Поняття нещасних випадків та виробничого травматизму

Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у ст. 14 нещас­ним випадком визнається обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов’язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров’ю або настала смерть.

Із цього визначення вбачається, що до нещасного випадку призво­дить вплив на працівника небезпечних факторів та середовища. При цьому спеціального переліку таких небезпечних факторів у вітчизня­ному законодавстві не закріплено. Натомість звертається увага на час та обставини їхнього настання. Так, нещасним вважатиметься випадок, який настав внаслідок впливу на працівника небезпечних факторів під час виконання ним трудових (посадових) обов’язків за режимом робо­ти установи, зокрема у відрядженні; перебування на робочому місці на території установи або іншому місці, пов’язаному з виконанням тру­дових обов’язків чи завдань роботодавця, починаючи з моменту при­буття працівника до установи і до його відбуття, який повинен фіксу­ватися відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, зо­крема протягом робочого та надурочного часу; виконання завдань ро­ботодавця в неробочий час, під час відпустки у вихідні, святкові та не­робочі дні за його письмовим розпорядженням; прямування потерпі­лого до об’єкта обслуговування за затвердженими маршрутами або до будь-якого об’єкта за дорученням роботодавця.

Крім цього, Кабінет Міністрів України у постанові від 30 листопа­да 2011 року № 1232 «Деякі питання розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві» у додатку № 6 закріплює й інші обставини виробничого травматизму.

До них він, зокрема, відносить:

перебування працівника на території установи або іншому місці роботи під час перерви для відпочинку, харчування, а та­кож перебування потерпілого на території установи у зв’язку із прове­денням виробничої наради, отриманням заробітної плати, проходжен­ням або проведенням із дозволу чи за ініціативою роботодавця профе­сійних та кваліфікаційних конкурсів; одержання потерпілим травми або інших ушкоджень внаслідок погіршення його стану здоров’я; про­їзд на роботу чи з роботи на транспортному засобі, який належить ро­ботодавцеві; ліквідацію наслідків аварії, надзвичайної ситуації техно­генного або природного характеру тощо.

Ще однією ознакою, яка характеризує настання нещасного випад­ку, є негативні наслідки для здоров’я працівника. Зазвичай виробничі травми призводять до поранень, тілесних ушкоджень, різноманітних отруєнь, одержання сонячного або теплового удару, ушкоджень вна­слідок аварії, пожежі, стихійного лиха. Щоправда, обов’язковою умовою таких наслідків є втрата працівником працездатності на один ро­бочий день та більше або необхідності його переведення на іншу (лег­шу) роботу не менш як на один робочий день.

Тут принагідно зауважимо, що виробничий травматизм зумовлює негативні наслідки не лише для працівника, але й для Фонду соці­ального страхування від нещасних випадків на виробництві, оскіль­ки призводить до збільшення страхових виплат, а також підвищених витрат на лікування та соціальну реабілітацію потерпілих. Тому Фон­дом впроваджуються заходи запобігання та профілактики нещасних випадків та професійних захворювань.

Крім того, для роботодавців Фондом розроблені системи виявлення та кількісного оцінювання ризику травмування на виробництві і про­філактики заходів, спрямованих на зниження рівня виробничого трав­матизму, метою яких є сприяння у профілактиці нещасних випадків на виробництві. їхнє запровадження зумовлює зниження виробничого травматизму та дотримання законодавства про охорону праці.

2. Загальне розслідування та облік нещасних випадків

Вітчизняне законодавство передбачає загальне та спеціальне роз­слідування нещасних випадків. У загальному порядку розслідують­ся нещасні випадки, які трапилися з одним працівником, за умови, що йому не загрожує інвалідність, а також нещасні випадки, не пов’язані зі зникненням та смертю потерплого.

Розслідування нещасного випадку в установі покладається на ро­ботодавця. Він ініціює його на підставі повідомлення про нещасний випадок. Не пізніше однієї години роботодавець зобов’язаний з ви­користанням засобів зв’язку (та протягом доби на паперовому носії) передати це повідомлення також:

- фондові за місцезнаходженням установи;

- керівникові первинної організації профспілки незалежно від членства потерпілого у профспілці (у разі наявності в установі де­кількох профспілок - керівникові профспілки, членом якої є потерпі­лий, а у разі відсутності профспілки - уповноваженій найманими пра­цівниками особі з питань охорони праці);

- керівникові підприємства, установи, організації де працює по­терпілий, якщо потерпілий є працівником іншого підприємства;

- органові державного пожежного нагляду за місцезнаходженням підприємства у разі настання нещасного випадку внаслідок пожежі;

- закладові державної санітарно-епідеміологічної служби, який здійснює санітарно-епідеміологічний нагляд за установою, у разі ви­явлення гострого професійного захворювання (отруєння).

Протягом доби з часу надходження повідомлення про настання не­щасного випадку роботодавець створює комісію із розслідування не­щасного випадку у складі не менш ніж трьох осіб та забезпечує її при­міщенням, засобами зв’язку та оргтехнікою. У подальшому він ком­пенсує витрати, зумовлені її діяльністю.

До складу такої комісії входять: керівник (спеціаліст) служби охо­рони праці або посадова особа, на яку роботодавцем покладено вико­нання функцій з охорони праці (голова комісії), представник Фонду за місцезнаходженням підприємства, представник первинної профспіл­ки (у разі наявності на підприємстві декількох профспілок - представ­ник профспілки, членом якої є потерпілий, а у разі відсутності проф­спілки - уповноважена найманими працівниками особа з питань охо­рони праці), а також представник установи, інші особи. До складу ко­місії не може входити безпосередній керівник робіт.

Потерпілий або уповноважена ним особа, яка представляє його інтереси, не входять до складу комісії, однак мають право брати участь у її засіданнях, вносити пропозиції, подавати документи щодо нещасного випадку, давати пояснення, зокрема викладати в усній і письмовій формі особисту думку щодо обставин і причин настання нещасного випадку та одержувати від голови комісії інформацію про хід проведення розслідування. Голова комісії зобов’язаний письмово поінформувати потерпілого або уповноважену ним особу, яка пред­ставляє його інтереси, про їхні права і з початку роботи запросити до співпраці.

Під час роботи члени комісії мають право одержувати усні чи пись­мові пояснення щодо нещасного випадку, опитувати роботодавця, по­садових осіб, інших працівників установи, зокрема потерпілого, а та­кож осіб - свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб, ро­бити необхідні запити, пов’язані з проведенням розслідування.

Комісія протягом трьох робочих днів з часу її утворення зобов’язана:

- обстежити місце настання нещасного випадку, одержати пись­мові пояснення потерпілого, якщо це можливо, опитати осіб - свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб;

- визначити відповідність умов праці та її безпеки вимогам законо­давства про охорону праці;

- з’ясувати обставини і причини настання нещасного випадку;

- вивчити первинну медичну документацію (журнал реєстрації травматологічного пункту лікувально-профілактичного закладу, звер­нення потерпілого до медичного пункту або медико-санітарної части­ни підприємства, амбулаторну картку та історію хвороби потерпілого, документацію відділу кадрів, відділу (служби) охорони праці тощо);

- визначити, пов’язаний чи не пов’язаний нещасний випадок із ви­робництвом;

- установити осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, а також розробити план заходів щодо запобігання подібним нещасним випадкам;

- скласти у п’яти примірниках акт проведення розслідування нещас­ного випадку за формою Н-5, якщо нещасний випадок не пов’язаний із виробництвом, або ж акт про нещасний випадок, пов’язаний із вироб­ництвом, за формою Н-1 і передати їх роботодавцеві для затвердження;

- скласти у випадку виявлення гострого професійного захворю­вання (отруєння), пов’язаного з виробництвом, крім актів за формою Н-5 і Н-1, у шістьох примірниках картку обліку професійного захво­рювання (отруєння) за формою П-5.

Акти за формою Н-5 і Н-1 підписуються головою та всіма членами комісії. У разі незгоди зі змістом акта член комісії підписує його з від­міткою про наявність окремої думки, яку викладає письмово і додає до акта за формою Н-5 як його невід’ємну частину.

Комісія зобов’язана визнати такими, що пов’язані із виробни­цтвом, нещасні випадки та скласти акт за формою Н-1 у разі вико­нання потерпілим трудових (посадових) обов’язків за режимом ро­боти підприємства, зокрема у відрядженні; перебування на робочому місці, на території установи або в іншому місці з метою виконанням потерпілим трудових (посадових) обов’язків чи завдань роботодав­ця, виконання завдань відповідно до розпорядження роботодавця в неробочий час, під час відпустки, у вихідні, святкові та неробочі дні; використання власного транспортного засобу в інтересах підприєм­ства з дозволу або за письмовим дорученням роботодавця чи без­посереднього керівника робіт; виконання дій в інтересах підприєм­ства, на якому працює потерпілий, тобто дій, які не належать до його трудових (посадових) обов’язків, зокрема із запобігання виникнен­ню аварій або рятування людей та майна підприємства, будь-які дії за дорученням роботодавця та в інших випадках, передбачених п. 15 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних ви­падків, професійних захворювань і аварій на виробництві.

Не може бути визнано нещасним випадком, пов’язаним із вироб­ництвом, використання в особистих цілях без відома роботодавця транспортних засобів, устаткування, інструментів, матеріалів тощо, які належать або використовуються установою (крім випадків, що сталися внаслідок їхньої несправності, що підтверджено відповідни­ми висновками); погіршення стану здоров’я внаслідок отруєння ал­коголем, наркотичними засобами, токсичними чи отруйними речовинами, якщо це не пов’язано із застосуванням таких речовин у ви­робничому процесі чи порушенням вимог щодо їхнього зберігання і транспортування, або якщо потерпілий, який перебував у стані ал­когольного, токсичного чи наркотичного сп’яніння, до настання не­щасного випадку був відсторонений від роботи відповідно до вимог правил внутрішнього трудового розпорядку або колективного дого­вору; алкогольне, токсичне чи наркотичне сп’яніння, не зумовлене виробничим процесом, що стало основною причиною нещасного ви­падку, за відсутності технічних та організаційних причин його на­стання, що підтверджено відповідним медичним висновком; вчинен­ня кримінального правопорушення, що встановлено обвинувальним вироком суду або постановою (ухвалою) про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами; у випадку природної смерті, смерті від загального захворювання або самогубства, що під­тверджено висновками судово-медичної експертизи та/або відповід­ною постановою про закриття кримінального провадження.

У разі виникнення потреби у проведенні лабораторних дослі­джень, експертизи, випробувань для встановлення обставин і причин настання нещасного випадку строк загального розслідування може бути продовжений за письмовим погодженням із територіальним ор- і аном Держгірпромнагляду за місцезнаходженням підприємства.

Примірники затверджених актів за формою Н-5 і Н-1 протягом доби надсилаються роботодавцем:

керівникові (спеціалістові) служби охорони праці або посадовій особі (спеціалістові), на яку роботодавцем покладено виконання функ­цій з охорони праці підприємства, працівником якого є потерпілий;

- потерпілому або уповноваженій ним особі, яка представляє його інтереси;

- Фондові за місцезнаходженням підприємства, на якому стався нещасний випадок;

- територіальному органові Держгірпромнагляду за місцезнахо­дженням підприємства, на якому стався нещасний випадок;

- первинній організації профспілки, представник якої брав участь у роботі комісії, або уповноваженій найманими працівниками особі з питань охорони праці, якщо профспілка на підприємстві відсутня.

Копії актів за формою Н-5 і Н-1 надсилаються органові управління підприємства, а у разі його відсутності - місцевій держадміністрації.

У робочому органі виконавчої дирекції Фонду примірники актів за формою Н-5 і Н-1 (у разі, коли нещасний випадок визнано таким, що пов’язаний із виробництвом), примірник картки за формою П-5 (у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння)) збе­рігаються протягом 45 років.

Після закінчення періоду тимчасової непрацездатності або у разі смерті потерпілого внаслідок травми, одержаної під час нещасного випадку, роботодавець, який бере на облік нещасний випадок, або ро­бочий орган виконавчої дирекції Фонду (у разі, коли нещасний випа­док стався з особою, що забезпечує себе роботою самостійно) складає повідомлення про наслідки нещасного випадку за формою Н-2 і над­силає його в 10-денний строк організаціям і особам, яким надсилали­ся акти за формою Н-5 і Н-1, а у разі смерті потерпілого внаслідок ра­ніше отриманих травм або інших ушкоджень терміново подає пись­мове повідомлення про нещасний випадок установам та організаціям, яким надсилалися акти за формою Н-5 і Н-1.

Нещасний випадок, про який своєчасно не повідомлено керівника установи чи роботодавця потерпілого або внаслідок якого втрата пра­цездатності настала не одразу, розслідується і береться на облік про­тягом місяця після надходження заяви потерпілого чи уповноваженої ним особи, яка представляє його інтереси (незалежно від строку на­стання нещасного випадку).

Якщо факт настання нещасного випадку встановлено рішенням суду, розслідування організовує територіальний орган Держгірпром­нагляду за місцем настання нещасного випадку та утворює комісію у складі не менш як чотирьох осіб. До складу комісії входять представ­ник територіального органу Держгірпромнагляду (голова комісії) за місцем настання нещасного випадку, представники Фонду і місцевої держадміністрації за місцем настання нещасного випадку та первин­ної організації профспілки, членом якої є потерпілий, або представ­ник територіального профоб’єднання за місцем настання нещасного випадку, якщо потерпілий не є членом профспілки.

У разі встановлення факту виявлення гострого професійного за­хворювання (отруєння) до складу комісії також входить представник закладу державної санітарно-епідеміологічної служби за місцем на­стання нещасного випадку.

Облік таких нещасних випадків ведеться місцевими держадміні­страціями за місцезнаходженням підприємства.

Нещасний випадок зі студентом, курсантом, слухачем, аспірантом навчального закладу під час проходження виробничої практики або виконання робіт в установі під керівництвом її посадової особи роз­слідується і береться ними на облік. У розслідуванні такого нещасно­го випадку бере участь представник навчального закладу.

Контроль за своєчасністю та об’єктивністю проведення розсліду­вання нещасних випадків, підготовкою матеріалів розслідування, ве­денням обліку нещасних випадків, вжиттям заходів щодо усунення причин нещасних випадків здійснюють органи державного управлін­ня, органи державного нагляду за охороною праці, виконавча дирек­ція Фонду та її робочі органи відповідно до компетенції.

Громадський контроль здійснюють профспілки через свої виборні органи і представників, а також уповноважені найманими працівни­ками особи з питань охорони праці у разі відсутності на підприємстві профспілки. Ці особи, у випадку необхідності, можуть вимагати від роботодавця проведення повторного (додаткового) розслідування не­щасного випадку, затвердження чи перегляду затвердженого акта за формою Н-5 або Н-1, а також визнання нещасного випадку таким, що пов’язаний із виробництвом, і складення акта за формою Н-1.

Посадова особа органу Держгірпромнагляду в разі відмови робо­тодавця скласти або затвердити акт за формою Н-5 або Н-1 чи незго­ди потерпілого або уповноваженої ним особи, яка представляє його інтереси, зі змістом зазначеного акта, надходження скарги або незго­ди з висновками про обставини і причини настання нещасного випад­ку чи приховування факту настання нещасного випадку має право ви­давати обов’язкові для виконання роботодавцем або робочим органом виконавчої дирекції Фонду (у разі, коли нещасний випадок стався з особою, що забезпечує себе роботою самостійно) приписи за формою Н-9 щодо необхідності проведення розслідування (повторного розслі­дування) нещасного випадку, затвердження чи перегляду затвердже­ного акта за формою Н-5 або Н-1, визнання чи невизнання нещасно­го випадку таким, що пов’язаний із виробництвом, складення акта за формою Н-5 або Н-1.

Рішення посадової особи органу Держгірпромнагляду може бути оскаржене у судовому порядку. На час розгляду справи у суді дія та­кого припису зупиняється.

Роботодавець зобов’язаний у п’ятиденний строк після одержання припису за формою Н-9 видати наказ про вжиття зазначених у при­писі заходів, а також притягти до відповідальності працівників, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці. Про виконання заходів роботодавець письмово повідомляє орган Держгір­промнагляду в установлений ним строк.

3. Спеціальний порядок розслідування та облік нещасних випадків

Як уже зазначалося, крім загального, вітчизняне законодавство пе­редбачає й спеціальне розслідування нещасних випадків. Воно прово­диться у разі настання нещасного випадку зі смертельними наслідка­ми, групового нещасного випадку, який трапився одночасно із двома або більше працівниками, незалежно від ступеня тяжкості отриманих ними травм, у випадку смерті та зникнення працівників. Спеціальне розслідування проводиться також у випадку настання тяжких наслід­ків, зокрема з можливою інвалідністю потерпілого.

Спеціальне розслідування нещасних випадків, що спричинили тяжкі наслідки, зокрема з можливою інвалідністю потерпілого, про­водиться за рішенням Держгірпромнагляду або його територіальних органів залежно від характеру і ступеня тяжкості травми. Якщо тери­торіальним органом Держгірпромнагляду протягом доби не прийня­то рішення про проведення спеціального розслідування, воно прово­диться роботодавцем або Фондом за місцем настання нещасного ви­падку за правилами загального розслідування нещасного випадку.

При цьому варто пам’ятати, що віднесення нещасних випадків до таких, що спричинили тяжкі наслідки, зокрема з можливою інвалід­ністю потерпілого, здійснюється відповідно до Класифікатора розпо­ділу травм за ступенем тяжкості.

Про груповий нещасний випадок, нещасний випадок зі смертель­ним наслідком, нещасний випадок, що спричинив тяжкі наслідки, смерть або зникнення працівника під час виконання трудових (поса­дових) обов’язків, роботодавець зобов’язаний протягом однієї години повідомити з використанням засобів зв’язку та протягом трьох годин подати на паперовому носії повідомлення:

- територіальному органові Держгірпромнагляду за місцезнахо­дженням установи;

- органові прокуратури за місцем настання нещасного випадку;

- Фондові за місцезнаходженням установи;

- органові управління підприємства (у разі його відсутності - міс­цевій держадміністрації);

- закладові державної санітарно-епідеміологічної служби, який здійснює санітарно-епідеміологічний нагляд за установою, у разі ви­явлення гострих професійних захворювань (отруєнь);

- первинній організації профспілки незалежно від членства потер­пілого у профспілці (у разі наявності на підприємстві декількох проф­спілок - профспілці, членом якої є потерпілий, а у разі відсутності профспілки - уповноваженій найманими працівниками особі з питань охорони праці);

- органові галузевої профспілки вищого рівня, а у разі його відсут­ності - територіальному профоб’єднанню за місцем настання нещас­ного випадку;

- органові з питань захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій за місцем настання нещасного випадку (у разі необхідності).