1931 рр. - по 45%, на 1932 - 36%! Радянське керів­ництво хотіло одночасно подолати еконо­мічну відсталість і побудувати соціалізм за декілька років.

Сталін назвав 1929 р. роком "великого перелому" і "стрибка в соціа­лізм".

Ці плани були явно нереальними і економічно необгрунтованими. Вони стали на­слідком волюнтаризму, політичного свавіл­ля, нерозуміння радянським керівництвом економічної ситуації. Заплановані показ­ники не були досягнуті. Щорічний приріст промислового виробництва в ці роки в се­редньому складав 15,7%, а в 1933р. скоро­тився до 5%.

Індустріалізація передбачала не про­порційний розвиток економіки, а макси­мальне нарощування важкої промисло­вості за рахунок легкої та харчової, сіль­ського господарства.

Індустріалізація здійснювалася екстен­сивним шляхом: не за рахунок новітньої техніки і технологій, а за рахунок будів­ництва великої кількості підприємств, збільшення кількості працюючих.

Основним джерелом підвищення продуктивності праці повинен був стати ентузіазм народу. Щобйого стимулювати, використовува­лись різні методи, серед яких - організація з 1929 р. масового соціалістичного змагання, яке охопило майже всіх працюючих.

У ході форсованої індустріалізації радянське керівництво мало намір здійсни­ти тотальне одержавлення економіки, оскільки згідно з комуністичною доктриною радянська влада могла базуватися лише на державній власності.

Почалося згортан­ня непу, ліквідація багатоукладності еко­номіки, тоді як індустріалізацію треба було здійснювати методами впроваджен­ня ринкових відносин в економіку.

НАСЛІДКИ ІНДУСТРІАЛІЗАЦІЇ

 

Політика прискореної індустріалізації призвела до важких соціально-економічних і політичних наслідків:

 

v Здійснення індустріалізації за раху­нок сільського господарства призвело до посилення тиску на селян: збільшився продподаток, заборонялася вільна торгівля (над­лишки продукції селяни повинні були зда­вати за державними розцінками).

v Форсована індустріалізація обумо­вила перехід до насильницької колективі­зації, результатом якої мало стати забезпе­чення країни дешевими продуктами хар­чування, а промисловості - дешевою си­ровиною.

v випереджаючий розвиток важкої про­мисловості спричинив посилення диспро­порцій між промисловістю і сільським господарством, між важкою і легкою про­мисловістю. Величезні кошти витрачалися на розвиток важкої індустрії, яка сама по собі не була орієнтована на задоволення потреб населення. Відбулося падіння життєвого рівня народу.



v Відбувся перехід від непу до командно-адміністративної економіки. Моно­полізм державної власності, відсутність конкуренції і матеріальної зацікавленості призвели до уповільнення темпів розвитку господарств. Плани довоєнних п'ятирічок виконані не були, хоч за офіційною інформацією вони навіть перевикону­валися.

v 3 індустріалізацією пов'язаний поча­ток масових репресій. У катастрофічних провалах здійснення планів, в аваріях, що почастішали, почали звинувачувати "во­рогів народу", "шкідників", з вини яких нібито і траплялися "зриви" і "прориви". Першою політичною справою став так зва­ний Шахтинський процес 1928р. над інженерними кадрами шахт Донецького басейну.

 

Поряд з цим індустріалізація мала і значні позитивні досягнення:

· Україна із аграрної країни перетво­рилася в індустріально-аграрну;

· у 1940р. рівень промислового потен­ціалу у порівнянні з рівнем 1913р. збільшився у сім разів:

· за обсягом виробництва важкої про­мисловості Україна випереджала ряд роз­винутих західноєвропейських країн. Вона посіла друге місце в Європі по виробницт­ву машин (після Англії) і виплавці чавуну (після Німеччини):

· за три довоєнні п'ятирічки в Україні з'явилися сотні великих і середніх заводні, фабрик, шахт, електростанцій. Серед них сім промислових гігантів: Дніпрогес, Харків­ський тракторний завод, Краматорський машинобудівний і Дніпровський (Запоріж­жя) алюмінієвий заводи, "Азовсталь", "Запоріжсталь", "Криворіжсталь ".

Звичайно, це були результати історич­ного значення.

 

Але українському народу довелося заплатити за них занадто висо­ку ціну. Подібну ціну за створення сучас­ної економіки ніхто в світі не платив.

До того ж, промисловість України збе­рігала свою загальну спрямованість на видобуток сировини і її первинну оброб­ку, що прив'язувало Україну до індустрі­ального комплексу СРСР.

КОЛЕКТИВІЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКОГО СЕЛА

 


mylektsii.ru - Мои Лекции - 2015-2018 год. (0.005 сек.)Пожаловаться на материал