Ключові терміни

ПОДАТКОВий облік

Тема 1 Податкова система й податкова політика.

Тема 2 Поняття й основні елементи податку.

Тема 3 Податок на доходи фізичних осіб.

Тема 4 Податок на прибуток підприємств.

Тема 5 Податок на додану вартість.

Тема 6 Акцизний збір.

Тема 7 Плата за землю.

Тема 8 Спрощена система оподатковування. Фіксований сільськогосподарський податок. Єдиний податок.

Ключові терміни

Податкова політика, податкова система, податок, збір (плата, внесок), платник податків, податковий агент, об’єкт оподаткування, податковий обов’язок, база оподаткування, ставка податку, абсолютна (специфічна) ставка податку, відносна (адвалорна) ставка податку, податковий період, базовий податковий (звітний) період, податкова пільга, строк сплати податку та збору, пеня, штрафна санкція (фінансова санкція, штраф), податкове зобов’язання з ПДВ, податковий кредит з ПДВ, абсолютна (специфічна) ставка, відносна (адвалорна) ставка, мінімальне акцизне податкове зобов’язання.

Тема 1 Податкова система й податкова політика

Податкова політика – це діяльність держави в сферах упровадження правової регламентації й організації стягнення податків і податкових платежів у централізовані фонди держави.

Зміна форм оподатковування й податкових ставок впливає на стан господарської кон'юнктури. При економічній кризі держава свідомо з метою зменшення податкового преса може йти на зменшення ставок оподатковування і, навпаки, підвищувати їх при економічному зростанні з метою стримування темпів економічного зростання й підтримки пропорційності у розвитку продуктивних чинностей.

Проявом податкової політики, що проводиться в державі й сформована державними структурами, є податкова система.

Податкова система – сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому Податковим кодексом порядку.

Існуюча сьогодні податкова система не відповідає потребам ринкової економіки, і тому сьогодні гостро ставиться питання про реформування податкової системи України, що, сподіваємося, знайшло своє відбиття в прийнятті Податкового кодексу.

Основними недоліками податкової політики в Україні останніми роками, що заважали ефективній роботі вітчизняних підприємств, були:

- неоптимальна податкова структура;

- надмірний податковий прес на вітчизняного товаровиробника;

- антистимулювальна дія податкових пільг;

- нестабільність податкового законодавства;

- перевага питомої ваги непрямих (непрямих) податків над прямими, що гальмує стимули для розвитку виробництва;

- велика питома вага стягнень із собівартості (приблизно 20- 30 %);

- складність процедури оподатковування.

Податки виконують такі функції:

- фіскальну (за її допомогою утворюються державні грошові фонди й створюються умови для функціонування держави);

- економічну (регулюючу) (податки впливають на процес відтворення, збільшуючи або знижуючи темпи зростання; збільшуючи або зменшуючи темпи нагромадження капіталу).

Податкова система містить податки різних видів, які класифікуються за такими ознаками:

1 За формою оподатковування:

- прямі (установлюються безпосередньо на дохід або майно);

- непрямі (податки на товари й послуги, оплачувані в ціні товару й включені в тариф. Власник товару або послуги при їхній реалізації одержує податкові суми, які перераховує державі).

2 За ставками:

- прогресивні, тобто зростаючі в міру зростання об'єкта обкладання;

- регресивні, ті, що зменшуються у відсотковому відношенні в міру зростання об'єкта обкладання;

- нейтральні (або пропорційні), що діють в однаковому відсотку до об'єкта поза залежністю від його величини.

3 За рівнями стягнення:

- державні (ставки податків встановлюються Верховною Радою України і є єдиними на всій території України);

- місцеві (перелік місцевих податків установлений законодавством, ним же визначені й граничні розміри ставок, але місцеві органи влади можуть стягувати дані податки або відмовитися від їх стягнення, а ставки встановлювати на свій розсуд, але не більше встановлених законодавством).

4 Залежно від об'єкта обкладання:

- податки на доходи (об'єкт обкладання – отриманий дохід або прибуток, наприклад, податок на доходи фізичних осіб, податок на прибуток підприємств);

- податки на споживання (об'єкт обкладання – оборот з реалізації товарів, робіт, послуг, наприклад, податок на додану вартість, акцизний збір);

- податки на майно (об'єкт обкладання – майно, наприклад, плата за землю).

Податкове законодавство України складається з:

1) Конституції України;

2) Податкового кодексу;

3) Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв’язку з оподаткуванням ввізним або вивізним митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України;

4) чинних міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування;

5) нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання Податкового кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими Податковим кодексом.

Структура оподатковування в Україні регламентується Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені Податковим кодексом і є обов’язковими до сплати на усій території України.

Відповідно в Україні стягуються такі загальнодержавні податки й збори:

1) податок на прибуток підприємств;

2) податок на доходи фізичних осіб;

3) податок на додану вартість;

4) акцизний податок;

5) збір за першу реєстрацію транспортного засобу;

6) екологічний податок;

7) рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України;

8) рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні;

9) плата за користування надрами;

10) плата за землю;

11) збір за користування радіочастотним ресурсом України;

12) збір за спеціальне використання води;

13) збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

14) фіксований сільськогосподарський податок;

15) збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

16) мито;

17) збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;

18) збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

Відповідно до положень Податкового кодексу відносини, пов’язані з установленням та справлянням мита, регулюються митним законодавством.

До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених Податковим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов’язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

До місцевих податків належать:

1) податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

2) єдиний податок.

До місцевих зборів належать:

1) збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

2) збір за місця для паркування транспортних засобів;

3) туристичний збір.

Місцеві ради обов’язково установлюють податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, єдиний податок та збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.

Місцеві ради в межах своїх повноважень вирішують питання щодо встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Установлення місцевих податків та зборів, не передбачених Податковим кодексом, забороняється.

Податкове законодавство України згідно з Податковим кодексом ґрунтується на таких принципах:

1) загальність оподаткування - кожна особа зобов’язана сплачувати встановлені Податковим кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є;

2) рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу;

3) невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства;

4) презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, унаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;

5) фіскальна достатність - встановлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його надходженнями;

6) соціальна справедливість - установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків;

7) економічність оподаткування - установлення податків та зборів, обсяг надходжень від сплати яких до бюджету значно перевищує витрати на їх адміністрування;

8) нейтральність оподаткування – установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків;

9) стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року;

10) рівномірність та зручність сплати - установлення строків сплати податків та зборів, виходячи із необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів для здійснення витрат бюджету та зручності їх сплати платниками;

11) єдиний підхід до встановлення податків та зборів - визначення на законодавчому рівні усіх обов’язкових елементів податку.

Тема 2 Поняття й основні елементи податку

Податок – обов’язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до Податкового кодексу.

Збір (плата, внесок) – обов’язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

У попередньому питанні говорилося про єдиний підхід при встановленні різних податків і зборів і згадувались обов’язкові елементи податку. Серед них:

1) платники податку;

2) об’єкт оподаткування;

3) база оподаткування;

4) ставка податку;

5) порядок обчислення податку;

6) податковий період;

7) строк та порядок сплати податку;

8) строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

Під час установлення податку можуть передбачатися податкові пільги та порядок їх застосування.

Зупинимося на суті кожного з них.

Платники податків – фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування, і на яких покладено обов’язок із сплати податків та зборів.

Кожний із платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.

Податковим кодексом введене поняття «податковий агент». Податковий агент – особа, на яку покладається обов’язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов’язки, встановлені для платників податків.

Об’єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об’єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов’язує виникнення у платника податкового обов’язку.

Податковий обов’язок – обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені законодавством. Податковий обов’язок виникає у платника за кожним податком та збором.

База оподаткування – конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об’єкта оподаткування. База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об’єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов’язання. База оподаткування і порядок її визначення встановлюються для кожного податку окремо.

Ставка податку – розмір податкових нарахувань на (від) одиницю (одиниці) виміру бази оподаткування. Ставки податку бувають абсолютні (специфічні) та відносні (адвалерні).

Абсолютна (специфічна) – ставка податку, згідно з якою розмір податкових нарахувань встановлюється як фіксована величина стосовно кожної одиниці виміру бази оподаткування.

Відносна (адвалорна) – ставка податку, згідно з якою розмір податкових нарахувань встановлюється у відсотковому або кратному відношенні до одиниці вартісного виміру бази оподаткування.

Обчислення суми податку здійснюється шляхом множення бази оподаткування на ставку податку із/без застосування відповідних коефіцієнтів.

Податковий період – установлений період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів. Податковий період може складатися з кількох звітних періодів.

Базовий податковий (звітний) період - період, за який платник податків зобов’язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, коли контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податку.

Податковим періодом може бути: календарний рік; календарний квартал; календарний місяць; календарний день.

Податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов’язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності відповідних підстав. Платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії.

Податкова пільга надається шляхом:

а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору;

б) зменшення податкового зобов’язання після нарахування податку та збору;

в) встановлення зниженої ставки податку та збору;

г) звільнення від сплати податку та збору.

Строк сплати податку та збору – період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов’язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк. Зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочення; розстрочення; податкового кредиту.

Порядок сплати податків та зборів. Сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті України, крім окремих випадків, передбачених законодавством.

Порядок сплати податків та зборів установлюється для кожного податку окремо. Також окремо для кожного податку встановлюються строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

У практиці оподатковування існує три основних способи стягнення податків:

1) кадастровий;

2) вилучення податку до одержання власником доходу;

3) вилучення податку після одержання власником доходу.

Кадастр – це реєстр, що містить перелік типових об'єктів (землі, доходів), що класифіковані за зовнішніми ознаками, і встановлює середню прибутковість об'єкта оподатковування. До зовнішніх ознак відносять, наприклад, при земельному податку – розмір ділянки.

Згідно із другим способом, податок обчислюється й утримується бухгалтерією юридичної особи, що виплачує дохід суб'єктові податку (при виплаті прибуткового податку).

Третій спосіб передбачає подачу платником податків у податкові органи декларації про отримані доходи.

Ще хотілося б зупиниться в даному питанні на такій неосяжній частині системи оподатковування, як обов'язки й відповідальність платників податків.

Основні з обов’язків платника податків:

1) стати на облік у контролюючих органах;

2) вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів;

3) подавати до контролюючих органів декларації, звітність та інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків та зборів;

4) сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених законодавством;

5) подавати на письмову вимогу контролюючих органів документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов’язаних із визначенням об’єктів оподаткування (податкових зобов’язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов’язані з обчисленням та сплатою податків та зборів;

6) подавати контролюючим органам інформацію, відомості про суми коштів, не сплачених до бюджету в зв’язку з отриманням податкових пільг та напрями їх використання;

7) виконувати вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів з питань оподаткування та митної справи і підписувати акти (довідки) про проведення перевірки та інші.

За порушення законів з питань оподаткування в Україні застосовуються такі види юридичної відповідальності:

1) фінансова;

2) адміністративна;

3) кримінальна.

Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені (див. тему 4).

Тема 3 Податок на доходи фізичних осіб

Платниками податку є фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізичні особи - нерезиденти, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні; податкові агенти.

Об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України, об’єктом оподаткування нерезидента – доходи з джерела їх походження в Україні.

Базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу на суми податкової знижки такого звітного року.

Під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов’язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку відносять:

1) доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту);

2) суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку за цивільно-правовими договорами;

3) доходи від продажу об’єктів майнових і немайнових прав, зокрема інтелектуальної (промислової) власності, доходи у вигляді сум авторської винагороди, іншої плати за надання права на користування або розпорядження іншим особам нематеріальним активом (творами науки, мистецтва, літератури або іншими нематеріальними активами), об’єкти права інтелектуальної промислової власності та прирівняні до них права (далі - роялті), у тому числі отримані спадкоємцями власника такого нематеріального активу;

4) частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями Податкового кодексу;

5) дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування);

6) оподатковуваний дохід (прибуток), не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходів минулих податкових періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником податку або нарахований органом державної податкової служби;

7) сума заборгованості платника податку за укладеним ним цивільно-правовим договором, за якою минув строк позовної давності та яка перевищує суму, що становить 50 відсотків місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, крім сум податкової заборгованості, за якими минув строк позовної давності, що встановлює порядок стягнення заборгованості з податків, зборів і погашення податкового боргу, а також дохід, що становить позитивну різницю між сумою коштів, одержаною платником податку від фінансової установи після реалізації заставленого майна платника податку при зверненні стягнення фінансовою установою на таке майно у зв’язку з невиконанням платником податку своїх зобов’язань за договором кредиту (позики), та сумою фактично сплачених платником податку зобов’язань за таким договором кредиту (позики), і сумою, що утримана фінансовою установою в рахунок компенсації своїх витрат/втрат (включаючи залишок непогашеної платником податку суми фінансового кредиту) згідно з таким договором. Фізична особа самостійно сплачує податок з таких доходів та зазначає їх у річній податковій декларації;

8) дохід у вигляді дивідендів, виграшів, призів, процентів (крім процентів, що нараховані на цінні папери, емітовані Міністерством фінансів України, дивідендів, які нараховуються на користь платника податку у вигляді акцій (часток, паїв), емітованих юридичною особою - резидентом, що нараховує такі дивіденди, за умови, що таке нарахування жодним чином не змінює пропорцій (часток) участі всіх акціонерів (власників) у статутному фонді емітента, та в результаті якого збільшується статутний фонд емітента на сукупну номінальну вартість нарахованих дивідендів, а також виграшів та призів у державну грошову лотерею) (оподаткування процентів на поточний або депозитний рахунок або на депозитний сертифікат у банках та небанківських фінансових установ набирає чинності з 1 січня 2015 року);

9) інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій з цінними паперами, емітованими Міністерством фінансів України, та доходу, отриманого платником податку внаслідок відчуження акцій (інших корпоративних прав), одержаних ним у власність в процесі приватизації в обмін на приватизаційні компенсаційні сертифікати, безпосередньо отримані ним як компенсація суми його внеску до установ Ощадного банку СРСР або до установ державного страхування СРСР, або в обмін на приватизаційні сертифікати, отримані ним відповідно до закону, а також доходу, отриманого таким платником податку внаслідок відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) за нормами безоплатної передачі, визначеними статтею 121 Земельного кодексу України залежно від їх призначення, та майнових паїв, безпосередньо отриманих ним у власність у процесі приватизації);

10 ) дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна;

1) сума державної та соціальної матеріальної допомоги, державної допомоги у вигляді адресних виплат та надання соціальних і реабілітаційних послуг, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій (включаючи грошові компенсації інвалідам, на дітей-інвалідів при реалізації індивідуальних програм реабілітації інвалідів), винагород і страхових виплат, які отримує платник податку з бюджетів та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування та у формі фінансової допомоги інвалідам з Фонду соціального захисту інвалідів згідно із законом, у тому числі (але не виключно):

а) сума грошової допомоги, яка надається членам сімей військовослужбовців чи осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та ін., які загинули (безвісно пропали) або померли під час виконання службових обов’язків;

б) сума державних премій України або стипендій України, призначених законом, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, винагород спортсменам – чемпіонам України, призерам спортивних змагань міжнародного рівня, у тому числі спортсменам-інвалідам, а також вартість державних нагород чи винагород від імені України, крім тих, що виплачуються коштами чи іншим майном, сума Нобелівської чи Абелівської премій;

в) сума коштів із Державного бюджету України дійсним членам (академікам) та членам-кореспондентам Національної академії наук України, Української академії аграрних наук, Академії медичних наук України, Академії педагогічних наук України, Академії правових наук України та Академії мистецтв України як щомісячна довічна плата за звання дійсного члена та члена-кореспондента;

г) сума допомоги, яка виплачується (надається) жертвам нацистських переслідувань або їх спадкоємцям з бюджетів або інших джерел, визначених міжнародними договорами України, а також особам, які мають звання " Праведник Миру";

ґ ) сума допомоги, яка виплачується (надається) особам, визнаним репресованими та/або реабілітованими або їх спадкоємцям з бюджетів або інших джерел, визначених міжнародними договорами України;

е) сума пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету, а також з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами такі пенсії не підлягають оподаткуванню чи оподатковуються в країні їх виплати;

є) сума грошової компенсації за витрату часу, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України, яку отримують фізичні особи за ведення записів та подання відомостей відповідно до програм державних вибіркових обстежень, що проводяться органами державної статистики;

ж) сума грошової компенсації, що виплачується військовослужбовцям за належне їм для отримання жиле приміщення;

з) сума щорічної разової грошової допомоги, яка надається згідно із Законом України " Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Винятки, передбачені цим підпунктом, не поширюються на виплату заробітної плати, грошової (вихідної) допомоги при виході на пенсію (у відставку) та виплату, пов’язану з тимчасовою втратою працездатності;

2) сума відшкодування розміру шкоди, заподіяної внаслідок Чорнобильської катастрофи, у порядку та сумах, визначених законом;

3) сума виплат чи відшкодувань (крім заробітної плати чи інших виплат та відшкодувань за цивільно-правовими договорами), що здійснюються:

а) творчими спілками їх членам;

б) Товариством Червоного Хреста України на користь отримувачів благодійної допомоги;

в) іншими неприбутковими організаціями (крім кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ) та благодійними фондами України на користь отримувачів таких виплат, крім будь-яких виплат або відшкодувань членам керівних органів таких організацій або фондів та пов’язаним з ними фізичним особам;

г) сума, яка щороку виплачується переможцям Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика;

4) сума внесків на обов’язкове страхування платника податку інших, ніж єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування;